“Цікавитися історією мають всі”: вчитель історії з Бахмута про меми, диктаторів та сучасну культуру

Семаковська Тетяна 16:45, 21 Лютого 2024
Screenshot 345 08474
Герой за волонтерською діяльністю / фото з Instagram

Микита Безмен — бахмутянин, який раніше офлайн викладав історію в локальній ЗОШ №10, а зараз навчає діток онлайн. Наші читачі вже знайомі з Микитою завдяки його дописам про славетні битви українських козаків в Instagram та багатьох інших на сайті. Сьогодні ж ми поговорили з Микитою, щоб дізнатися більше про його хобі, також розповімо про телеграм-канал бахмутянина, у якому чоловік розповідає про історичні події у розважальному форматі.

Про це все дізнавайтеся в матеріалі Bahmut IN.UA.

Бахмутський історик Микита Безмен

Микита Безмен — краєзнавець, який вже не перший рік займається вивченням історії. На думку чоловіка, нею мають цікавитися всі свідомі громадяни. Нещодавно, Микита створив свій телеграм-канал, у якому ділиться з підписниками розважальними роликами. У сюжетах знайомі нам події, які Микита інтерпретує у новому форматі. До прикладу, чоловік в одному з випусків скопіював персонажів Гітлера та Сталіна, при цьому висміюючи диктаторів.  

Насправді, як каже вчитель, ідея популяризації історії в соцмержах з’явилася ще в 2016 року. Вже тоді бахмутянин на базі простору “Ідеї майстерні” разом з друзями організував історичний клуб “Вітер часу”, де юні бахмутяни дізнавалися цікаві моменти з минулого та вчилися медіаграмотності. 

Згодом я намагався створити Ютуб-канал, ця ідея мені не зайшла і я розумію чому. Більшість людей втратили сконцентрованість, тож їм важко переглядати довгі сюжети. У нас є культура свайпання, тобто не більше ніж хвилинна інформація сприймається. Тому зараз я займаюся саме Тік-Ток каналом і телеграмом,

Микита Безмен // історик з Бахмута

Не тільки історія, там є людина

Screenshot 344 bb317

Микита Безмен / Фото з Instagram

За кожною справою в житті, великою або маленькою, стоїть людина, так само і канал Микита Безмена — це не тільки історія, а й власні думки. Зараз чоловік має мрію здобути ступінь кандидата історичних наук.

Аудиторія каналу “Вітер твого часу” — це люди, які цікавляться історією. Як результат, невеликий блог можна назвати напівісторичним, напівособистим. Це все потрібно, щоб мати розуміння того, що відбувається зараз

Бахмутянин додає, що до війни він працював в школі офлайн, вже тоді його учні схвально відгукувалися про розважальний формат вивчення історії. Спочатку разом з дітьми Микита знімав короткі ролики, робили меми на шкільну тематику. Зараз чоловік, як і багато вчителів, уроки проводить онлайн, а у вільний час допомагає переселенцям в столиці.

У Києві дуже багато бахмутян зустрічаю, допомагаю видавати продуктові та гуманітарні набори, гігієнічні. Також проводимо розважальні заходи для дітей, які постраждали внаслідок війни,

Микита Безмен // історик з Бахмута

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Монетизація в TikTok: як бахмутянка стала відомою оглядачкою закладів у Львові

Семаковська Тетяна 14:30, 9 Лютого 2024
Альона Кравцова / ілюстрація Бахмут IN.UA

Бахмутянка Альона Кравцова веде свій блог в TikTok про огляди кафе та ресторанів у Львові. Дівчина обожнює свою справу, бо допомагає людям знайти смачну їжу та водночас підтримує український бізнес.

Редакція поспілкувалася з Альоною, ми дізналися, як TikTok допоміг бахмутянці реалізуватися.

Бахмут – Харків

Альона Кравцова 20 років жила в Бахмуті, дівчина навчалася в Горлівському інституті іноземних мов, вже тоді вона вела свій блог про  блокноти і скрапбукінг в мережі Instagram, а от огляди кав’ярень та ресторанів у неї з’явилися пізніше, коли героїня переїхала в Харків. 

“Коли я переїхала в Харків, мені дуже було цікаво розібратися в сфері закладів. До речі у нас в Бахмуті якраз за рік, до мого від’їзду в Харків, відкрилась перша “Арома Кава”. Якийсь час я там працювала, бо для мене було важливо розібратися, як це працює з середини”, — пригадує героїня.

Вперше у Харків дівчина потрапила в 2015 році й одразу полюбила це місто. Відтоді намагалася відвідувати його хоча б раз, два на рік.

