Комісія ООН з лютого розслідує злочини росіян і українців у війні. Один з її керівників Пабло де Грейф розповідає, що саме вони дізнались і чи вдасться покарати винних ― головне з інтервʼю кореспондентки «Бабель» Оксани Коваленко в нашому матеріалі.

За тиждень після повномасштабного вторгнення росії Рада ООН з прав людини створила при ООН Незалежну міжнародну комісію, яка розслідує злочини у війні росії з Україною. Одним з очільників комісії став колумбієць Пабло де Грейф. 

Слідчі комісії були в Україні вже десять разів, а комісари наприкінці листопада приїхали вдруге. У березні 2023 року комісія має видати великий звіт про порушення, які вона зафіксувала в Україні. 

Мандат комісії ООН та критерії справ 

«Мандат комісії — вивчати порушення міжнародного гуманітарного права, прав людини та інші міжнародні злочини, які відбуваються в контексті агресії росії проти України. Тобто ми вивчаємо злочини будь-якої сторони, в тому числі й українських сил. Наша комісія незалежна і нейтральна.

Інформація, яку ми збираємо, не йде напряму до Генасамблеї, спочатку ми передаємо її Верховному комісару з прав людини. З жертвами ми укладаємо угоди про конфіденційність. Так їхні свідчення або докази можна буде використовувати далі», — наголошує Пабло де Грейф. 

У проміжному звіті комісії зазначено, що зібрану документацію вона передасть компетентним слідчим, прокуратурі та іншим органам. Про кого саме йде мова? Чи є серед цих органів Міжнародний кримінальний суд?

Мандат комісії передбачає, що ми маємо співпрацювати з різними інституціями. Ми збираємо і зберігаємо докази таким чином, щоб їх можна було використовувати в майбутніх можливих Міжнародних судах або трибуналах. 

Зараз у близько 20 європейських країнах діє принцип універсальної юрисдикції. Це теж один із потенційних варіантів використання наших доказів. 

У мандаті йдеться, що комісія зосереджує свої зусилля на випадках, відібраних за певними критеріями. Скільки справ ви зараз вивчаєте?

Важко відповісти на це питання, бо є справи різних категорій. Деякі з них ми закриваємо після того, як вивчили, але одночасно відкриваємо нові. Тому кількість справ постійно змінюється. Ми намагаємося відбирати такі випадки, щоб виявити закономірності й шаблони, за якими діяли потенційні злочинці.

Повноваження комісії дуже широкі: ми розслідуємо порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, але можемо розслідувати інші міжнародні злочини, якщо вони сталися в контексті агресії. Мандат охоплює час до 24 лютого, тобто, ми можемо розслідувати справи з 2014 року. У нас також немає географічних обмежень, ми можемо розслідувати злочини російської агресії, які відбуваються і на території росії також. Але в нас немає доступу на окуповану територію і на територію рф, бо нам так і не вдалося налагодити звʼязок з російською владою. 

Чисельні злочини росії та два порушення з боку України.

У доповіді, яку ми нещодавно представили Генеральній асамблеї, ми стверджуємо, що в нас достатньо доказів про воєнні злочини. Переважну більшість із них скоїли сили російської федерації. Це порушення законів війни, включаючи тортури та сексуальне насильство.

Ми також отримали докази двох випадків, коли українські сили порушили міжнародне гуманітарне право, тобто, теж скоїли воєнні злочини. В обох випадках йдеться про жорстоке поводження та, зрештою, страту російських солдатів, які вийшли з бою. За міжнародним правом це означає, що з ними слід було поводитись як із військовополоненими. Я хочу підкреслити, що порушення, які ми фіксуємо з боку українських сил, неможливо порівнювати з російськими.

Чи могли б ви навести приклади воєнних злочинів з боку російської федерації, можливо, з вашого останнього візиту, який відбувся минулого тижня?

Чесно кажучи, під час другого візиту ми не шукали нові справи, а вивчали аспекти, що стосуються нападів на критичну енергетичну інфраструктуру. За певних умов це теж можна кваліфікувати як воєнні злочини.

Чи могли б ви назвати конкретні категорії злочинів, скоєних російськими військами, з якими ви зараз працюєте?

Є правила ведення війни, які не можна порушувати. Порушеннями можуть бути непропорційні атаки, неспроможність захистити цивільне населення. Наприклад, є факти, коли сили російської федерації поводилися з цивільним населенням жорстоко, тримали людей у нелюдських умовах, застосовували до них тортури, імітували страти, розстрілювали членів сімʼї на очах у інших, примушували членів сімʼї бути свідками катувань.

Злочинці не тільки військові, а й ЗМІ та політики 

Чи вдалося вам ідентифікувати когось із російських військових, хто скоював ці злочини?

Наша робота триває, ми дуже зацікавлені в тому, щоб ідентифікувати потенційних злочинців і притягнути їх до відповідальності. Якщо хтось має інформацію про злочини та злочинців, її можна повідомити. На нашому сайті є інструкції, як можна поділитися інформацією. Всі форми звʼязку дуже безпечні.

Російські журналісти часто закликають убивати українців, кажуть, що українських дітей, які називають росіян окупантами, потрібно спалювати живцем або топити в річках. Чи можна говорити про підбурювання до геноциду? Ви документуєте це як злочин?

Так, ми моніторимо заяви як російської влади, так і заяви в російських ЗМІ. Як ви вважаєте, за нинішніх умов чи реально, щоб фігурантами ваших розслідувань стали, наприклад, глава держави чи міністри? Якщо ви бачите докази, які доводять, що люди на таких посадах скоїли воєнні злочини, ви це документуєте?

Я не можу говорити про розслідування, які досі тривають. Але я можу сказати, що ми збираємо всі докази незалежно від посади чи громадянства.

Головне завдання подібних слідчих комісій ― збирати докази з вірою, що в якийсь момент їх використають і жертви отримають правосуддя. Досвід показує, що, хоча це й нелегка справа, але варто спробувати цього досягти.

Пабло де Грейф  запевнив, що комісія зможе відповісти на багато питань щодо злочинів росіян в березні, коли буде готовий новий звіт. Мова йде про всі можливі порушення прав з боку російської армії, влади та навіть ЗМІ: переміщення дітей, вбивства цивільних, братські могили, статті в державних інформаційних агентствах про те, що немає такої держави як Україна, а українці — це хворі росіяни, яких треба лікувати зі зброєю в руках, промови путіна та інше. 

Фото: ілюстративне, Pixabay

Читайте також: У Європарламенті ПВК «Вагнер» можуть визнати терористичною організацією: що це означає?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!