Бахмут з наголосом на “У” отримав славу міста-фортеці, тут вже декілька місяців підряд безрезультатно російські війська штурмують ЗСУ. Проте місто тримається, Бахмут живе й продовжуватиме живе попри все. Російська пропаганда вперто продовжує називати Бахмут — Артемівськом, поширюючи таку назву в маси. Частково й серед місцевих мешканців можна почути назву саме Артемівськ, а не Бахмут.

Чи доречно називати так місто й звідки взялася назва Артемівськ — пояснює Ігор Корнацький, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Бахмут, а не Артемівськ

Бахмут мав назву Артемівськ в період з у 1924 по 2016 роки, таке найменування місту дали на честь російського революціонера Федора Сергєєва, якого місцеві знали як “Артема”, чоловік працював в Бахмуті декілька місяців і особливими заслугами не відзначився. “Артем” загинув у залізничній катастрофі, й через три роки після його смерті влада вирішила увіковічити пам’ять російського робітника.

В місті, на центральній Площі Бахмута, навіть відкрили монумент присвячений його постаті Пам’ятник створив скульптор Іван Каваларідзе у стилі кубізму. До слова інший подібний монумент, досі стоїть у Святогірську на горі “Артема”, зазначає Ігор Корнацький.

Під час відкриття памятника у Бахмуті відбувся багатотисячний мітинг, й було вирішено перейменувати місто на честь “Артема”, як “совєтського вождя пролетаріату Донбасу”

“Питання про перейменування міста було вирішено ще в 2016 році в процесі декомунізації, коли Верховна Рада ухвалила рішення повернути історичну назву міста — Бахмут”, — розповідає завідувач відділу музею.

Чи доречно називати Бахмут радянською назвою?

На думку історика, сьогодні недоречно називати Бахмут радянською назвою.

“В наш час, коли всі радянські наративи переглядаються, коли заборонена символіка нацистського та комуністичного режимів, вживання старої радянської назви недоречне, але багато людей за старою звичкою називають місто — Артемівськом. Хоча поступово такі назви відходять у минуле й в пам’яті людей”, — розмірковує Ігор Корнацький.

Історик зауважує, що раніше Маріуполь носив назву “Жданове”, а Луганськ “Ворошиловградом”, але зараз ці міста так не називать.

Повернення Бахмуту історичної назви

За словами Ігоря Корнацького суперечки про повернення Бахмуту історичної назви серед громадськості були ще раніше, зокрема, в 2015 році, коли почали зносити пам’ятки комуністичному режиму в Бахмуті.

“Повернення Бахмуту історичної назви — це відносно свіжа новина, бо відбулося перейменування в роки збройного конфлікту на Донеччині. Тому, опоненти влади, Майдану і тих змін, які відбулися в Україні, продовжували називати Бахмут саме Артемівськом. Так само діє зараз радянська пропаганда в часи повномасштабної війни”, — пояснює пан Ігор.

Бахмутяни зробили свій вибір в 2016 році, на голосуванні міська рада повернула місту назву Бахмут, а у лютому Верховна Рада остаточно затвердила це перейменування.

“Процес був дуже тривалий, кожна сторона мала час висловитися, перемогла звісно позиція зґрунтована на законі заборони символіки нацистського та комуністично-тоталітарних режимів, тож назва повернулася й прижилися, але вона ніколи й не забувалася”, — резюмує бахмутський історик.

Фото: Бахмут.  IN. UA

Читайте також: День Соборності: згадуємо, як святкували в Бахмуті та як планують відзначати в Києві

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

15-річний Мирослав Коцько з Бахмута активно досліджує історію свого рідного краю. Юнак працює з історичними документами, картами та збирає свідчення краєзнавців і місцевих мешканців. Зараз Мирослав Коцько збирає інформацію про мікрорайон Будьонівка, що розташовується на півдні  Бахмута.

Що вже вдалось дізнатися та як до дослідження можуть долучитися бахмутяни, Мирослав Коцько розповів редакції Бахмут IN.UA.

Бахмут, район Будьонівка, історія

Будьонівка — це приміський район в південній частині Бахмута. До повномасштабної війни його населення становило близько 2 тисяч людей.

У кінці ХІХ століття не існувало тієї Будьонівки, яка є зараз. Тут були заселеними лише дві вулиці, а решта  земель використовувались для випасу худоби. Тоді ж ці вулиці входили до так званого передмістя Бровар.

“Як відомо з документів, тут були пасовища для худоби, озеро, струмочок, що здавна зветься Четвериковим яром. Забудованими  були лише вулиці  Тимірязєва й  Колодязна, які йдуть перпендикулярно від місця злиття Четверикового ручая та його лівого припливу. Оскільки тоді Будьонівки як такої не існувало, ці дві вулиці входили до старого передмістя Бровар, про яке майже ніхто не пам’ятає з тих, кого я опитував. Ця назва зустрічається на старому плані 1911 року, який у мене є в дуже нечіткій якості і там ледве читається ця назва. Її я також знайшов у джерелі за 1897 рік, яке мені порадив наш краєзнавець Михайло Кулішов. Там згадується “предместье Броварь”, а також вказується чисельність населення — 166 душ”, — розповідає Мирослав Коцько.

