26 лютого 2024 року Бахмутська міська рада опублікувала пост, у якому йшлося про перейменування вулиць в Бахмуті, які пов’язані з російськими діячами або ж мають російське походження. Зараз по цілій Бахмутській МТГ починають процес перейменовування, але не всі бахмутяни та мешканці громади підтримують це рішення.

Редакція поспілкувалася з активістами та дізналася про хід перейменування вулиць від представників влади Бахмута.

Перейменування вулиць

Згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” у Бахмутській МТГ розпочинається громадське обговорення щодо перейменування вулиць та інших об’єктів топонімії, які містять російське походження. Багатьох мешканців це обурило, у коментарях люди пишуть, що такі рішення не на часі, окремі користувачі кажуть, що, мовляв на це витрачатимуть кошти з бюджету міста.

У міській раді наголошують, що процес перейменування є невідворотним, а також пояснюють, що мають врахувати думку мешканців громади. Для цього розробили електронну гугл-форму, де можна пропонувати свої варіанти.

“Ми правова держава, є закон й ми повинні його виконувати, якщо його не виконаємо ми сьогодні (ред. органи влади), то будуть перейменовувати вже вищі органи влади”, — коментують ініціативу в Бахмутській міськраді.

Наталя Отюніна, членкиня Робочої групи, яка працюватиме над процесом перейменування вулиць. Посадовиця пояснює, що форми з пропозиціями бахмутяни зможуть заповнювати також у паперовому вигляді, їх будуть доставляти до Центрів Підтримки, якщо буде запит від місцевих.

“Якщо у людини є телефон, який підтримує цю гугл-форму (ред. форму з перейменування), вона може прийти в Центр Підтримки, де їй підкажуть, як коректно заповнювати”, — каже Наталя Отюніна.

Запропонувати свої варіанти назв можна й відправивши їх на електронну скриньку [email protected].

Які назви пропонують для вулиць Бахмута?

За посиланням можна ознайомитися з тим переліком назв вулиць, які планують перейменувати, тут вже є пропозиції. Загалом по Бахмутській МТГ пропонують перейменувати 133 вулиці. Наталя Отюніна каже, що для цієї частини роботи долучили працівника Бахмутського краєзнавчого музею, який опрацював історичні назви вулиць, які існували до зросійщення громади.

Ми також переглянули запропоновані варіанти, але ми не знайшли в списку імена сучасних героїв, які загинули за Бахмут, нижче наводимо кілька прикладів пропонованих назв зі списку:

• вулицю Ангеліної — на вулицю Просвіти;
• вулицю Ватутіна — на вулицю Зоряна;
• вулицю Воїнів Інтернаціоналістів — на вулицю Тупикову;
• вулицю Гагаріну — на вулицю Леоніда Каденюка;
• вулицю Гаршина — на вулицю Керамічну;
• вулицю Гвардійську — на вулицю Бузкову;
• вулицю Декабристів — на вулицю Прозора;
• провулок Жуковського — на провулок Волошковий.

Серед 133 вулиць ми знайшли одну, яка вшановує Героїв Азову, таку назву хочуть дати теперішній вулиці Некрасова. Щодо історичних постатей, то у списку можна побачити імена Миколи Хвильового, Максима Залізняка, Петра Сагайдачного, Леся Курбаса, Івана Ґонти, Пантелеймона Куліша та інших. Тобто у списку пропонованих назв є історичні діячі, але мало тут саме тих осіб, які поклали життя за Бахмут, розвивали його та вели проукраїнську діяльність.

Бахмутянин та активіст Володимир Березін вважає, що зараз триває інформаційна війна, а саме перейменування вулиць порівнює з “влучним вистрілом у бік ворога”. Втім пропоновані назви, які є в списку не релевантні для Бахмута, розмірковує активіст, адже вони не мають прив’язки до історичних персоналій міста, які народилися тут, боролися за Незалежність та віддали своє життя за Україну, сповідуючи демократичні цінності.

Активіст не задоволений списком пропонованих назв. На його думку, некоректні назви підібрані через те, що тривалий час влада міста перебувала під впливом членів Партії Регіонів, які запам’яталися своїми проросійськими поглядами.

Ми запитали Володимира Березіна, чи варто називати вулиці Бахмута іменами загиблих героїв, які його обороняли.

