Останні кілька тижнів в мережі став популярним наратив “треба домовлятися із росією про закінчення війни”. Цю думку активно продукують деякі українські лідери думок: блогери та політики. Можливо, це дійсно їх щира думка, але вона чудово лягає на риторику росії.

У рамках роз’яснювального проєкту “Бахмут IN.UA” розповідає про те, хто такі “корисні ідіоти” та якої шкоди вони завдають українському медіапростору.

Хто такі “корисні ідіоти”

Якщо що, це не спроба когось образити. Кембриджський словник трактує цей термін як “людина, яку легко переконати зробити, сказати або повірити в речі, які допомагають певній групі чи особі політично” (a person who is easy to persuade to do, say, or believe things that help a particular group or another person politically). Ці люди можуть несвідомо чи з необізнаності підтримувати ідеологію, рух або політику, не розуміючи їхніх справжніх намірів або наслідків.

Цей прошарок населення може поділятися на кілька категорій залежно від їхніх мотивів та рівня обізнаності. Основних категорій можна виділити, на нашу думку, чотири:

1. Необізнані: це люди, які підтримують певні ідеї або рухи, не розуміючи їхніх справжніх цілей чи наслідків. Їхня підтримка часто ґрунтується на поверхневих знаннях або емоційних реакціях. Можуть активно просувати певні ідеї або рухи, перебуваючи в руслі або на хвилі модних трендів, без глибокого аналізу чи розуміння довгострокових наслідків.
2. Ідеалісти: вони можуть щиро вірити у певні ідеї, але їхнє розуміння ситуації обмежене або спотворене. Вони можуть підтримувати рухи або ідеї, не усвідомлюючи, що їх можуть використовувати для досягнення менш благородних цілей.
3. Маніпульовані: це люди, які свідомо або несвідомо стали жертвами маніпуляцій і пропаганди. Вони можуть підтримувати певні ідеї або політики, не розуміючи, що їх використовують для досягнення чужих цілей.
4. Емоційні або соціально вразливі особи: вони можуть підтримувати певні ідеї або рухи через особисті проблеми, соціальні тиски або відчуття несправедливості. Їхня підтримка часто базується на емоційних реакціях, а не на логічному аналізі.

Як медійні люди грають на руку російській пропаганді

На початку тексту ми згадували тезу про “треба припиняти війну”. Вона вже деякий час шириться мережею, але яскраво вигулькує після особливо гучних у медійному сенсі трагедій, що спричиняє росія на нашій території. Останній приклад — масований ракетний удар по Україні 8 липня. Один з ударів — прицільно по найбільшій в Україні дитячій лікарні “Охматдит”.

Ця трагедія запустила серед українських блогерів практично одночасну реакцію, яку можна назвати “досить цієї війни, гинуть діти і люди”. Серед блогерів: Олександр Волошин, Юлія Верба, Владислава Роговенко, Зоя Свекруха, Міла Бараєва, акторка Наталя Денисенко, Юлія Золотарьова, Катерина Венгерська тощо. З більш розширеним списком зі скриншотами-підтвердженнями можна ознайомитися за посиланням.

І якщо ви зараз хочете поставити питання “хто ці всі люди”, значить ви просто не є їхньою цільовою аудиторією. Ці люди мають сотні тисяч (а деякі і мільйон) підписників. Відповідно, вони також мають вплив на свою аудиторію, яка звикла до того, що “багато підписників = експертність”. За блогерами на власному ентузіазмі ці ідеї починають нести їхні підписники, створюючи потужну лавину з відчаю, істерики та “все пропало”.

Не відстають від блогерів і українські політичні діячі. До прикладу, діючий нардеп, ексчлен фракції “Слуга народу” проросійський Євгеній Шевченко. У своєму Телеграм-каналі, що налічує майже 30 тисяч підписників, він зробив допис про “все це треба закінчувати”.

