Нещодавно вийшла стаття журналіста американського видання “Time” Саймона Шустера про Володимира Зеленського та ситуацію в Україні. Матеріал набув резонансу у світовому суспільстві. Головними темами стали війна та корупція в Україні. 

Журналіст редакції Данило Вінниченко розбирався, що не так зі статтею Саймона Шустера.

Якщо казати про реакцію українців, то тут можна спостерігати різний спектр думок: суспільство почало задумуватись над тим, що робить влада. Антикорупціонери та журналісти незалежних видань зазначили, що стаття може мати правдивий характер, представники влади та лояльні до них медіа одразу почали спростовувати інформацію, подану в статті. 

“Одинока боротьба Зеленського та анонімне “оточення”

Саме так назвав свою статтю журналіст Шустер. На обкладинці видно цитату Зеленського великими літерами, основні теми, авторство та Зеленського, який “займає” невелику частину на обкладинці знизу.

У першій частині статті автор розповідає про візит Зеленського у Вашингтон у вересні цього року. Тут журналіст приводить власні враження від виступу Володимира Зеленського у Національному архіві у Вашингтоні. Він описав “втомленість та схвильованість Зеленського” щодо переконання міжнародної спільноти підтримувати Україні надалі.

Журналіст наголосив також, що підтримка американців щодо надання “всієї потрібної” зброї України стрімко падає: від 65% у червні 2023 року, коли  до 41% після того, як Зеленський покинув США і від себе додає, що з початком війни в Ізраїлі навіть утримати увагу світу на Україні стало серйозною проблемою.

Але більш розгорнуто він починає описувати події, коли делегація прибула до Києва. Тут, спираючись на анонімних “помічників” з оточення Зеленського він детально описує стан президента після повернення з Вашингтону. “Людина з оточення Зеленського” підкреслила, що “після приїзду з США президент злий, на другий рік війни не збереглося почуття гумору та блиску оптимізму, однак він не має наміру здаватися та буде продовжувати боротьбу, попри те, що його воля до перемоги турбує деяких радників”.

На подібний підхід з боку журналіста жорстко відреагували представники влади, зокрема висловився Олексій Данілов:

Цю ж тезу підхопив радник глави ОП Михайло Подоляк в ефірі єдиного телемарафону заявив, що “він не розуміє, що таке “анонімне джерело”, одне, друге, третє…” та наголосив, що з журналістами треба працювати відкрито, знімати свою “маску” та відповідати під своїм прізвищем та своєю репутацією.

“Якщо хтось щось коментує – має брати на себе відповідальність”, – додає чиновник. 

Окремою темою стало висвітлення журналістом підготовки до другої зими під час повномасштабного вторгнення. Посилаючись на слова анонімного джерела, Шустер звертає увагу на те, що влада акцентується на можливих обстрілах критичної інфраструктури з боку росіян і негативну реакцію українців, якщо не буде ніяких безпекових змін після обстрілів минулого року. 

Водночас посилаючись на радників президента Зеленського, ці журналісти стверджують, що до настання зими очікується серйозна зміна військової стратегії та перестановки в президентській команді. На їхню думку, щонайменше один міністр, а також генерал, який контролював дії контрнаступу, повинні бути звільнені, щоб взяти на себе відповідальність за повільний прогрес на українському фронті. 

“Джерело журналіста” стверджує, що деякі командири на фронті починають відмовлятися виконувати навіть прямі накази з адміністрації президента про наступ. Ще одна проблема, на яку вказує журналіст, полягає в тому, що кадровий голод у деяких видах збройних сил стає більш серйозним, ніж нестача зброї та боєприпасів. 

“Один з помічників Зеленського сказав мені, що навіть якщо США та їхні союзники передадуть всю обіцяну зброю, “у нас немає людей, щоб її використовувати”, – пише Шустер.

Можна припустити, що ця теза може бути правдивою. Однак про недостатню кількість військовослужбовців на фронті розповідали ще давно. Військові командири, політики наполягали на збільшення обсягів мобілізації.

