Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

8 грудня близько 09:00 росіяни вдарили по Костянтинівці FPV-дроном. Тоді під удар потрапила родина з чотирьох людей — батьки та двоє неповнолітніх дітей. Усі вони отримали поранення. Зараз родина вже у безпеці.

На брифінгу Донецької ОВА повідомили детальні обставини атаки російського FPV-дрона по родині з двома дітьми у Костянтинівці, а також розповіли про стан постраждалих та шлях їх евакуації після поранення.

Удар по Костянтинівці 8 грудня

8 грудня 2025 року росіяни вдарили по Костянтинівці, під удар потрапила місцева родина. Поранення отримали 42-річний чоловік, його 32-річна дружина та їхні діти — 7-річна дівчинка та 12-річний хлопчик. У всіх діагностували мінно-вибухові травми, осколкові поранення та контузію.

Під час брифінгу 10 грудня у Донецькій ОВА повідомили, що ця сім’я була евакуйована до Покровська, коли там було спокійно, і рахувалася у відповідних списках. Після загострення ситуації на цьому напрямку родина повернулася до Костянтинівки.

Згодом родина вирішила самостійно евакуюватися звідси у напрямку Дружківки, проте у районі Олексієво-Дружківки вони потрапили під атаку дрона.

Внаслідок атаки, у 12-річної дитини виявили опіки, а в 7-річної — пробиту грудну клітину. Родина вимушено зняла приміщення, щоб перечекати ніч. Вранці батько зупинив військових, які доставили постраждалих у Дружківку. Після надання першої допомоги їх направили до Краматорська.

Батько з сином залишилися в лікарні Краматорська, а дівчинку з мамою перевезли до Дніпра через більш тяжкі поранення. Стан дівчинки стабілізовано.

Представники Донецької ОВА уточнили, що перебувають на постійному зв’язку з родиною та контролюють ситуацію.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення щодо евакуації приймаються за телефонами гарячих ліній Донецької області:

• +380 (98) 890 3318;
• +380 (66) 285 6290;
• 0 800 408 911;

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери:

• +380 (99) 710 4872;
• +380 (99) 311 5314;
• +380 (96) 108 6048;
• 0 800 332 614.

Евакуація на Донеччині є повністю безкоштовною

Читайте також:

Скільки дітей на Донеччині перебувають у зоні примусової евакуації: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині продовжується евакуація з дітьми. Станом на 10 грудня, в області залишається 12 642 дитини, з яких 383 перебувають в зоні примусової евакуації сімей, зокрема, в Дружківці.

Про це під час брифінгу 3 грудня 2025 року повідомила Юлія Рижакова, виконувачка обов’язків начальниці Служби у справах дітей при Донецькій ОВА.

Евакуація на Донеччині

За даними Юлії Рижакової, у населених пунктах з двох територіальних громад Донецької області, де оголошена обов’язкова евакуація в примусовий спосіб, залишається близько 383 дітей з 329 сімей. З них:

• у місті Дружківка — 379 дітей з 327 сімей;
• у селищі Комишуваха — 4 дитини з 2 сімей.

За останній тиждень з вказаних населених пунктів евакуювали 38 дітей з 31 сімей.

Скільки залишається людей у зонах бойових дій

За даними Дмитра Петліна, начальника відділу оперативно-чергової служби, зв’язку, оповіщення та інформування населення Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, загальна кількість евакуйованих з початку війни становить понад 1 318 600 осіб, з яких 201 900 — діти, а понад 47 300 — люди з інвалідністю. За минулий тиждень виїхало 650 жителів Донеччини.

Наразі в Донецькій області залишається 195 600 осіб цивільного населення, з яких у населених пунктах, віднесених до зон бойових дій, залишається 13 800 донеччан. Серед них близько 3 990 осіб знаходиться у Костянтинівці, а 1 250 — у Покровську. Дмитро Петлін додав, що вказані цифри — це останні дані, коли в адміністрації ще була можливість підрахувати кількість цивільних в населених пунктах.

Евакуація з Донецької області: контакти

Звернення щодо евакуації приймаються за телефонами гарячих ліній Донецької області:

• +380 (98) 890 3318;
• +380 (66) 285 6290;
• 0 800 408 911;

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери:

• +380 (99) 710 4872;
• +380 (99) 311 5314;
• +380 (96) 108 6048;
• 0 800 332 614.

Евакуація на Донеччині є повністю безкоштовною.

Читайте також:

“Збільшилась кількість заявок на вивезення тіл”: волонтер про евакуацію з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!