Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

За минулу добу росіяни просунулися поблизу населеного пункту Шахове. Також, за даними Генштабу ЗСУ, на східному фронті загальна кількість штурмів з боку росіян дещо знизилася: порівняно зі статистикою за 3 серпня кількість наступальних дій на п’яти основних напрямках зменшилася з 90 до 85. Найбільший тиск противника наразі змістився на Покровський напрямок.

Детальніше про ситуацію на фронті — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на Покровському та Костянтинівському напрямках

Покровський напрямок став ділянкою з найбільшою кількістю штурмових дій. Українські підрозділи зупинили 27 атак, що на п’ять більше порівняно з даними за 3 серпня (22 атаки). Противник виявляв активність у районах Родинського та Котлиного, а також здійснював штурми у напрямках Новоолександрівки, Торецького, Шахового, Софіївки, Чернігівки, Ганнівки, Нового Донбасу, Добропілля, Шевченка, Василівки, Удачного та Новопідгородного. Водночас, аналітики DeepState зафіксували просування противника саме біля Шахового.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано зниження інтенсивності бойових дій. Кількість атак російської армії зменшилася з 35 до 22. Росіяни вели штурмові дії в районах Костянтинівки, Іллінівки та Іванопілля, а також у напрямках Новоселівки та Новопавлівки.

Ситуація на Слов’янському, Лиманському та Краматорському напрямках

На Слов’янському напрямку кількість штурмів зменшилася з 22 до 19. Противник діяв у районах Закітного, Кривої Луки та Різниківки, а також у напрямках Рай-Олександрівки та Пискунівки.

На Лиманському напрямку зафіксовано зростання кількості атак: з 9 до 14. Спроби вклинитися в оборону відбито в районах Лимана, Діброви, Озерного та Ставків, а також у напрямках Чернещини, Ольгівки, Шийківки та Дробишевого.

На Краматорському напрямку противник здійснив три атаки замість двох напередодні. Російська армія наступала у напрямках населених пунктів Федорівка Друга, Никифорівка та Маркове.

Втрати противника

Загальні бойові втрати російської армії в особовому складі становлять близько 1 452 880 осіб. За останню добу ліквідовано 1 130 осіб. Також за добу українські підрозділи знищили:

• 1 715 безпілотників оперативно-тактичного рівня;
• 449 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
• 65 артилерійських систем;
• 10 наземних робототехнічних комплексів;
• 5 танків;
• 5 бойових броньованих машин;
• 3 одиниці спеціальної техніки;
• 2 реактивні системи залпового вогню;
• 2 засоби протиповітряної оборони.

Читайте також:

Росіяни посилили тиск на Слов’янському напрямку: кількість атак зрівнялася з Покровським відтинком

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps спільно з партнером ГО “Центр Зайнятості Вільних Людей” продовжує реалізацію Програми економічної стійкості України. Ініціатива фінансується Швейцарією через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва і спрямована на посилення самозайнятості населення.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Грошова допомога для мікробізнесу ВПО

Програма охоплює Київ, Київську, Чернігівську, Дніпропетровську та Одеську області. Отримати підтримку можуть внутрішньо переміщені особи та місцеві жителі. Головна умова — реєстрація та проживання в районах, де велися або ведуться бойові дії на підконтрольній уряду території (згідно з наказом № 376 Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року).

Програма не працює у районах з активними бойовими діями, на територіях з обмеженим доступом або з високим ризиком для життя та ведення бізнесу.

Середній обсяг фінансової підтримки становить 2600 доларів США або 116 220 у гривневому еквіваленті за актуальним курсом. Кошти виділяються для придбання інструментарію, приладів, обладнання та інших засобів, необхідних для ведення власної справи. Фінансування має на меті створення джерела прибутку, подолання складних життєвих обставин та зменшення залежності громадян від зовнішньої підтримки.

Учасники отримують підтримку експертів на кожному етапі та проходять відбір за прозорими правилами. Кандидатів оцінюють за такими показниками:

• чітка аргументація необхідності отримання коштів;
• відповідність бізнес-ідеї загальним цілям програми;
• життєздатність та реалістичність проєкту;
• спроможність учасника реалізувати ідею на практиці;
• розуміння потоку клієнтів та ринку збуту;
• наявність попереднього досвіду ведення бізнесу;
• наявність фінансової або соціальної вразливості.

Реєстрація та контактна інформація

Подання заявки можливе виключно після обов’язкової реєстрації на головній сторінці сайту програми. Для отримання консультацій працює телефонна лінія ГО “Центр Зайнятості Вільних Людей” за номером +380 (97) 460 10 48, також запитання можна залишити за електронним посиланням організаторів.

Організатори наголошують, що надання гуманітарної допомоги є безкоштовним. У разі вимагання винагороди працівниками необхідно звертатися на електронну пошту [email protected] або через портал.

Для відгуків, скарг та пропозицій працюють окремі канали зв’язку:

• електронна пошта [email protected];
• телеграм-бот t.me/mercycorpscarmbot;
• спеціальна онлайн-форма;
• гаряча лінія 0 800 332 590 (безкоштовно в межах України).

Вказані канали зворотного зв’язку не здійснюють реєстрацію на отримання допомоги.

Читайте також:

Оплата комуналки для ВПО: як не платити за послуги в покинутому житлі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!