Це також підтвердив президент Зеленський на підсумковій прес-конференції наприкінці саміту “Кримської платформи” 23 серпня 2023 року та повідомив, що військові звеонулися до керівництва, аби збільшити мобілізаційний ресурс.

Військові також наголошують про недостатню кількість солдатів на фронті. Як, наприклад, командир роти 80-ї ОДШБр Владислав Шевчук в інтерв’ю зазначив, що на сьогодні не вистачає людей, в країні триває повномасштабна війна, але “мобілізація чомусь не повномасштабна”. 

Питання корупції

Особливо гостро зараз стоїть питання корупції в Україні. Американські політики, зокрема президент Джо Байден звертає на це увагу. Корупція заважає Україні стати повноцінним членом Європейського Союзу (ЄС) та Північноатлантичного альянсу (НАТО), про що неодноразово наголошували.

Саймон Шустер присвячує окремий розділ цьому та розбирає діяльність начальників військкоматів по всій країні, екс-міністра оборони України Олексія Резнікова та заступника керівника ОП Ростислава Шурми. 

Тут слід зазначити, що про корупцію майже у всьому розділі розмірковує журналіст. Тобто можна одразу підкреслити, що те, про що каже автор, може бути виключно його суб’єктивною думкою. Однак попри цей факт, декілька важливих проблем він підняв. 

Також він наводить корупційний скандал в Міноборони, який був пов’язаний з закупівлями. Олексій Резніков пішов у відставку лише через шість місяців, коли, за словами одного зі співрозмовників журналіста – “було вже пізно, репутаційній шкоди завдано”.

А інший співрозмовник зауважив, що “крадуть так, наче завтра не настане”. Як саме “крадуть”, журналіст не уточнював. Однак голова правління Центру протидії корупції (ЦПК) Віталій Шабунін звертає увагу, що саме факт, пов’язаний з Міноборони, був висвітлений журналістом. 

Також було згадано заступника голови ОП Ростислава Шурму. Тут журналіст посилався на розслідування видання Bihus.info, яке вийшло у серпні цього року. Згідно з результатами роботи журналістів, сонячні електростанції під російською окупацією, співвласниками яких є оточення Шурми, отримали загалом понад 320 мільйонів гривень за електроенергію за “зеленим” тарифом у період з липня 2022 року по липень 2023 року.

Розслідувачі припустили, що факт знаходження батарей під окупацією вже створює підстави вважати, що обладнання на той момент вже не було пов’язане з енергосистемою України. На це звернув увагу і журналісти Шустер. 

Розслідування про Ростислава Шурму / Фото: Bihus.info

Що не так з позицією Саймона Шустера? 

Статті Шустера про Україну до повномасштабного вторгнення мали суперечливий характер, а деякі взагалі містили антиукраїнську риторику.

Наприклад, стаття під назвою “Ставте лайки, діліться, вербуйте: як міліція, що прихильники переваги білої раси, використовує Facebook для радикалізації та навчання нових членів”. Тут в негативному для України світі розповідається про “нацистів з Азову та як вербували у свої ряди людей з усього світу”. Розповідається історія норвежця Йоахіма Фурхольма, який мав нібито “кримінальне минуле та неонацистські погляди”.

Цю тезу та історію “створення фейку” про Азов розповіла журналістка Дарія Гірна. Однак після початку повномасштабного вторгнення Саймон Шустер у Києві, та мав можливість поспілкуватись особисто з президентом України Володимиром Зеленським.

Після звільнення Херсону, 7 грудня 2022 року вийшла стаття під назвою “Людина року: Володимир Зеленський і Дух України”. В цьому матеріалі, на думку журналіста видання Time Саймона Шустера, успіх Володимира Зеленського як військового лідера ґрунтується на тому, що його мужність є “заразливою”. Це поширилося серед українських політичних лідерів у перші дні вторгнення, коли всі зрозуміли, що президент залишається в Києві.

Зробити чіткий висновок щодо позиції Шустера – складно. Чи може людина, яка довгий час пропрацювала у москві, майже одразу змінити свою позицію? Те, що Саймон Шустер набув популярності після останньої статті – це факт. Але наскільки ця інформація не була б достовірною, перевірити на цей час її повністю – неможливо. 

