Журналісти “Бахмут IN.UA” помітили значне підвищення зарплат співробітників Бахмутської міської ради, тому вирішили дослідити процедуру, за якою ухвалюють рішення про такі зарплати. Ми дізнавались, чи є якісь плани й звіти по виконаних роботах та чи визначені критерії, за якими можна об’єктивно оцінити ефективність роботи.

Отримавши відповіді на декілька запитів, ми проконсультувалися з експертами та попросили оцінити досконалість цієї процедури. 

З початку повномасштабного вторгнення для розподілу бюджетних коштів не потрібні рішення сесій, не потрібно збирати депутатів, пояснювати, переконувати, бо рішення ухвалює лише керівництво військової адміністрації. Звітів на сайті міської ради немає, публічних звітів також немає. Єдиний інструмент, який діє, — публічні запити. Тому процес отримання й аналізу інформації іноді займає декілька місяців.

У чому проблема?

Ми зробили запити та опублікували матеріали щодо зарплат мера, начальників управлінь міської ради та директорів комунальних підприємств. 

Також оприлюднювали інформацію про те, що для бахмутських комунальних підприємств виділено 17 мільйонів гривень. Після обурень бахмутян щодо роботи підприємств зруйнованого міста заступник міського голови прокоментував причини таких витрат. 

Цікаво, що на прохання виділити відповідальних осіб в міськраді, які б могли професійно відповідати на запити бахмутян в телеграм-каналі, міська рада відмовила. Цей канал мешканці створили для обміну інформацією з питань отримання компенсації за зруйноване житло та іншим актуальним запитам, які з’явились під час війни.

Пояснили тим, що це не передбачено законодавством. Що виглядає дещо не послідовним, враховуючи, що працівники Бахмутської міської ради замість своїх прямих обов’язків, передбачених в посадових інструкціях, у деяких випадках, виконують нові пов’язані з війною. До прикладу, начальниця Управління муніципального розвитку організовує дозвілля для бахмутян у Центрі підтримки в Дніпрі, а начальниця Управління охорони здоров’я організовує видачу гуманітарної допомоги в Одесі. 

Зарплата співробітників Бахмутської міської ради виросла в декілька разів

Ми помітили, що зарплата начальників управлінь та заступників Бахмутської міської ради з початком повномасштабного вторгнення стала значно вищою, іноді в декілька разів. До прикладу, у січні 2022 року посадовій особі на місці начальниці управління економічного розвитку нараховано близько 22 тисяч гривень.

На той момент цю посаду обіймала Марина Юхно. У поточному році обов’язки керівника в цьому управлінні виконує Тетяна Татаринова. У січні 2023 року їй нараховано 38 тисяч гривень, у жовтні 2023 року — 50 тисяч гривень.

Ще один приклад: начальнику фінансового управління у січні та лютому 2022 року було нараховано близько 18 тисяч гривень, на той момент посаду обіймав Дмитро Підкуйко. У січні 2023 року на цій посаді Тетяні Соловйовій нараховано 54 тисячі гривень, у лютому 2023 року 114,5 тисяч гривень — це найвища зарплата за період з січня по жовтень 2023 року. Працівник на цій посаді до повномасштабного вторгнення, коли працювали підрядники, постійно відбувалися різні тендери і потрібно було подавати проєкти рішень, готуватися до сесії, звітувати депутатам, отримував майже в десять разів менше.

Голові військової адміністрації у лютому 2023 року нараховано 100,7 тисячі гривень. А його заступнику Олександру Марченко за цей період – 73,5 тисячі гривень. Найбільша зарплата за лютий 2023 року, яку ми бачили через публічні запити, була у секретаря Бахмутської міської ради Ганни Петриєнко-Полухіної — 140,6 тисячі гривень.

Середня зарплата в Україні

Скоріш за все, ви вже порівнюєте свою зарплату зі зарплатами чиновників. Ми також вирішили її порівняти, але з середньою по Україні. 

