Сексуальне насильство – один з найменш досліджених та задокументованих злочинів на окупованих територіях. Журналісти видань Бахмут IN.UA та Кавун.City зібрали інформацію, яка відома правоохоронним органам станом на зараз.

Горлівка, квітень 2023 рік. Так званий мер міста записує відеозвернення до батьків — каже, у місті почастішали випадки зникнення дівчаток та просить, аби батьки перевірили телефони дітей. У місті зникли двоє дівчаток віком від 10 до 14 років, обоє нібито були учасницями “чатів порнографічного характеру”. Дітей нібито знайшли, однак обставини їхнього зникнення та перебування залишилися невідомими.

Водночас у зверненні акцент було зроблено не на розслідуванні факту зникнення чи пошуку дітей, а на твердженні про можливу їхню присутність у “чатах порнографічного характеру”. Такий фокус окупаційної влади викликає запитання щодо реальних причин інциденту та того, якою була мета повідомлення. 

Херсон, 13 серпня 2022 року російський військовослужбовець Роман Попов і його спільники викрали цивільного,мешканця Херсону, били його та привезли до ІТТ. Там чоловіка роздягнули, катували електрошокером, завдаючи струмових ударів по тілу та статевому органу. На десятий день утримання, не отримавши бажаних свідчень, окупанти посилили тортури: до тіла потерпілого під’єднували металеві зажими з електрострумом, утримували силоміць, після чого один із військових вчинив сексуальне насильство. Потерпілого звільнили лише після того, як його родина заплатила окупантам.

Ця історія стала відомою завдяки документальному фільму Слідство.Інфо “Він Теж”, де четверо чоловіків розповідають про сексуальне насильство в херсонських катівнях. Один із героїв фільму описує дії того ж підрозділу, зокрема “збоченця”, який погрожував і намагався зґвалтувати затриманого.

Попов свою причетність заперечує, на виклики слідства й суду не з’являється — він продовжує воювати проти України.  Справу передали до суду в березні 2024 року, а в грудні суд ухвалив проводити спеціальний розгляд. Потерпілого планують допитувати у закритому режимі з міркувань безпеки.

Обвинуваченому загрожує від 8 до 12 років ув’язнення за порушення законів та звичаїв війни. 

Маріуполь, грудень 2024 рік. Пенсіонерка, як пишуть російські медіа, вбила свого співмешканця, завдавши йому 22 ножових поранення після того, як він почав до неї чіплятися. Чоловік помер на місці. Жінці загрожує до 15 років ув’язнення.

Станіславська громада Херсонщини. Влітку 2022 року кадровий російський військовий Зунель Братов, боєць 25-го окремого полку спецпризначення РФ протягом тривалого часу гвалтував місцеву мешканку та знущався над її донькою.

Раніше Братову вже пред’явили підозру за зґвалтування та утримання в сексуальному рабстві жительки Станіславської громади — цю справу на той момент вже передали до суду. Слідство встановило, що восени 2022 року він викрадав жінку, утримував її понад місяць у своєму помешканні, змушував до статевих актів, бив і замикав у підвалі.

Влітку російський військовий, погрожуючи зброєю, ґвалтував іншу жінку зі Станіславської громади та регулярно приходив до її дому, забираючи потерпілу силоміць. Від сексуального насильства постраждала також її неповнолітня донька, над якою він вчиняв розпусні дії. Родина була змушена покинути дім і переховуватись у Херсоні до звільнення території. 

Журналісти Слідство.Інфо встановили, що Братов — кадровий російський військовий, одружений, має дітей і був нагороджений Міноборони РФ ще до повномасштабної війни.

14 січня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області виніс вирок російському військовому за зґвалтування та залякування дівчат навесні 2022 року. Вирок заборонений для оприлюднення, тому що справу розглядали у закритому судовому засіданні.

За інформацією з відкритих джерел та підозри зрозуміло, що обвинувачений – 24-річний росіянин, лейтенант ФСБ Олександр Лебідь. Підозру йому оголосили 23 серпня 2023 року. Українські правоохоронці зафіксували два епізоди воєнних злочинів, до яких причетний Лебідь. У першому епізоді він, за версією слідства, викрав дівчинку з помешкання, де вона проживала з матір’ю і бабусею, вивіз до приміщення магазину, поїв спиртним, бив, погрожував зброєю та зрештою вчинив сексуальне насильство.