Альона Кравцова Бахмут
Альона з родиною в Бахмуті / фото надане героїнею

У розмові Альона пригадує, що Харків був містом її мрії, тут вона прожила 2 з половиною роки, але 20 лютого 2022 року героїні довелося залишити домівку. У новинах все частіше звучали дати нападу росії на Україну, тож бахмутянка ухвалила рішення про переїзд. Родина Альони в цей час була в Бахмуті, вони евакуювалися в квітні.

“Вони виїхали на машині, але з собою майже нічого не брали, бо думали, що ще трошки й можна буде повернутися назад. Дуже хотілося в це вірити”, — говорить Альона Кравцова.

Всі рідні Альони виїхали з Бахмута вчасно, останніми евакуювалися її бабуся та дідусь. Старенькі не хотіли залишати домівку, але коли поруч з ними розірвався снаряд — вирішили їхати.

Покидати дім було нелегко, пригадує дівчина. Крім матеріальних речей важко було прощатися з іншим, тим, що неможливо придбати за гроші — це спогади, які пов’язані з домом.

Як зробити блог прибутковим 

Альона Кравцова / фото надане героїнею

Instagram не одразу приніс Альоні монетизацію. Кілька років дівчина працювала на репутацію, а опинившись в Харкові почала більше часу приділяти оглядам локальних кав’ярень.

“Монетизація блогу не була моєю основною ціллю, мені просто подобалося ділитися своїми оглядами, а ще я завжди знала, куди можна піти смачно поїсти, випити кави. Я це робила для людей, щоб вони знали, куди точно варто сходити, де провести час. Мені дуже подобалось спілкуватися з персоналом, я маю багато друзів зі сфери обслуговування”, — каже бахмутянка.

Дівчина сама працювала у кав’ярнях Харкова, й хоча ця робота була фізично важкою – цей досвід Альона згадує з посмішкою. В той час, коли Альона починала займатися оглядом кав’ярень, інфлюенсерів, які б робили схожі речі, можна було порахувати на пальцях. Паралельно з блогом дівчина працювала SMM-менеджером.

“З часом я зрозуміла, якраз таки в 2022 році для мене відбувся переломний момент. Я відчувала, що мені чогось не вистачає. Тому що я розвивала чужі бізнеси, а мала ресурси та бажання займатися справою, якою я горіла”, — каже у коментарі Альона.

Як бахмутянка освоїлася у Львові

Львів прийняв нашу героїню дуже тепло, дівчина каже, що багато часу приділяє відвідуванню музеїв та виставок, співпрацює з локальними бізнесами, а в сторіс часто публікує новини пов’язані з домівкою.

Опинившись у Львові я усвідомила, що тут дуже розвинена сфера туризму, подумала, що тут, я зможу вивести свій блог на новий рівень, у мене може нарешті вийти те, чого не вийшло в Харкові,

каже бахмутянка. // у розмові

Свої міста Бахмут та Харків бахмутянка згадує з любов’ю, останній раз у Харкові вона була рік тому, тоді ж дізналася, що у неї  згоріла квартира. 

“Атмосфера у Харкові дуже сильно змінилася, і я рада, що місто живе, що воно намагається розвиватися попри все, але коли приїжджаєш, то дивишся на понівечені улюблені вулиці. Харків намагається жити”, — говорить Альона.

@alenilluminat

Захотілося поділитися з вами своєю маленькою історією з життя 🥺 Якщо ви також намагаєтеся створювати відчуття дому, то розкажіть, як саме?

♬ оригінальний звук – АЛЬОНА КРАВЦОВА

Попри війну Харків завжди чистий, каже бахмутянка. Про цю особливість зазначали багато наших містян, які знайшли тут тимчасовий дім,

“Дивовижно, що скільки Харків б не обстрілювали, він завжди чистий. Просто проходить, буквально декілька годин після обстрілу й на місці, яке було закидане уламками — все прибрано”, — каже співрозмовниця.

У перші дні приїзду у Львів, Альона  пригадує, що всі проєкти по роботі зупинилися, стало більше часу, щоб приділити увагу розвитку своєї мрії – робити огляди закладів. Тоді бахмутянка й пригадала, що мріяла більше часу присвятити оглядам закладів. Через кілька місяців після початку повномасштабної війни Альона взялася розвивати свою справу, водночас це допомагало дівчині відволікатися від важких новин з рідного міста.

Альона Кравцова заклади
Альона допомагає знайти смачну їжу / фото надане героїнею

“Я почала ходити по кафе, кав’ярнях, особливо мене цікавили ті, які  були історичними. Виставляла відео не тільки в Instagram, але й у TikTok. Пам’ятаю, що залетів мій ролик на тему, що можна зробити за один долар у Львові, а також добірка улюблених закладів у Львові. Цей ролик набрав пів мільйона переглядів, тоді почалися співпраці. Мене запрошували у заклади давати чесні відгуки”, — говорить бахмутянка.

