Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

У ніч на 16 грудня підрозділи Сил спеціальних операцій Збройних Сил України вдарили по тимчасово окупованій території Донецької області. Вдалося ліквідувати ворожу техніку та російські позиції.

Про це повідомили в ССО.

Удари по окупованій Донеччині

У тимчасово окупованому населеному пункті Благодатне оператори ССО відпрацювали по місцю зберігання російської реактивної системи залпового вогню БМ-27 “Ураган”, а також за місцем розташування екіпажів зазначених систем.

Крім того, в районі Покровська уразили місця накопичення особового складу росіян. Сили спеціальних операцій ЗСУ продовжують застосовувати асиметричні дії, спрямовані на зниження наступальних спроможностей російської армії та знищення її військового потенціалу.

До теми:

ССО ліквідували ворожу групу під час спроби закріпитися біля Покровська

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська міська військова адміністрація надала згоду на участь у реалізації експериментального проєкту зі створення фонду муніципального (соціального) орендного житла та надання його в оренду.

Про це йдеться у розпорядженні № 302рр від 10 грудня 2025 року.

Бахмут, створення фонду муніципального житла

Бахмутська громада долучається до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального орендного житла. Відповідне розпорядження підписали 10 грудня 2025 року.

Документом передбачено участь громади у реалізації експериментального проєкту щодо створення фонду муніципального (соціального) орендного житла. У межах цього рішення Бахмутська громада планує підписати угоду (меморандум) про участь у проєкті з Міністерством розвитку громад та територій України та Агентством відновлення.

Координацію виконання розпорядження поклали на Олександра Марченка, заступника начальника Бахмутської міської військової адміністрації.

Розпорядження ухвалене на підставі чинного законодавства України, указів Президента щодо воєнного стану, постанов Кабінету Міністрів України та Верховної Ради, зокрема постанови КМУ від 2 липня 2025 року №796, яка регулює реалізацію цього експериментального проєкту.

Що передбачає постанова КМУ №796

Держава запускає 2-річний експериментальний проєкт зі створення муніципального (соціального) орендного житла. У межах проєкту в громадах будуються багатоквартирні житлові будинки, квартири в яких формують фонд муніципального (соціального) орендного житла. Таке житло перебуває в комунальній власності громади та використовується виключно для надання в оренду. Воно не підлягає приватизації, продажу, даруванню, піднайму чи заставі.

Координаторами експериментального проєкту визначені Мінрозвитку та Агентство відновлення. Безпосередніми замовниками будівництва є органи місцевого самоврядування або військові адміністрації, які добровільно долучаються до проєкту шляхом прийняття відповідного рішення та підписання меморандуму. Саме громади визначають земельні ділянки, забезпечують інфраструктуру та організовують будівництво.

Фінансування проєкту здійснюється коштом місцевих бюджетів, а також може доповнюватися коштами міжнародної технічної допомоги, грантами, донорськими та іншими не забороненими законодавством джерелами. Побудовані об’єкти є публічними інвестиціями та використовуються виключно з соціальною метою.

Муніципальне (соціальне) орендне житло має відповідати державним будівельним нормам, бути придатним для проживання, з виконаними внутрішніми опоряджувальними роботами, інженерними мережами, а також із наявністю укриттів та елементів інклюзивності. Для внутрішньо переміщених осіб житло може надаватися з базовими меблями та побутовою технікою.

Отримати таке житло можуть громадяни України, які не мають придатного житла або втратили його внаслідок війни, мають обмежені доходи та відповідають встановленим критеріям. Основними категоріями є:

• внутрішньо переміщені особи;
• ветерани війни та їхні сім’ї;
• члени сімей загиблих Захисників і Захисниць України;
• багатодітні сім’ї;
• сім’ї з малими дітьми;
• особи з інвалідністю;
• постраждалі від домашнього насильства;
• працівники соціально важливих професій (медики, педагоги, комунальники, соціальні працівники, військовослужбовці).

Надання житла відбувається за договором оренди строком не менше шести місяців. Розмір житла визначається з урахуванням нормативної площі (13,65 квадратних метрів на одну особу). Водночас постанова дозволяє незначне перевищення цієї норми, до 3,96 квадратних метрів на особу, але із загальними обмеженнями (наприклад, не більше 40 квадратних метрів для сім’ї з двох осіб або одинокої людини). Орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату та комунальні послуги і використовувати житло виключно для проживання.

Органи місцевого самоврядування або оператори житла щороку здійснюють перевірку відповідності орендарів встановленим вимогам. У разі втрати підстав для отримання соціального житла або порушення умов договору оренда може бути припинена.

Загалом постанова створює правовий механізм, за яким громади можуть швидше та системно забезпечувати житлом соціально вразливі категорії населення, не передаючи це житло у приватну власність, а зберігаючи його як довгостроковий ресурс громади.

До теми:

Які моделі заселення діють в Україні: експертка назвала 4 ключові варіанти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!