Так, за інформацією голови комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева середня зарплата в Україні (за виключенням тимчасово окупованих територій) у першому кварталі 2023 року склала 15 436 гривень, у другому – 17 176 гривень. Це інформація Державної служби статистики. Найбільші зарплати за перше півріччя 2023 року в Україні були у наступних сферах: 

• інформація та телекомунікації – 36 544 гривень;
• фінансова та страхова діяльність – 32 944 гривень;
• авіаційний транспорт – 28 177 гривень;
• професійна, наукова та технічна діяльність – 21 862 гривень;
• державне управління й оборона, обов’язкове соціальне страхування – 20 506 гривень.

Як оцінюється ефективність роботи посадових осіб Бахмутської міської ради?

Після оприлюднення зарплат начальників управлінь в соціальних мережах було бурхливе обговорення — найпоширеніше питання: “За що люди отримують таку зарплату?!”. Про що ми й спитали додатково. Зазначимо, що ще у першому запиті ми поставили це питання, проте не отримали на нього відповіді.   

Нам лише надали положення про преміювання, змінене під час воєнного стану. Але в ньому немає критеріїв, за якими можна визначити ефективність роботи співробітника. До прикладу, кількість залучених коштів, створених партнерств, поданих заявок на міжнародних донорів, проведених заходів для підтримання іміджу міської ради чи задоволення потреб бахмутян. Є тільки загальні показники: 

• своєчасне виконання доручень керівництва; 
• стан виконання обов’язків; 
• дотримання трудової дисципліни тощо. 

Повний перелік показників надаємо у скриншоті.

Хто призначає премії у Бахмутській міській раді?

Ми повторно запитали, хто ухвалює рішення про призначення премії і як визначається її розмір. Запитання звучало так: “Чи визначені у Бахмутській міській раді особисті критерії ефективності співробітників? Надайте перелік цих критеріїв та плани їхнього виконання на всіх начальників управлінь, заступників міського голови, секретаря міськради, голови військової адміністрації”.

Щодо особи, то тут приблизно зрозуміло: заступникам міського голови, секретарю ради та керівниці справами виконкому призначає премії голова Бахмутської військової адміністрації Олексій Рева, начальникам управлінь — заступник голови Олександр Марченко.  

Чи є в Бахмутській міськраді критерії преміювання

Чітко визначених критеріїв немає, ми їх не отримали, як і планів та звітів про їхнє виконання. Щодо осіб, яким призначає премії Рева, вказано формулювання “за ініціативою міського голови”. Відповідно, індикаторів не існує, оскільки це особисте рішення керівника, жодним іншим чином не зафіксоване.

Щодо преміювання начальників управлінь нам надали подання всіх на заступника міського голови, який ухвалює рішення щодо виплат премій. Всі подання за результати роботи в листопаді підписані 12 грудня. Тут кожна посадова особа описує, чим займалася протягом місяця, і вказує розмір премії, який хоче отримати. 

До прикладу, Тетяна Татаринова, яка тимчасово виконує обов’язки начальниці Управління економічного розвитку, ріст зарплати якої ми розглядали вище. Вона описує свою роботу: надання гуманітарної допомоги бахмутянам у Кропивницькому, участь в форумі у Варшаві, де міська рада вела перемовини щодо відбудови міста та просить встановити премію у розмірі 350% і надбавку за досягнення 50% від посадового окладу. 

Бачимо, що у поданні описано діяльність і не вказано результати роботи. Частина робіт, за яку Тетяна Татаринова просить її преміювати, не входить у її посадові обов’язки. Під час війни реальні обов’язки змінилися, а формальні посадові — ні. 

Якщо повернутися до того положення про преміювання, за яким призначаються додаткові фінансові винагороди, то можна помітити, що у відповідях начальники управлінь не спираються на ці показники. Тобто наявна процедура преміювання не відповідає чинному положенню.

Розмір премії співробітників Бахмутської ради не має обмежень

Цікаво, що кожен начальник управління по-різному оцінює свою ефективність. До прикладу, начальниця фінансового управління просить 500% премії. 

