26 лютого 2024 року Бахмутська міська рада опублікувала пост, у якому йшлося про перейменування вулиць в Бахмуті, які пов’язані з російськими діячами або ж мають російське походження. Зараз по цілій Бахмутській МТГ починають процес перейменовування, але не всі бахмутяни та мешканці громади підтримують це рішення.

Редакція поспілкувалася з активістами та дізналася про хід перейменування вулиць від представників влади Бахмута.

Перейменування вулиць

Згідно із законом України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії” у Бахмутській МТГ розпочинається громадське обговорення щодо перейменування вулиць та інших об’єктів топонімії, які містять російське походження. Багатьох мешканців це обурило, у коментарях люди пишуть, що такі рішення не на часі, окремі користувачі кажуть, що, мовляв на це витрачатимуть кошти з бюджету міста.

У міській раді наголошують, що процес перейменування є невідворотним, а також пояснюють, що мають врахувати думку мешканців громади. Для цього розробили електронну гугл-форму, де можна пропонувати свої варіанти.

“Ми правова держава, є закон й ми повинні його виконувати, якщо його не виконаємо ми сьогодні (ред. органи влади), то будуть перейменовувати вже вищі органи влади”, — коментують ініціативу в Бахмутській міськраді.

Наталя Отюніна, членкиня Робочої групи, яка працюватиме над процесом перейменування вулиць. Посадовиця пояснює, що форми з пропозиціями бахмутяни зможуть заповнювати також у паперовому вигляді, їх будуть доставляти до Центрів Підтримки, якщо буде запит від місцевих.

“Якщо у людини є телефон, який підтримує цю гугл-форму (ред. форму з перейменування), вона може прийти в Центр Підтримки, де їй підкажуть, як коректно заповнювати”, — каже Наталя Отюніна.

Запропонувати свої варіанти назв можна й відправивши їх на електронну скриньку vn.politica.bahmut@dn.gov.ua.

Які назви пропонують для вулиць Бахмута?

За посиланням можна ознайомитися з тим переліком назв вулиць, які планують перейменувати, тут вже є пропозиції. Загалом по Бахмутській МТГ пропонують перейменувати 133 вулиці. Наталя Отюніна каже, що для цієї частини роботи долучили працівника Бахмутського краєзнавчого музею, який опрацював історичні назви вулиць, які існували до зросійщення громади.

Ми також переглянули запропоновані варіанти, але ми не знайшли в списку імена сучасних героїв, які загинули за Бахмут, нижче наводимо кілька прикладів пропонованих назв зі списку:

• вулицю Ангеліної — на вулицю Просвіти;
• вулицю Ватутіна — на вулицю Зоряна;
• вулицю Воїнів Інтернаціоналістів — на вулицю Тупикову;
• вулицю Гагаріну — на вулицю Леоніда Каденюка;
• вулицю Гаршина — на вулицю Керамічну;
• вулицю Гвардійську — на вулицю Бузкову;
• вулицю Декабристів — на вулицю Прозора;
• провулок Жуковського — на провулок Волошковий.

Серед 133 вулиць ми знайшли одну, яка вшановує Героїв Азову, таку назву хочуть дати теперішній вулиці Некрасова. Щодо історичних постатей, то у списку можна побачити імена Миколи Хвильового, Максима Залізняка, Петра Сагайдачного, Леся Курбаса, Івана Ґонти, Пантелеймона Куліша та інших. Тобто у списку пропонованих назв є історичні діячі, але мало тут саме тих осіб, які поклали життя за Бахмут, розвивали його та вели проукраїнську діяльність.

Бахмутянин та активіст Володимир Березін вважає, що зараз триває інформаційна війна, а саме перейменування вулиць порівнює з “влучним вистрілом у бік ворога”. Втім пропоновані назви, які є в списку не релевантні для Бахмута, розмірковує активіст, адже вони не мають прив’язки до історичних персоналій міста, які народилися тут, боролися за Незалежність та віддали своє життя за Україну, сповідуючи демократичні цінності.

Активіст не задоволений списком пропонованих назв. На його думку, некоректні назви підібрані через те, що тривалий час влада міста перебувала під впливом членів Партії Регіонів, які запам’яталися своїми проросійськими поглядами.

Ми запитали Володимира Березіна, чи варто називати вулиці Бахмута іменами загиблих героїв, які його обороняли.

“Це треба робити обов’язково, але дуже обережно. Тому що ми не можемо з міст робити цвинтар. Такі назви повинні погоджуватися не тільки з командиром військової частини, де служив Герой, а взагалі з керівництвом армійським, розумієте? Перейменовувати варто обережно, щоб не образити когось, потрібно це питання досліджувати. Втім Бахмут і керівництво міста Бахмут категорично проти того, щоб надавати загиблим звання почесних громадян Бахмуту, як робиться скрізь по Україні. А я вважаю, потрібно негайно надавати всім загиблим звання почесних громадян Бахмуту посмертно”, — каже Володимир Березін.

Андрій Лоза, бахмутянин та учасник Революції Гідності, розмірковує, що це перейменування схоже роблять для галочки, адже не враховано багато важливих постатей для Бахмута.

Також, каже пан Андрій, не до всього населення донесли важливість перейменування вулиць, які мають назви російських діячів, бо зараз ці люди не бачать проблеми, що в Бахмуті є вулиця Чайковського.

“Люди не проінформовані про особливості процесу перейменування. У нас ця функція провалена, бо ніхто цим не займався. Говорять за якісь витрати, але їх не буде. Було питання по табличках (ред. таблички з назвами вулиць), що на них будуть виділяти кошти. Коли буде відбудова міста, то все одно треба буде ставити нові таблички”, — каже Андрій Лоза.

Водночас він додає, що влада в Бахмуті не змінилася, а відтак можна очікувати, що більшість пропонованих назв у списку будуть підтримані, навіть, якщо вони не релевантні.

Чи потрібно змінювати документи при зміні назви вулиці

У міськраді пояснюють, що зміна назви вулиці не зобов’язує змінювати реєстрацію адреси проживання, переоформлювати документи на право власності та не загрожує для громадян жодними фінансовими витратами. Усі необхідні зміни у Державні реєстри будуть внесені автоматично.

Документи на право власності на квартири, будинки, земельні ділянки, будь-яке інше майно, у яких вказані старі назви, залишаються дійсними.

Навіщо Бахмуту перейменовувати вулиці?

Перш за все необхідно сказати, що ця процедура важлива не тільки для Бахмута, вона важлива і для інших громад України. А російсько-українська війна, яка триває вже більше 9 років, тільки підкреслює необхідність відмовлятись від російських та радянських наративів.

“Ми розуміємо, що це питання самоповаги, питання того, що ми українці, у нас є своя історія, і ми повинні підкреслювати своє: своїх героїв, свої символи, а не ті, які були нав’язані”, — говорить Павло Островський, краєзнавець та заступник голови комісії з дерусифікації Дружківки

Читайте також:

• Перейменування вулиць у Бахмуті: покрокова інструкція від експерта Павла Островського
• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання
• Чому донеччани незадоволені перейменуванням пам’ятника Артему в Святогірську

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!