Під Бахмутом медики з 30 бригади облаштували пасіку: фото

Семаковська Тетяна 11:40, 4 Вересня 2023

Неподалік від Бахмута військові медики зробили міні-пасіку. Ініціатором ідеї став санітар-радіотелеграфіст медичного пункту Сергій. До призову в ЗСУ чоловік працював кухарем та п’ять років займався бджолярством.

Фото імпровізованої пасіки опублікували в мережі.

Пасіка під Бахмутом

Медові соти. Фото: з відкритих джерел

Військові медики під Бахмутом з 30 бригади вирішили створити імпровізовану пасіку неподалік від лінії фронту. Господарство утримує санітар-радіотелеграфіст Сергій, раніше чоловік займався бджолярством, у нього була своя пасіка.

Після мобілізації Сергій віддав своїх бджіл віддав сусідові, але навіть на передовій вирішив займатися улюбленою справою. Санітар має 12 нових саморобних вуликів, у яких мешкають близько 600 тисяч бджіл.

Пасіка під Бахмутом. Фото: з відкритих джерел

За час, відколи Сергій тримає пасіку бджолярі зібрали вже близько десяти літрів меду, який медики роздали по своїх підрозділах. Після перемоги Сергій хоче знову повернутися до бджолярства, але вже вдома. За можливості медик планує забрати й бджіл.

Військові створили пасіку неподалік від фронту. Фото: з відкритих джерел

Нагадаємо, що експерти з Донеччини раніше розповіли, як вибрати якісний мед. Ознаки натурального меду — смак та його густота під час лиття, але зверніть увагу, що часто свіжий мед може литися погано, йому треба постояти кілька днів, щоб випарувалася зайва волога.

Бджоляр Андрій Безматний близько 9 років тримав власну пасіку у Бахмутській громаді, чоловік також зазначає, що перше на що слід звертати увагу – це густота меду.

Нагадуємо, беріть участь у благодійній лотереї (https://send.monobank.ua/jar/2sDoqrsmQH) від Бахмут IN.UA та Artwinery і виграйте подарунок до Дня міста.

Даруємо 3 ексклюзивні пляшки Artwinery за донат 50 гривень. Беріть участь!

До кінця лотереї залишилось лише кілька днів! Встигніть виграти ексклюзивну пляшку бахмутського шампанського до Дня міста Бахмут

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У DeepState повідомили про просування росіян біля Вільного в Покровському районі

Валентина Твердохліб 09:45, 16 Листопада 2026
DeepState
Ситуація в районі Вільного / скриншот мапи DeepState

Російська армія має нові просування на Донеччині. Окупанти пройшли вперед на Покровському напрямку фронту.

Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут IN.UA.

Просування рф на Донеччині, дані на 16 листопада

За даними аналітиків DeepState, протягом 15 листопада російська армія мала просування на Покровському напрямку фронту Донеччини. Зокрема, противник пройшов вперед поблизу села Вільне.

Росіяни просунулися біля Вільного в бік Добропілля / скриншот мапи DeepState

Загалом протягом минулої доби на Покровському напрямку зафіксували сім атак противника. Сили оборони зупинили штурми неподалік Білицького, Добропілля, Мирного, в напрямку Сергіївки і Новопавлівки.

Втрати рф за 15 листопада

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 15 листопада російська армія втратила:

  • близько 2 560 військових;
  • 2 танки;
  • 23 бойові броньовані машини;
  • 63 артилерійські системи;
  • 4 РСЗВ;
  • 6 засобів ППО;
  • 16 наземних робототехнічних комплексів;
  • 1 573 БПЛА оперативно-тактичного рівня;
  • 772 одиниці автомобільної техніки;
  • 3 одиниці спецтехніки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дитячий театр та невідомий рукопис: як письменниця Дніпрова Чайка жила в Бахмуті

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 12:00, 15 Листопада 2026

Українська письменниця другої половини XIX — початку XX століття Людмила Василевська-Березіна, відома під літературним псевдонімом Дніпрова Чайка, залишила помітний слід не лише в класичній літературі, а й в історії Донеччини. Протягом кількох років вона мешкала у Бахмуті, де збирала шахтарський фольклор, керувала дитячим театром та писала краєзнавчі нариси про місцеві маєтки.

Детальніше про життєвий шлях авторки та маловідомі сторінки її бахмутського періоду розповідає Бахмут IN.UA.

Життєвий та творчий шлях Дніпрової Чайки

Людмила Березіна народилася 1 листопада (20 жовтня за старим стилем) 1861 року в селі Карлівка на Херсонщині (нині — село Зелений Яр Миколаївської області) в родині священника. Після закінчення Одеської гімназії у 1879 році вона працювала вчителькою у сільських школах та активно підтримувала ідею викладання рідною мовою.

У 1885 році письменниця переїхала до Херсона слідом за своїм чоловіком — істориком, публіцистом та громадським діячем Феофаном Василевським, якого туди заслали. Саме в цей період в одеському альманасі “Нива” вперше вийшли друком її вірші “Вісточка” й “Пісня” та оповідання “Знахарка”. Згодом Дніпрова Чайка почала активно публікуватися у виданнях Західної України, здобувши визнання завдяки поезіям у прозі, зокрема циклу “Морські малюнки”.