Виникає питання, на скільки максимально можна оцінити свою ефективність і попросити доплат? Згідно з новим положенням про преміювання, “розмір премії не має обмежень максимального розміру”. Формулювання вже було змінено під час повномасштабного вторгнення.

Оскільки, крім подання на заступника військової адміністрації з копією на начальника відділу кадрового забезпечення, ми не отримали інших документів про визначення розміру премій, робимо висновки, що премію встановлюють такою, як людина просить — без змін та поправок.   

У міськраді вважають, що мешканці не мають оцінювати розміри премій та ефективність їхньої роботи    

Ми також питали у Бахмутської міської ради, яким чином бахмутяни можуть оцінити ефективність роботи посадових осіб, на що в запиті нам повідомили, що це не передбачено законодавством. 

Чому нас має турбувати розмір премій посадовців?

Нагадаємо, що кошти з бюджету, які отримують як зарплати співробітники міської ради, — це податки підприємств та їхніх працівників, зареєстрованих на території громади. Сьогодні це в більшості кошти від зарплат військових.

Ми вже пояснювали, що громада має знати куди і чому витрачаються бюджетні кошти. 

Премії для ОМС: за що варто доплачувати. Оцінка експерта

Ми попросили бізнес-консультантку, старшу проєктну менеджерку Команди підтримки реформ Мінекономіки у 2017-2020 роках Ганну Білик оцінити процедуру призначення премій у Бахмутській міській раді. Для цього надали відповіді на запити, положення та подання. 

“Преміювати за виконання посадових обов’язків — хибна практика. Преміювати я завжди раджу за досягнення або перевиконання планових показників, втілені ініціативи, що якісно та кількісно впливають на життя людей. Також раджу ставити показники більш конкретно, щоб зменшити суб’єктивний фактор при оцінці. Наприклад тут вказано: якісно виконувати доручення керівників. Як це зрозуміти, що таке якісно? Наприклад, без повернень документів на допрацювання або виконання без запізнення у визначені терміни”, — зауважила експертка з кадрових питань.

Ганна Білик зазначила, що така ситуація не лише у Бахмутській міськраді. Чиновники отримують високі зарплати або незрозуміло за що, або за безпосередні обов’язки, не маючи чітких KPI (ключових показників ефективності) та не є клієнтоорієнтованим.

Відсутність конкретики у показниках ефективності державних органів є наслідком відсутності чіткої стратегії, яка б визначала результати їхньої роботи, та відповідних компетенцій в осіб, що складають відповідну документацію. В цілому на рівні законодавства тема KPI та оцінювання покрита більш менш, а от виконання цього законодавства в силу різних причин кульгає.

Щодо оцінки ефективності преміювання, експертка додає, що попри те, що оцінює роботу співробітника саме керівник, органи місцевої влади мають бути клієнтоорієнтовані та брати до уваги фідбек (відгук, зворотний зв’язок) своїх “клієнтів”. Проте якщо немає стратегії та показників, що можуть публічно обговорюватися з громадою, то і спиратися нема на що.

Активним громадянам, які хочуть впливати, Ганна Білик радить вивчити плани і стратегії Бахмутської міської ради і вимагати через публічні запити звітів про виконання.

Яке рішення?

Журналісти Громадського медіапорталу “Бахмут IN.UA” на підставі отриманих відповідей визначили, що на сьогодні у Бахмутській міській раді не існує KPI у співробітників. Чинним положенням про преміювання, на яке спираються у відповіді на запит посадовці, вони не керуються. Тобто в поданнях не звертаються до тих критеріїв преміювання, які вказані у положенні. 

У таких умовах призначення премій залежить від самооцінки співробітника та бажання керівника. Положення було переглянуто вже під час воєнного стану: премії стали безрозмірними, а чіткі критерії так і не з’явилися.

Загальної стратегії роботи організації, на яку можна було б спиратися в оцінці ефективності міської ради, на сьогодні також не існує. Це означає, що юридично громада не може впливати на розміри зарплат.