Український депутат Артем Дмитрук (також колишній член фракції “Слуга народу”, майже 15 тисяч підписників), що відомий підтримкою московської церкви та поручився за Дубінського, теж “за мир у всьому світі”. Він зробив допис із вкрай логічним висновком: “[…] ми повинні робити усе для закінчення війни на усіх рівнях, при будь-яких можливостях! Саме закінчення війни і буде ПЕРЕМОГОЮ!”

Чому не можна “зупинити” війну зараз?

Ідея припинити війну прямо зараз чудово лягає у російську пропаганду. Так званий президент рф неодноразово заявляв про те, що “готовий до діалогу з Україною” на своїх умовах. А російські умови — це капітуляція України. Подібні висловлювання популярних українців дають російській стороні додатковий туз у рукаві у вигляді “дивіться, ми готові, та й українці не хочуть вже воювати, нумо домовлятися”. Росіяни заявляють на увесь світ: лише українська влада хоче продовжувати війну, люди — ні.

Звісно, українці не хочуть, аби ця війна починалася у 2014 році, була сьогодні, завтра, ще рік або десять. Втім, питання перемовин не може вирішуватися емоційно під тиском російських ракет. Що у такому випадку робити із Донецьком, Луганськом, Мелітополем, Енергодаром, Каховкою, Куп’янським районом, Кримом та десятками й десятками інших населених пунктів, які захопили, подекуди знищивши вщент, росіяни? Ті, хто просувають у маси ідею про перемовини із росією, відверто ігнорують факт окупованих росією територій та наявність на цих територіях українців, що чекають на деокупацію.

Теза про “припинення війни” є шкідливою на даному етапі та тою, що знецінює жертви військовослужбовців за останні десять років.

Як самому не стати “корисним ідіотом”? З прикладами

Навіть якщо ви не маєте аж надто великої аудиторії, ваша сторінка може послугувати контентом для російської пропаганди. До прикладу, мешканка Запоріжжя записала відео, в якому жаліється на те, що у місті “скоро не буде малого бізнесу та населення”. Мовляв, воно “вимерло” на третій рік великої війни. Ролик вийшов 18 травня — у день, коли прийняли новий Закон про мобілізацію, і авторка відео натякає на те, що Запоріжжя спорожніло саме через це.

Скоріш за все, дівчина не прагнула потрапити у Телеграм-канал головного рупора російської пропаганди володимира соловйова, але так і сталося. Він взяв її відео та ще два ролики на цю ж тематику авторства українців. На понад мільйонну аудиторію соловйов опублікував їх із саркастичним підписом:

Тому, публікуючи контент на спірні теми, спочатку поставте собі питання: “я це роблю щоби що? Яке рішення або який висновок зроблять глядачі?” Також варто розуміти, що ваш контент можуть вирвати з контексту або ж зманіпулювати ним.

До прикладу, ви публікуєте ролик із фразою “Українській армії потрібна наша підтримка. Тільки гляньте: наші волонтери навіть бронетранспортери купують, а влада — тільки яйця по 17 грн!”. Чи правда, що нашій армії треба підтримка? Правда. Чи правда, що волонтери закуповують різноманітну техніку, у тому числі й важку? Так. Чи правда, що влада тільки закуповує яйця по 17 гривень? Ні. Це маніпуляція винятком: коли взято емоційну складову та розпорошено її на все.

Як розпізнати “корисного ідіота” та не “повестися”

На жаль, чітко дати відповідь на це питання вкрай важко. Можна лише спиратися на логіку та оцінювати те, що та як каже людина. Зазвичай, подібні висловлювання мають яскраве емоційне забарвлення. На прикладі з українськими блогерами, які апелюють до того, що страждають діти та прості люди. Не можна стверджувати, що ця інформаційна хвиля проплачена, але її одночасність доволі підозріла.

Реальні експерти пояснюють більш раціонально і менш емоційно — і це не подобається аудиторії. А емоційний запит суспільства якраз задовольняють псевдоексперти, які часто виконують роль ”корисних ідіотів”, — стверджує фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз у коментарі “Радіо культура”.

