Ольга Галушко в Бахмуті працювала на роздачі у відомій їдальні пані Олени Федоряки, бахмутяни цей заклад так й називали «У Федоряки». Тут брали пиріжки, основні страви й закуски. Їдальня годувала практично все місто, в 2011 році до роботи громадського закладу долучилася Ольга Галушко. Бахмутянка пригадує спершу, подумали, що воно білоручка й не годиться до роботи в ресторанній сфері, однак доля склалася інакше.

Редакція «Бахмут IN.UA» дізнавалася про те, як бахмутянка знайшла своє покликання, яким пам’ятає Бахмут та як живе в евакуації?

Близько 10 років Ольга Галушко пропрацювала в їдальні

Ольга Галушко раніше працювала на заводі понад 20 років, а потім відбулося скорочення й героїні довелося шукати нову роботу. Вибір зупинила на бахмутській їдальні, сюди жінка пішла працювати в 2011 році, спочатку претендувала на посаду прибиральниці.

«Коли мене вперше побачили, чомусь подумали, що я білоручка я не зможу працювати тут. Загалом, так й почалася наша співпраця, я працювала у пані Олени на мойці, а з мойки вона мене перевела в холодний цех на салати, а з холодного цеху попала на роздачу. Я й на мучному була, й офіціанткою», — пригадує Ольга Галушко.

Згадувати про Бахмут, яким він був раніше, для героїні важко. Каже, що ці спогади болючі, адже зараз міста практично немає.

«Місто наше дуже чудове, квітуче. Бахмут почав розвиватися після 2014 року, якісь інвестиції пішли, все почало налагоджуватися, мер допомагав. Загалом, наше місто завжди було таке зелене й чисте, невеличке, але затишне. Ми жили, працювали…», — каже бахмутянка.

Війна в Бахмуті й карткові будинки в Маріуполі

Ольга Галушко. Фото: особистий архів героїні

Коли 24 лютого на Україну напала росія, Ольга Галушко розуміла, що прийдеться їхати, евакуювалися з міста 7 квітня. Дім бахмутянки розташовувався неподалік від військової частини, тож залишатися там було особливо небезпечно. 

«Було два великих прильоти, у нас вікна порозкривалася, всі сильно перелякалися. Це відбувалося вже тоді, коли в Маріуполі були інтенсивні бойові дії. Ми бачили по телебаченню, як складаються там будинки, немов карткові…Було дуже страшно, ми більше переживали за бабусь наших», — говорить Ольга Галушко.

Рішення про евакуацію було прийняти нелегко, їхати родині було нікуди, жодних планів не мали. Зупинилися в Кропивницькому, шукали по-телефону волонтерів, які б допомогли із прихистком. Бахмутянці допомогла давня знайома, яка евакуювался до Кропивницького раніше й порадила їм, де можна знайти тимчасовий дім. Нову оселю надали місцеві підприємиці-жінки.

Життя в Кропивницькому

Столи, які накривала їдальня в Бахмуті. Фото: особистий архів героїні

Нове місто відрізняється від Бахмута, воно більше, шумніше, проте тут дуже чуйні люди, каже пані Ольга. Окремо відзначає місцевий дендропарк, це місце їй дуже подобається, крім того, в Кропивницькому багато тюльпанів, як й в Бахмуті.

Наша співрозмовниця на пенсії, але це не завадило їй знайти роботу, зараз вона працює хостес у локальному готелі. 

«Роботу знайшли випадково, побачила оголошення про те, що приватному ресторанному бізнесу потрібні господині залу. Якщо чесно, пішла на роботу, щоб трохи відволіктися», — каже бахмутянка.

Бахмутської діаспори в Кропивницькому немає, допомогу люди отримують переважно від християнських організацій. Попри те, бахмутянка старається підтримувати звязок з друзями із міста, багато хто поїхав за кордон, каже жінка, але вони спілкуються телефоном. В Дніпрі також є друзі пані Ольги, це жінки, які раніше працювали у їдальні:

«Якраз спілкування допомагає нам триматися в стресових ситуаціях. Зараз ми всі дуже засмучені тим, що місто зруйнували».

