Вже незабаром майбутні першачки розпочнуть свою підготовку до школи. Часто діткам буває важко перелаштуватися, а батьки не знають як впоратись з небажанням іти до школи. Наша редакція поспілкувалась з психологинею ГО ХОЦ «Успішна жінка» Ганною Сердюковою, щоб дізнатись, як батькам підготуватись до шкільного життя, та як морально триматись під час  навчання дитини у період війни. 

Початок навчання дитини у школі — завжди стрес, і не тільки для дитини, але й для мами. На зміну ігровій діяльності приходить навчальна. Дуже багато залежить від вчителя, але роль батьків у становленні процесу навчання надзвичайно велика. Ганна Сердюкова, розповіла нашій редакції як правильно діяти батькам якщо дитина не хоче йти до школи. 

«Головна задача батьків, якомога швидше зробити дитину самостійною, тобто, щоб школяр міг самостійно збирати шкільний рюкзак, слідкувати за його станом, допомогти дитині організувати процес навчання та прилаштуватися до нових вимог. Батькам треба діяти в тандемі з учителем та запастися колосальним терпінням, а також розуміти, що попереду-дуже цікавий, насичений період життя їхньої дитини, який вони пройдуть разом із нею пліч-о-пліч», — запевняє психологиня. 

Часто маленькі діти відмовляються йти до школи, й для батьків це стає важким квестом зібрати малечу. Ганна розповідає, як правильно пояснити маленькій дитині, що навчання необхідне та стало частиною життя:

 «По-перше, треба зрозуміти, чому саме малюк не хоче йти до школи. Що це? Банальні лінощі або перевтома, а може булінг? Для цього треба розмовляти із дитиною. Чим тісніше налагоджена комунікація, чим більш довірчі відносини збудовані, тим більше шансів не тільки дізнатися про проблеми, але і допомогти їх вирішити». 

 Формальні питання, на кшталт «Як у тебе в школі?» або «Покажи щоденник, що там у тебе?» марні. Бесіда про школу під час спільного походу кудись, допомога під час виконання домашніх завдань, повноцінна участь у житті дитини, здатна якщо не вирішити — то згладити безліч проблем.

 Ганна Сердюкова. Фото: Фейсбук

Адаптація дитини до школи може тривати від місяця до пів року. У цей період можуть бути капризи й сльози. Шкільна рутина, тривалість уроків, нові зобов’язання, все це може не подобатись. 

 «У 6-7 років діти переживають вікову кризу, яка, в тому числі пов’язану з випуском із дитячого садочку і початком навчання в школі. Якщо адаптація дитини проходить важко, потрібно звернутися до шкільного психолога.

Починайте налаштовувати дитину на позитивний лад, розповідаючи про те, що її чекає в школі й після школи. Можливо, поки дитина не адаптується, доведеться переглянути навантаження, відмовитися від гуртків і додаткових занять. Пам’ятайте, що для першокласника важливі відпочинок і гра, тому постарайтеся не перевантажувати малюка», — запевняє психологиня. 

На жаль, реалії є такими, що війна прийшла у нашу країну. Шоковий стан пройшов, і ми мусимо прилаштуватися до обставин. Так само і наші діти. Жодна дитина не заслуговує на те, щоб чути вибухи та звуки сирен. Але українські діти чують. В умовах війни, вчителям доводиться під час сирени збирати дітей та йти в укриття разом з ними, як правильно поводити себе вчителю, щоб уникнути паніки маленьких дітей відповідає психологиня:

 «Освітній процес в умовах війни — досить непроста штука. Батьки віддають до школи своє найдорожче. І відповідальність за багато маленьких життів та дії у критичній ситуації лежить саме на вчителеві. Для цього педагог має володіти не аби яким виміром стресостійкості та впевненості».

 Як не дати страху перейти у паніку? 

 «По-перше, намагатися зберігати спокій, як би банально це не звучало. Діти все бачать і відчувають, і від того, як поводить себе дорослий, буде залежати, як пройде евакуація до укриття. Всі вказівки мають бути короткими та чіткими.

 По-друге, намагатися просто дихати. Видих має бути довшим, аніж вдих. По-третє, відчути ногами підлогу, потупати. Ці прості техніки допоможуть стабілізувати стан, якщо наближається паніка», — розповідає Ганна Сердюкова.

Головне фото: Pixabay

Читайте також: «У нас вся країна — це потенційний волонтер»: як бахмутські волонтери наближають Перемогу

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!