Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Покровську станом на 15:00 27 листопада тривають інтенсивні бої. Сили оборони стримують ворога від подальшого просування, одночасно проводячи рейди та знищуючи російські підрозділи, які намагаються закріпитися у місті.

Про це повідомили бійці 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ (ДШК).

Ситуація в Покровську

За даними військових, Сили оборони продовжують стримувати російські війська у Покровську та не допускають їх подальшого просування. Бої точаться вздовж усієї залізничної колії, яка залишається однією з ключових ліній зіткнення. Водночас українські військові, серед яких підрозділи 425-го окремого штурмового полку “Скеля” у взаємодії з іншими частинами 7 корпусу ШР ДШВ, проводять південніше від залізниці рейдові дії. Метою цих операцій є влаштування засідок та знищення особового складу противника.

У центральній частині Покровська тривають безперервні боєзіткнення. За минулу добу штурмові підрозділи ЗСУ ліквідували 21 російського військового. Оператори FPV-дронів активно працюють по ворожих цілях у міській забудові — знищують техніку та живу силу противника, яку російські війська намагаються приховувати у дворах та приміщеннях після переміщення до Покровська.

Окупанти продовжують спроби просунутися у північну частину міста. Російські підрозділи намагаються накопичувати сили та готувати умови для подальшого наступу, зокрема встановлюючи елементи супутникового зв’язку. Українські військові фіксують ці дії та оперативно перешкоджають їм.

Читайте також:

ССО показали вуличні бої в Покровську: до 100 окупантів зосередилися в районі залізниці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

УВКБ ООН продовжує надавати допомогу громадянам та громадянкам України, які були змушені покинути власні домівки та стати вимушено переміщеними особами. Зокрема, наразі діє програма, в межах якої ВПО можуть отримати 10 800 гривень.

Детальніше про те, як отримати грошову допомогу від УВКБ ООН — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як отримати грошову допомогу від УВКБ ООН: офіційні умови та повна інструкція

Збір даних для програми здійснює благодійний фонд “Право на захист” — офіційний партнер агентства.

Подати заявку можуть:

• внутрішньо переміщені особи, які перемістилися впродовж останніх шести місяців та раніше не отримували виплати від УВКБ ООН чи інших організацій протягом останніх трьох місяців;
• люди, які повернулися з-за кордону до України після 24 лютого 2022 року та не отримували грошову допомогу від УВКБ ООН як репатріанти;
• особи, які після вимушеного переміщення повернулися до місця постійного проживання в межах України, також за умови відсутності попередніх виплат від міжнародних організацій упродовж трьох місяців.

Заявник має відповідати хоча б одному критерію вразливості:

• родина з одним із батьків та дітьми чи літніми родичами 55+;
• домогосподарство, яке очолює особа похилого віку;
• родина з людьми з інвалідністю або хронічними захворюваннями.

Скільки виплачують

Сума допомоги — 3 600 грн на особу на місяць, одразу за три місяці, тобто 10 800 грн на людину.

Необхідні документи

При зверненні до пункту збору даних потрібно надати:

• документ, що посвідчує особу;
• податковий номер;
• свідоцтва про народження дітей (за наявності);
• IBAN заявника;
• документи, що підтверджують вразливість;
• власний номер телефону.

Присутність усіх членів домогосподарства є обов’язковою, окрім випадків, коли йдеться про маломобільних осіб — тоді допускається реєстрація за документами.

Як виплачують гроші

УВКБ ООН використовує три способи виплат:

• переказ на банківський рахунок будь-якого українського банку.
• цифровий гаманець Vibrant з подальшим отриманням коштів через MoneyGram.
• переказ через систему PrivatMoney – для тих, хто не має банківської картки чи не користується цифровими сервісами.

Отримувачі будуть сповіщені SMS-повідомленнями з інформацією про спосіб виплати та подальші дії.

Читайте також:

Пенсіонери-ВПО в Білій Церкві можуть отримати подарунки до свят: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!