Тобто й оцінити, чи заслужили працівники міської ради премії, об’єктивно не можливо. Для цього потрібно спочатку створити стратегію і відповідно до загальних показників вивести KPI кожному керівнику.

Саме з таким проханням: створити стратегію і визначити показники ефективності роботи співробітників, ми звернемося до Бахмутської міської ради.

Якщо у вас є пропозиції по цьому зверненню пишіть нам на пошту: [email protected]

Читайте також:

• Чи будуть Бахмуту допомагати з відбудовою закордонні донори?
• На який догляд і житло можуть розраховувати одинокі пенсіонери-переселенці?
• Бахмутяни скаржаться на роботу БТІ: як розв’язати проблему із довідками

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

 

Органи місцевого самоврядування (ОМС) — це виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями розв’язувати питання місцевого значення. Від ефективної роботи цих органів залежить життя не лише якогось певного населеного пункту, а й всієї країни.

Редакція Бахмут IN.UA поцікавилась у громадських діячів, як, на їхню думку, працюють ОМС територіальних громад Донеччини, чи ефективно вони виконують свої функції. Також ми розпитали, як їм можна допомогти.

Завдання ОМС

Виконавчий директор громадської спілки “Коаліція На лінії зіткнення” Андрій Грудкін майже все життя бореться за формування спільнот, які можуть вплинути на рішення влади. Він виріс у Торецьку, наразі допомагає мешканцям сіл отримувати гуманітарну допомогу.

Чоловік наголошує, що ефективність ОМС та рівень життя населення реалізується безпосередньо в конкретній громаді, а не на рівні столиці. 

Громадський діяч пригадує, що теперішня ситуація з ОМС в Донецькій області має давню передісторію, яка починається в 2014 році. Саме тоді почали утворюватися військово-цивільні адміністрації (ВЦА). Вони мали виконувати функції частково військові, а частково органів місцевого самоврядування. З часом їх ставало все більше і більше. 

“Законодавець хотів, щоб громади, які знаходяться в прифронтовій зоні, швидко приймали рішення. По факту, дали повноваження одній людині — керівнику військово-цивільної адміністрації своїм розпорядженням ухвалювати будь-яке рішення, яке стосується життя громади. Це перекочувало в військові адміністрації, але вони майже нічим не відрізняються. У законі прописано, що в ВЦА працюватимуть якісь військові, які будуть командирувати відповідні силові органи, щоб вони виконували якусь безпекову функцію. 

Що ми бачимо зараз? Навіть у найгарячіших точках місцеві військові адміністрації здійснюють фактично комунальні послуги. Вони займаються благоустроєм, ліквідовують наслідки обстрілів, встановлюють якісь мобільні укриття та забезпечують життєдіяльність населення. Я вважаю, що вони військових функцій не виконують взагалі”, — стверджує Андрій Грудкін.

Він зауважив, що так працюють військові адміністрації, які перебувають на підконтрольних територіях. Ті ж ВЦА населених пунктів, що перебувають в тимчасовій окупації, перетворилися в гуманітарні штаби. Вони роздають гуманітарні набори для ВПО, проводять дитячі свята та інші заходи. Їх не ліквідовують, адже сподіваються на швидку деокупацію.

“Це відбувається за принципом “куди поїхали чиновники там і утворюємо гуманітарний штаб”. Таким ВЦА не вистачатиме коштів на власне існування. Тому держава, як і минулого року, робитиме цільову дотацію “на підтримку штанів”, щоб платити зарплати тим, хто належить до бюджетної сфери”, — пояснює Андрій Грудкін.

Що не так із ВЦА?

На думку виконавчого директора громадської спілки “Коаліція На лінії зіткнення”, сам феномен військових адміністрацій є негативним явищем для розвитку демократичного майбутнього України.

