“Цікавитися історією мають всі”: вчитель історії з Бахмута про меми, диктаторів та сучасну культуру

Семаковська Тетяна 16:45, 21 Лютого 2024
Screenshot 345 08474
Герой за волонтерською діяльністю / фото з Instagram

Микита Безмен — бахмутянин, який раніше офлайн викладав історію в локальній ЗОШ №10, а зараз навчає діток онлайн. Наші читачі вже знайомі з Микитою завдяки його дописам про славетні битви українських козаків в Instagram та багатьох інших на сайті. Сьогодні ж ми поговорили з Микитою, щоб дізнатися більше про його хобі, також розповімо про телеграм-канал бахмутянина, у якому чоловік розповідає про історичні події у розважальному форматі.

Про це все дізнавайтеся в матеріалі Bahmut IN.UA.

Бахмутський історик Микита Безмен

Микита Безмен — краєзнавець, який вже не перший рік займається вивченням історії. На думку чоловіка, нею мають цікавитися всі свідомі громадяни. Нещодавно, Микита створив свій телеграм-канал, у якому ділиться з підписниками розважальними роликами. У сюжетах знайомі нам події, які Микита інтерпретує у новому форматі. До прикладу, чоловік в одному з випусків скопіював персонажів Гітлера та Сталіна, при цьому висміюючи диктаторів.  

Насправді, як каже вчитель, ідея популяризації історії в соцмержах з’явилася ще в 2016 року. Вже тоді бахмутянин на базі простору “Ідеї майстерні” разом з друзями організував історичний клуб “Вітер часу”, де юні бахмутяни дізнавалися цікаві моменти з минулого та вчилися медіаграмотності. 

Згодом я намагався створити Ютуб-канал, ця ідея мені не зайшла і я розумію чому. Більшість людей втратили сконцентрованість, тож їм важко переглядати довгі сюжети. У нас є культура свайпання, тобто не більше ніж хвилинна інформація сприймається. Тому зараз я займаюся саме Тік-Ток каналом і телеграмом,

Микита Безмен // історик з Бахмута

Не тільки історія, там є людина

Screenshot 344 bb317

Микита Безмен / Фото з Instagram

За кожною справою в житті, великою або маленькою, стоїть людина, так само і канал Микита Безмена — це не тільки історія, а й власні думки. Зараз чоловік має мрію здобути ступінь кандидата історичних наук.

Аудиторія каналу “Вітер твого часу” — це люди, які цікавляться історією. Як результат, невеликий блог можна назвати напівісторичним, напівособистим. Це все потрібно, щоб мати розуміння того, що відбувається зараз

Бахмутянин додає, що до війни він працював в школі офлайн, вже тоді його учні схвально відгукувалися про розважальний формат вивчення історії. Спочатку разом з дітьми Микита знімав короткі ролики, робили меми на шкільну тематику. Зараз чоловік, як і багато вчителів, уроки проводить онлайн, а у вільний час допомагає переселенцям в столиці.

У Києві дуже багато бахмутян зустрічаю, допомагаю видавати продуктові та гуманітарні набори, гігієнічні. Також проводимо розважальні заходи для дітей, які постраждали внаслідок війни,

Микита Безмен // історик з Бахмута

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Монетизація в TikTok: як бахмутянка стала відомою оглядачкою закладів у Львові

Семаковська Тетяна 14:30, 9 Лютого 2024
Альона Кравцова / ілюстрація Бахмут IN.UA

Бахмутянка Альона Кравцова веде свій блог в TikTok про огляди кафе та ресторанів у Львові. Дівчина обожнює свою справу, бо допомагає людям знайти смачну їжу та водночас підтримує український бізнес.

Редакція поспілкувалася з Альоною, ми дізналися, як TikTok допоміг бахмутянці реалізуватися.

Бахмут – Харків

Альона Кравцова 20 років жила в Бахмуті, дівчина навчалася в Горлівському інституті іноземних мов, вже тоді вона вела свій блог про  блокноти і скрапбукінг в мережі Instagram, а от огляди кав’ярень та ресторанів у неї з’явилися пізніше, коли героїня переїхала в Харків. 

“Коли я переїхала в Харків, мені дуже було цікаво розібратися в сфері закладів. До речі у нас в Бахмуті якраз за рік, до мого від’їзду в Харків, відкрилась перша “Арома Кава”. Якийсь час я там працювала, бо для мене було важливо розібратися, як це працює з середини”, — пригадує героїня.

Вперше у Харків дівчина потрапила в 2015 році й одразу полюбила це місто. Відтоді намагалася відвідувати його хоча б раз, два на рік.

