Молодь має стати рупором для змін Донецька: погляд політика Аркадія Петросяна

Семаковська Тетяна 14:00, 1 Березня 2024
Аркадій Петросян / фото з особистого архіву героя

Аркадій Петросян — уродженець Донецька, спершу юнак з батьками змушений був переїхати з Горлівки у Слов’янськ у 2014 році, коли росіяни почали війну на Донбасі, а згодом оселився в Бахмуті. Тут він разом з однодумцями організував історичний клуб й почав долучати молодь до політичного життя. Сьогодні Аркадій Петросян політичний діяч й волонтер, донеччанин розповів чому молодь має цікавитися політикою та яким він бачить рідний Донецьк після війни.

Редакція Бахмут IN.UA поцікавилась в Аркадія Петросяна, яким був його життєвий шлях та як повинна відбуватися відбудова в майбутньому.

Волонтери в Україні

Бахмут для Аркадія став новим домом. Тут він вступив до релокованого з Горлівки інституту іноземних мов та здобув освіту за двома напрямками: історик та практичний психолог. Власне, студентське життя підштовхнуло юнака почати вести активну громадську діяльність, в результаті чого з’явилась ГО “Наша Гідність” — до співзасновників увійшли Микита Безмен та Данило Москот.

Це напевно була одна з перших громадських організацій в Бахмуті, яка не була створена при заводі. Ми три молоді студенти були, мені тоді 18 років виповнилося. Я й раніше тяжів до громадської, політичної роботи. Хотілося впливати на рішення в майбутньому,

Аркадій Петросян // політик

Згодом юнак разом зі співзасновниками ГО організував в місті клуб підготовки до ЗНО “Вітер твого часу”, тут діти могли безплатно готуватися. Аркадій згадує, що з маленького осередку утворився справжній науковий осередок, на заняття приходили історики, проводили лекції.  Завдяки цьому проєкту студентам вдалося виграти грант та розробити в Бахмуті історичну олімпіаду.

Аркадій згуртував довкола себе молодь Донеччини / фото з особистого архіву героя

Громадські проєкти та петиція за маршрутку

Своє студентство чоловік згадує з теплотою, розповідає, що чимало вдалося змінити в Бахмуті чи покращити у свідомості молодого покоління.

Ми їздили з молоддю на Хортицю в Запоріжжя, каталася на яхтах. Там дуже прикольно було. Ми робили такі важливі проєкти як боротьба з наркотиками в місті. Згодом нас вже й місцева влада почала впізнавати, й громада. Я став заступником голови студради, вирішив допомагати студентству таким чином,

Аркадій Петросян // політик

Одним з перших проєктів стала петиція про впровадження маршрутки для студентів Горлівського гуртожитку, який звели в Бахмуті. Річ у тому, що від гуртожитку до закладу було незручно діставатися, тож студенти хотіли запровадити транспорт. Підписи збирали навіть офлайн, пригадує Аркадій.

photo 2023 03 07 22 08 29 521c1
Аркадій разом з громадою. Фото: особистий архів героя

Ми зібрали ці підписи, петиція набула розголосу. Міська влада під рішенням сесії підтримала цю петицію, зробили й конкурс, але жодного підприємця, який міг б взятися за цей маршрут не було. Тоді я зрозумів, що потрібно не тільки громадськими інструментами впливати на прийняття рішення, а політичними,

Аркадій Петросян // політик

Паралельно з цим розвивалася ГО “Наша Гідність”. До її складу входили вже близько 70 студентів з різних закладів, разом молодь організовувала багато проєктів, це були кінопокази просто неба, вільний мікрофон та інше.

Під головуванням Аркадія в Бахмуті створили молодіжну раду, він її власне й очолив. Далі Аркадій почав розглядати для себе політичну кар’єру, він балотувався до міськради від партії Порошенка, але Аркадію не вистачало голосів. Втім, через його роботу в місті та вклад в Бахмут — активісту запропонували посаду у виконкомі. Тут він працював до осені 2021 року, а потім отримав підвищення й переїхав до Краматорська, де очолював “Солідарну молодь”.

Відновлення Донеччини після війни

photo 2023 03 07 22 08 29 3 54da4
Донеччанин вручає подарунок дітям / фото з особистого архіву героя

В Краматорську молодий політик розвивав чотири осередки для молоді й очолював, перший власне був в цьому місті, ще три в Бахмуті, Покровську й Маріуполі. До слова, голова Покровського молодіжного осередку зараз боронить Бахмут.