Варто потурбуватися про власне інформаційне поле. Важливо розуміти, що лайфстайл блогер/ка не може компетентно коментувати, наприклад, військову ситуацію, бо елементарно не має до цього дотичності. Тож повинно існувати чітке розподілення: за книжками — до книжкових блогерів, за кулінарією — до кулінарних, за економікою — до блогів економічних експертів і так далі.

Існує “білий” список медіа від Інституту масової інформації. До речі, наше медіа “Бахмут IN.UA” також є у списку регіональних якісних медіа. Журналісти цих медіа звертаються до фахових спеціалістів з різноманітних тематик. У статтях цих видань можна знайти імена тих, хто розбирається у “вузьких” темах.

Читайте також:

• Фейк: росіяни виправдовують обстріл лікарні “Охматдит” наявністю “військових об’єктів”. Аналіз соцмереж
• Маніпуляція суспільною думкою: як соціологічні дослідження можуть стати інструментом пропаганди
• Мамо, тато, ну це ж “Труха!”: як спілкуватися із людьми, які вірять фейкам та маніпуляціям у мережі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Пропагандисти поширюють інформацію, що американське мілітарне  медіа Army Times нібито хвалить Україну за те, що вона, мовляв, стала постачальником органів та біоресурсів. За їхніми твердженнями, якість українських біологічних матеріалів начебто вища, ніж з Афганістану та Іраку.

Однак, це фейк. Army Times не публікувало жодного матеріалу із такою заявою.

Army Times: фейк від рф

Army Times — це американське онлайн-видання, що висвітлює актуальні новини та важливі питання для військової спільноти країни. Видання охоплює теми фінансів, медичної допомоги, діяльності гвардії та резерву, освіти та інші сфери. ArmyTimes також публікує ексклюзивні відеоматеріали та фотографії, а його соціальні мережі обслуговують військовослужбовців, їхні родини та ветеранів.

Уперше фейк опублікували 21 жовтня Telegram-каналом «запрещённая украина». Наратив нібито авторства Army Times м поширюють виключно прокремлівські Telegram-канали та акаунти у соцмережах Х (ред. — колишній Twitter). На офіційному сайті медіа, сторінці у X, Facebook не публікували такого відео. Як й інших матеріалів, щоб містив текст з сюжету.

Всі дописи до 21 жовтня, у яких згадувалось слово “органи” (англ. organs) жодним чином не стосувались України. А за ключовим словом “Ukraine” існують статті переважно про військову допомогу Америки, заяви Пентагону щодо України та інші теми, що пов’язані з війною. Жодної згадки на тему трансплантації та пересадки органів в контексті України не було.

Скриншот з операційної палати, що міститься у дописі пропагандистів, взято із відеосюжету телеканалу 2+2 про рекордну кількість трансплантацій за ніч українськими хірургами — шість пересадок органів. За інформацією у відео, оперували майже одночасно в чотирьох клініках Запоріжжя та Києва. Серед них уперше в столичній лікарні “Феофанія”. Там пацієнтові пересадили печінку. А в столичному Інституті серця 52-річному чоловікові одночасно пересадили два органи: серце і нирку. У відеосюжеті немає жодного слова про постачання біологічних матеріалів українців до США.

Трансплантація органів та російська пропаганда

Пропагандисти вже неодноразово звинувачують Україну у нібито продажі органів. Раніше ми вже спростовували подібний фейк про трансплантацію біологічних матеріалів українських військових за кордон. Фейк про «чорних трансплантологів» набув значного поширення в Україні саме в той період, коли проводили реформу системи трансплантації. Цей фейк був частиною ширшої кампанії, спрямованої на дискредитацію змін у сфері охорони здоров’я. Російська пропаганда активно підтримувала та розкручувала такі наративи, оскільки медичні реформи порушували інтереси проросійських сил, пов’язаних із корупційними схемами у медичному секторі. Вигідно було створити атмосферу недовіри та страху, підсилюючи стереотипи й маніпулюючи суспільною думкою. Окрім цього, пропаганда намагалася посіяти недовіру до української системи охорони здоров’я загалом, зображаючи її як «розсадник» для чорного ринку органів. Це типова маніпуляція, яка намагається зіграти на емоціях та посіяти страх. 