Примітка. Саймон Шустер – народився у 1983 році у москві. Пише для журналу Time з 2013 року. Коли почалася російсько-українська війна, він висвітлював події у своїх статтях, працював довгий час у росії. Йому заборонили в’їзд до рф після його статті “У Росії — злочин без кари” про збиття малазійського Boeing 777 над Донеччиною у липні 2014 року. Після цього він переніс свою діяльність до Берліна, де відповідав за висвітлення подій у Європі та на пострадянському просторі. У лютому 2020 року переїхав до Нью-Йорка.

Дуже дивний момент з реакцією керівника ОП Андрія Єрмака. Бо спочатку глава Офісу опублікував статтю у себе в телеграм-канал, але згодом допис було видалено, яка причина – Єрмак не пояснив.

Читачі зможуть самі вирішити, що є головним меседжем цієї статті – війна чи корупція. Однак слід розуміти, що ці два явища взаємопов’язані й стосуються інтересів суспільства в цілому. Ці питання не повинні обговорюватися лише тому, що хтось “з-за океану” нам так сказав.

Перемога на полі бою та подальша інтеграція в ЄС і НАТО гарантуватиме нам соціальний статус і безпеку, які залежать від того, як ці питання вирішуватимуться всередині країни. Тому ми не повинні мовчати про внутрішні проблеми, а говорити про них усіма можливими способами, щоб привернути увагу політиків, громадських діячів, журналістів тощо.

Читайте також:

• Сексизм: новий відеофейк росіян про “мобілізацію жінок в ЗСУ”
• Ілон Маск опублікував маніпулятивний пост із Зеленським

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Пропагандисти поширюють інформацію, що американське мілітарне  медіа Army Times нібито хвалить Україну за те, що вона, мовляв, стала постачальником органів та біоресурсів. За їхніми твердженнями, якість українських біологічних матеріалів начебто вища, ніж з Афганістану та Іраку.

Однак, це фейк. Army Times не публікувало жодного матеріалу із такою заявою.

Army Times: фейк від рф

Army Times — це американське онлайн-видання, що висвітлює актуальні новини та важливі питання для військової спільноти країни. Видання охоплює теми фінансів, медичної допомоги, діяльності гвардії та резерву, освіти та інші сфери. ArmyTimes також публікує ексклюзивні відеоматеріали та фотографії, а його соціальні мережі обслуговують військовослужбовців, їхні родини та ветеранів.

Уперше фейк опублікували 21 жовтня Telegram-каналом «запрещённая украина». Наратив нібито авторства Army Times м поширюють виключно прокремлівські Telegram-канали та акаунти у соцмережах Х (ред. — колишній Twitter). На офіційному сайті медіа, сторінці у X, Facebook не публікували такого відео. Як й інших матеріалів, щоб містив текст з сюжету.

Всі дописи до 21 жовтня, у яких згадувалось слово “органи” (англ. organs) жодним чином не стосувались України. А за ключовим словом “Ukraine” існують статті переважно про військову допомогу Америки, заяви Пентагону щодо України та інші теми, що пов’язані з війною. Жодної згадки на тему трансплантації та пересадки органів в контексті України не було.

Скриншот з операційної палати, що міститься у дописі пропагандистів, взято із відеосюжету телеканалу 2+2 про рекордну кількість трансплантацій за ніч українськими хірургами — шість пересадок органів. За інформацією у відео, оперували майже одночасно в чотирьох клініках Запоріжжя та Києва. Серед них уперше в столичній лікарні “Феофанія”. Там пацієнтові пересадили печінку. А в столичному Інституті серця 52-річному чоловікові одночасно пересадили два органи: серце і нирку. У відеосюжеті немає жодного слова про постачання біологічних матеріалів українців до США.