Зараз Альона стала інфлюенсеркою в Тікток, дівчина робить огляди закладів, знімає цікаві локації Львівщини та Заходу України в цілому.

Альона подорожує
Дівчина старається подорожувати Україною / фото надане героїнею

“Мій блог зараз є, тому що в один момент я не здалась, бо насправді я 6 років йшла до того, щоб нарешті блог почав давати результати. До мене повертаються замовники, мене хочуть бачити в закладах, чути мою думку, мені довіряють – це дуже цінно”, — резюмує дівчина.

Ми запитали Альону чи хотіла б вона повернутись в Бахмут, дівчина відповіла, що їй хотілося б погуляти рідними вулицями, але додає, що Бахмут буде іншим. Попри те відбудувати це місто вкрай важливо, наголошує бахмутянка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як організувати діяльність робочої групи в евакуації: досвід Соледарської громади

Семаковська Тетяна 16:40, 8 Лютого 2024

Соледар зараз повністю зруйнований РФ. Попри те, що фактично його не існує, а люди розпорошені по всій Україні — громада в евакуації змогла об’єднатися, а допомогла в цьому робоча група з безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади, яка входить до Мережі робочих груп Донеччини та активно співпрацює з ними.

Вікторія Грунська одна з членкинь, вона поділилася з редакцією, як в евакуації успішно згуртувати переселенців, а Катерина Устименко — мешканка Соледару розказала, що вдалося зробити у Дніпрі завдяки робочій групі.

Робоча група в Соледарі

Робочу  групу з питань громадської  безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади заснували ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році. Тоді вона налічувала близько 17 членів/-кинь. Серед них й Вікторія Грунська, жінка виконувала роль менеджерки, координувала роботу та відслідковувала запити місцевих мешканців, аби доносити їх до групи. Пані Вікторія працювала у Соледарській бібліотеці, а на засідання групи потрапила, як активна громадянка.

Я була туди запрошена, як директорка міської  бібліотеки. Якраз тоді було  оголошено конкурс на створення громадських просторів на базі публічних бібліотек. Тоді я не була офіційно членкинею робочої групи, а потрапила туди як небайдужа мешканка,

каже пані Вікторія // у коментарі

Жінка пригадує, що після першого засідання вона ще більше надихнулась ідеєю допомагати громаді та розвивати її. Згодом саме в бібліотеці пані Вікторії проходили засідання робочої групи.

Цей осередок став платформою для реалізації нашої героїні, вона стала координаторкою робочої групи від громадськості. Також небайдужі мешканці відвідували тренінги, фокус-групи, у бібліотеці зароджувались ідеї, які з часом реалізовувались як мініініціативи, писались проєкти та розроблялись плани на майбутнє.

Заходи, які проводили в Соледарі
Заходи які проводилися в релокованих громадах

З часом у місті створили волонтерський центр, який допомагав переселенцям/-кам, які їхали сюди в перші дні повномасштабної війни. Він проіснував до квітня, допоки місто не почали покидати вже самі мешканці/-ки, адже ситуація ставала небезпечнішою з кожним днем. Згодом у роботі групи почався простій, люди рятувалися евакуюючись до різних областей України. Однак не минуло багато часу, а небайдужі ВПО з Соледарської громади вже активно почали працювати в евакуації.

“Протягом 22-го року ми не працювали як робоча група взагалі. Як координаторка я була на зв’язку з мобілізаторкою нашої робочої групи, а потім поступово облаштувалась й прислухалася до порад від членів/-кинь нашої  групи: познайомилася з іншими людьми, з новими міжнародними організаціями. Ну власне, так я швидше адаптувалася у новій громаді.

Враховуючи завзятість і небайдужість людей, виникла все ж ідея, що ми маємо відновити роботу нашої робочої групи. До її складу входять і робітники військової адміністрації, і активісти та фахівці за різними напрямками: медицина, освіта, культура тощо. Географічно члени робочої групи роз’їхалися по цілій Україні, але головним ресурсом для нас — залишилися люди та їх любов до рідного міста”, — каже співрозмовниця.

Робота в евакуації

Сенсорна кімната в Дніпрі
Сенсорна кімната в Дніпрі

Повноцінно свою роботу група відновила у березні 2023 року, у складі 22 осіб. Пані Вікторія почала працювати у  Вінницькій області, як координаторка робочої групи від Донеччини. В області перебуває 123 родини соледарців — це майже 360 людей.