Щоб не потрапити в пастку таких фейків, важливо не тільки перевіряти джерела інформації, а й розвивати критичне мислення, адже пропаганда розраховує на те, що люди повірять без роздумів. Ставити питання і розбиратися в темі глибше — це найкращий спосіб захиститися від брехні та маніпуляцій.

Читайте також:

• Мобільні крематорії для спалення тіл, бізнес органів та “справжні” власники території України: комбо-фейк від пропагандистів
• МАНІПУЛЯЦІЯ: “Щоб не розвинулась залежність”: Міністерка соцполітики про виплати українцям
• Фейк: в українській лікарні розмістили банер із закликом до наркозалежних та людей з інвалідністю вступати до ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Новинні Telegram канали, засоби масової інформації та блогери, виробляючи тонни контенту, щоденно борються за увагу аудиторії. Не всі з них роблять це екологічно, вдаючись до такого явища як клікбейт. Що це таке, навіщо він використовується та чим шкодить — читайте в матеріалі “Бахмут IN.UA”.

Клікбейт — це…

Клікбейтні заголовки побудовані на психологічних прийомах: використання емоційних тригерів, цікавість, страх пропустити щось важливе та бути не в курсі. Його головне завдання — привернути увагу та змусити людей клікнути на покликання. І так — ця тактика працює. Настільки працює, що один з прикладів старезного клікбейту вже став мемом, розповсюдженим у російськомовному сегменті Інтернету: “щоб вилікувати цю хворобу, достатньо взяти звичайний радянський…”

Клікбейт у ЗМІ

Попри те, що Кодекс етики українського журналіста стверджує: “редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст”, не всі засоби масової інформації дотримуються цього.

Яскрава клікбейтна обкладинка та гучна назва відео, частіше за все, ведуть до звичайних новинних сюжетів, які не містять у собі сенсаційної інформації. Таких прикладів у YouTube щоденно публікується сотнями, і всі вони скроєні за єдиним шаблоном.

Візьмемо до прикладу сюжет “24 каналу” від 26 жовтня 2024 року із кричущою назвою “😱СКАНДАЛ в ООН. Кислиця поставив Гутерреша НА МІСЦЕ! Жорстко РОЗНІС генсека цією ЗАЯВОЮ”. Які очікування можуть виникнути у потенційного глядача цього ролику? Як мінімум, відеодоказ того, що постпред України при ООН Сергій Кислиця кричить на генерального секретаря організації Гутерреша, і між ними дійсно виникає скандал. Що отримав глядач? Ведучу, що 10 хвилин у доволі монотонній манері пояснює як Сергій Кислиця у соцмережі Х (колишній Twitter) відреагував на візит Гутерреша до росії у рамках БРІКС. Тим часом відео отримало майже 300 тисяч переглядів.

Чим шкодить такий підхід медіа до висвітлення інформації? По-перше, він зменшує довіру до засобів масової інформації. Людина, не отримавши того, що її зачепило, розчаровується, запам’ятовує саму ідею того, що її “намахали” ЗМІ (не завжди запам’ятавши саме назву медіа) і втрачає довіру.

По-друге, подібні заголовки та обкладинки до відео — це дезінформація, і такий спосіб просування відеороликів заборонений Google. Глядачі не дивляться кожне відео з власних рекомендацій YouTube, але, гортаючи сторінку, візуально запам’ятовують інформацію. Думаємо, що кожна людина мала діалог на кшталт:

— Я бачив інформацію, що у росії скоро закінчаться гроші на війну?