Альона Кравцова Бахмут
Альона з родиною в Бахмуті / фото надане героїнею

У розмові Альона пригадує, що Харків був містом її мрії, тут вона прожила 2 з половиною роки, але 20 лютого 2022 року героїні довелося залишити домівку. У новинах все частіше звучали дати нападу росії на Україну, тож бахмутянка ухвалила рішення про переїзд. Родина Альони в цей час була в Бахмуті, вони евакуювалися в квітні.

“Вони виїхали на машині, але з собою майже нічого не брали, бо думали, що ще трошки й можна буде повернутися назад. Дуже хотілося в це вірити”, — говорить Альона Кравцова.

Всі рідні Альони виїхали з Бахмута вчасно, останніми евакуювалися її бабуся та дідусь. Старенькі не хотіли залишати домівку, але коли поруч з ними розірвався снаряд — вирішили їхати.

Покидати дім було нелегко, пригадує дівчина. Крім матеріальних речей важко було прощатися з іншим, тим, що неможливо придбати за гроші — це спогади, які пов’язані з домом.

Як зробити блог прибутковим 

Альона Кравцова / фото надане героїнею

Instagram не одразу приніс Альоні монетизацію. Кілька років дівчина працювала на репутацію, а опинившись в Харкові почала більше часу приділяти оглядам локальних кав’ярень.

“Монетизація блогу не була моєю основною ціллю, мені просто подобалося ділитися своїми оглядами, а ще я завжди знала, куди можна піти смачно поїсти, випити кави. Я це робила для людей, щоб вони знали, куди точно варто сходити, де провести час. Мені дуже подобалось спілкуватися з персоналом, я маю багато друзів зі сфери обслуговування”, — каже бахмутянка.

Дівчина сама працювала у кав’ярнях Харкова, й хоча ця робота була фізично важкою – цей досвід Альона згадує з посмішкою. В той час, коли Альона починала займатися оглядом кав’ярень, інфлюенсерів, які б робили схожі речі, можна було порахувати на пальцях. Паралельно з блогом дівчина працювала SMM-менеджером.

“З часом я зрозуміла, якраз таки в 2022 році для мене відбувся переломний момент. Я відчувала, що мені чогось не вистачає. Тому що я розвивала чужі бізнеси, а мала ресурси та бажання займатися справою, якою я горіла”, — каже у коментарі Альона.

Як бахмутянка освоїлася у Львові

Львів прийняв нашу героїню дуже тепло, дівчина каже, що багато часу приділяє відвідуванню музеїв та виставок, співпрацює з локальними бізнесами, а в сторіс часто публікує новини пов’язані з домівкою.

Опинившись у Львові я усвідомила, що тут дуже розвинена сфера туризму, подумала, що тут, я зможу вивести свій блог на новий рівень, у мене може нарешті вийти те, чого не вийшло в Харкові,

каже бахмутянка. // у розмові

Свої міста Бахмут та Харків бахмутянка згадує з любов’ю, останній раз у Харкові вона була рік тому, тоді ж дізналася, що у неї  згоріла квартира. 

“Атмосфера у Харкові дуже сильно змінилася, і я рада, що місто живе, що воно намагається розвиватися попри все, але коли приїжджаєш, то дивишся на понівечені улюблені вулиці. Харків намагається жити”, — говорить Альона.

@alenilluminat

Захотілося поділитися з вами своєю маленькою історією з життя 🥺 Якщо ви також намагаєтеся створювати відчуття дому, то розкажіть, як саме?

♬ оригінальний звук – АЛЬОНА КРАВЦОВА

Попри війну Харків завжди чистий, каже бахмутянка. Про цю особливість зазначали багато наших містян, які знайшли тут тимчасовий дім,

“Дивовижно, що скільки Харків б не обстрілювали, він завжди чистий. Просто проходить, буквально декілька годин після обстрілу й на місці, яке було закидане уламками — все прибрано”, — каже співрозмовниця.

У перші дні приїзду у Львів, Альона  пригадує, що всі проєкти по роботі зупинилися, стало більше часу, щоб приділити увагу розвитку своєї мрії – робити огляди закладів. Тоді бахмутянка й пригадала, що мріяла більше часу присвятити оглядам закладів. Через кілька місяців після початку повномасштабної війни Альона взялася розвивати свою справу, водночас це допомагало дівчині відволікатися від важких новин з рідного міста.