“Все залежить від однієї людини. Фактично керівники ВЦА підпорядковані Донецькій обласній державній адміністрації. Очільник ОДА управляє цими людьми, вони позбавлені якоїсь суб’єктності і самостійно важливих рішень не приймають. Це органи, які створюють екосистему командно-адміністративного управління, де взагалі немає місця демократії та урахуванню думок громадськості. Жителі громади, навіть якщо це ВПО, бачитимуть, що їхня влада не бажає прислухатися, не бажає підтримувати якісь комунікації. Людей це дратує”, — констатує Андрій Грудкін.

Він вважає, що чим довше існуватимуть військові адміністрації, тим більше вони втрачатимуть ознак місцевого самоврядування. За його словами, збереження військових адміністрацій після війни — це вже фактично прийняте рішення.

Як ОМС Донеччини працювати ефективніше?

Волонтер та керівник благодійного фонду “Соляна фортеця” Тетяна Кваша вважає, що для ефективної роботи органам місцевого самоврядування потрібна молода, ініціативна та ідейна команда. 

“Старий апарат — це звісно добре, коли є досвід в управлінні. Але сьогодення вже доводить нам, що система не працює. Треба постійно змінювати стратегію під кризові або ситуативні події. Треба мати свіжий погляд, “свіжу кров”, щоб рухатися вперед через труднощі, про які, звісно, не хто не вчив в інститутах та університетах. Ситуацію змінить тільки аналітичний розум та бачення кінцевого результату”, — впевнена Тетяна Кваша.

Вона зауважила, що в Донецькій області ОМС виконують свої функції, але не так добре, як хотілося б. За її словами, громадськість намагається допомогти чиновникам ефективніше працювати.

“Звісно, що хотілося б, щоб це виконання було не для “галочки в звіті”, а для розуміння того, що і навіщо вони роблять. Це ж насамперед для блага людей, а не для закриття власної зарплати або премії.  Ми (ред. волонтери, громадські діячі) всебічно допомагаємо — беремо участь у координаційних нарадах, ділимося своїм бачення, ідеями, допомагаємо в реалізації проектів. Не завжди на це є час, бо це насамперед добровільна та безоплатна участь і допомога. Якщо говорити глобально — треба міняти старий апарат на нових і молодих спеціалістів”, —  підсумувала Тетяна Кваша.

Читайте також:

• Перейменування вулиць у Бахмуті: покрокова інструкція від експерта Павла Островського
• Зеленський призначив Філашкіна головою Донецької ОДА
• “Зброя, яку може дати вчитель — освіта”. Христина Шевченко про те, як знайти підхід до дітей та організувати спільноту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українська англомовна газета Kyiv Post щотижня публікує аналіз стану українських реформ у ключових галузях. Цей текст – переклад такого аналізу за тиждень з 1 по 8 грудня. На цьому тижні зосередилися на земельній реформі.

Український чорнозем, родючий ґрунт, що подекуди сягає півтора метри вглиб, відомий у всьому світі. Ця земля настільки цінна, що для неї існує навіть чорний ринок, який у 2011 році оцінювався у 900 мільйонів доларів.

На території України 42 мільйони гектарів сільськогосподарських угідь, тоді як у Франції, найбільшого виробника сільськогосподарської продукції у ЄС – 29 мільйонів гектарів. Українське ж фермерство чи не найменш ефективне у Європі. Основною причиною є мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – землю, у приватній вона чи державній власності, не можна ні продавати ні купувати, і агробізнес може лише винаймати землю.

Через цей мораторій фермери не можуть використовувати землю як заставу для кредиту – банки не можуть прийняти у заставу щось, що не зможуть потім продати у разі невиплати кредитних коштів. Тож фермери не мають грошей для того, аби інвестувати у свою справу: придбати техніку, системи зрошення, паливо, добрива та запаси насіння.

За оцінками експертів, мораторій щороку коштує Україні 3-7% ВВП – через втрату продуктивності, ефективності та інвестицій.

Мораторій на продаж приватної землі набув чинності у 2001 році, і мав закінчитись 1 січня 2018 року, проте депутати Верховної Ради під час голосування 7 грудня подовжили його ще на рік. Автори ухваленого законопроекту пояснили необхідність залишити мораторій “умовами воєнного стану й економічної кризи”.