— Ого, а кинь мені посилання.

— Ой, я не пам’ятаю де це бачив, десь писали.

Саме клікбейтні заголовки можуть бути причиною такого діалогу, а подібні дії деяких ЗМІ знижують рівень медіаграмотності населення.

Чому клікбейт — проблема

Якщо підсумувати, зловживання клікбейтними заголовками у довгостроковій перспективі може стати проблемою. Наведемо кілька причин, чому:

• розчарування і втрата часу. Люди нажимають на клікбейт, очікуючи отримати цікаву або важливу інформацію, але часто зміст не відповідає заголовку або є поверхневим. Це розчаровує і створює відчуття марно витраченого часу;
• поширення дезінформації. Деякі клікбейт заголовки перебільшують або навіть спотворюють факти, щоб привернути увагу. Це може вводити людей в оману, створювати неправильне враження про події або підкріплювати міфи й стереотипи;
• маніпуляція емоціями. Клікбейт активно експлуатує наші емоції, такі як страх щось пропустити, тривогу чи здивування. Це може викликати стрес або тривогу, особливо коли мова йде про теми, пов’язані з важливими темами (наприклад, війною, здоров’ям чи безпекою).
• зниження якості контенту. Коли сайти більше орієнтуються на кількість кліків, а не на якість інформації, страждає сам контент. Це призводить до того, що журналісти і автори надають перевагу поверхневим або сенсаційним матеріалам замість глибоких і добре досліджених статей;
• втрата довіри до медіа. Постійні клікбейти знижують довіру до сайтів і медіа, які їх використовують. Коли люди часто бачать клікбейт, вони починають сумніватися в об’єктивності та надійності таких ресурсів.

Через це клікбейт не просто дратує, але й негативно впливає на інформаційне середовище, ускладнюючи пошук правдивої та корисної інформації.

Як відрізнити клікбейт від корисного контенту

• занадто емоційний заголовок. Клікбейт часто використовує емоційно забарвлені слова, такі як “шокуюче”, “ви не повірите”, “сенсація” тощо. Якщо заголовок обіцяє щось неймовірне або намагається вас здивувати, це вже сигнал бути обережним;
• невизначеність і інтрига. Клікбейт заголовки часто навмисно розмиті або нечіткі. Наприклад, “Цей простий трюк змінить ваше життя!” або “Ось що сталося далі…”. Якщо немає конкретики, то це — типова ознака клікбейту;
• обіцянка “секретної інформації”. Якщо заголовок обіцяє “секретні факти” або “приховану правду”, це також майже на 100% “байт” на перегляди;
• розбіжність заголовка і змісту. Тут все наче просто: сама інформація не відповідає заголовку? Ви попалися на “замануху”.

Українська медійна громадська організація Інститут масової інформації у вересні 2024 року провела аналіз професійних стандартів онлайн-медіа. В моніторинговий період клікбейту було менше у ЗМІ, які аналізували представники ІМІ. Спеціалісти зазначили, що видання “Суспільне” “ефективно уникає клікбейту та емоційно забарвлених заголовків, демонструючи фокус на достовірності та відповідальності”.

Критичне мислення та обережність допоможуть вам уникати клікбейту та вибирати дійсно цінний контент. Окрім цього, радимо вам “білий” список медіа від Інституту масової інформації. До речі, наше медіа “Бахмут IN.UA” також є у списку регіональних якісних медіа. Журналісти цих майданчиків не роблять новини із гучними заголовками, які не відповідають дійсності. Тому радимо вам читати перевірені новини на сторінках цих ресурсів, які мають всі зручні способи комунікації з аудиторією.

Читайте також:

• Що не так із Telegram та чи має він альтернативи
• Цифрові медіаманіпуляції. Як обманюють за допомогою штучного інтелекту
• Ми всі із цим стикалися. Що таке “астротурфінг”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!