Аркадій Петросян — уродженець Донецька, спершу юнак з батьками змушений був переїхати з Горлівки у Слов’янськ у 2014 році, коли росіяни почали війну на Донбасі, а згодом оселився в Бахмуті. Тут він разом з однодумцями організував історичний клуб й почав долучати молодь до політичного життя. Сьогодні Аркадій Петросян політичний діяч й волонтер, донеччанин розповів чому молодь має цікавитися політикою та яким він бачить рідний Донецьк після війни.

Редакція Бахмут IN.UA поцікавилась в Аркадія Петросяна, яким був його життєвий шлях та як повинна відбуватися відбудова в майбутньому.

Волонтери в Україні

Бахмут для Аркадія став новим домом. Тут він вступив до релокованого з Горлівки інституту іноземних мов та здобув освіту за двома напрямками: історик та практичний психолог. Власне, студентське життя підштовхнуло юнака почати вести активну громадську діяльність, в результаті чого з’явилась ГО “Наша Гідність” — до співзасновників увійшли Микита Безмен та Данило Москот.

Згодом юнак разом зі співзасновниками ГО організував в місті клуб підготовки до ЗНО “Вітер твого часу”, тут діти могли безплатно готуватися. Аркадій згадує, що з маленького осередку утворився справжній науковий осередок, на заняття приходили історики, проводили лекції.  Завдяки цьому проєкту студентам вдалося виграти грант та розробити в Бахмуті історичну олімпіаду.

Громадські проєкти та петиція за маршрутку

Своє студентство чоловік згадує з теплотою, розповідає, що чимало вдалося змінити в Бахмуті чи покращити у свідомості молодого покоління.

Одним з перших проєктів стала петиція про впровадження маршрутки для студентів Горлівського гуртожитку, який звели в Бахмуті. Річ у тому, що від гуртожитку до закладу було незручно діставатися, тож студенти хотіли запровадити транспорт. Підписи збирали навіть офлайн, пригадує Аркадій.

Паралельно з цим розвивалася ГО “Наша Гідність”. До її складу входили вже близько 70 студентів з різних закладів, разом молодь організовувала багато проєктів, це були кінопокази просто неба, вільний мікрофон та інше.

Під головуванням Аркадія в Бахмуті створили молодіжну раду, він її власне й очолив. Далі Аркадій почав розглядати для себе політичну кар’єру, він балотувався до міськради від партії Порошенка, але Аркадію не вистачало голосів. Втім, через його роботу в місті та вклад в Бахмут — активісту запропонували посаду у виконкомі. Тут він працював до осені 2021 року, а потім отримав підвищення й переїхав до Краматорська, де очолював “Солідарну молодь”.

Відновлення Донеччини після війни

В Краматорську молодий політик розвивав чотири осередки для молоді й очолював, перший власне був в цьому місті, ще три в Бахмуті, Покровську й Маріуполі. До слова, голова Покровського молодіжного осередку зараз боронить Бахмут.

Зараз основна праця для Аркадія — допомагати армії, завдяки ГО спільно Українським Центром міжнародних відносин вдалося розробити банний комплекс для військових, каже чоловік. Чимало волонтерських проєктів допомагає втілити саме “Солідарна молодь”, каже активіст.

Після перемоги Донецька область має виглядати зовсім інакше, політику тут мають робити молоді люди. Донецька область має бути перебудована не за тим совковим принципом, як воно було, а зовсім по-іншому. Та молодь, яка зараз евакуювалася з Бахмута й побачила, як побудована інша інфраструктура, як там все працює — повинна розуміти й хотіти цього для свого міста. У нашого покоління, я вважаю своїм поколінням людей від 18 до 30 років, є історія демократії. Наше покоління не  зможе жити в тоталітарному режимі, свобода у нас в крові,

Аркадій Петросян // політик

На думку Аркадія регіон Донеччини має великий потенціал навіть зараз, мова йде й про економіку, й про природні ресурси, але важливо, щоб цим питанням займалися молоді свідомі люди. 

Читайте також:

• У Києво-Могилянській академії готуватимуть спеціалістів з відбудови України
• Відбудова району Ювілейний: бахмутянам представлять концепцію
• Українське відродження: у Святогірській громаді відновлюють вцілілу школу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

“Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

“Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

“Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

“Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

• Війська рф сформували виступ у бік міста Торецьк: карта станом на 3 жовтня
• Військовий розповів, які населені пункти можуть бути наступними цілями росіян після Вугледара
• У двох громадах Донеччини посилили комендантську годину: перелік сіл та міст

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!