У другому Лебідь, за даними правоохоронців, неодноразово викрадав під приводом допиту та огляду мобільного телефону на предмет співпраці з ЗСУ, змушував роздягатися, погрожував зброєю і згодом зґвалтував молоду жінку. Все це відбувалось у квітні та травні 2022 року.

З різних медіа стало відомо, що Лебідь загинув 6 жовтня 2022 року, а в Росії його представили до “ордена мужності” посмертно. Вироком суду у січні 2025 року Олександра Лебідя засудили заочно до 12 років позбавлення волі за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

Сексуальне насильство на тимчасово окупованій території залишається одним із найменш задокументованих злочинів. Більшість фактів стає відомою вже після деокупації, як це відбувається на Херсонщині. А ось на ТОТ це табуйована тема. Окупанти про такі випадки практично не повідомляють. 

Самі постраждалі в умовах повної відсутності правового захисту, контролю з боку окупаційних адміністрацій і страху перед переслідуваннями не можуть повідомити про те, що пережили, якщо вижили. Тож дані з окупації фрагментарні — вони надходять із відкритих джерел, повідомлень місцевих мешканців, матеріалів правозахисників і рідкісних свідчень тих, кому вдалося покинути територію. 

Журналісти видання Бахмут IN.UA намагалися встановити контакт з однією з жінок, згадку про яку отримали, але вона відмовилася від розмови: на даний момент вона перебуває у тяжкому психологічному стані та досі живе на окупованій території, де будь-яке спілкування з журналістами може наражати її на безпеку.

Тому це дослідження, яке провели журналісти Бахмут IN.UA та Кавун.City базується виключно на відкритих даних про випадки сексуального насильства в окупованих містах Донеччини, які нам вдалося знайти.

Системність злочинів: що показують доступні згадки

Донеччина. Ми аналізували кілька джерел за поточний рік та кілька останніх: російські судові реєстри, новинні канали так званої “днр” та соцмережі, а також українські джерела. Знайшли інформацію про випадки сексуального насильства над жінками у Донецьку, в Горлівці, Макіївці, Єнакієвому, Харцизьку та інших населених пунктах. Згадки про сексуальні злочини по відношенню до жінок збільшилися після повномасштабного вторгнення. Їх фіксують навіть російські джерела. 

Але у документах та повідомленнях немає жодного підтвердженого прикладу реального розслідування на ТОТ. У багатьох випадках окупаційні структури замовчували, спотворювали інформацію, або ж перекладали провину на інших. Зокрема, ми знайшли випадки нібито “ложних доносів”, коли жінки повідомляли про згвалтування, але їм відповідали, що їх звинувачення хибні, чи довести їх неможливо. Особливо це помітно стосовно учасників “сво”, які фігурують як сексуальні злочинці. Вироки їм виносять лише українські суди заочно, російські ж — ні.

Зокрема, на території окупованої Донеччини за останній рік було кілька таких випадків. Так, російський військовий зґвалтував жительку селища Гольмівський, це Горлівська територіальна громада. У селі на Донеччині двоє російських військових змусили жінку до статевого акту, і щоб побороти опір, вкололи їй невідому речовину. У Єнакієвому учасник так званої “сво”, раніше судимий, зґвалтував і вбив дитину. У Зугресі російський солдат, погрожуючи ножем, згвалтував дівчину. Випадки насильства над жінками також фіксували в “Ізоляції” — сексуальне насилля тут використовували як метод покарання. 

Аналізуючи доступні повідомлення про сексуальне насильство на окупованій Донеччині, ми окремо відстежували питання відповідальності. У відкритих російських реєстрах та зведеннях окупаційних структур немає підтверджених даних про притягнення до відповідальності осіб, причетних до цих злочинів. У доступних судових документах відсутні вироки чи згадки про реальні кримінальні провадження, що вказує на практичну безкарність за такі дії на тимчасово окупованих територіях.

