Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Рада Європейського Союзу за письмовою процедурою ухвалила рішення про продовження дії механізму тимчасового захисту для українських біженців. Відповідний правовий статус для громадян України діятиме ще один рік — до 4 березня 2028 року.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

ЄС продовжила тимчасовий захист для українців

Рада Європейського Союзу за письмовою процедурою ухвалила рішення про продовження дії механізму тимчасового захисту для українських біженців. Відповідний правовий статус для громадян України діятиме ще один рік — до 4 березня 2028 року.

Наразі на території країн Європейського Союзу статусом тимчасового захисту користуються понад 4,3 мільйона українців, які залишили свої домівки через повномасштабну війну. Найбільшу кількість громадян України на своїй території прийняли Німеччина, Польща та Чехія.

Продовження дії механізму тимчасового захисту забезпечує українцям правову визначеність та стабільні умови перебування в Європейському Союзі. Цей статус закріплює за громадянами право на легальне перебування в країнах ЄС, а також гарантує доступ до проживання та забезпечення житлом. Крім того, українці отримують право на медичне обслуговування, базовий соціальний захист, можливість офіційного працевлаштування та доступ до закладів освіти для дітей.

Для чоловіків мобілізаційного віку запроваджено нові вимоги під час оформлення документів. Особи цієї категорії, які звертатимуться за отриманням статусу тимчасового захисту вперше, зобов’язані офіційно підтвердити законність свого виїзду з України або надати документи, що підтверджують право на відстрочку від мобілізації. Нововведення не поширюються на тих чоловіків, які вже оформили та наразі користуються тимчасовим захистом на території ЄС.

Читайте також:

Що потрібно для виїзду військовослужбовців за кордон: перелік необхідних документів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Підвищення пенсії можливе не лише завдяки щорічній індексації. Окремі категорії громадян мають право на додаткові 35 відсотків до основної пенсії без застосування механізму індексації. Українське законодавство передбачає спеціальні щомісячні надбавки, які можуть збільшити базову виплату на 35 відсотків і більше від встановленого прожиткового мінімуму.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Хто має право на отримання надбавки

Порядок призначення цієї надбавки визначений Законом України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”.

Головними претендентами на цю доплату є багатодітні матері, які народили або усиновили та виховали до шестирічного віку щонайменше п’ятьох дітей. Ця норма регулюється Законом України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”.
Умови призначення виплати мають такі особливості:

• у визначених законом випадках надбавку можуть призначити й батькові, якщо саме він займався вихованням дітей;
• під час визначення права на виплату обов’язково враховуються і усиновлені діти;
• доплату нараховують додатково до основної пенсії, незалежно від того, чи отримує особа пенсію за віком, за інвалідністю, за вислугою років чи у зв’язку з втратою годувальника.

Розміри виплат у 2026 році

Розмір надбавки напряму залежить від кількості дітей та поточного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У 2026 році цей показник становить 2 595 гривень.

Для батьків, які виховали п’ятьох дітей, доплата становить 35 відсотків, тобто 908 гривень на місяць. За кожну наступну дитину відсоток і сума зростають:

• за п’ятьох дітей передбачено 35 відсотків — 908 гривень;
• за шістьох дітей нараховують 36 відсотків — 934 гривні;
• за сімох дітей виплачують 37 відсотків — 960 гривень;
• за вісьмох дітей доплата складає 38 відсотків — 986 гривень;
• за дев’ятьох дітей передбачено 39 відсотків — 1 012 гривень;
• за десятьох і більше дітей виплачують 40 відсотків — 1 038 гривень.

Оскільки виплата прив’язана до прожиткового мінімуму, при його перегляді сума надбавки перераховується автоматично.

Збереження надбавки після смерті пенсіонера

У передбачених законом випадках ця надбавка може враховуватися під час призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Якщо право на таку пенсію має один непрацездатний член сім’ї, йому дораховують 70 відсотків від надбавки, яку отримував померлий пенсіонер. Якщо таких членів сім’ї двоє або більше, під час розрахунку враховується 90 відсотків відповідної доплати.

Читайте також:

Як перевести пенсію з пошти на картку онлайн: покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!