Сергій та Олена знайшли одне одного під час війни, закохалися та вирішили будувати спільне майбутнє разом, а пропозицію чоловік зробив просто телефоном. Як бачимо, війна не стала на заваді справжньому коханню. Про те, що зараз потрібно оборонцям Бахмута, а також про холодні будні на фронті — розповідає новоспечена пара молодят.

Знімок в окопах, яке порівнювали з обороною у Першу світову війну

Сергій на фронті. Фото: особистий архів героя

Військовий Сергій потрапив на фото, яке облетіло майже всі українські й навіть закордонні медіа. На ньому український захисник стоїть в окопі, навколо вода та болото, в таких умовах оборонцям доводиться воювати й влаштовувати свій побут. Сергій сам на той час відчув на собі наслідки, через проливні дощі військовий захворів, тепер його лікує кохана.

«Ми були там десять днів, то ще якось, але останні п’ять днів там було нереально холодно. Ми сутки тряслися, там повністю болото, ми не могли зняти взуття, тому що там в будь-яку секунду могло розвернутися таке, що нічого не встигнеш. Ночували у взуття, ноги в багнюці — отак й спали, в броніку. Там води немає, щоб помити руки, тільки попити.

У мене на фото є «Оленка» — шоколадка, а люди питають чого вона. Там виходить так, йшли на нас «вагнерівці» і двох ми задвухсотили. В одного був рюкзак з водою, а в другого рюкзак з російськими шоколадками, якраз ці «Оленки». Їли їду цих москалів, тому, що дуже важко й далеко йти за їжею. Ми в броніку, у взутті, дуже важко йти, там пустим йдеш — вже падаєш», — розповідає військовий.

Сергій згадує, що їм пощастило знайти на позиціях дощовик, бо свого він не взяв, там були штани й куртка. Попри те, хвороби не вдалося уникнути, Сергій захворів, тепер лікується під наглядом коханої. Олена — волонтерка, з Сергієм їх звела доля.

Історія знайомства з чоловіком

Олена. Фото: особистий архів героїні

Коханий Олени потрапив у Канів не випадково, чоловік разом з побратимами мав у місті ремонт техніки. Сергій завітав до магазину парфумерії, де працювала Олена, придбав там парфуми, й залишив для жінки записку з пропозицією поспілкуватися. Так й почалася історія Олени та Сергія, пара спілкувалася телефоном, підтримували зв’язок, а згодом Сергій вирушив на передову.

Жінка, щоб допомогти коханому зібрала гроші на пікап, а нещодавно Олена отримала пропозицію. Освідчення відбулося у телефонному режимі. Сергій сказав, що у нього тепер є людина, до якої хочеться повернутися, згадує у розмові героїня.

Сергій на фронті

Сергій й Олена. Фото: особистий архів героїні

Сергій пішов в армію добровольцем, раніше чоловік служив в армії, але військового досвіду не мав. До того, захисник мав бізнес по ремонту автомобілів, до слова ці навички й зараз виручають побратимів Сергія, бо він добре ладить з технікою.

«Спочатку я був командиром авторемонтного відділення, поки не приїхали ближче до Бахмута. Авторемонт повністю був під моїм керівництвом, Оленка дуже мені допомагала, адже майже всю зарплату я віддав на запчастини. Потім я перейшов на стрілка і їжджу на позиції тепер. Людей на ротацію возив, 200-сотих також», — розповідає Сергій.

Чоловік зазначає, що дуже вдячний волонтерам, бо всього потрібного від держави не вдається отримувати. Наприклад, техніку, яку отримують через військкомати важко назвати справною, тому виручають волонтери, які купляють машини, каже Сергій. Зараз захисникам потрібен тепловізор, потреби завжди є.

«Такі речі як тепловізори — закупляти потрібно своїм коштом, пікапи теж, на балансі вони не стоять, а їздити на чомусь потрібно. З минулої зарплати викинув тільки 22 тисячі на запчастини до машини, те що кажуть, що у нас велика зарплата — ми за ці гроші живемо й воюємо, одягаємось й ремонтуємо. Не все так просто. Хоча я розумію, що для нашої країни проти такої країни-агресора, це дуже великі витрати», — каже Сергій.

Війна коханню не завадить

Олена. Фото: особистий архів героїні

Олена народилася в Каневі, що на Черкащині, це місто для нашої героїні є рідним. Саме тут вона долучилася до волонтерів та сама стала активно допомагати переселенцям, а згодом і військовим.

«Мені подобалося займатися рекламою, зокрема в Фейсбуці, з першого дня війни я записалася до міської ради в ТРО й хотіла бути корисною», — згадує жінка.

Каже, що тоді їй дали завдання знайти ліки L-тироксин, цей медикамент на початку російського вторгнення був у дефіциті, багато людей потребувало його. Олені вдалося виконати завдання. Згодом з героїнею зв’язалася Діна Ткаченко, наразі це директорка благодійного фонду «Вільні Люди Вільна Країна», тут благодійниці звітують за всі передані кошти. Спочатку зі зборами допомагали знайомі й рідні, а згодом почало працювати сарафанне радіо.

«Я люблю коли вдається чимось допомогти, коли буде перемога, і ти розумієш, що ти став частиною її, ти щось робив – тоді ти зможеш максимально зрадіти», —  розмірковує героїня.

Зараз Олена активно допомагає Бахмуту – усьому напрямку, зараз тут йдуть одні із найзапекліших боїв, тож захисників потрібно споряджати всім необхідним. 

Збір для військових

Олена за роботою. Фото: особистий архів героїні

Українським захисникам, зараз дуже потрібна допомога, Олена проводить збори на важливі прилади для ЗСУ, зокрема це тепловізор, також потрібні дощовики та теплий одяг. Всі звіти волонтерка публікує в себе на сторінці в Інстаграм.

Долучайтеся до допомоги оборонцям Бахмута, — цей напрямок зараз один із найгарячіших, допомога тут потрібна завжди. Навіть маленька сума — важлива.

Реквізити для допомоги:

Приват банк

4149 6090 1418 4255

Pay Pal

[email protected]

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: «Я знаю друзів, які повернуться назад, навіть у вщент розбитий Бахмут»: військовий про службу в ТРО та фронтові будні

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!