Окремо ми перевірили, чи мають постраждалі можливість звернутися по психологічну допомогу. Всеросійська служба “Насилию нет”, яка у РФ декларує підтримку жертвам насильства, не має жодних центрів або представництв на території так званої “днр”. Ці регіони не фігурують у переліку областей, де організація надає підтримку. Є лише загальний номер гарячої лінії, проте жодної структурованої присутності або локальних служб у містах окупованої Донеччини немає.

Фактично це означає, що жінки й інші постраждалі залишаються без доступу до незалежних кризових центрів, психологічної допомоги та механізмів фіксації злочинів. У поєднанні з відсутністю реальних розслідувань це створює замкнене коло: постраждалі не можуть безпечно звернутися по підтримку, а системи, здатної фіксувати такі випадки або захищати їхні права, на окупованій території не існує.

Херсонщина. Станом на 25 листопада 2025 року органи прокуратури Херсонщини продовжують документувати воєнні злочини, пов’язані із сексуальним насильством під час воєнного стану. На сьогодні прокурори встановили 126 потерпілих від сексуального насильства, серед яких 30 жінок, 88 чоловіків та 8 дітей, повідомили на запит Кавун.City у Херсонській обласній прокуратурі. Йдеться саме про злочини, вчинені російськими окупантами на території області. 

Вже у грудні 2022 року, за місяць після деокупації правобережжя Херсонщини, стало відомо, що Херсонська область — серед «лідерів» у зафіксованій кількості злочинів сексуального насильства, вчиненого окупантами, у порівнянні з іншими деокупованими територіями України. На той момент серед найбільш поширених фактів сексуального насильства, здійсненого ворогом щодо мирного населення, — примусове оголення, зґвалтування, катування електрострумом геніталій. 

За інформацією, яку Херсонська обласна прокуратура надала Кавун.City, у межах Херсонської області зареєстровано 59 кримінальних правопорушень за ст. 438 КК України, більшість з яких російські військові вчинили на території Бериславського району (24 факти) та Херсонського району (21 факт, з них 19 – на деокупованій території). Зафіксовано також 7 таких злочинів у Каховському районі, 4 – у Скадовському та 3 – у Генічеському. Скільки фактів нам ще невідомо, адже понад 70% області наразі окуповані, можна лише здогадуватись.

Беззахисні на ТОТ

Уповноважений Верховної Ради України Дмитро Лубінець підкреслює, що сексуальне насильство Росія використовує як:

• інструмент залякування населення на ТОТ;
• метод тиску на утримуваних осіб;
• форму тортур;
• елемент психологічної війни.

“Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), росія використовує як психологічну зброю, спосіб залякування мирного населення на ТОТ, інструмент приниження та придушення українського народу та для тортур військовополонених. Це грубе порушення одного з фундаментальних прав людини – на особисту недоторканість особи. СНПК може кваліфікуватись не тільки як воєнні злочини, злочини проти людяності чи грубі порушення прав людини, але й бути частиною актів геноциду”, — пояснив Дмитро Лубінець.

Зазначимо, що якщо ви перебуваєте/перебували на ТОТ й зазнали сексуального насильства, при в’їзді на непідконтрольну росіянам територію ви можете звернутися до поліції та правоохоронних органів, щоб задокументувати випадок, а кривдника зможуть покарати, зокрема заочним винесенням вироку.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у 2024 році в Україні зафіксовано 209 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Серед постраждалих — 156 чоловіків, 46 жінок, а також діти: шість дівчат і один хлопчик. Більшість задокументованих злочинів, за інформацією місії, була скоєна представниками російських збройних сил, окупаційних правоохоронних структур та пенітенціарних установ — як на тимчасово окупованих територіях України, так і на території РФ.

Читайте також:

2014-й – 2022 – 2025. Як змінилося ставлення мешканців Донеччини до життя в окупації. Думки трьох людей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецьку під керівництвом окупантів працює Донецький державний університет. Навчальний заклад розташований у захопленій будівлі Донецького національного університету імені Василя Стуса, який релокувався до Вінниці. З березня 2015 року захопленим навчальним закладом керує Світлана Беспалова, яка до окупації Донецька працювала першою проректоркою цього університету.

