Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Осінній Львів — це казка, що оживає під ногами. Місто, яке й без того захоплює атмосферою, у жовтні та листопаді набуває особливої чарівності: теплі кольори листя, туманні ранки, м’яке світло та аромат кави на кожному кроці. Це та пора, коли навіть звичні вулиці виглядають по-новому, а кожна прогулянка перетворюється на справжнє естетичне задоволення.

Детальніше про те, де у Львові можна знайти найкращі локації для осінніх фото — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Топ локацій для найкращих фотографій

Серце Львова у жовтні та листопаді добре підходить для прогулянок із камерою. Площа Ринок восени набуває золотого відтінку і є класичним вибором для фотографій. Якщо для зйомки потрібна тиша, варто звернути увагу на Італійський дворик зі старовинними арками. На вулицях Руській та Краківській можна використати гру світла та тіні, що створює ідеальний фон для портретних кадрів. Для повноти композиції можна додати філіжанку львівської кави чи гарячого шоколаду.

Паркові зони та природні локації

Парки та ліси у жовтих барвах є традиційним варіантом для зйомки. Найстаріший у місті парк Івана Франка приваблює величезними дубами й липами, які у жовтні створюють ефект дощу. У Стрийському парку можна зробити фото на широких алеях, біля озера, на лавках або поруч із пальмами в оранжереї. За панорамними знімками з видом на осінній горизонт та туманними світанками варто піднятися на Високий замок. Також восени відкритий вхід до центральної ботанічної локації ЛНУ, де розквітають хризантеми й айстри. Етнографічні хати у поєднанні з лісом та осіннім світлом можна знайти у парку “Знесіння” та Шевченківському гаю.

Урбаністичні краєвиди та дахи

Осіннє сонце сідає раніше, забезпечуючи м’яке світло для зйомок на дахах та на тлі вікон старого міста. З даху кав’ярні “Львівська мануфактура кави” відкривається вид на черепицю старих будинків та куполи соборів. Цікаве освітлення та глибину кадру можна отримати в підземеллях та арках Домініканського собору. На вулиці Братів Рогатинців є хороша перспектива для стилізованих зйомок, а в галереї “Щось цікаве” на площі Ринок — затишний дворик із мистецькими інсталяціями. Індустріальний фон для творчих проєктів пропонує Фабрика повидла на Підзамче.

Осінні вулички та неочевидні фотозони

У вересні та жовтні міські вулиці розкриваються по-новому. Вулиця Вірменська пропонує локації з графіті та старими ліхтарями, а вузька вулиця Лесі Українки вирізняється вкритими листям балконами. Контраст старого й нового міста помітний на вулиці Личаківській, тоді як нижня частина вулиці Коновальця поєднує осінній спокій та модерністську архітектуру. Для ранкових зйомок добре підходить вулиця Федорова, а вулиця Героїв УПА є нетиповою локацією завдяки різноманіттю кольорів стін та листя.

Серед неочевидних місць для портретних фото чи зйомок у стилі “slow living” варто виділити вінтажний арт-простір “Дзиґа” з підвісними світильниками та книжками. Кольорове листя можна знайти на клумбах біля костелу св. Антонія, а затишний дикуватий пейзаж — біля озерця поруч із Левандівським мостом. Жовтогарячим фоном слугує монументальна архітектура Головного корпусу Політехніки, а для кадрів з етноелементами підійде Микільська церква на Знесінні. Кожен куточок міста в цей час може стати потенційною листівкою.

Читайте також:

Туристичні локації Білої Церкви та околиць: огляд місць для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд військовослужбовця на нове місце служби супроводжується фінансовими витратами. Для компенсації цих витрат держава виплачує одноразову підйомну допомогу як самому військовому, так і членам його родини, які переїжджають разом із ним.

Детальніше про те, що таке підйомна допомога військовослужбовцям — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що таке підйомна допомога

Це одноразова грошова виплата для компенсації витрат при переїзді на нове місце служби або навчання. Допомога розрахована на військових за контрактом, кадрових військових, офіцерів строкової служби та осіб, зарахованих до військових навчальних закладів або переведених в іншу частину. Підставою для нарахування є переїзд до іншого населеного пункту через призначення на посаду, переведення частини, зарахування на навчання, повернення з відрядження, а також після служби чи навчання за кордоном.

Сума для самого військовослужбовця дорівнює одному місячному грошовому забезпеченню, що включає зарплату, надбавки та премії. На кожного члена родини, який переїжджає, додатково виплачується 50 відсотків від цієї суми. Окремо нараховуються добові за дні дороги. Гроші виплачуються за новим місцем служби або навчання на підставі офіційного наказу командира частини чи керівника навчального закладу із зазначенням конкретного розміру допомоги.

Хто має право на підйомну допомогу

Право на підйомну допомогу мають:

• контрактники та офіцери призову, направлені до частин поза межами постійного місця проживання;
• випускники військових коледжів, центрів та вишів, призначені на службу в інше місто;
• військові, переведені між підрозділами в різні міста або які перейшли до ЗСУ з інших формувань;
• особи, які повернулися з відряджень або з-за кордону і продовжують службу в іншому місті;
• військові, призначені до екіпажів кораблів та суден, що переміщуються з пункту будівництва або в ремонт.

Порядок виплати підйомної допомоги

Право на фінансову підтримку виникає з дати призначення на посаду та прийняття справ або з дати зарахування на навчання, якщо воно триває понад шість місяців. У разі переміщення разом із частиною виплати нараховуються з дати прибуття до нового місця служби, вказаної у наказі. Для членів сім’ї нарахування здійснюється з дати подання відповідного рапорту.

Зазначимо, що мобілізовані військовослужбовці не отримують підйомну допомогу. Здійснення виплат для цієї категорії стає можливим виключно після укладання контракту та фактичного переїзду до іншого міста в межах ЗСУ.

Читайте також:

Виплати військовим після демобілізації у 2026 році: види допомоги та умови отримання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!