Кухня в евакуації

Тісто за рецептом пані Ольги. Фото: надано з архіву героїні

Куховарство й робота допомагає бахмутянці триматися, наприклад в евакуації вона часто готує традиційні українські страви, як от пиріжки чи вареники. Жінка згадує, що в Бахмуті вони з колективом були провідні у своїй справі, зустрічали колективи спортсменів, готували для політиків та гостей міста й ніхто не залишався голодним або незадоволеним.

Найбільше наша героїня вдячні пані Олені, яка допомогла їй й навчила багатьом секретам на кухні. Якщо ви також скучили за бахмутськими пиріжками, Ольга Галушко поділилася з редакцією «Бахмут IN.UA» авторським рецептом: 

Інгредієнти

Для приготування знадобляться такі продукти:

• мука — 2,6 кг;
• вода — 1 л;
• яйця — 5 шт;
• дріжджі (сухі) — 50 г;
• маргарин — 350 г;
• цукор — 250 г;
• сіль — 30 г.

Приготування: 

Аби приготувати універсальне здобне дріжджове тісто необхідно:

Крок 1. Цукор, сіль слід добре розчинити у теплій воді.

Крок 2. Додаємо дріжджі, ставимо в тепле місце. 

Крок 3. Поки опара підходить, до борошна вливаємо розтоплений маргарин.

Крок 4. Додаємо яйця.

Крок 5. Поміщаємо в тістоміс.

Крок 6. Додаємо опару, вимішуємо все до однорідної маси.

Крок 7. Виймаємо тісто з тістомісу та ставимо у тепле місце на одну годину.

«Все. Тісто готове для випікання. Воно підходить для пиріжків, розтягаїв (ред. печений пиріжок напівзакритого типу), ватрушок, піц, сосисок у тісті, котлет у тісті. Одним словом — універсальне», — поділилася Ольга Галушко.

Фото: «Бахмут IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Як команда Молодіжної ради з Донеччини за два місяці створила гру, що не тільки навчає, а й об’єднує українську молодь — розповідає Світлана Асланова, членкиня  Молодіжної ради при Донецькій ОДА.

Код Донеччини — ідея, що народилася зі спогадів про дім

Світлана Асланова представляє Молодіжну раду при Донецькій обласній державній адміністрації. Вона разом із командою однодумців розробила настільну гру, присвячену історії та культурі Донеччини.

“Ми хотіли, щоб молодь більше знала про Донеччину, руйнувала стереотипи і пишалася своїм краєм”, — ділиться Світлана.

Ідея виникла у межах програми ЮНІСЕФ у Донецькій області, що реалізується ГО «Заходи» за підтримки Донецької ОДА. Члени молодіжної ради отримали можливість реалізувати свою ідею за допомогою мінігранту в розмірі 80 тисяч гривень.

Команда із чотирьох осіб лише за два місяці не тільки розробила гру, а й знайшла партнерів — українське бюро ігор, яке допомогло з виробництвом. В грі є інтерактивні завдання: заспівати пісню про Донеччину, станцювати танець Сіртакі або продекламувати вірш.

Для прототипу зробили 20 примірників. Їх протестували у молодіжних просторах, і результати перевершили очікування.

“Нас вразило, що молодь не тільки хотіла відповідати на питання про знайомі райони, а прагнула дізнатися більше і про інші райони Донеччини”, — ділиться Світлана.

Питання, що відкривають нову Донеччину

Особливу увагу приділили наповненню: питання базуються на реальних історичних фактах і культурних, промислових особливостях регіону. Для збору інформації залучили обласне  управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання, управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації та істориків.

“Було важливо знайти не тільки достовірні, а й незвичайні факти, щоб молоді було цікаво грати”, — пояснює Світлана.

Наприклад, у одній з карток гри є факт про те, що у Соледарі відбувся перший політ на повітряній кулі під землею, і це навіть потрапило до Книги рекордів Гіннеса. Як каже Світлана, саме такі незвичайні факти вони з командою шукали про кожну громаду, яка є в грі, аби заохотити молодь грати.

Правила гри: індивідуально чи в команді

Гра “Код Донеччини” розрахована на молодь від 14 років, але далі вікових обмежень немає. За правилами, кожен гравець має заповнити власну картку, відповідаючи на питання про райони Донеччини. Перемагає той, хто правильно відповість на 20 запитань.

