Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Верховна Рада України підтримала новий склад Кабінету Міністрів. Цьому рішенню передувало голосування за призначення Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра. Кандидатуру підтримали 289 народних депутатів. Один парламентар проголосував проти, сім осіб утрималися, а 21 депутат не брав участі в голосуванні.

Детальніше про те, хто увійшов у склад нового Кабінету Міністрів — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Верховна Рада затвердила новий Кабмін

Верховна Рада затвердила такий перелік членів уряду:

• Денис Шмигаль — перший віцепрем’єр-міністр та міністр енергетики;
• Тетяна Бережна — віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики та міністерка культури;
• Всеволод Ченцов — віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
• Віталій Безгін — міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб;
• Матвій Бідний — міністр молоді та спорту;
• Андрій Бутенок — міністр освіти і науки;
• Іван Вигівський — міністр внутрішніх справ;
• Тарас Висоцький — міністр аграрної політики та продовольства;
• Микола Калашник — міністр відновлення, інфраструктури та транспорту;
• Віталій Кім — міністр у справах ветеранів;
• Олександр Кравченко — міністр економіки та екології;
• Віктор Ляшко — міністр охорони здоров’я;
• Сергій Марченко — міністр фінансів;
• Денис Маслов — міністр юстиції;
• Денис Улютін — міністр соціальної політики, сім’ї та єдності;
• Оксана Ферчук — міністерка цифрової трансформації.

Посади міністра оборони та міністра закордонних справ наразі залишаються вакантними. Згідно з Конституцією України, кандидатури керівників цих двох відомств Президент подає до Верховної Ради окремо.

Офіційно кандидатуру нового міністра оборони парламент не розглядав. Згідно з попереднім планом, оборонне відомство мав очолити колишній керівник Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко. За інформацією Ярослава Железняка із посиланням на власні джерела повідомив, що кандидат відмовився від пропозиції очолити Міністерство оборони. Через ці обставини у фракції “Слуга народу” призначили додаткові консультації. Офіційного підтвердження інформації про відмову від самого Ігоря Клименка немає.

Варто зазначити, що наступне засідання Верховної Ради відбудеться 18 серпня 2026 року.

Головні завдання уряду

Під час виступу в парламенті Сергій Корецький визначив новостворений орган як “уряд оборони та європейської інтеграції”. До ключових пріоритетів роботи віднесено:

• забезпечення української армії всім необхідним;
• розвиток власного виробництва озброєння;
• прискорення вступу України до ЄС;
• підтримку економіки та українського бізнесу;
• підготовку країни до зими;
• підвищення ефективності державного управління;
• залучення інвестицій для післявоєнного відновлення.

Читайте також:

Михайло Федоров залишає посаду міністра оборони: що він встиг зробити та чому його відставка стала однією з найобговорюваніших

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Координаційний штаб з проведення евакуаційних заходів ухвалив рішення про обов’язкове переміщення дітей у примусовий спосіб із визначених населених пунктів Новодонецької громади на Донеччині. Загалом евакуації підлягають 74 дитини, життя яких перебуває під загрозою через постійні обстріли.

Про це повідомив Вадим Філашкін, голова Донецької ОВА.

Примусова евакуація на території Донецької області

Голова Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін затвердив наказ № 6/39-26 від 13 липня 2026 року, який регламентує процес примусової евакуації з населених пунктів Новодонецької громади на Донеччині. Документ передбачає переміщення 74 дітей, які виховуються у 51 родині. Згідно з правилами, неповнолітні повинні виїхати виключно разом із батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками.

Вадим Філашкін зазначає, що для сімей уже підготовлені місця тимчасового проживання у тилових регіонах України. Евакуйованих жителів Новодонецької громади прийматимуть у Закарпатській, Полтавській, Рівненській та Кіровоградській областях. Додаткову логістичну та організаційну підтримку в процесі переселення надає благодійний фонд “Спасемо Україну”.

Процес евакуації є повністю безоплатним. Під час переїзду безпеку та супровід людей забезпечують співробітники поліції, рятувальні служби, парамедики та волонтерські групи. На маршрутах функціонують транзитні центри, де переселенцям надають необхідну медичну, психологічну та гуманітарну допомогу.

Читайте також:

“Найчастіше евакуюються з Краматорська та Слов’янська”: волонтер Богдан Зуяков щодо виїзду людей з Донецької області

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!