Також юний дослідник збирає інформацію щодо самої назви “Будьонівка” — як вона виникла та розвивалася. Є деякі твердження, що назва району з’явилась у роки Національно-визвольних змагань. У цій місцевості, нібито, розташовувалась Перша Кінна Армія радянського воєначальника Будьонного.

“Назва Будьонівка, нібито, закріпилась через те, що в роки Національно-визвольних змагань, так званої громадянської війни, в цій місцевості стояла “Конница Будённого”. Місцеві згадують, що тут були полки і кіннота. Але це лише за згадками людей, деякі краєзнавці спростовують цей факт. Тому це твердження ще потребує доведення. Саме це і підштовхнуло мене залучати ширшу аудиторію задля отримання можливості спростувати або ж навпаки підтвердити ту чи іншу інформацію. Як-то кажуть, хочу “копнути глибше”, — зауважує Мирослав Коцько.

Як можуть допомогти бахмутяни

Наразі юний дослідник історії збирає дані про Будьонівку. Він просить бахмутян ділитися відомими їм фактами, щоб зробити велике дослідження. У майбутньому вся зібрана інформація стане основою для нового пізнавального відео на Youtube-каналі Мирослава Коцька.

“Зобразити історію Будьонівки вкрай складно, адже багато хто вважає, що це зовсім новий район. Хоча це не так. Тож я звертаюся до бахмутян, які мешкали на вулицях Будьонівських, а також розташованих поряд: Бахмутської, Широкої, Нижньомаріупольської, Тітова, Севастопольської, Піонерської чи Спартаківської. Частина цих вулиць входила до того самого передмістя Бровар і об’єднувалася з нинішньою Будьонівкою. Ваші спогади, розповіді від бабусь і дідусів стануть дуже корисними для відродження історії південних околиць Бахмута”, — звертається до бахмутян Мирослав Коцько.

Якщо ви маєте інформацію, спогади чи документи, які можуть допомогти в дослідженні Будьонівки, пишіть повідомлення Мирославу Коцьку в Facebook.

Читайте також:

• Школяр із Часів Яру допомагає військовим на фронті: історія юного волонтера Рустама Шистки
• “З нуля до своєї точки Б”: як бахмутянка у Києві відкрила кав’ярню для тих, хто втратив дім
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Віра Корен — уродженка Бахмута, яка зуміла здобути визнання на світовій сцені, ставши однією з найяскравіших зірок французького кіно XX століття. Її шлях — це історія про талант, незламність і жагу до мистецтва, яка не зникла попри війну, еміграцію та нове життя в іншій країні.

Детальніше про те, як звичайна дівчина з Донеччини стала символом елегантності французького кіно ХХ століття — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Віра Корен: біографія акторки

Французька акторка театру і кіно, режисерка Віра Корен народилася в українському місті Бахмут 17 червня 1901 року в родині шевця єврейського походження. Її повне ім’я — Віра Ребекка Корецька.

Після поразки Української революції вона емігрувала до Франції. Там навчалася у консерваторії та на театральних курсах у Парижі. Вже з 1922 року почала зніматися в кіно під псевдонімом Віра Корен (Vera Korène), а з 1931 року грала на сцені відомого Comédie-Française, де стала провідною акторкою.

Друга світова та післявоєнний період

Друга світова війна різко обірвала кар’єру Віри Корен і поставила під загрозу її подальшу долю: після окупації Франції нацистами уряд Віші позбавив акторку громадянства. У червні 1940 року вона була змушена тікати з країни. У листопаді того ж року Віра опинилася в Канаді, звідки намагалася пробитися до Голлівуду — безрезультатно. Деякий час вона жила в Бразилії, шукаючи нові можливості.

У цей час у Франції відбувалися зміни: у Comédie-Française почали активно шукати свою зірку, щоб повернути її назад. Історія нагадувала справжній детектив — до пошуків долучили навіть журналістів, які публікували статті в провідних світових виданнях. Але навіть після цього акторка, ображена на керівництво театру за звільнення, не поспішала повертатися до Франції. Керівник театру протягом двох років намагався переконати Віру повернутися до Парижа. У 1945 році вона таки повернулася — з величезним успіхом. Її знову прийняли до Comédie-Française і одразу довірили провідні ролі.

Згодом акторка перейшла до ролі організаторки театральних постановок. Зокрема, вона очолила Театр епохи Відродження (Théâtre de la Renaissance), яким керувала до 1978 року. Одночасно Корен читала лекції з мистецтва в Сорбонні та співпрацювала з різними театрами й режисерами світу, зокрема й українцями. Так, у 1962 році вона разом із Сержем Ліфарем, тодішнім керівником Паризької опери, поставила спектакль “Страждання святого Себастьяна” за однойменною п’єсою Габріеле Д’Аннунціо.

Останні роки

Останні роки свого життя Віра Корен провела в передмісті Парижа, в будинку для людей літнього віку.

Вона померла 20 листопада 1996 року у віці 95 років. Видатну актрису та режисерку українського походження поховали на цвинтарі Пантен під Парижем.

Читайте також:

• “Для росіян 9 травня — це фетиш”: історик Роман Кабачій пояснив культ російського победобєсія
• В’ячеслав Чорновіл та Донеччина: як пройшло знайомство українського державотворця з регіоном
• Людина, яку боявся Ленін: яким був Симон Петлюра

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!