В січні 2022 року мені запропонували балотуватися на посаду мера в Часів Ярі, я мав там невелику впізнаваність. Далі почалася війна і я перейшов до волонтерства, бо там мої навички знадобилися,

Аркадій Петросян // політик

Зараз основна праця для Аркадія — допомагати армії, завдяки ГО спільно Українським Центром міжнародних відносин вдалося розробити банний комплекс для військових, каже чоловік. Чимало волонтерських проєктів допомагає втілити саме “Солідарна молодь”, каже активіст.

Після перемоги Донецька область має виглядати зовсім інакше, політику тут мають робити молоді люди. Донецька область має бути перебудована не за тим совковим принципом, як воно було, а зовсім по-іншому. Та молодь, яка зараз евакуювалася з Бахмута й побачила, як побудована інша інфраструктура, як там все працює — повинна розуміти й хотіти цього для свого міста. У нашого покоління, я вважаю своїм поколінням людей від 18 до 30 років, є історія демократії. Наше покоління не  зможе жити в тоталітарному режимі, свобода у нас в крові,

Аркадій Петросян // політик

На думку Аркадія регіон Донеччини має великий потенціал навіть зараз, мова йде й про економіку, й про природні ресурси, але важливо, щоб цим питанням займалися молоді свідомі люди. 

Якщо безпековий фактор буде вирішений, то Донеччина зможе долучити великих донорів для відбудови,

Аркадій Петросян // політик

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську

Семаковська Тетяна 14:00, 5 Листопада 2024

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), яка на Різдво лунає по всьому світі. Сьогодні Покровськ знаходиться за кілька кілометрів від російської армії — тут гримлять вибухи, а з міста евакуюють людей. Релокуються також підприємства, школи, музеї. Один з таких — це Покровський історичний музей, експонати якого з початком повномасштабного вторгнення рятувала вся команда. Як живе музей сьогодні, чи вдалося врятувати колекцію та як з ним пов’язаний Микола Леонтович?

Редакція поговорила з Ангеліною Рожковою, директоркою музею.

Музей у перші дні війни

Покровський історичний музей, квітень 2023 рік / фото КЗ “Покровський історичний музей”

На початку вторгнення стало зрозуміло, що росіяни не просто хочуть окупувати території, але й знищити все, що там цінне. Музеї не стали винятком — окупанти розкрадали експонати, били по історичним будівлям, тож музеї України першою чергою рятували цінне майно. Покровський історичний музей у перші дні війни оцифровував архіви та вивозив найцінніші речі з будівлі. Зі зрозумілих причин — місце перебування колекцій з Покровського історичного музею не розголошується. Вся команда музею у перший місяць залишилась працювати та вчилась робити це у нових умовах: швидко реагувати на тривогу, ховатися за дві стіни.

“Ми готувались, звичайно, але не до таких подій. Інструкції були розроблені, навчання працівники пройшли. Нашим головним завданням було убезпечення предметів й фондово-облікової документації — це архівні книги, у яких зберігається вся інформація про музейні предмети. Частина цих книг вже була оцифрована, ми з командою дооцифрували решту”, — пояснює у коментарі Ангеліна Рожкова.

У музеї зняли всі експозиції, які знаходились поруч з вікнами, а працівники шукали матеріали, які б убезпечили колекції. Для цього використовували спеціальну базальтову вогнезахисну тканину, допомогали з цим донори та громадський сектор. Одним з перших, хто прийшов на допомогу Покровському музею, був Леонід Марущак, керівник проєкту “Музей відкрито на_ремонт”. Він допоміг врятувати сотні цінних експонатів з прифронтових територій.

“Діяли так, щоб убезпечити предмети, якщо неподалік нашого музею буде попадання ворожих ракет. Вікна закрили OSB (ред. спеціальні плити, які захищають скло) — думали, що це їх убезпечить. Якщо не збереже вікна, то хоча б створить додатковий захист для предметів, які були в музеї. Все це відбувалось протягом першого півріччя 2022 року”, — говорить директорка музею.

Леонтович та Покровськ

Покровський історичний музей зараз зачинений для відвідувачів, однак він продовжує роботу, зокрема з оцифрування — цьому команда навчилась дистанційно, а техніку для цифровізації надали благодійники. Важливе місце в колекції музею займала експозиція Миколи Леонтовича. Композитор жив у Покровську чотири роки, який ще до 1934 року був пристанційним селищем Гришине.

Саме тут був написаний легендарний “Щедрик”. У Покровському музеї зберігались два персональні предмети Леонтовича: сухарниця, яка зроблена руками батька Леонтовича (це дерев’яна таріль, подібна на хлібницю, на яку кладуть печиво, хліб тощо) та шахова дошка. Ластівку зображено також на гербі та прапорі Покровська. За словами директорки музею, наразі й сухарниця, й шахова дошка вивезені до безпечних місць. Решту предметів експозиції — це ті, які ілюстрували період, коли жив композитор.

