Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Представники українського підпілля “АТЕШ” заявили, що новообрані депутати держдуми рф, чиї родичі загинули на війні проти України, нібито готують непублічне звернення до міністра оборони росії андрія бєлоусова. За їхніми даними, депутати закликають відвести російські війська з проблемних ділянок фронту, зокрема з Лиманського напрямку.

Що відомо про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що заявляє “АТЕШ” про ситуацію на Лиманському напрямку

За інформацією руху “АТЕШ”, йдеться про ситуацію на півночі Донецької області, у районі Лимана, де, як стверджують представники руху, Сили оборони України проводять операцію “Вівальді”.

Примітка. Операція “Вівальді” наступальна операція Третього армійського корпусу ЗСУ на півночі Донецької області (в районі Лимана), публічно про неї стало відомо 15 вересня, коли звернення опублікував генерал Андрій Білецький, в якому він підтвердрив, що 3 АК розпочав наступальну операцію “Вівальді” на півночі Донецької області та вже зачистив 75 км² території, а також деокупував 10 км².

У “АТЕШ” заявили, що отримали інформацію про підготовку російськими депутатами звернення до керівництва Міноборони РФ. За їхньою версією, автори звернення хочуть привернути увагу до втрат російських військових та проблем з управлінням підрозділами.

Також у повідомленні “АТЕШ” містяться звинувачення на адресу начальника Генерального штабу ЗС РФ Валерія Герасимова. Представники руху стверджують, що депутати вважають його дії непрофесійними. Окремо “АТЕШ” заявляє про системні проблеми у російській армії. Серед них рух називає поширення неправдивої інформації про результати бойових дій, яку, за твердженням підпілля, російські генерали використовують для отримання нагород.

Що повідомляють про російські війська біля Лимана

“АТЕШ” також посилається на своїх агентів у складі угруповання військ “Центр” ЗС РФ. За їхніми словами, на Лиманському напрямку російські військові зазнають значних втрат, а українські Сили оборони мають перевагу в технічному оснащенні. Зокрема, представники руху стверджують, що російські військовослужбовці звертають увагу на нові роботизовані системи, які застосовують українські військові.

Наразі публічних підтверджень підготовки депутатського звернення, наведених у повідомленні документів або незалежних даних про описані там втрати редакція не фіксувала.

До теми:

Росія заявила про рекордну явку на виборах на окупованих територіях України

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині протягом минулої доби російські війська продовжували штурмові дії на кількох напрямках. Найбільше атак зафіксували на Покровському напрямку, тут їх було 33. Про це йдеться в оперативній інформації Генерального штабу ЗСУ станом на 08:00 22 вересня.

Детальніше про ситуацію на фронті, в матеріалі Бахмут IN.UA.

Яка ситуація на напрямках Донеччини

За даними Генштабу, на Краматорському напрямку російські війська один раз атакували в напрямку Федорівки Другої. На Костянтинівському напрямку зафіксували 19 атак. Російські військові штурмували позиції української армії у районах Костянтинівки, Новоселівки, Іллінівки, Довгої Балки, Розкішного та Новопавлівки.

Найбільше бойових зіткнень відбулося на Покровському напрямку. Українські військові зупинили 33 атаки російської армії. Противник намагався просунутися в районах Білицького, Сергіївки та Новопавлівки, а також штурмував у напрямках Торецького, Софіївки, Добропілля, Нового Донбасу, Вільного, Ганнівки, Красноподілля, Водянського, Дорожнього, Василівки та Мирного.

На Слов’янському напрямку російські війська здійснили чотири штурмові дії в районах Озерного, Миколаївки та Рай-Олександрівки.

На Лиманському напрямку окупанти п’ять разів намагалися вклинитися в українську оборону. Атаки відбувалися в районах Ставків, Шийківки, Новоселівки та Дерилового.

Втрати російської армії

За даними Генштабу, загалом за минулу добу втрати (включно з пораненими) російських військ склали 1230 військовослужбовців.

Також українські військові знищили або вивели з ладу:

• 3 танки;
• 9 бойових броньованих машин;
• 42 артилерійські системи;
• дві реактивні системи залпового вогню;
• 1 засіб протиповітряної оборони;
• 8 наземних робототехнічних комплексів;
• 1441 безпілотник;
• 312 одиниць автомобільної;
• 4 одиниці спеціальної техніки.

До теми:

ЗСУ звільнили Шандриголове та Дерилове на Донеччині — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!