Що відомо про Світлану Беспалову і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Світлана Беспалова, біографія до 2014 року

Світлана Беспалова народилася 19 серпня 1955 року в місті Махачкала Дагестанської АРСР (нині Республіка Дагестан у складі рф). Її батько був військовослужбовцем.

У 1972-1977 роках Світлана Беспалова навчалася у Тбіліському державному університеті, де отримала диплом із відзнакою за спеціальністю “Фізика”. У 1977-1980 роках була аспіранткою в Донецькому фізико-технічному інституті імені Олександра Галкіна. З 1980 по 1995 рік була інженеркою, молодшою, старшою та провідною науковою співробітницею в цьому ж закладі. Займалася дослідженнями в галузі теоретичної біофізики.

З 1986 року працювала в Донецькому державному університеті (нині — Донецький національний університет імені Василя Стуса). До 1995 року була доценткою кафедри фізіології людини та тварин. З 1995 року — завідувачка кафедри біофізики, деканка, проректорка, перша проректорка ДонНУ.

Кар’єра Світлани Беспалової після приходу окупантів

У вересні 2014 року через війну на сході України Донецький національний університет переїхав до Вінниці. 3 листопада 2014 року університет розпочав навчальний рік на новому місці. Тодішній ректор ДонНУ в коментарі KyivPost заявив, що близько 30% студентів та викладачів залишилися в окупованому Донецьку. Серед них була і Світлана Беспалова.

Бойовики захопили будівлю Донецького національного університету. 1 жовтня 2014 року заклад відновив навчання, але вже за новою програмою. Університет взяв курс на поступовий перехід на російські освітні стандарти.

У березні 2015 року Світлана Беспалова стала виконувачкою обов’язків ректорки Донецького державного університету (таку назву має навчальний заклад у “днр”). З 1 липня 2016 року її призначили повноправною ректоркою.

11 квітня 2018 року Світлана Беспалова очолила Раду ректорів освітніх організацій вищої професійної освіти “днр”.

У жовтні 2018 року була однією з організаторок форуму “Русский мир и Донбасс”, присвячений інтеграції освіти, науки та культури Донеччини в російську систему.

Світлана Беспалова як ректорка захопленого ДонНУ

Отримавши посаду ректорки, Світлана Беспалова зосередила зусилля на впровадженні ідеології кремля. Заклад взяв курс інтеграції в російську систему освіти та патріотичне виховання молоді.

“Пройдено державну акредитацію в Федеральній службі з нагляду у сфері освіти та науки рф. Акредитовано всі магістерські програми та програми спеціалітету. Відпрацьовано механізм мережевої магістратури з вузами рф. Інтеграція в російську освітню систему диктує необхідність вдосконалення професійної підготовки: відкривати нові напрями, змінювати зміст дисциплін, запроваджувати нові курси, особливо соціально-гуманітарних спеціальностей. З 2015 року в університеті реалізується концепція виховної роботи. Особлива увага приділяється цивільно-патріотичному вихованню студентської молоді, пошуку та реалізації механізмів виявлення лідерів та їхнього активного залучення до суспільно-політичного життя”, — йдеться на сайті університету.

У 2017 році Світлана Беспалова оголосила, що в Донецькому державному університеті почала діяти “гуманітарна програма возз’єднання народу Донбасу”. Вона передбачала можливість навчання в окупованому вузі дітей з Донеччини, які перебували на підконтрольній Україні території. Ці діти могли навчатися онлайн за російськими програмами.

Паралельно з цим Донецький державний університет розвиває співробітництво з російськими навчальними закладами. Так у березні 2018 року ректорка Беспалова підписала угоду про співпрацю з Рязанським державним університетом імені Сергія Єсеніна. У межах угоди в Донецькому державному університеті відкрили науково-просвітницький центр імені Сергія Єсеніна (скорочена назва – Єсенинський центр). Серед напрямків роботи центру: популяризація творчості російського поета Сергія Єсеніна, патріотичне виховання студентів і просування “ідеалів руского міра”.

У травні 2022 року Світлана Беспалова підписала угоду про співпрацю з Московським державним університетом. У межах цієї угоди запланували спільні освітні програми, обмін студентами та викладачами. Для студентів уже організовують туристичні тури по Москві.