За цей час людям видали:

  • 320 продуктових наборів;
  • 264 гігієнічних наборів;
  • 100 дитячих сумішей;
  • 30 наборів для дітей;
  • 50 ліхтарів.

До моменту окупації для мешканців/-нок, що залишались на території громади встигли видати:

  • 200 ковдр;
  • 110 аптечок;
  • 250 ліхтарів.

Всю цю гуманітарну допомогу отримували завдяки донорам, які спілкувалась з Мережами робочих груп та отримували своєчасні запити.

Згодом, саме діяльність Соледарської групи стала прикладом для роботи інших громад. За 2023 рік провели шість засідань, де обговорювали основні потреби мешканців в евакуації. Вікторія Грунська спілкується з іншими активістами з Соледару, що тимчасово перемістились в інші міста і по можливості допомагає соледарцям, що знаходяться у м. Вінниця та Вінницькій області. Для цього жінка створила групу у Viber, де мешканці можуть розказувати про свої потреби і отримувати корисну інформацію з різних питань.

Наприклад, минулого року був запит від переселенців у Дніпрі на відкриття сенсорної кімнати для дітей. Оскільки у цьому місті мешкає багато діток, то відповідно їм потрібно мати місце для розвитку та дозвілля. З реалізацією мініініціативи з створення такого осередка допомогли партнери програми ООН з відновлення та розбудови миру, а також небайдужість Мережі робочих груп.

Вікторія Грунська

Це сенсорна кімната для дітей на базі освітнього центру “Соледар: дорога додому” у Дніпрі. У цьому осередку фахівці та фахівчині проводять корекційні та логопедичні заняття, дітей навчають мінної безпеки, а для дорослих організовують психологічну допомогу, каже Катерина Устименко, яка безпосередньо працює у новоствореному осередку. Вона додає, що саме завдяки робочій групі вдалося швидко втілити ідею та створити комфортний і безпечний простір для дорослих та малечі.

Членкиня групи каже що, якщо до війни робоча група працювала більш самостійно, то зараз вона більшу увагу приділяє саме активістам/-кам. Бо вони є рупором переселенців у нових громадах.

“Я бачу цінність в тому, що ми стали дружніші, більш згуртовані. Саме на цій платформі (ред. — у межах робочих груп) ми можемо вільно спілкуватись з представниками місцевої влади. Якщо є якісь питання, ми можемо безпосередньо радитися з представниками UNDP тощо”, — наголошує Вікторія Грунська.

Членкиня додає, що Мережа обʼєднує у собі робочі групи 11 областей, а це величезний досвід та рушійна сила для підтримки одне одного на відстані.

Втративши усе, головне не втрачати звʼязки і вірити, що разом ми переживемо усі іспити, що випали нам,

каже Вікторія Грунська // у коментарі

Примітка. Матеріал створено в межах ініціативи «Спільноти в безпеці», яку втілює Агенція Розвитку Вугледара за сприяння Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні». 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

переселенки
Історії

“Треба не чекати, а шукати можливості”: історії трьох переселенок, які наважились купити хати в селі

Тисячі родин переселенців втратили житло через війну. Через це дехто вимушений жити в тимчасових прихистках, орендувати житло чи мешкати у знайомих чи родичів. Разом з […]

Історії

Нове життя – старим речам. І собі. Як переселенка з Великої Новосілки будує спільноту, що вміє творити та відновлювати

Лариса Боєнко любить вчитися новому. Але вона ніколи не думала, що їй доведеться вчитися наново будувати своє життя. Лариса переселенка. Три роки вона проживає в […]

Історії

“Бахмут — це не тільки шампанське і троянди”: бахмутянка розповіла про унікальне алебастрове ремесло

Бахмутянка Олена Голубцова — носійка рідкісного ремесла, яке сьогодні майже забуте. Алебастрову ліпнину, декоративний елемент інтер’єрів, її родина почала виготовляти ще в 1930-х роках. Тоді […]

Історії

Таємниці Будьонівки: як 15-річний бахмутянин розкриває історію рідного міста

15-річний Мирослав Коцько з Бахмута активно досліджує історію свого рідного краю. Юнак працює з історичними документами, картами та збирає свідчення краєзнавців і місцевих мешканців. Зараз […]

Історії

“З нуля до своєї точки Б”: як бахмутянка у Києві відкрила кав’ярню для тих, хто втратив дім

Олександра дбайливо спілкується з гостями, розраховує відвідувачів, наливає каву у чашку. Вона не тільки бариста за стійкою, а ще і власниця, і прибиральниця, і адміністраторка. […]