Донеччанин Андрій Шостак ще з 2014 року активно волонтерив разом з дружиною Ангеліною. Сьогодні пан Андрій захищає Україну на фронті, у день Збройних Сил України герой поділився з нами своїми міркуваннями про цю війну.

Андрій Шостак народився в Донецьку, українець має дві освіти, інженер-механік та юрист, а сьогодні ще й отримує третю неформальну — військову. У мирному житті пан Андрій працював у кількох місцях найманим працівником, остання робота чоловіка — менеджер із зовнішньої економічної діяльності на виробничому підприємстві із закордонною інвестицією. У 2014 році Андрій Шостак почав волонтерити, попри небезпеку за свою позицію, родина Шостаків вже тоді долучилися до наближення української Перемоги. Публікуємо текст нашої розмови з паном Андрієм, сьогодні військовослужбовцем.

Пане Андрій, чому почали волонтерити в 2014 році? Чому обрали для себе такий шлях.

Ми з дружиною спостерігали за подіями, які відбувалися у моєму рідному домі, Донецьку. Навесні 2014 року ми потрапили в таку пригоду, де «проросійські сили», мітингуючи в Донецьку, побили наш автомобіль через наявність там прапорців України і Євросоюзу. Ми з дружиною обрали для себе таку діяльність волонтерську — допомагати всіма своїми силами, які є. Захищати нашу землю від загарбників, окупантів, сепаратистів.

Яка ваша основна задача була як волонтерів?

Моя дружина займалася пошиттям прапорів, вишивкою національної символіки, виготовленням їжі для військових на лінії розмежування, яка пролягла поруч із Бахмутом. Також шила та в’язала балаклави для бійців. Ми також разом допомагали і військовим нашим, які повз Бахмут були розташовані. Допомагали продуктами харчування. Дружина також направляла допомогу до шпиталів до поранених українських бійців.

Мати чітку українську позицію, на той час в Донецьку, було не дуже безпечно. Людей били, загалом були різні випадки. Що Вами рухало тоді, як не побоялися говорити про свою позицію, волонтерити?

У нас не було жодного сумніву у правильності наших дій і жодним чином нас це не лякала така позиція населення Донеччини (ред. проросійська). Вона для нас була не зрозуміла, таке дикунство, прояви «руського мира» в Донецьку, в українському місті, де я народився, виріс. У 2012 році під час європейського футбольного чемпіонату воно майоріло жовто-синіми кольорами, а через півтора року ось таке… Потім ми почали трошки замислюватися, що ми тоді ризикували життям, але це жодним чином не вплинуло на нашу позицію.

На Вашу думку, чому так сталося, що за відносно короткий період, частина людей у Донецьку перейняли наративи «руського мира»?

Мені здається, як нефахівцю у цій сфері, все ж таки, це робота російської пропаганди й антиукраїнських сил, які були присутні в Донецьку, Луганську, і в Криму. Це відомі КДБшні технології, які цього разу вдало спрацювали на масу. Зараз вже стає відомо, скільки російських грошей було фінансовано задля підтримки антиукраїнської діяльності на південному сході України. Це спрацювало, тодішня влада часів Януковича сприяла здачі українських національних інтересів. Після нашої Перемоги, я вважаю, це буде предметом дослідження фахівців, бо це якийсь феномен, яким чином за півтора, два, три роки можна перевернути світогляд такої великої кількості людей…

Пан Андрій з дружиною. Фото: Фейсбук

Розкажіть, будь ласка, про свою теперішню службу в ЗСУ?

В лави ЗСУ я вступив в липні 2022 року. На той час нашій родині прийшлося евакуюватися на захід України, не в останню чергу через політичну діяльність Ангеліни. Я особисто не міг залишатися осторонь, зважаючи на те, що наш син Михайло пішов добровольцем до війська в перший день відкритої агресії росії. Стосовно військового досвіду — я служив строкову службу ще в радянській армії з 1987 по 1989 роки. Попри свій вік, я був призваний до війська, зараз знаходжуся на захисті нашої країни. Зараз нас багатьом забезпечує держава: це одяг, техніка, озброєння.

За підтримки волонтерського братерства, наших іноземних партнерів, фінансової і технічної допомоги, як мені здається, наше військо забезпечено непогано. Потрібно більше зброї та боєприпасів — і над цим має ще інтенсивніше працювати політичне керівництво країни.

Водночас сучасна війна — це дуже інтелектуальна та технологічна діяльність, яка потребує унікального озброєння, зокрема розвідувальних апаратів, які зараз здебільшого постачають волонтери. Також дуже важливо забезпечення інтернет-зв‘язком, зокрема Старлінками — тут теж величезна робота нашої волонтерської спільноти. Це й фінансування проєктів, й забезпечення логістики. Ще хотілося б відзначити ті смаколики, які нам привозять волонтери. Зараз гаряча фаза війни, тож якість постачання їжі залежить від дислокації підрозділу. У мого підрозділу з цим немає проблем. Я хочу сподіватися, що не буде серйозних проблем і у колег, які знаходяться на першій лінії.

Що ви могли побажати, можливо, що сказати Вашим побратимам?

Я бажаю побратимам, щоб їхні родини були в безпеці. Щоб їх оберігав Господь. Я бажаю побратимам, щоб всі їхні плани стосовно нашої Перемоги втілилися, а ми всі з Перемогою та зі щитом повернулися до своїх родин та відбудували квітучу Україну.

Що можуть робити цивільні, щоб наблизити Перемогу?

Якщо у людини є хоча б якась можливість — вона мусить допомагати державі, допомагати волонтерським організаціям. Підтримувати наше військо, зараз кожна людина, кожен свідомий громадянин України мусить бути волонтером.

Фото: Фейсбук

Читайте також: «Будемо жити як сучасний Ізраїль», — бахмутянин з позивним «Завуч» про будні війни та думки на фронті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!