Разом з цим, зняття мораторію на продаж землі є однією з основних умов західних партнерів для подальшого надання Україні фінансової допомоги.

 

Популізм

 

Мораторій з самого початку запровадили як тимчасовий захід щоб дати Україні час розробити законодавство для регулювання ринку землі. Тоді багато хто боявся, що якщо запровадити ринок землі, її скуповуватимуть великі агрохолдинги, а маленьких фермерів витиснуть з ринку. Також панував острах, що землю розкуповуватимуть за низькими цінами і будуть порушення схожі на ті, які мали місце під час першої хвилі приватизації, коли державну власність розкупили олігархи та перетворили її на свої бізнес-імперії.

Відтоді на цих страхах активно грали політики-популісти, і питання ринку землі стало більш емоційним та політичним, ніж економічним. Це призвело до того, що за 16 років депутатам так і не вдалось розробити законодавство, яке б забезпечувало роботу ринку землі – останній законопроект земельної реформи, зареєстрований у Раді у 2011 році, пройшов перше читання та завмер.

У деяких гравців є комерційний інтерес у втриманні мораторію. Через те, що ринок землі не працює, агрокомпанії беруть землю в оренду. Понад 60% українських сільськогосподарських угідь обробляються не прямими власниками, а орендаторами. Вартість оренди землі в Україні занижена – у 2015 році середня плата була 37$ на місяць за гектар. За оцінкою експертів, якщо Рада зніме мораторій на продаж землі, і ціну визначатиме ринок, місячна плата за оренду може зрости у 11 разів.

Очевидно, що великі агрохолдинги не дуже зацікавлені у таких змінах – ні у щомісячних надвитратах, ні у витратах, пов’язаних з викупом земель, якими вони користуються. У зв’язку з цим, вони лобіюють мораторій у парламенті.

Бізнес клімат

 

Є й інші, більш об’єктивні аргументи на користь мораторію. Навіть якби парламент спромігся підготувати усю необхідну законодавчу базу, яка б регулювала адекватне функціонування ринку землі, немає гарантій, що відкриття ринку одразу б принесло Україні вигоду.

Досвід інших сфер економіки показує, що іноземні інвестори не завжди радо приходять в Україну через її бізнес клімат: слабке верховенство права, судова система, залежна від бізнесових та політичних інтересів, корупція.

Якщо додати війну на сході України, політичну нестабільність, яка тільки посилюється з наближенням президентських та парламентських виборів у 2009 році та слабка економіка, і причин очікувати різкого напливу інвестицій залишається небагато.

Підготовка

У будь-якому разі, перед тим, як відкривати ринок землі, депутати мають вирішити декілька питань.

Зокрема, страхи, насаджувані політиками-популістами, мають бути розвіяні. Один з них – що іноземні компанії прийдуть і куплять всю українську землю. По-перше, така теорія не підтверджена досвідом інших країн. По-друге, є пропозиція на певний час обмежити можливість купівлі землі, дозволивши придбання лише українським громадянам.

Ще одне обмеження (на кількість землі, якою може володіти одна людина чи компанія) допоможе вберегти Україну від ще одного сценарію, якого бояться критики зняття мораторію – що уся земля опиниться у руках декількох великих холдингів. Пропонується встановити обмеження для фізичних осіб до 1200 гектарів, а для компаній – до 10000 гектарів.

А страх щодо того, що малих землевласників змушуватимуть продавати землю до того, як ринкова ціна зросте до оптимального рівня,  може бути заспокоєний запровадженням мінімальної ціни на землю, а також податком на її перепродаж – 50% протягом найближчих декількох років, який суттєво зменшиться протягом наступних 10 років.

“Цей матеріал підготовлено в рамках проекту Reform Watch, що впроваджується Media Development Foundation (MDF) у співпраці з Kyiv Post та фінансується Національним фондом на підтримку демократії (NED)”