Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Діти з Краматорської громади можуть долучитися до всеукраїнського експериментального проєкту “Карпатська зміна”, який передбачає відпочинок, оздоровлення та психологічну підтримку дітей, які постраждали внаслідок війни. Програма розрахована на дітей віком від 7 до 18 років із десяти прифронтових областей України.

Хто може взяти участь у програмі “Карпатська зміна”, де відпочиватимуть діти та як батькам подати заявку — розповідаємо в матеріалі.

Що передбачає програма “Карпатська зміна”

Як повідомила Краматорська міська рада, Кабінет Міністрів України започаткував експериментальний проєкт “Карпатська зміна”, спрямований на організацію відпочинку, оздоровлення та психосоціального відновлення дітей, які постраждали від війни. Відпочинок організовуватимуть у закладах західних регіонів України. Під час перебування з дітьми працюватимуть психологи, медичні та педагогічні працівники.

Програма має допомогти дітям відновитися, отримати необхідну підтримку та провести час у безпечнішому середовищі. Батькам або законним представникам не потрібно самостійно шукати заклад для відпочинку, оплачувати путівки чи організовувати дорогу. Організацію поїздок і виїзд груп забезпечуватиме держава.

Хто може поїхати на оздоровлення в межах програми

До участі в проєкті запрошують дітей віком від 7 до 18 років із десяти областей:

• Донецької;
• Дніпропетровської;
• Запорізької;
• Луганської;
• Миколаївської;
• Одеської;
• Сумської;
• Харківської;
• Херсонської;
• Чернігівської.

Зокрема, участь у програмі можуть взяти:

• діти, які проживають або перебувають у населених пунктах, віднесених до територій можливих бойових дій;
• діти, евакуйовані із зон активних або можливих бойових дій;
• діти, які повернулися з тимчасово окупованих територій;
• діти військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти або були звільнені з полону;
• діти загиблих або померлих Захисників і Захисниць України;
• діти-сироти;
• діти з інвалідністю;
• діти, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Як записати дитину з Краматорська на оздоровлення

Щоб подати заявку на участь у програмі “Карпатська зміна”, батькам або законним представникам дітей із Краматорської громади необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради.

Для участі потрібно подати заяву та пакет документів.

Телефон гарячої лінії: +380 (75) 934 8900.

Графік роботи управління:

• понеділок — четвер: з 08:00 до 17:00;
• п’ятниця: з 08:00 до 16:00.

Також мешканці громади можуть звернутися особисто за адресою місто Кременчук, проспект Свободи, 80, Полтавська область. Перелік необхідних документів та деталі оформлення заявки можна уточнити за телефоном гарячої лінії. Організацію відпочинку та перевезення дитячих груп у межах проєкту забезпечуватиме держава.

До теми:

“Мрію писати Радіодиктант у мирному Краматорську”: історія заслуженої вчительки з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За ініціативи Управління культури міської ради, Бахмутський краєзнавчий музей розпочинає збір розповідей жителів з усіх населених пунктів громади про події 2022–2023 років, процес евакуації та досвід вимушеного переселення.

Про це повідомили в Бахмутській міській раді.

Бахмутський музей збирає спогади жителів про евакуацію

Організатори ініціативи зазначають, що не обов’язково писати великі тексти чи добирати особливі слова. Цінною є розповідь про один день, конкретну зустріч або коротка історія однієї врятованої речі. Основні теми, якими пропонують поділитися:

• життя під обстрілами — як минали дні у рідному місті чи селі, як люди облаштовували побут у надзвичайних умовах, підтримували рідних і допомагали сусідам.
• процес евакуації — як приймалося рішення про виїзд, якою була дорога, хто надавав допомогу та що саме вдалося взяти із собою на згадку про дім.
• життя після переїзду — як родина адаптувалася та облаштовувалася на новому місці, що допомагає триматися зараз та як зберігається зв’язок із Бахмутською громадою.

Як передати матеріали до музею

Поділитися власною історією можна у будь-якому зручному форматі. Фахівці приймають:

• текстові файли, електронні листи або якісні фотографії (скан-копії) рукописних розповідей;
• фотографії, зроблені в той період;
• аудіо- та відеозаписи.

Якщо людині зручніше розповісти свою історію усно, формат запису розмови можна попередньо узгодити по телефону.

Надіслати матеріали можна на електронну пошту: [email protected]. Контактний телефон для довідок та узгодження деталей: +380 (66) 076 9287.

Умови збереження та приватність

Передаючи спогади чи світлини, авторів просять за можливості вказувати своє ім’я та прізвище, приблизні дати й місце описаних подій, а також залишати контакти для зворотного зв’язку. До фотографій бажано додавати короткий підпис: хто або що на них зображено, де й коли зроблено знімок.

Усі зібрані свідчення стануть частиною музейного зібрання для збереження пам’яті про громаду. Організатори гарантують повну конфіденційність: жодні спогади, фотографії чи аудіозаписи не будуть оприлюднені в публічному просторі без попередньої явної згоди їхніх авторів.

Читайте також:

“Я не просто переїхала, а стала частиною громади”: історія бахмутянки Тетяни Шик, яка очолює Раду ВПО в Павлограді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!