У межах співпраці з московським ВНЗ на базі Донецького державного університету відкрили “Центр етнополітичної реабілітації населення, яке перебувало під впливом української неонацистської ідеології”. Про це Світлана Беспалова заявила у квітні 2023 року. Таким чином університет став майданчиком для пропагандистських заходів. Щомісяця тут проводять научно-практичні семінари, присвячені боротьби з неонацизмом. На такі зустрічі запрошують представників історичного факультету, ректорів московських ВНЗ, а також керівників окупованих навчальних закладів Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Разом вони розробляють програми щодо “зміцнювання зв’язків з національними традиціями та духовно-моральними орієнтирами” серед молоді.

Світлана Беспалова відкрито підтримує збройну агресію рф. 24 лютого 2022 року в Youtube-каналі Донецького державного університету випустили відео, на якому фігурує ректорка. Воно має назву “Ректор ДонНУ Світлана Беспалова про призив викладачів та студентів”. Ймовірно, відео знято напередодні, бо вона говорить про День захисника вітчизни, який відзначають у рф 23 лютого. Світлана Беспалова каже, що студенти і викладачі йдуть на фронт. Це вона пов’язує з тяглістю поколінь, пов’язуючи сьогоднішню війну в Україні з Другою світовою. За словами ректорки, юнаки йдуть на фронт, “бо мають честь”. Фактично жінка закликає студентів і своїх підлеглих воювати на боці рф.

Про те, що студентів долучають до війська, редакції Бахмут IN.UA раніше розповідав Дмитро Крук, який навчався в окупованому Донецьку. Хлопець розповідав, що багато його одногрупників мобілізували з першого курсу. Це була примусова мобілізація. Він припускає, що з військовими співпрацював деканат, оскільки юнакам приходили повідомлення про повістки саме звідти.

Також за ініціативи Донецького державного університету російські військові отримували допомогу. В Youtube-каналі університету є відео, датоване березнем 2018 року, де військовий бригади “Пятнашка” дякує студентам і викладачам за допомогу з теплим одягом, солодощами і продуктами.

За свою роботу Світлана Беспалова отримує нагороди від рф. Зокрема, у 2025 році вона отримала звання “Ректор року” від російського професорського зібрання за підтримки міносвіти рф. Церемонія нагородження проходила у Москві.

Підозра в колабораційній діяльності

На сайті Донецької обласної прокуратури можна знайти повістку про виклик Світлани Беспалової для допиту в якості підозрюваної, датовану 2023 роком. У грудні 2024 року прокуратура повідомила про заочне оголошення Світлані Беспаловій підозри в колабораційній діяльності. Зараз вона перебуває у розшуку.

Читайте також:

• Хто такий Костянтин Федоренко: досьє на директора табору “Артеку” в окупації
• Працювала вчителькою, а тепер відповідає за молодіжну політику окупантів: хто така Марія Дубова
• СБУ врахує в роботі матеріали Бахмут IN.UA про жінок, які займаються молодіжною політикою на окупованій Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Костянтин Федоренко вже кілька років очолює “Артек” — один із найвідоміших дитячих центрів, який після окупації Криму працює під контролем росії. Але діяльність Костянтина Федоренка не обмежується керівництвом табору: через “Артек” він працює з дітьми з окупованих територій України, педагогами та радниками з виховання, а у програмах центру присутні російські патріотичні наративи й мілітаризована тематика.

У досьє розповідаємо про його кар’єру в органах влади Краснодарського краю, перехід до «Артека» та обставини призначення на посаду директора центру.

Хто такий Костянтин Федоренко

Згідно з російськими джерелами, Костянтин Федоренко народився 29 грудня 1976 року в місті Білоріченськ Краснодарського краю росії. У 2004 році він закінчив Кубанський державний технологічний університет. Про це йдеться у біографічних матеріалах російських державних та пов’язаних із “Артеком” ресурсів. Кар’єру Федоренко розпочав у сфері охорони праці та техніки безпеки. З 1997 року він працював в ОАО “Белореченскрайгаз”, де протягом восьми років очолював відповідні підрозділи.

