Бахмутське “Artwinery” — одне з найбільших підприємств України та Східної Європи. Тут вироблялися унікальні вина, які експортували навіть у Європу. Історія заводу розпочалася з пустих гіпсових шахт на 72-метровій глибині.

Бахмутський історик Микита Безмен розповів про залаштунки створення підприємства.

Історія Artwinery

У середині минулого століття чи то Сталін, чи то його син, ухвалив рішення про створення заводу. Виготовляти та зберігати ігристі вина планували у бахмутських гіпсових шахтах. Тут були створені умови, які найкраще підходили для ігристого. Насамперед була постійна, незалежно від пори року, температура (13-14°С), сприятлива вологість повітря (85-90 %), а також величезна територія (26 га).

У 1954 році завод випустив перше вино. Смачний та якісний напій швидко став дефіцитним товаром у СРСР. Пляшки швидко розходились по парторгах для тих “совєтів”, які мають від партії привілеї.

Після проголошення Незалежності України, завод отримав право виробляти ігристі вина під власними торговими марками. Так з’явились “Артемівське” і “Крим”. Наприкінці 2005 року загальне виробництво досягло 11,5 мільйонів пляшок на рік. А після модернізації виробництва число зросло до 25 мільйонів пляшок на рік.

Підприємство до повномасштабної війни

Підприємство активно розвивалося, тут проводили екскурсії, мистецькі заходи, бізнес йшов вгору. У 2016 році компанія отримує ім’я Artwinery. У 2020 році ігристі вина підприємства Artwinery високо оцінюють на міжнародному конкурсі в Дюссельдорфі та визнають одними з найкращих у світі.

Виноград для вин привозили з інших областей України: білих та червоних сортів привозили з Херсонської, Миколаївської та Одеської областей.

Artwinery. Війна

Підприємство сьогодні в евакуації. Наприкінці серпня 2023 року редакції повідомили, що Artwinery відкриє власні потужності на Черкащині. До війни на підприємстві працювало близько 500 осіб, через вторгнення працівників евакували до безпечного місця. Через те, що було призупинене виробництво у Бахмуті, кількість співробітників зменшилася, зараз підприємство працює у скороченому складі, але керівництво сподівається незабаром розширити колектив.

Подбали також й про продукцію заводу, частину вдалося вивезти. Також у коментарі редакції повідомляли, що триває процес, аби перші партії витриманого класичного ігристого вина були відправлені в Америку.

Нагадаємо, що російські окупанти неодноразово заявляли, що вони окупували завод. Що загарбники зробили із продукцією, яка залишилася у шахтах, наразі невідомо. Втім не виключаються випадки мародерства.

Читайте також:

• Якими були Кліщіївка та Андріївка до війни
• Фемінізм в Україні: жінки, які змінювали історію
• Горлівка до війни: погляд зсередини на життя індустріального серця Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

25 травня колишній прем’єр-міністр України часів януковича микола азаров на своїй сторінці у Telegram заявив, що практично всі чоловіки, яких знайдено мертвими у Тисі, були вбиті українськими прикордонниками. До цієї новини колаборант додав дві фотографії потопельників, які нібито підтверджують інформацію.

Однак — це брехня. Немає жодних підтверджень, що тіла на фото з допису азарова мають сліди насильницької смерті.

Експрем’єр азаров поширює брехню

Тезу про масовий розстріл українськими прикордонниками чоловіків, які намагались переплисти Тису, микола азаров не підкріпив жодним джерелом. Його найсильніший аргумент — єдиний випадок, коли прикордонник застрелив цивільного при спробі незаконно перетнути кордон. 

Окрім цього, колишній топпосадовець України у своєму дописі просуває російські тези про “київський режим” та “карателів на службі держави”.

За допомогою зворотного пошуку зображень через Google ми знайшли джерело фотографій, які розмістив азаров на своєму Telegram-каналі. Першочергово ці світлини поширювала Державна прикордонна служба України з повідомленням про знайдені тіла. У тексті вказано лише про факт виявлення тіл та з’ясування обставин за яких потопельник вирішив переплисти Тису. Втім, немає жодної інформації про те, що на тілах присутні ознаки насильницької смерті.

