Горлівка, колись жваве та культурне місто, що знаходиться під російською окупацією з весни 2014 року. Його жителі згадують минуле з ностальгією, розповідаючи про унікальність місцевого менталітету та культурного життя. В цьому матеріалі ми згадаємо про те, яким було місто до війни.

Аркадій Петросян, був мешканцем Горлівки до 2014 року, він ділиться спогадами про своє рідне місто.

Горлівка до 2014 року

“Донецький менталітет дуже цікавий, бо багато людей, різних епосів, різних національностей, шахтарський край, концерти, дні міста, масові заходи, на які приходять”, — каже Аркадій

Місто мало свої визначні місця та райони, кожен з яких вносив свою родзинку в загальну культурну мозаїку, зокрема, це Калинівка. Тут проводили будні та вихідні містяни, влаштовували свята та концерти.

“Калинівка, 88-й квартал, 5-та шахта, це різні світи, і вони всі об’єднувалися на якихось таких загальноміських святах, наприклад: День шахтаря, День міста, було дуже-дуже цікаво”, — згадує місцевий мешканець.

Окрім культурних традицій, у Горлівці існували й легенди, пов’язані з містом. Одна з них розповідає про дівчину в білому платті, яка жила між п’ятою шахтою та шахтою Комсомолець, місцеві розповідали, що незнайомка нападала на людей. Це лише одна з численних оповідей про місто.

На жаль, під окупацією місто втратило багато з того, що робило його унікальним.

Аркадій зазначає, що найбільше не вистачає шахт, які були осердям економіки міста, а також зв’язку з іншими українськими містами:

“В економічному плані не вистачає шахт. Бо навколо цього будувалося те, що було. Економіці міста не зазначає підприємств, і дійсно не вистачає України, зв’язку з нею, тому що ми все ж відчували себе в інфраструктурі. Це дійсно міф, що Донбас — це все окремо, Донецьк, це була частина української інфраструктури“, — каже Аркадій Петросян.

Попри майже 10 річну окупацію, пам’ять про Горлівку, її культуру та традиції залишається живою в серцях її мешканців, сподіваючись на те, що місто возз’єднається з Україною.

Читайте також:

• Вкрадені відкриття: десять видатних жінок-вчених, чия слава дісталася чоловікам
• Поливаний понеділок: історію свята розповідає бахмутський історик
• Міфічна істота в Бахмуті або як ікона врятувала місто від чуми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Бахмуті вулиця Воїнів-інтернаціоналістів — отримала назву вулиця Дніпрової Чайки.
Дніпрова Чайка – це літературний псевдонім видатної української письменниці Людмили Олексіївни Березіної.

Дніпрова Чайка: перейменування вулиць у Бахмуті

Майбутня письменниця народилася 1 листопада 1861 року на сучасній Миколаївщині в родині священника. В 1879 році закінчила Одеську гімназію та працювала вчителькою в сільських школах Херсонської губернії.

У 1885 році Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди був відправлений у заслання її чоловік. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібрето дитячих опер. В одеському альманасі “Нива” вперше надрукували два вірші Дніпрової Чайки (“Вісточка” й “Пісня”) та оповідання “Знахарка”, яке є фактично фольклором.

Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п’єси, казки, оповідання, нариси. Основні теми творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 року.

Казка “Коза-Дереза”: хто авторка

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібрето дитячих опер:

• “Коза-дереза”;
• “Краплі-мандрівниці”;
• “Пан Коцький”;
• “Весна-красна”.

Довгі роки творчі зв’язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури Миколою Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 роки. Дніпрова Чайка та її чоловік брали участь у громадському та літературному житті Херсона, створивши активне культурне середовище, куди ввійшли багато культурних діячів.

Завдяки херсонській “Громаді” Дніпрова Чайка особисто познайомилася з корифеями української сцени Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським, Павлом Саксаганським.

У 1903-1904 роках письменниця співпрацює з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської тюрми. Її дім стає місцем зустрічі місцевих політичних діячів та митців. Людмила потрапляє до списку неблагонадійних, її заарештовують, а потім за нею встановлюється гласний нагляд поліції. Гоніння з боку влади підривають здоров’я письменниці. Твори Дніпрової Чайки виховують у юних і дорослих читачів ідею перемоги добра над злом.

Читайте також:

• Авдіївська та Керамічна: підписано Розпорядження про перейменування 106 вулиць (Оновлено)
• У Бахмуті з’явилися вулиця Дульнева: розповідаємо на честь кого назвали
• Ким був Василь Стус для Донеччини: розповідь бахмутського історика Микити Безмена

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ми продовжуємо згадувати Іловайський котел. Архівні світлини, що можна переглянути в матеріалі зроблені на камеру телефона безпосередніми учасниками добровольцями батальону “Донбас” Олексієм Антиповим та Анатолієм Винагородським.

Іловайський котел: що сталося

Іловайський котел відбувся у ніч з 28 на 29 серпня, коли українські сили (на той час це були добровольці) опинилися в оточенні. Проросійські бойовики мали відкрити гуманітарний коридор для українських військових, о 8:15 добровольці організованими колонами почали виїздити з міста. Перші колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

Згідно з даними Національного військово-історичного музею, у боях 7—31 серпня 2014 року загинули 368 українських бійців, а ще 18 вважають зниклими безвісти.

Читайте також:

• “Звільнення Бахмута”: як виглядає свобода очима росіян
• Як зараз виглядає центр Бахмута: фото
• 2 роки російського терору: як рф знищує Донеччину
• “Час не лікує!”: як у Бахмуті вшановували Іловайську трагедію у 2017

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!