Сьогодні Бахмут в уяві багатьох українців асоціюється як місто, в якому йдуть запеклі бої. Місто-фортеця, яке не тільки стоїть, а й бореться за свою свободу й незалежність. Мало хто знає, що більше століття тому Бахмут був центром Донбасу. Тоді Юзівка, яка згодом стала Донецьком, вважалась звичайним містечком Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Історик Юрій Юзик розповідає про Бахмут виданню «Українська правда».

Регіональним центром Донецьк став пізніше – вже при більшовицькій окупації України. А до цього все на Донбасі крутилось навколо Бахмута. 

Зародки українського культурного життя в Бахмуті

Від початку Бахмут розвивався як промислове місто. Тут добували сіль, а згодом знайшли поклади кам’яного вугілля. Українського культурного життя, при російській царській окупації довший час фактично не було. Сюди заїздили лише окремі представники української інтелігенції.

Наприклад, у 1885-1889 року у місті працював вчителем у духовному училищі Бахмута майбутній професор та член НТШ Юхим Сіцінський. Викладав російську мову та закон Божий. Українська мова тоді – згідно із сумновідомим Емським указом – вже десятиліття була під забороною.

У все тому ж Бахмутському духовному училищі навчався і майбутній організатор українського руху в Херсоні Микола Чернявський. Народився він і виріс у Бахмутському повіті.

 Обкладинка першого українського видання у Бахмуті. Фото: Українська правда

У Бахмуті було надруковано – “Донецькі сонети” – у 1898 році. На тлі московської політики тотальної русифікації це була крапля в морі. Але надзвичайно важлива.

У 1899 році у Бахмуті вийшла ще одна збірка Чернявського, присвячена Пантелеймону Кулішу. А в наступному році він став автором передмови до збірки оповідань Куліша, яку надрукував у Бахмуті. 

Щоденна українська газета “Рада” відзначала, що під час революції 1905-1907 років у Бахмуті була невеличка громада. Однак її тоді було роспорошено так, що лиш влітку 1917 року, деякі члени її поверталися з заслання, других же життя розвіяло геть, або так принишкли що і не чуть було про них. Тим не менше українське життя в місті продовжувалось. 

Наслідки русифікації та індустріалізації 

Фрагмент листівки, надісланої в Бахмут на поч. ХХ ст. Фото: Українська правда

Станом на 1911 рік один із дописувачів-українців із Бахмутщини інформував читачів київської газети “Рада”, що увесь повіт вкритий залізницями.

 «Тут день і ніч люди риються в землі, як кроти. А тяжко зароблені гроші відносять в “монопольку”, щоб придбати алкоголь. Все це через “відсутність доброї розваги”, культурного життя», — писав автор. 

Загалом в Бахмуті мешкало тоді лише 23 тисячі містян.

Писали про місцевих, що там де з’являлась горілка, не обходилось без лайки й бійки. Взагалі уголовщина переважно припадала на рудники та заводи, але і села українські – “не ликом шиті”. 

Все це було результатом змосковщення українського селянства. Найгірше було з мовою, українську можна було почути тільки від старих людей, а молодь користувалась “хахляцьким жаргоном”.

Фото: Українська правда

Читайте також: «Мандрівний філософ» в Бахмуті: чи справді Григорій Сковорода був у місті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

23 серпня, Україна буде відзначати День Державного Прапора. Наша редакція, користуючись нагодою, зібрала цікаві факти про прапор міста-фортеці. Наприклад, на Бахмутському стязі кожен колір має своє значення, а знак в центрі прапора — одна із головних туристичних пам’яток Донеччини, мова йде про знак солі.

Про значення та символи на нашому прапорі в коментарі «Бахмут. IN. UA» розповів Ігор Корнацький — історик, краєзнавець та завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Бахмут: Історія створення прапора

Зазначимо, що прапор Бахмута є символом самоврядування міста і представляє триколірне прямокутне полотно із вертикально розташованих смуг малинового, синього (блакитного) і зеленого  кольору. Посередині стяга зображений хімічний знак солі білого кольору. За інформацією Бахмутської міської ради, положення про прапор міста затверджено рішенням виконкому тогочасної Артемівської міської ради 7 червня 1996 року.

Він додає, що за геральдичною традицією прапор має повторювати кольори герба (ред. на Бахмутському гербі є чорні кольори). Однак, точне повторення здалося не зовсім зручним, тому бахмутяни вирішили, що чорний колір на прапорі є недоречним й використали малиновий і синій. Водночас бахмутяни зберегли на прапорі знак солі, який є і в центрі міського герба, пояснює в коментарі редакції історик.

Значення кольорів на Бахмутському прапорі

На прапорі Бахмута зображені три смуги: зелена, синя та малинова. У центрі знак солі. Зелений колір теж відтворює один із кольорів міського герба. 

Традиційне значення зеленого кольору — це багатство, родючість земель і так далі. 

Малиновий колір — це колір козацтва, традиційний колір козацьких прапорів.

Синій колір символізує воду та небо. Також він може означати славу, честь і вірність.

Історик зауважив, що раніше міський прапор Бахмута можна було побачити не часто.

Читайте також:

• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання? (Оновлено)
• «Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський
• В Бахмуті окупанти пошкодили один із найдавніших храмів Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У кожного міста є своя символіка, за якою його легко впізнати — це набір певних кольорів, форм, зображень тощо. Часів Яру також притаманні унікальні геральдичні символи.

Краєзнавчий музей міста Часів Яр поділився історією свого герба. Досліджував її місцевий житель Кирило Івлєв, сьогодні молодший науковий співробітник Львівського музею Івана Франка.

Герб Часів Яру: етапи

За твердженнями Кирила Івлєва, розвиток геральдичної історії Часовоярського мікрорегіону пов’язаний із символікою українських козацьких формувань XVII-XVIII ст., до яких входила досліджувана територія.

Мова йде про герби Війська Запорозького та Кальміуської паланки. На тогочасних гербах часто можна було помітити використання щитів, зброї, рівноконечних хрестів, зображення козака з рушницею тощо.

Другий етап геральдичної історії Часів Яру пов’язаний із символікою міста Бахмут. Тут переважало використання елементів козацької символіки, зображення господарських елементів, зокрема солеваріння.

За радянської доби геральдика перебувала у занепаді, її часто використовували як агітаційні зображення. Втім, у період 1960-80-х років почалося поступове зростання зацікавленості геральдичною символікою, часто ці спроби були аматорські.

Відомо, що у 1980-ті роки ентузіаст-геральдист С.О. Акатов з міста Луганська створив проєкт герба міста, де використав кольори прапору радянської республіки, зображення ковша роторного екскаватора. Офіційно як герб цей проєкт не затверджувався.

Коли Україна здобула незалежність, розпочався етап відродження історичних геральдичних традицій та створення на їх основі нових гербів населених пунктів, регіонів.

У останні роки ХХ століття за проєктом художниці В. Л. Нестерової було створено малий та великий герби Часів Яра, що використовуються й нині. Малий герб було затверджено рішенням міської ради в липні 1998 році, а великий — у липні 2000 році.

Великий герб Часів Яру зроблений на іспанському щиті, його права частина (зелена) символізує мир, спокій, гармонію, а ліва частина (червона) — вогонь, його потужність. У центрі герба розташований порожній трикутник сріблястого кольору — знак вогню.

Читайте також:

• Палац Культури у Часів Ярі: якою була історична споруда
• У мережі з’явились фото зруйнованого Бахмутського вокзалу
• Волонтер з Часів Яру показав, як зараз виглядає стадіон “Авангард”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!