Політолог Костянтин Бондаренко та російська пропаганда

Інформацію щодо розстрілу українськими прикордонниками чоловіків, що намагались перетнути Тису з метою уникнення мобілізації, в мережі поширювали ще раніше. 9 травня пропагандистський Telegram-канал «Шейх Тамир» опублікував запис свого інтерв’ю з українським політологом Костянтином Бондаренком, в якому вони, зокрема, обговорювали тему уникнення мобілізації в Україні. У відео Костянтин Бондаренко без джерел, посилаючись лише на силу впевненості власної думки, стверджує, що серед потопельників є жертви обстрілів українськими прикордонниками. Бондаренко вже не вперше намагається видати свої домисли за факти. 

Журналісти незалежного видання Texty.org занесли чоловіка до бази псевдосоціологів та прихованих піарників, згідно з якою Бондаренко просуває інтереси колишніх регіоналів — Сергія Тігіпка, Олександра Вілкула, Василя Горбаля, Наталії Королевської та інших. Також Бондаренко піарив депутатів забороненої проросійської партії «Опозиційний блок». Окрім цього, чоловік дописує для пропагандистського російського видання «Украина.ру», а з початку повномасштабного вторгнення просуває антидержавні наративи.

На думку засновника Telegram-каналу «Шейх Тамир» — проросійського журналіста олександра шелеста, метою нібито умисного вбивства чоловіків при спробі перетнути кордон є крадіжка грошей, які з собою мали потопельники. Цю тезу російський журналіст, ексведучий медведчуківського «NewsOne», не підкріпив жодним джерелом, яке б підтверджувало сказану інформацію.

Російські пропагандисти використовують інформацію, як от єдиний випадок ненавмисного вбивства на кордоні, для викривлення фактів та поширення антидержавних наративів. Так вони прагнуть викликати паніку в суспільстві, вкотре дискредитувати процес мобілізації в Україні та посилити недовіру до правоохоронних органів.

Псевдосоціолог Бондаренко ж своєю діяльністю “підтримує на плаву” проросійських політиків в українському та російському інформаційних просторах, симпатизуючи колишнім “регіоналам”. Окрім цього, даючи інтерв’ю російським та проросійським “ЗМІ”, він просуває скептичні тези щодо поточного стану справ в Україні, її внутрішньої політики. При чому робить це не на основі реальних кейсів, а використовуючи надумані приводи, як от “розстріл прикордонниками” чоловіків, які перепливають Тису.

Читайте також:

• Підписав петицію — втратив акаунт: як шахраї грають на почуттях українців
• Маніпуляція: “фінський журналіст” розповідає про вбивство ЗСУ мирного населення в Авдіївці
• Фейк: Каховську ГЕС продадуть Польщі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни долають тисячі кілометрів, щоб опинитися в чужій для них країні зі зброєю у руках. Судячи з їхніх соцмереж, війна для них — щось накшталт розваги. “Бахмут.IN.UA” покаже обличчя військових російської армії, що вештаються в Донецькій та Луганській областях.

Росіяни на Донбасі

У матеріалі про окуповане Покровське ми розповідали про так званого волонтера з чєлябінської області, який систематично приїздить на окуповану та зруйновану росіянами частину Донбасу. Детальніше про “волонтера” та село в окупації у матеріалі за посиланням.

З соцмереж вже відомого нам волонтера дізнаємося трохи більше й про самих російських військових на окупованій частині Донеччини та Луганщини. 

Ось, до прикладу, одна зі світлин соцмереж так званого волонтера сотніченка, де він на  передньому плані — показує “мир”. 

максім сотніченко — підприємець з російського єманжелінська, челябінської області. У  перервах між встановленням вікон у рідному місті долає понад 2,5 тисячі кілометрів аби привезти “за лєнточку” автівки та гуманітарку своїм землякам-військовим. “Лєнточкой” росіяни називають українську територію, де проходять бойові дії.