Альона Кравцова заклади
Альона допомагає знайти смачну їжу / фото надане героїнею

“Я почала ходити по кафе, кав’ярнях, особливо мене цікавили ті, які  були історичними. Виставляла відео не тільки в Instagram, але й у TikTok. Пам’ятаю, що залетів мій ролик на тему, що можна зробити за один долар у Львові, а також добірка улюблених закладів у Львові. Цей ролик набрав пів мільйона переглядів, тоді почалися співпраці. Мене запрошували у заклади давати чесні відгуки”, — говорить бахмутянка.

Зараз Альона стала інфлюенсеркою в Тікток, дівчина робить огляди закладів, знімає цікаві локації Львівщини та Заходу України в цілому.

Альона подорожує
Дівчина старається подорожувати Україною / фото надане героїнею

“Мій блог зараз є, тому що в один момент я не здалась, бо насправді я 6 років йшла до того, щоб нарешті блог почав давати результати. До мене повертаються замовники, мене хочуть бачити в закладах, чути мою думку, мені довіряють – це дуже цінно”, — резюмує дівчина.

Ми запитали Альону чи хотіла б вона повернутись в Бахмут, дівчина відповіла, що їй хотілося б погуляти рідними вулицями, але додає, що Бахмут буде іншим. Попри те відбудувати це місто вкрай важливо, наголошує бахмутянка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як організувати діяльність робочої групи в евакуації: досвід Соледарської громади

Семаковська Тетяна 16:40, 8 Лютого 2024

Соледар зараз повністю зруйнований РФ. Попри те, що фактично його не існує, а люди розпорошені по всій Україні — громада в евакуації змогла об’єднатися, а допомогла в цьому робоча група з безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади, яка входить до Мережі робочих груп Донеччини та активно співпрацює з ними.

Вікторія Грунська одна з членкинь, вона поділилася з редакцією, як в евакуації успішно згуртувати переселенців, а Катерина Устименко — мешканка Соледару розказала, що вдалося зробити у Дніпрі завдяки робочій групі.

Робоча група в Соледарі

Робочу  групу з питань громадської  безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади заснували ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році. Тоді вона налічувала близько 17 членів/-кинь. Серед них й Вікторія Грунська, жінка виконувала роль менеджерки, координувала роботу та відслідковувала запити місцевих мешканців, аби доносити їх до групи. Пані Вікторія працювала у Соледарській бібліотеці, а на засідання групи потрапила, як активна громадянка.

Я була туди запрошена, як директорка міської  бібліотеки. Якраз тоді було  оголошено конкурс на створення громадських просторів на базі публічних бібліотек. Тоді я не була офіційно членкинею робочої групи, а потрапила туди як небайдужа мешканка,

каже пані Вікторія // у коментарі

Жінка пригадує, що після першого засідання вона ще більше надихнулась ідеєю допомагати громаді та розвивати її. Згодом саме в бібліотеці пані Вікторії проходили засідання робочої групи.

Цей осередок став платформою для реалізації нашої героїні, вона стала координаторкою робочої групи від громадськості. Також небайдужі мешканці відвідували тренінги, фокус-групи, у бібліотеці зароджувались ідеї, які з часом реалізовувались як мініініціативи, писались проєкти та розроблялись плани на майбутнє.

Заходи, які проводили в Соледарі
Заходи які проводилися в релокованих громадах

З часом у місті створили волонтерський центр, який допомагав переселенцям/-кам, які їхали сюди в перші дні повномасштабної війни. Він проіснував до квітня, допоки місто не почали покидати вже самі мешканці/-ки, адже ситуація ставала небезпечнішою з кожним днем. Згодом у роботі групи почався простій, люди рятувалися евакуюючись до різних областей України. Однак не минуло багато часу, а небайдужі ВПО з Соледарської громади вже активно почали працювати в евакуації.

“Протягом 22-го року ми не працювали як робоча група взагалі. Як координаторка я була на зв’язку з мобілізаторкою нашої робочої групи, а потім поступово облаштувалась й прислухалася до порад від членів/-кинь нашої  групи: познайомилася з іншими людьми, з новими міжнародними організаціями. Ну власне, так я швидше адаптувалася у новій громаді.

Враховуючи завзятість і небайдужість людей, виникла все ж ідея, що ми маємо відновити роботу нашої робочої групи. До її складу входять і робітники військової адміністрації, і активісти та фахівці за різними напрямками: медицина, освіта, культура тощо. Географічно члени робочої групи роз’їхалися по цілій Україні, але головним ресурсом для нас — залишилися люди та їх любов до рідного міста”, — каже співрозмовниця.