Трансплантація органів та російська пропаганда

Пропагандисти вже неодноразово звинувачують Україну у нібито продажі органів. Раніше ми вже спростовували подібний фейк про трансплантацію біологічних матеріалів українських військових за кордон. Фейк про «чорних трансплантологів» набув значного поширення в Україні саме в той період, коли проводили реформу системи трансплантації. Цей фейк був частиною ширшої кампанії, спрямованої на дискредитацію змін у сфері охорони здоров’я. Російська пропаганда активно підтримувала та розкручувала такі наративи, оскільки медичні реформи порушували інтереси проросійських сил, пов’язаних із корупційними схемами у медичному секторі. Вигідно було створити атмосферу недовіри та страху, підсилюючи стереотипи й маніпулюючи суспільною думкою. Окрім цього, пропаганда намагалася посіяти недовіру до української системи охорони здоров’я загалом, зображаючи її як «розсадник» для чорного ринку органів. Це типова маніпуляція, яка намагається зіграти на емоціях та посіяти страх. 

Щоб не потрапити в пастку таких фейків, важливо не тільки перевіряти джерела інформації, а й розвивати критичне мислення, адже пропаганда розраховує на те, що люди повірять без роздумів. Ставити питання і розбиратися в темі глибше — це найкращий спосіб захиститися від брехні та маніпуляцій.

Читайте також:

• Мобільні крематорії для спалення тіл, бізнес органів та “справжні” власники території України: комбо-фейк від пропагандистів
• МАНІПУЛЯЦІЯ: “Щоб не розвинулась залежність”: Міністерка соцполітики про виплати українцям
• Фейк: в українській лікарні розмістили банер із закликом до наркозалежних та людей з інвалідністю вступати до ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Новинні Telegram канали, засоби масової інформації та блогери, виробляючи тонни контенту, щоденно борються за увагу аудиторії. Не всі з них роблять це екологічно, вдаючись до такого явища як клікбейт. Що це таке, навіщо він використовується та чим шкодить — читайте в матеріалі “Бахмут IN.UA”.

Клікбейт — це…

Клікбейтні заголовки побудовані на психологічних прийомах: використання емоційних тригерів, цікавість, страх пропустити щось важливе та бути не в курсі. Його головне завдання — привернути увагу та змусити людей клікнути на покликання. І так — ця тактика працює. Настільки працює, що один з прикладів старезного клікбейту вже став мемом, розповсюдженим у російськомовному сегменті Інтернету: “щоб вилікувати цю хворобу, достатньо взяти звичайний радянський…”

Клікбейт у ЗМІ

Попри те, що Кодекс етики українського журналіста стверджує: “редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст”, не всі засоби масової інформації дотримуються цього.

Яскрава клікбейтна обкладинка та гучна назва відео, частіше за все, ведуть до звичайних новинних сюжетів, які не містять у собі сенсаційної інформації. Таких прикладів у YouTube щоденно публікується сотнями, і всі вони скроєні за єдиним шаблоном.

Візьмемо до прикладу сюжет “24 каналу” від 26 жовтня 2024 року із кричущою назвою “😱СКАНДАЛ в ООН. Кислиця поставив Гутерреша НА МІСЦЕ! Жорстко РОЗНІС генсека цією ЗАЯВОЮ”. Які очікування можуть виникнути у потенційного глядача цього ролику? Як мінімум, відеодоказ того, що постпред України при ООН Сергій Кислиця кричить на генерального секретаря організації Гутерреша, і між ними дійсно виникає скандал. Що отримав глядач? Ведучу, що 10 хвилин у доволі монотонній манері пояснює як Сергій Кислиця у соцмережі Х (колишній Twitter) відреагував на візит Гутерреша до росії у рамках БРІКС. Тим часом відео отримало майже 300 тисяч переглядів.

Чим шкодить такий підхід медіа до висвітлення інформації? По-перше, він зменшує довіру до засобів масової інформації. Людина, не отримавши того, що її зачепило, розчаровується, запам’ятовує саму ідею того, що її “намахали” ЗМІ (не завжди запам’ятавши саме назву медіа) і втрачає довіру.