У 2005 році Федоренко призначили заступником начальника управління промисловості адміністрації Білоріченського району. Уже наступного року він очолив управління інвестицій та проєктного супроводу районної адміністрації. У 2007 році Федоренко став керівником комітету реформ і розвитку Білоріченського району департаменту інвестицій та проєктного супроводу Краснодарського краю. У 2008–2011 роках він очолював управління промисловості, транспорту та зв’язку адміністрації Білоріченського району, а у 2011 році став першим заступником голови адміністрації району.

Наступний етап його кар’єри був пов’язаний із системою освіти та соціальної політики Краснодарського краю. У 2013–2017 роках Федоренко працював першим заступником міністра освіти, науки та молодіжної політики Краснодарського краю. Із серпня 2017 року він виконував обов’язки міністра освіти, науки та молодіжної політики краю, а з 24 липня 2018 року очолював Міністерство праці та соціального розвитку Краснодарського краю. У листопаді 2018 року почав працювати на окупованих теритріях, у таборі “Артек”, де обійняв посаду заступника директора з будівництва.

Керівник “Артека” та представник російської молодіжної політики

Після призначення директором “Артека” Федоренко поступово отримав низку додаткових посад у російських державних та квазідержавних структурах. Його діяльність уже не обмежується управлінням дитячим центром. Так, у червні 2022 року Федоренка обрали головою Громадської ради при Федеральному агентстві у справах молоді — Росмолодьожі. Про це повідомляли російські медіа за підсумками засідання ради 2 червня 2022 року. Сам Федоренко тоді заявив, що рада має не лише визначати проблеми молоді, а й формувати завдання та шляхи їхнього вирішення.

Він продовжує очолювати цю раду. На офіційному ресурсі Громадської ради при Росмолодьожі Федоренко також зазначений як голова комісії зі збереження та зміцнення “традиційних російських духовно-моральних цінностей” та робочої групи із взаємодії з Громадською палатою РФ.

Публічна діяльність Федоренка на цій посаді пов’язана з питаннями молодіжної політики, виховання дітей та просування російських державних наративів. Наприклад, на підсумковому засіданні ради за 2023 рік він говорив про трансляцію “традиційних цінностей”, участь у загальноросійських заходах та необхідність роботи ради відповідно до доручень президента рф володимира путіна.

Федоренко очолив Всеросійський батьківський комітет

У вересні 2024 року Федоренко отримав ще одну публічну роль, його обрали головою Всеросійського батьківського комітету. Рішення ухвалили 19 вересня 2024 року на першому засіданні комітету. Кандидатуру запропонував міністр освіти рф сергій кравцов. Комітет створили як консультативний орган при Міністерстві освіти рф. У серпні 2025 року, через рік після створення комітету, Федоренко заявив, що структура вже створила свої представництва в усіх регіонах Росії та налагодила взаємодію з батьками й Міністерством освіти рф.

Станом на 2026 рік він продовжує вказувати себе як голову Всеросійського батьківського комітету. На ресурсі “Російського товариства “Знання”” Федоренко також зазначений як голова цього комітету.

“Артек” як майданчик для російського виховання дітей

Окремий напрям діяльності Федоренка — освітні та виховні програми “Артека”, у яких прямо використовується російська державна концепція “традиційних духовно-моральних цінностей”. Наприклад, у липні 2025 року в “Артеку” проходила програма підвищення кваліфікації для директорів шкіл, їхніх заступників та радників з виховання. У ній брали участь 110 педагогів із 21 регіону РФ. Федоренко називав завданням програми підготовку педагогів, які мають передавати дітям “духовно-моральні основи російської культури”.

У своїх публічних виступах Федоренко також прямо говорить про використання “Артека” для патріотичного виховання. Серед пріоритетів він називає громадянськість, патріотизм, колективізм та “міцну сім’ю”.

Тут важливо зазначити, що роль Федоренка не обмежується організацією роботи самого дитячого центру. “Артек” за його керівництва став майданчиком, через який російська система виховання поширюється на педагогів, школи та дитячі центри в різних регіонах росії, зокрема на окупованих територіях України. 30 травня 2023 року Федоренко поширив повідомлення російського дитячого центру про те, що “Артек” із 2021 року є базовим майданчиком для підготовки так званих радників директорів шкіл з виховання. За наведеними у повідомленні даними, в “Артеку” пройшли підготовку майже 6 000 радників із 46 регіонів росії, зокрема з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Йшлося не просто про перебування педагогів у таборі: в повідомленні прямо зазначено, що підготовка має допомогти їм вибудовувати систему виховної роботи з дітьми під час навчання та в позаурочний час.