“Волонтер” доставив автівку в окуповане Покровське:

Тут сотніченко разом з російськими танкістами, які дислокуються у сільському магазині окупованого Покровського:

Повернімося до спільного фото. 

На ньому також присутній земляк і товариш сотніченка — алєксандр стєпаненко.

Стєпаненко приїхав на Донбас так само як і його друг-“волонтер””” —  з російського уралу, місто єманжелінськ. 

Росіянина призвали на службу у жовтні 2022 року, і, після навчань у місті чебаркуль тієї ж челябінської області, алєксандр потрапив на Луганщину: у Кремінну, після —  Привілля, де воював тривалий час. Там, власне, і зроблено фото “волонтера”.

Служить алєксандр стєпанєнеко у 85 окремій мотострілецькій бригаді другого гвардійського Лугансько-Северодонецького корпусу. 

Цей корпус раніше входив до складу народної міліції “лнр”. Від січня 2023  року другий корпус став частиною регулярної армії рф і складається з п’яти загальновійськових бригад. Загальна чисельність сягає до 20 тисяч військових та належить до групування “юг”. 

Окупанти 85 бригади другого корпусу  також брали участь у боях під Кліщіївкою Бахмутського району. Саме у Кліщіївці від серпня 2023 року служить і стєпаненко. 

На аватарці сторінки цієї особи в російській соціальній мережі “вконтактє”  — логотип воєнної розвідки рф. Сторінку, до речі, стєпанєнко, видалив.

Проте далі, дізнаємось, що уралець — навідник бойової машини:

Вдома, у єманжелінську, на стєпанєнка чекає “офіцерська” дружина. Судячи з соцмереж, оксану не надто турбує той факт, що її чоловік — вбивця. Вона із гордістю фотографується із його формою та бажає окупантові “скорєє вєрнуться домой”. 

Сестра стєпанєнка та його друзі теж чекають на сашу з України, куди він приїхав нищити міста та вбивати людей:

Також на фото сотніченка є й інший справжній патріот росії – єгор файзієв . Принаймні це його ім’я на сторінці в російській соціальній мережі “вконтактє”. 

Для російської соцмережі окупант своє ім’я дещо спростив, бо ж насправді він — йодґор зубайдуллоєвич файзієв зі скромним позивним “Рембо”. Служить він у тій же 85 бригаді другого корпусу, що й стєпанєнко.  

Перебуває йодґор у Привіллі, що на окупованій Луганщині, поблизу Северодонецька, а у Бахмутському районі, за його ж словами — частий гість.

Уродженець містечка Шахрітус в Таджикистані, неподалік від кордону з Афганістаном. Останні роки перед повномасштабною війною росії проти України справжній “рускій” проживав у місті ступіно та займався легковими перевезеннями — таксував у підмосков’ї. 

До війська рф він пішов добровільно, підписавши контракт, служить з початку 2023 року. 

У своїх соцмережах ділиться планами на майбутнє: контракт, каже, безстроковий, служитиме до кінця війни. 

Файзієв на окупованих росією територіях України почувається вкрай непогано, хоч вже й встиг отримати поранення та побувати в кількох госпіталях на Луганщині та на території рф. Все ж, воювати на території іншої держави окупанту подобається: тут, наприклад, файзієв танцює від щастя воювати в Україні

Також у соцмережі хизується фото з військовополоненим:

Редакція передала інформацію про українського військовополоненого до відповідних органів.

Від рідного містечка йодґора до Привілля, на Луганщині, де він чинить воєнні злочини, приблизно 3,5 тисячі кілометрів. Проте, хіба це відстань для вмотивованого вбивати українців московита з таджицькою пропискою? 

Читайте також:

• Окуповане Покровське: уральські танкісти та волонтери — “захисники мирного неба росії”
• Пропаганда: “Вантаж їх!”. Росіяни зняли ролик про ТЦК українською
• Вщент зруйнований: окупанти показали, як виглядає зараз Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!