“Грати можна як індивідуально до шести осіб, так і командно — тоді залучатися може більше людей”, — зазначає Світлана.

Плани на майбутнє

Наразі команда працює над розширенням гри — планують виготовити щонайменше тисячу примірників і безплатно розповсюдити їх у молодіжних просторах, хабах та центрах підтримки переселенців з Донеччини. За потреби їх можуть отримати й Бахмутські центри підтримки.

“Ми хочемо, щоб ця гра була в кожному осередку молоді з Донеччини, де б вони зараз не були — і в Україні, і за кордоном”, — наголошує Світлана.

Також готуються до презентації гри у Києві, Вінниці, Одесі та інших містах.

Читайте також:

• Майстер-класи, що лікують: історії молоді з Сіверської громади
• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Дніпропетровській області стартував творчий проєкт “Створюй відчуття” для підтримки молоді з Сіверської громади Донеччини. Для учасників проводять різні майстер-класи, наприклад пірографія чи розпис екосумок, а акцентом є підтримка ментального здоров’я.

Про реалізацію проєкту “Створюй відчуття” редакції Бахмут IN.UA розповіла Альона Ходан — керівниця Сіверського молодіжного центру “Територія М”.

Майстер-класи для молоді на Дніпропетровщині

У квітні на Дніпропетровщині пройшла серія творчих майстер-класів для дітей та молоді з Сіверської громади Донеччини. Це ініціатива молодіжної ради і центру Сіверської громади. Організатори пояснюють, метою поставили поєднати цікаве дозвілля для молоді, яка вимушено покинула свій дім, зі спілкуванням та ментальною підтримкою.

“Наш проєкт спрямований на підтримку ментального здоров’я молоді віком від 14 до 24 років. Ми хотіли, щоб діти й молодь отримали взаємну психологічну підтримку, а також змогли розвинути свої навички у творчому напрямку. Для цього провели серію майстер-класів з пірографії, розпису екосумок, виготовлення свічок з вощини”, — розповіла Альона Ходан.

Майстер-класи проходили у Дніпрі, Кривому Розі та Жовтих Водах. Їх проводила ціла команда фахівців, серед яких були освітяни, представники “Бібліотечної орбіти” та молодіжної ради.

Як розповідає керівниця проєкту “Створюй відчуття”, заходи мали позитивний ефект для молоді. Самі учасники розповідали, що найбільше буди раді зустріти своїх однокласників та однолітків. На цих зустрічах вони створили тепле коло спілкування.

“На кожному майстер-класі, окрім творчих занять, були й ментальні вправи. Вони були розроблені окремо для кожної зустрічі. Серед них вправи, що направлені на знайомство, підтримку, виявлення емоцій та загалом на покращення їх ментального стану та на взаємодію. Відгуки, які ми отримали від молоді, дуже позитивні. Найбільше вони були задоволені можливістю зустрітися зі своїми знайомими. Для них це був шанс побачити наживо своїх однокласників, молодь зі своєї громади, з якими вони знайомі, об’єднатися в один простір і поспілкуватися. Це дуже добре, що майстер-класи дали їм поштовх до живого спілкування, окрім можливості щось виготовити власними руками”, — розповідає Альона Ходан.

Проєкт “Створюй відчуття” був реалізований у межах конкурсу мінігрантів DIY COMMUNITY за підтримки ЮНІСЕФ. Наразі ця частина проєкту завершена, однак молодіжний центр планує продовжувати подібні заходи.

“Наш проєкт вже підходить до завершення, але у нього є сталий характер. Наприклад, у нас залишились деякі матеріали з пірографії, є пірограф, тобто завдяки цьому проєкту ми маємо певну базу для того, щоб планувати і реалізовувати подібні заходи і надалі. Наразі ми плануємо проводити по одному заходу щомісяця, але вже за власний кошт”, — поділилась керівниця Сіверського молодіжного центру “Територія М” Альона Ходан.

Читайте також:

• Витинанка як арттерапія: як молодь міста Часів Яр через творчість зміцнює ментальне здоров’я
• Маки на маршруті: як студенти Бахмутського ЦПТО змінили зупинку в Гощі
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!