Тобто вплив “Артека” у цій системі виходить за межі дітей, які безпосередньо приїжджають до табору. Через підготовку педагогів його методики та підходи можуть поширюватися у школах та інших освітніх установах. Показовим є те, що серед регіонів, представники яких проходили таку підготовку, російські джерела називають “днр”, “лнр” Херсонську та Запорізьку області. Сам Федоренко пізніше говорив про співпрацю “Артека” з освітніми структурами цих територій.

30 вересня 2024 року Федоренко заявив, що після проголошеної росією анексії чотирьох українських областей “Артек” активізував роботу з їхніми освітніми установами. За його словами, з міністерствами освіти цих регіонів були підписані угоди про співпрацю, які передбачають спільну роботу з патріотичного, духовно-морального та громадянського виховання дітей. За даними, які Федоренко навів у тому ж повідомленні, у 2023–2024 роках “Артек” відвідали 3 169 дітей із так званих “нових регіонів рф”.

У жовтні 2024 року Федоренко також поширив інформацію про те, що лише за січень–жовтень “Артек” відвідали 395 дітей із Донецької області, а загалом у 2024 році центр прийняв понад 860 дітей із Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Окремо зазначалося, що з 2022 року учасниками змін стали 3 939 дітей із цих територій, серед них 1930 — із Донецької області.

Важливим є не тільки те, скільки дітей потрапляє до “Артека”, а й те, який зміст вкладають у програми, через які вони проходять. У матеріалах “Артека”, які Федоренко поширював у 2025 році, прямо зазначалося, що завданням змін є формування у дітей відчуття приналежності до “історико-культурної спільності російського народу та долі країни”. А у програмі змін на 2025 рік були передбачені, зокрема, 80-річчя перемоги СРСР у Другій світовій війні, 100-річчя “Артека”, проєкт “Наші герої” та “Рух перших”. Через роботу вожатих та освітні програми дітям мали прищеплювати громадянськість, патріотизм, повагу до старших та інші цінності, які російська влада визначає як “традиційні”.

Зв’язок із російськими силовими та пропагандистськими проєктами

У публічній діяльності Федоренка також простежується співпраця з російськими структурами, які працюють із темами війни, патріотичного виховання та підтримки військових. Зокрема, 1 квітня 2026 року у дописі, який Федоренко поширив у своєму Telegram-каналі, йшлося про перебування знімальної групи в “Артеку” під час зміни “Служити росії”. “Почесними гостями” зміни названі учасники та ветерани російського вторгнення в Україну. Також у його Telegram-каналі згадувалася участь представників “Народного фронту” у заходах до 100-річчя “Артек”. Федоренко зазначає, що разом із дітьми у відкритті виставкового простору “Артек на все 100” брали участь представники цієї організації та учасники війни проти України.

Сам Федоренко зазначений як член Центрального штабу “Народного фронту” у описі його Telegram-каналу. Це ж формулювання використовується на його публічному профілі в Telegram.

Костянтин Федоренко — не лише директор російського МДЦ “Артек”, а представник системи, яка використовує дитячі та освітні програми для формування у дітей російської державної ідентичності та світогляду. За час його керівництва “Артек” став майданчиком не тільки для відпочинку, а й для патріотичного, громадянського та духовно-морального виховання, зокрема із залученням дітей з окупованих територій України. Увагу привертає масштаб цієї роботи. Російські джерела, які поширював сам Федоренко, повідомляють про тисячі дітей із Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які відвідували “Артек”, а також про підготовку в центрі тисяч педагогів і радників з виховання. Таким чином, вплив системи не обмежується дітьми, які безпосередньо перебували в таборі: через підготовку педагогів ці підходи поширюються на школи та інші дитячі установи.

До теми:

Як колишній працівник Донецької прокуратури працює у “днр”: досьє на Андрія Співака

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!