Експозиція Миколи Леонтовича в Покровську / фото Вікіпедія

“Ми розглядаємо дуже знаковим те, що саме ластівка, про яку співається у “Щедрику”, зображена у нас на сухарці. У нас мало меморіальних предметів, які належали Леонтовичу — це, власне, сухарниця та шахова дошка, — говорить Ангеліна Рожкова.

З 2016 року в Покровську почали популяризувати постать Леонтовича: у місті працювала музична школа, названа на його честь, створювали мистецькі акції. Покровськ перетворювали на культурний центр Донеччини.

Проєкти музею

Станція Гришине, 1917 рік / архівне фото

“Мені здається, не залишилось жодної людини в місті, яка б не знала, що цей композитор пов’язаний з Покровськом. У нашому місті був створений перший робочий хор залізничників, заснував його Микола Леонтович. У той момент, коли це ще було пристанційне селище Гришине, там не було ні бруківки, ні освітлення. Але вже був такий міцний культурний фундамент: духовий оркестр, робітничий хор”, — пояснює очільниця музею.

У 2021 році була ідея зробити музей у будівлі залізничного училища в Покровську, де, власне, і працював Леонтович — ця будівля збереглася в автентичному вигляді. Через російське вторгнення реалізувати проєкт не вдалося, хоча музейники вже шукали шляхи для втілення та навіть подавали заявку на створення концепції до Українського культурного фонду та інших інституцій.

Колишнє залізничне училище в Покровську / фото ua.trip-impressions

“Ми зберегли будівлю в оцифрованому вигляді. У цьому нам допомогли німецькі колеги, які дали кошти на оцифрування історичної будівлі колишнього залізничного училища. Музею надіслали обладнання, ми пройшли навчання за підтримки Покровської МВА. Навчитись оцифровувати самостійно реально, якщо мати обладнання, тому що 3-Д сканер — це дороговартісна техніка”, — говорить пані Ангеліна.

Також у місті оцифрували ще кілька будівель, які збереглися з кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття. Музей також наповнює Реєстр Музейного Фонду — йдеться про постійне оцифрування предметів, у чому допомагають ґрантові проєкти. Навіть самостійно музейники намагаються фільмувати важливі для історії об’єкти. Окремим проєктом музею є “Щоденник пам’яті”, де збирають свідчення про загиблих військових та цивільних. Це важливо робити, щоб не перетворювати число загиблих у суху статистику.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 18:20, 25 Жовтня 2024
Скорботний шлях Бахмута / ілюстрація Бахмут IN.UA

Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у Києві на виставці “Скорботний шлях Бахмута” у Великій лаврській дзвіниці Національного заповідника “Києво-Печерська Лавра”.

Детальніше про те, як пройшла виставка, присвячена народній творчості міста Бахмут, дивіться у відеорепортажі Бахмут IN.UA.

Мистецтво з Бахмута

Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел, яка знаходилась в Бахмутському народному домі — це унікальний культурний проєкт, який відкрив Дмитро Денисенко у 2008 році. Проте, війна змусила його та увесь музей евакуюватися з рідного міста. І ось, у Києві відкрили виставку експонатів “Скорботний шлях Бахмута”, які вдалося вивезти. Зокрема, це цикл барельєфів на шкаралупі страусиних яєць та графічні роботи Via Dolorosa.

За словами заступника міського голови Бахмута Сергія Родіна, який відвідав подію, ця виставка — це не проста мистецька ініціатива, а справжня спроба донести світові той біль, яку переживає кожен бахмутянин з початком війни.

Ворог зруйнував його, але не зруйнував наш дух, нашу волю“, — зазначив Сергій Родін.

Сам культурний діяч Дмитро Денисенко на відкритті зазначив, що Україна втратила найчудовіше місто Бахмут. Однак, він має надію на те, що його обов’язково відновлять.

Більше цікавинок про подію, думки гостей та виступи діячів Бахмута, дивіться у нашому репортажі за посиланням на платформі YouTube.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), […]

“Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка

Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у […]

18:20, 25.10.2024 Скопіч Дмитро

“Все, що відбувається — це нормальна реакція на ненормальну війну”: психолог з Костянтинівки про життя та власну діяльність

Андрій Кузнєцов — спеціалізований психолог з Костянтинівки, який наразі проживає у Львові. Чоловік є частиною спільноти місцевого театру імпровізації, де люди можуть передавати власні емоції […]

18:15, 18.10.2024 Скопіч Дмитро

Кожен має допомагати фронту: сім думок військових про війну, мобілізацію та цивільних

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні? “Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами […]

швейне виробництво

Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він […]