У Херсоні подружжя гуртувало навколо себе українську інтелігенцію, а через участь у допомозі політичним в’язням письменниця потрапила під арешт і нагляд поліції. У 1908 році родина перебралася до Києва, де Людмила долучилася до “Просвіти” й “Громади”, спілкувалася з Лесею Українкою, Михайлом Старицьким та Борисом Грінченком. Особливу популярність їй принесла співпраця з композитором Миколою Лисенком, який написав музику на її лібрето до перших українських дитячих опер: “Коза-дереза”, “Пан Коцький” та “Зима і весна”.

Бахмутський період: дитячий театр та шахтарський фольклор

Окремою сторінкою в біографії письменниці став її переїзд до Бахмута у 1916 році. Тоді п’ятдесятип’ятирічна вдова приїхала сюди з Олександрівська (нинішнього Запоріжжя) та оселилася у своєї доньки, яка працювала місцевою лікаркою. Переїзд був зумовлений бажанням допомогти з вихованням онуків і покращити скрутне матеріальне становище.

Як свідчать матеріали книги Валентина Замкового “Артемівський літературний цех”, у Бахмуті письменниця майже не працювала над новими великими художніми творами, натомість зосередилася на педагогіці, художніх перекладах та збиранні шахтарського фольклору. Крім того, тут розкрився її режисерський талант: вона очолила місцевий аматорський дитячий театр, де ставила власні казки-опери. Влітку родина часто виїжджала на відпочинок до Святогірська.

У жовтні 1917 року Дніпрова Чайка ненадовго їздила до Києва, де стала свідком бурхливих революційних мітингів, після чого повернулася до Бахмута. Остаточно вона залишила місто у 1918 році, переїхавши разом із донькою та онуками до столиці, куди на службу вирушив її зять.

Невідомий рукопис про Бахмут та маєток у Ступках

Київська дослідниця Олена Степченко віднайшла у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського невідомий раніше рукопис письменниці, присвячений історії Бахмута. У ньому Дніпрова Чайка описала половецькі кам’яні статуї, які побачила на хуторі Чаплине неподалік міста, а також додала власноруч зроблений малюнок стародавньої фігури.

Окрім цього, у нарисі “Ступки” авторка залишила детальний опис місцевої панської садиби: “Оселя лежала над трьома проточними ставками, ставки були рибні, особливо верхній… Був острівець з вибудованою альтанкою, котра на літо обставлялася олеандрами у кадубцях, що я теж застала у оранжереї. Коло острівця прив’язані човни… Там пани любили пити чай. Не дуже далеко від сього місця стояла хороша купальня, колонада біла, велика з чорним дощаним помостом, де танцювали”.

У цьому ж творі літераторка зафіксувала, як за часів Гетьманату Павла Скоропадського маєток розграбували німецькі війська, масово вивозячи меблі, речі та забиваючи племінну худобу. За версією бахмутських краєзнавців Михайла Кулішова та Наталі Жукової, у нарисі йдеться про садибу місцевої землевласниці — генеральші Надії Мажної. Маєток розташовувався на в’їзді у Ступки з боку Бахмута праворуч від дороги, де до початку повномасштабного вторгнення ще зберігалися обриси озера з острівцем і стояли столітні тополі.

Останні роки життя

Творчу активність Дніпрової Чайки суттєво підірвала тяжка хвороба, через яку вона ще у 1909–1911 роках змушена була лікуватися в Одесі. Повернувшись до Києва, письменниця змогла ненадовго відновити літературну роботу лише у 1918–1920 роках.

Померла Людмила Василевська-Березіна 13 березня 1927 року в селі Германівка на Київщині. Поховали письменницю у Києві на Байковому кладовищі.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Володимир Єлець

Води не було, вологу витягували із стовбурів соняшника: як утримували Бахмут розповів військовий Володимир Єлець

Бахмут — місто, за яке ведуться бої вже понад 9 місяців. Від колишнього життя тут нічого не залишилося. В Бахмуті тривали і тривають одні з […]

Screenshot 114 aacf5

«Навіть, якщо буде одна заявка на евакуацію» — я поїду: як киянин рятує людей на лінії фронту

Сергію 39 років, він родом з Києва, до повномасштабної війни чоловік працював відеооператором, але згодом, як й сотні українців втратив роботу. Чоловік почав займатися евакуацією […]

Screenshot 349 146f6

Громадські організації Бахмута: як працюють локальні організації в час війни?

До повномасштабної війни в Бахмуті функціонувало декілька великих ГО. Деякі з них, на жаль, тимчасово припинили роботу, деякі змінили формат роботи, а певні інституції залишаються […]

Screenshot 447 05d66

Монолог про Бахмут: волонтерка Вікторія Хамаза про ціну Свободи

Українська журналістка Вікторія Хамаза від початку війни стала волонтеркою. Вона збирає пожертвування, закуповує все необхідне для військовослужбовців ЗСУ та відвозить у найгарячіші точки на фронті. […]