Робота в евакуації

Сенсорна кімната в Дніпрі
Сенсорна кімната в Дніпрі

Повноцінно свою роботу група відновила у березні 2023 року, у складі 22 осіб. Пані Вікторія почала працювати у  Вінницькій області, як координаторка робочої групи від Донеччини. В області перебуває 123 родини соледарців — це майже 360 людей.

За цей час людям видали:

  • 320 продуктових наборів;
  • 264 гігієнічних наборів;
  • 100 дитячих сумішей;
  • 30 наборів для дітей;
  • 50 ліхтарів.

До моменту окупації для мешканців/-нок, що залишались на території громади встигли видати:

  • 200 ковдр;
  • 110 аптечок;
  • 250 ліхтарів.

Всю цю гуманітарну допомогу отримували завдяки донорам, які спілкувалась з Мережами робочих груп та отримували своєчасні запити.

Згодом, саме діяльність Соледарської групи стала прикладом для роботи інших громад. За 2023 рік провели шість засідань, де обговорювали основні потреби мешканців в евакуації. Вікторія Грунська спілкується з іншими активістами з Соледару, що тимчасово перемістились в інші міста і по можливості допомагає соледарцям, що знаходяться у м. Вінниця та Вінницькій області. Для цього жінка створила групу у Viber, де мешканці можуть розказувати про свої потреби і отримувати корисну інформацію з різних питань.

Наприклад, минулого року був запит від переселенців у Дніпрі на відкриття сенсорної кімнати для дітей. Оскільки у цьому місті мешкає багато діток, то відповідно їм потрібно мати місце для розвитку та дозвілля. З реалізацією мініініціативи з створення такого осередка допомогли партнери програми ООН з відновлення та розбудови миру, а також небайдужість Мережі робочих груп.

Вікторія Грунська

Це сенсорна кімната для дітей на базі освітнього центру “Соледар: дорога додому” у Дніпрі. У цьому осередку фахівці та фахівчині проводять корекційні та логопедичні заняття, дітей навчають мінної безпеки, а для дорослих організовують психологічну допомогу, каже Катерина Устименко, яка безпосередньо працює у новоствореному осередку. Вона додає, що саме завдяки робочій групі вдалося швидко втілити ідею та створити комфортний і безпечний простір для дорослих та малечі.

Членкиня групи каже що, якщо до війни робоча група працювала більш самостійно, то зараз вона більшу увагу приділяє саме активістам/-кам. Бо вони є рупором переселенців у нових громадах.

“Я бачу цінність в тому, що ми стали дружніші, більш згуртовані. Саме на цій платформі (ред. — у межах робочих груп) ми можемо вільно спілкуватись з представниками місцевої влади. Якщо є якісь питання, ми можемо безпосередньо радитися з представниками UNDP тощо”, — наголошує Вікторія Грунська.

Членкиня додає, що Мережа обʼєднує у собі робочі групи 11 областей, а це величезний досвід та рушійна сила для підтримки одне одного на відстані.

Втративши усе, головне не втрачати звʼязки і вірити, що разом ми переживемо усі іспити, що випали нам,

каже Вікторія Грунська // у коментарі

Примітка. Матеріал створено в межах ініціативи «Спільноти в безпеці», яку втілює Агенція Розвитку Вугледара за сприяння Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні». 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Володимир Березін

“Бахмут є був, і буде”: бахмутський активіст про місто

Бахмутянин Володимир Березін через війну був змушений евакуюватися до Бережан, це невеличке містечко на Тернопільщині. Чоловік завжди мав патріотичну громадянську позицію й зараз слідкує за […]

Андрій Полухін та Федір Сорокін

Легше працювати з документами та спілкуватися з людьми: як активісти використовують свій досвід в ЗСУ

Активізм у цивільному житті допомагав людям розв’язувати проблеми в громадах, відстоювати свої права, шукати можливості, а також навчав лідерських якостей. Місцеві активісти завжди були залучені […]

Марія Алєкєєвич

“Наша ціль — повернути жертв теракту”: дружина військовополоненого про трагедію в Оленівці

“Я б воліла ніколи не виходити в публічний простір, якби мій чоловік не опинився там, де він є зараз. Я б не хотіла говорити з […]

Двічі переселенці: як склалася доля сім’ї, предків якої депортували на Донеччину в 50-х роках

Ірина — ВПО з Донеччини, яка зараз мешкає біля Львова. Її рідне село Верхньокам’янське зруйнували російські окупанти. За іронією долі, колись предки жінки теж стали […]

15:30, 15.03.2024 Скопіч Дмитро