Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У Бахмутській громаді доступні різні види матеріальної допомоги. Грошову підтримку можуть отримати військові і цивільні мешканці громади. Рішення про надання матеріальної допомоги ухвалює комісія, склад якої затверджує Бахмутська МВА. У серпні 2026 року склад комісії змінили, до неї входять дев’ятеро людей.

Хто увійшов до оновленого складу комісії, йдеться у розпорядженні начальника Бахмутської МВА № 231рр.

Матеріальна допомога бахмутянам, склад комісії

Бахмутська міська військова адміністрація оновила склад комісії комісії по розгляду звернень окремих категорій громадян Бахмутської громади з питання надання матеріальної допомоги. Ця комісія комісія ухвалює рішення про надання допомоги та організовує їх виконання.

Головою комісії призначено Сергія Родіна — заступника міського голови Бахмута. Заступницею голови комісії є начальник начальниця Управління соціального захисту Інна Сподіна, а секретаркою — Оксана Гвоздецька, головна спеціалістка відділу реалізації програм соціальної підтримки населення Управління соцзахисту.

Серед членів комісії:

• Олександр Бабенко — голова ГО “Ми з Україною”; 
• Алла Губа — головна спеціалістка Управління охорони здоров’я;
• Лариса Кончакова — начальниця відділу з організації надання інформаційно-консультативної підтримки, гуманітарної та соціальної допомоги Управління соціального захисту населення;
• Наталя Овсяникова — заступниця начальника відділу реалізації програм соціальної підтримки населення Управління соціального захисту населення;
• Костянтин Семиряд — головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Бахмутської міськради;
• Юлія Стрижченко — начальниця відділу обліку та звітності Фінансового управління.

Минулий склад комісії працював з січня 2026 року. У теперішньому складі змінили двох людей.

Так, з комісії виключили Тетяну Львову, керівницю ГО “Агенція розвитку Бахмутської громади” та Тетяну Соловйову, заступницю начальника – начальницю бюджетного відділу Фінансового управління. На їхні місця призначили Олександра Бабенка та Юлію Стрижченко.

Всю інформацію про діючі програми матеріальної підтримки бахмутян станом на 2026 рік можна знайти в нашому матеріалі.

Читайте також:

• До 500 тисяч гривень на будинок у селі: Авдіївська МВА реалізує проєкт для ВПО
• Субсидія на неопалювальний сезон 2026: хто має подати нову заяву
• ВПО у Львові можуть зареєструватися на отримання грошової допомоги від УВКБ ООН

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сьогодні, 13 серпня, Сергію Садчикову, бахмутському художнику, виповнюється 76 років. Митець працює в жанрі ретроспективного міського пейзажу та використовує різні живописні манери, а його роботи зберігаються у фондах українських музеїв.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Сергій Садчиков святкує 76-річчя

Історією митця поділився Бахмутський краєзнавчий музей. Сергій Садчиков народився в Бахмуті 1950 році. Першим учителем майбутнього митця став професійний живописець Олександр Стукалов, який у той час проживав в Артемівську. Починаючи з 1992 року, художник бере участь у республіканських та обласних виставках.

У 2000 році Сергій Садчиков став членом Національної спілки художників України. Того ж року за створення графічного циклу “Старий Бахмут” йому присвоїли звання “Людина року” в місті. У мистецтві Донеччини цей цикл зафіксований як унікальне явище.

У живописі автор створює пейзажі, натюрморти, жанрові сцени, портрети, а також великоформатні історичні полотна. Обсяг наявних робіт дозволяє йому в будь-який момент організувати персональну виставку, повністю сформовану з нових картин. Громадянська позиція митця зафіксована у графічних аркушах, які присвячені звільненню міста від окупаційних військ “днр”, та у портретах військовослужбовців ЗСУ.

Із початком російсько-української війни художник розпочав фіксувати події за допомогою мистецтва. Він створював замальовки мітингів “руської весни”, проукраїнських акцій та поранених бійців у госпіталях. Після початку повномасштабного вторгнення Сергій Садчиков евакуювався до Німеччини. Там він проживає зараз, викладає дітям, продовжує виставкову діяльність, пише портрети і міські пейзажі.

У 2023 році митець розпочав роботу над серією портретів захисників Бахмута з метою збереження пам’яті про військових для майбутніх поколінь. Особисту колекцію картин художника вдалося врятувати та вивезти під час евакуації.

Добірка картин Сергія Садчикова

Напередодні повномасштабного російського вторгнення художник вів активну роботу. Протягом 2020 та 2021 років у Бахмутському музеї відбулися дві персональні виставки Сергія Георгійовича. Нижче представлена добірка світлин із полотнами майстра, які експонувалися під час цих заходів та демонструють різні грані його живописної техніки.

Одна з найвідоміших картин художника це “Підняття українського прапора в Бахмуті”. Оригінал картини був втрачений під час повномасштабної війни. Полотно залишилось у краєзнавчому музеї, його подальша доля невідома. За припущеннями, картину було знищено. Але минулого року, у День прапора України, 23 серпня, у дніпропетровському Музеї сучасної російсько-української війни відбулась глядачам представили авторську копію картини бахмутського художника Сергія Садчикова.

Читайте також:

Картина про підняття українського прапора в Бахмуті: редакція дізналась історію її відновлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!