По-друге, подібні заголовки та обкладинки до відео — це дезінформація, і такий спосіб просування відеороликів заборонений Google. Глядачі не дивляться кожне відео з власних рекомендацій YouTube, але, гортаючи сторінку, візуально запам’ятовують інформацію. Думаємо, що кожна людина мала діалог на кшталт:

— Я бачив інформацію, що у росії скоро закінчаться гроші на війну?

— Ого, а кинь мені посилання.

— Ой, я не пам’ятаю де це бачив, десь писали.

Саме клікбейтні заголовки можуть бути причиною такого діалогу, а подібні дії деяких ЗМІ знижують рівень медіаграмотності населення.

Чому клікбейт — проблема

Якщо підсумувати, зловживання клікбейтними заголовками у довгостроковій перспективі може стати проблемою. Наведемо кілька причин, чому:

• розчарування і втрата часу. Люди нажимають на клікбейт, очікуючи отримати цікаву або важливу інформацію, але часто зміст не відповідає заголовку або є поверхневим. Це розчаровує і створює відчуття марно витраченого часу;
• поширення дезінформації. Деякі клікбейт заголовки перебільшують або навіть спотворюють факти, щоб привернути увагу. Це може вводити людей в оману, створювати неправильне враження про події або підкріплювати міфи й стереотипи;
• маніпуляція емоціями. Клікбейт активно експлуатує наші емоції, такі як страх щось пропустити, тривогу чи здивування. Це може викликати стрес або тривогу, особливо коли мова йде про теми, пов’язані з важливими темами (наприклад, війною, здоров’ям чи безпекою).
• зниження якості контенту. Коли сайти більше орієнтуються на кількість кліків, а не на якість інформації, страждає сам контент. Це призводить до того, що журналісти і автори надають перевагу поверхневим або сенсаційним матеріалам замість глибоких і добре досліджених статей;
• втрата довіри до медіа. Постійні клікбейти знижують довіру до сайтів і медіа, які їх використовують. Коли люди часто бачать клікбейт, вони починають сумніватися в об’єктивності та надійності таких ресурсів.

Через це клікбейт не просто дратує, але й негативно впливає на інформаційне середовище, ускладнюючи пошук правдивої та корисної інформації.

Як відрізнити клікбейт від корисного контенту

• занадто емоційний заголовок. Клікбейт часто використовує емоційно забарвлені слова, такі як “шокуюче”, “ви не повірите”, “сенсація” тощо. Якщо заголовок обіцяє щось неймовірне або намагається вас здивувати, це вже сигнал бути обережним;
• невизначеність і інтрига. Клікбейт заголовки часто навмисно розмиті або нечіткі. Наприклад, “Цей простий трюк змінить ваше життя!” або “Ось що сталося далі…”. Якщо немає конкретики, то це — типова ознака клікбейту;
• обіцянка “секретної інформації”. Якщо заголовок обіцяє “секретні факти” або “приховану правду”, це також майже на 100% “байт” на перегляди;
• розбіжність заголовка і змісту. Тут все наче просто: сама інформація не відповідає заголовку? Ви попалися на “замануху”.

Українська медійна громадська організація Інститут масової інформації у вересні 2024 року провела аналіз професійних стандартів онлайн-медіа. В моніторинговий період клікбейту було менше у ЗМІ, які аналізували представники ІМІ. Спеціалісти зазначили, що видання “Суспільне” “ефективно уникає клікбейту та емоційно забарвлених заголовків, демонструючи фокус на достовірності та відповідальності”.

Критичне мислення та обережність допоможуть вам уникати клікбейту та вибирати дійсно цінний контент. Окрім цього, радимо вам “білий” список медіа від Інституту масової інформації. До речі, наше медіа “Бахмут IN.UA” також є у списку регіональних якісних медіа. Журналісти цих майданчиків не роблять новини із гучними заголовками, які не відповідають дійсності. Тому радимо вам читати перевірені новини на сторінках цих ресурсів, які мають всі зручні способи комунікації з аудиторією.

Читайте також:

• Що не так із Telegram та чи має він альтернативи
• Цифрові медіаманіпуляції. Як обманюють за допомогою штучного інтелекту
• Ми всі із цим стикалися. Що таке “астротурфінг”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!