Бахмутянка Аліна Бідова з 12 років почала займатися бальною хореографією. Дівчина зауважує, що цей вік вважають вже пізнім для танців, але героїні вдалося домогтися гарних результатів. Зараз Аліна викладає танці для діток в Одесі.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з дівчиною, розпитали про те, як проходять тренування і скільки коштують.

Тренування у Бахмуті

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от ТАНЦІ | ОДЕСА 🎀 (@ali.bi_dance)

Аліна Бідова народилася та виросла у Бахмуті. У 12 років дівчинка прийшла з подругою на танці, а згодом так захопилася ними, що вирішила присвятити цьому життя. У 17 років вона вже допомагала тренеру працювати з меншими вихованцями.

Побачивши, що Аліна добре лагодить з дітками, наставник запропонував їй працювати разом. Так почався шлях бахмутянки до професійного тренерства. За два місяці до повномасштабного вторгнення дівчина влаштувалась працювати у бахмутську школу, сформувала групу для навчання. Втім, плани довелося змінити.

Евакуація. Дніпро-Одеса

Я недовго працювала. Війна не дала мені цього зробити. У кінці квітня 2022 року я вже евакуювалася до Дніпра, але танцями там не займалася. Не було ні сил, ні фінансової можливості.

Аліна Дубова // тренерка з бальних танців

У Дніпрі героїня швидко опанувала нову сферу — почала займатися нарощуванням вій, послуги надавала близько 5 місяців. Однак місто Дніпро не стало для героїні тимчасовим домом, вона вирішила шукати його далі. Дівчина переїхала в Одесу з коханим, тут вона відчула себе на своєму місці й вирішила відновити заняття танцями.

Спершу Аліна шукала можливість працювати у студії, але такий досвід виявився гірким, тож тренерка знайшла приміщення для оренди у Малиновському районі Одеси, зараз його перейменовано в Хаджибейський.

Як відбуваються заняття й скільки коштують?

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от ТАНЦІ | ОДЕСА 🎀 (@ali.bi_dance)

Аліна Бідова займається з дітками від 5 до 12 років, як у груповому форматі, так й індивідуально. Заняття двічі на тиждень, тривають годину. Місяць уроків з професійною тренеркою коштує 900 гривень, але якщо з дитиною потрібно працювати персонально, то вартість одного заняття складе 300 гривень.

Бальна хореографія підходить для всіх діток, запевняє тренерка, незалежно від гендеру. Батьки часто хвилюються, що такий вид спорту не рекомендований малюкам з викривленням стопи, або клишоногістю.

Однак це не так, каже тренерка. Вона пояснює, що саме завдяки танцям можна виправити подібний дефект. Крім того, саме хореографія чудово підходить для сором’язливих хлопчиків чи дівчаток, вона допомагає дитині впевненіше себе почувати й менше звертати увагу на думку оточення.

Я особливу увагу приділяю діткам, у яких помічаю клишоногість. Ми з підопічними робимо акцент на стопи, розминаємо їх, тримаємо у тонусі. Батьки можуть не хвилюватися за це,

каже тренерка з бальної хореографії // про роботу з клишоногістю

Розклад занять та телефон для запису

Тренерка має вільні години для занять у середу з 16:00 до 17:00, а також у суботу з 14:00 до 15:00.

Щоб записати дитину на бальну хореографію дзвоніть за телефоном: +380 663 850 388, або пишіть у дірект Аліні Бідовій.

Читайте також:

• Як бахмутянин викладає в Одесі танці: відеоісторія Влада Ламаша
• Шматочок Бахмута у Львові: як бахмутянка відкрила сирний бізнес у місті Лева

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

“Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

“Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

“Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

“Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

• Війська рф сформували виступ у бік міста Торецьк: карта станом на 3 жовтня
• Військовий розповів, які населені пункти можуть бути наступними цілями росіян після Вугледара
• У двох громадах Донеччини посилили комендантську годину: перелік сіл та міст

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!