Бахмут за останні дев’ять місяців повномасштабної війни став Пунктом Незламності. Тут проходять найважчі бої на лінії фронту, проте титанічними зусиллями місто тримається. Ми вирішили нагадати нам всім, за що ми любимо Бахмут, це маленьке місто з великим серцем.

Ми любимо Бахмут за дитинство

Найкращі, теплі спогади пов’язують нас із дитинством у місті, в якому ти народився й виріс. Безтурботні й щасливі, ще будучи дітьми — ми обожнюємо своє місто, знаємо кожен його двір, знаємо де вночі не горять ліхтарі, і де найсмачніше в місті морозиво. Ми пам’ятаємо запах мирного Бахмута, працьовитого Бахмута, українського Бахмута. Коли влітку місто вкривав запах солодкого суцвіття дерев — ми поспішали на вулиці. Тут ми мріяли, що знайдемо скарб у Бахмутці, уявляли якою ж справді була Бахмутська фортеця, каталися взимку з Великанської гори чи плавали влітку в місцевих ставках. Ми пам’ятаємо запах солі від батьків, які щодня працювали не покладаючи рук, а проте знаходили час для нас і вели гуртом дивитися нове кіно. Ми любимо Бахмут за дитинство.

Ми любимо Бахмут за кохання

В 15, 18, 20 — а у скільки років Ви вперше закохались? З Бахмутом нас поєднує безліч спогадів, та забути перше кохання важко. Молоді й щасливі люди гуляли цим містом, разом мріяли та складали плани на майбутнє. Вперше трималися за руки, тікали від батьківських лекцій й бігли крадькома у Нижній парк. Тут ми одружувалися й вінчалися, голосно сварилися, але не переставали кохати. Наші поцілунки пам’ятає ліхтар на Сибірській і та лавочка в парку. Тут ми гуляли на Топалці та на Алеї троянд, набережній, у сквері Партизанської слави, бачились з друзями та раділи першим крокам сина чи доньки. Це місто зберегло сотні спогадів, як калейдоскоп нашого життя, і ніхто не зможе їх відняти. Ми любимо Бахмут за кохання.

Ми любимо Бахмут за будівлі й заводи

Наш Бахмут — особливий, тут пекли хліб, створювали ігристе вино і скляну тару, робили будівельні матеріали і меблі з ротангу, обробляли мідь, в нашому багатому на корисні копалини краї видобували глину і сіль. Щодня ми працювали тут, щоб наше місто ставало кращим, приносили додому втому й любов, гуляли з рідними й разом проводжали вечір. Дні, які ніколи не забудуться в пам’яті, дні коли ми проводжали дітей на навчання, а самі прямували на улюблену роботу. Повертаючись, споглядали садиби й оселі, збудовані ще в ХІХ столітті; он там залізничний дім, там жіноча гімназія, а он майорить шпиль собору, де колись лунали наші колядки. Ми любимо Бахмут за будівлі й заводи.

Ми любимо Бахмут за дозвілля

В нас був прекрасний стадіон, на якому займалися містяни й професійні спортсмени. Сюди їхали зі всієї України на змагання і тренування. Тут на полі, на День міста, проходили концерти українських зірок і найкращих колективів . 

В Бахмуті було безліч творчих гуртків. Ми й наші діти мали можливість навчатись малювати, грати на музичних інструментах, танцювати чи грати у футбол. У нашому Центрі культури і дозвілля ім. Є. Мартинова та Народному домі відбувались концерти і театральні вистави. Проходили новорічні ялинки для дітей, а підприємтсва святкували свої ювілеї. Все про історію міста нам могли розказати у Бахмутському краєзнавчому музеї, де також проходили виставки митців нашого краю, цікаві лекції та громадські зустрічі. 

Ми любимо Бахмут за людей

У 2014 році Бахмут вже пережив російську окупацію і не зламався під тиском загарбників. Бахмут бореться – його тримають надлюдськими зусиллями. Бахмут — це насамперед люди, ті хто дає йому життя – воїни, лікарі, волонтери, комунальники, електрики. Щодня вони тримають місто.  Бахмут — незламний, незламні люди, які боронять його.. Ми любимо Бахмут за людей.

Ми любимо Бахмут за історію

Вже не вперше Бахмут намагаються окупувати росіяни. Відтак у 1707 – 1708 роках Бахмут став місцем спільної боротьби запорозьких і донських козаків проти царських карателів, за стародавні козацькі вольності. Ця подія в історії відома як Булавінське повстання.

Тогочасні бахмутяни чинили запеклий опір за, що були жорстоко покарані, але це не зупинило волелюбний народ боротися за свободу. Бахмут декілька сотень років тому був побудований, як фортеця, і місту належало вміти себе захищати, а людям бути сміливими і відважними

Напередодні, у нашому телеграм-каналі ми запитали бахмутян, за що вони люблять свій Бахмут. Відповіді наших читачів були схожі: за дитинство, за перше кохання, за красу, за архітектуру. Ми приєднуємося до цих слів, бо також любимо наше місто за всі ті маленькі й великі речі, які сталися з нами там — вдома. Ніколи наш дім не був так далеко й так близько водночас.

Фото: Фейсбук

Читайте також: Історія фото з Бахмутських окопів: оборонець Бахмута та його кохана розповідають історію любові всупереч війні

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!