“Це треба робити обов’язково, але дуже обережно. Тому що ми не можемо з міст робити цвинтар. Такі назви повинні погоджуватися не тільки з командиром військової частини, де служив Герой, а взагалі з керівництвом армійським, розумієте? Перейменовувати варто обережно, щоб не образити когось, потрібно це питання досліджувати. Втім Бахмут і керівництво міста Бахмут категорично проти того, щоб надавати загиблим звання почесних громадян Бахмуту, як робиться скрізь по Україні. А я вважаю, потрібно негайно надавати всім загиблим звання почесних громадян Бахмуту посмертно”, — каже Володимир Березін.

Андрій Лоза, бахмутянин та учасник Революції Гідності, розмірковує, що це перейменування схоже роблять для галочки, адже не враховано багато важливих постатей для Бахмута.

Також, каже пан Андрій, не до всього населення донесли важливість перейменування вулиць, які мають назви російських діячів, бо зараз ці люди не бачать проблеми, що в Бахмуті є вулиця Чайковського.

“Люди не проінформовані про особливості процесу перейменування. У нас ця функція провалена, бо ніхто цим не займався. Говорять за якісь витрати, але їх не буде. Було питання по табличках (ред. таблички з назвами вулиць), що на них будуть виділяти кошти. Коли буде відбудова міста, то все одно треба буде ставити нові таблички”, — каже Андрій Лоза.

Водночас він додає, що влада в Бахмуті не змінилася, а відтак можна очікувати, що більшість пропонованих назв у списку будуть підтримані, навіть, якщо вони не релевантні.

Чи потрібно змінювати документи при зміні назви вулиці

У міськраді пояснюють, що зміна назви вулиці не зобов’язує змінювати реєстрацію адреси проживання, переоформлювати документи на право власності та не загрожує для громадян жодними фінансовими витратами. Усі необхідні зміни у Державні реєстри будуть внесені автоматично.

Документи на право власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, у яких вказані старі назви, залишаються дійсними.

Навіщо Бахмуту перейменовувати вулиці?

Перш за все необхідно сказати, що ця процедура важлива не тільки для Бахмута, вона важлива і для інших громад України. А російсько-українська війна, яка триває вже більше 9 років, тільки підкреслює необхідність відмовлятись від російських та радянських наративів.

“Ми розуміємо, що це питання самоповаги, питання того, що ми українці, у нас є своя історія, і ми повинні підкреслювати своє: своїх героїв, свої символи, а не ті, які були нав’язані”, — говорить Павло Островський, краєзнавець та заступник голови комісії з дерусифікації Дружківки

Читайте також:

• Перейменування вулиць у Бахмуті: покрокова інструкція від експерта Павла Островського
• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання
• Чому донеччани незадоволені перейменуванням пам’ятника Артему в Святогірську

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Кропивницькому можуть з’явитися соціальні житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади — відповідний проєкт планується реалізувати у співпраці з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО).

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили у Бахмутській МВА.

Житло для бахмутян у Кропивницькому

Бахмутська міська військова адміністрація у 2026 році планує реалізувати проєкт за яким забезпечить житлом внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади у місті Кропивницький.

Зазначається, що у 2026 році запланована тристороння співпраця між Кропивницькою міською радою, НЕФКО (Північна екологічна фінансова корпорація) та Бахмутською МВА в межах грантової угоди. Проєкт реалізується у рамках програми “Стійкі рішення у громадських будівлях та водному секторі для громад України”, яка є частиною Програми Зеленого відновлення України.

Житло планують створити реконструювавши вже наявну будівлю. Йдеться про соціальний проєкт “Реконструкція житлової будівлі для тимчасового проживання ВПО” за адресою: вулиця Металургів, 15, село Нове, місто Кропивницький.

Окрім цього, Бахмутська МВА повідомила, що веде консультації й з іншими органами місцевого самоврядування та переговори з міжнародними фінансовими організаціями й донорами щодо створення житла для бахмутян і в інших громадах за межами Донецької області. Шукають оптимальні рішення для будівництва або реконструкції житлового фонду з урахуванням потреб переселенців з Бахмута.

Нагадаємо, що у селищі Софіївка Дніпропетровської області також планують реконструювати будівлю амбулаторії під житловий будинок. Проєкт передбачає облаштування 28 однокімнатних квартир. Отримати житло тут зможуть переселенці із Бахмутської громади, які перебувають на обліку як ВПО, а також окремі категорії місцевих жителів Софіївської громади.

30 вересня 2025 року на сайті Прозорро опублікували тендер на 1 мільйон 198 тисяч 217 гривень та 40 копійок. За ці гроші розроблять проєктну документацію для реконструкції будівлі амбулаторії під житловий будинок. Кошти на розробку проєкту реконструкції амбулаторії надали порівну дві громади: Бахмутська та Софіївська.

До теми:

Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!