Днями в бахмутських телеграм-каналах з’явилася інформація про те, що внаслідок російського обстрілу спалахнув будинок на вулиці Ціолковського. Пожежа розпочалася 7 грудня. Ми дізналися у місцевих жителів про історію цього будинку, і про його теперішній  стан.

Дім на Ціолковського був один в перших ОСББ в місті. Ми запитали у місцевого самоврядування про те, чим запам’ятався цей дім. 

«Будинок був відомий як залізничний. Багато мешканців працювали саме на залізниці. Потім вже приїхали й інші люди, але всі були дуже дружніми. Історичного значення цей будинок особливого немає. Він просто був незвичний, побудований за іншим проєктом», —  каже Богун Валентина, бухгалтерка місцевого ОСББ.

Жінка працювала бухгалтеркою ОСББ по інших будинках, але саме в будинку на Ціолковського був її офіс. На сьогодні він ще зберігся, бо був в шостому під’їзді, а згорів повністю четвертий, пригадує бахмутянка.

Валентина Богун додає, що ОСББ в місті утворилося близько 15 років тому, за цей час вигравали багато грантів. За ці кошти мешканці облагороджували свої оселі.

Будинок, яким опікувалася пані Валентина. Фото: особистий архів героїні

«На гранти подавали голови ОСББ, далі були живі конкурси. Якщо набирали необхідну кількість балів, то мали можливість потроху покращувати інфраструктуру будинку. За рахунок грантів зробили дитячий майданчик, спортивну кімнату з тренажерами та тенісним столом. Також, кімната для відпочинку, мешканці називали її кімнатою прийому чаю, де всі зустрічаються. В будинку був закритий двір, ніхто сторонній не заходив, крім того, всі під’їзди на домофонах. Буквально п’ять років тому замінили у всіх під’їздах вікна на пластикові»,  — каже пані Валентина.

Вона додає, що за свої кошти мешканці також робили ремонти та якісь оновлення. 

«З того часу, як люди почали займатись будинками самостійно, будинки стали краще, бо люди відчували себе господарями й робили для себе», — каже бахмутянка.

На сьогодні, цей будинок повністю відключений від теплопостачання, близько 90% мешканців мають індивідуальне опалення. Повністю згорів четвертий під’їзд, пригадує жінка.

«Зараз я в шоці, бо людям немає куди повертатись, під’їзду повністю немає, зруйновані всі мережі. Для відновлення необхідно дуже багато грошей. На цю картинку неможливо дивитись без сліз, як і на все, що відбувається в місті», — каже Валентина Богун.

Зараз жінка евакуювалася на Львівщину, каже, що сумує за домом. 

«Я б пішки пішла додому, якби було куди йти. Зараз світла немає, обстріли, холод, немає куди повертатись. Якщо буде хоч якась зачіпка, то я повернусь і буду відновлювати місто, іншого будинку в мене нема», — каже Валентина Богун.

Ще одна місцева мешканка, пані Вікторія, втратила квартиру в домі на Ціолковського.

Дім на Ціолковського. Фото: Liberov Photographer

«Згорів повністю під’їзд наш, одні голі вікна лишилися, навіть даху немає. Горіло довго поки не згорів весь під’їзд», — розповідає, пані Вікторія.

Люди, які мешкали в будинку, переважно знаходилися в підвалі сусіднього дому, каже жінка, наразі невідомо чи їх кудись розселили. Переважно бахмутяни сидять в підвалах, деякі виїхали, але люди ще залишилися. В момент прильоту в будинку були люди, на щастя обійшлося без жертв.

Пані Вікторія з родиною в будинку на Ціолковського мала власну квартиру:

«Зараз там голі вікна стирчать, там всередині нічого немає живого, попелище», — розповідає жінка.

В будинку на Ціолковського залишилися близько 10 людей.  У пресслужбі ДСНС нам повідомили, що рятувальникам вдалося виїхати на виклик про пожежу на вулиці Ціолковського 7 грудня.

«Бахмут незламний. Але як же боляче дивитись, як на твоїх очах згорає чиєсь життя. І ти нічим не можеш допомогти», — цитата та фото Костянтин і Влада Ліберови.

Також, стало відомо, що сьогодні зранку близько 11 години, 9 грудня, в будинок повторно влучили окупанти, викликала рятувальників жінка, яка прийшла до частини, щоб повідомити про загоряння. Обійшлося без жертв.

Фото: Liberov Photographer

Читайте також: «Вишиванка пасує навіть краще, ніж маленька чорна сукня»: краматорчанка про евакуацію, колекцію вишиванок та «лапки» для ЗСУ

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!