Серед видатних імен діячів культури й науки, пов’язаних з нашим містом важливо згадати Сергія Кримського (1930 – 2010) – видатного українського філософа, культуролога. З 1957 року він працював в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Сергій Кримський – лауреат Шевченківської премії (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член Нью-Йоркської академії наук (1995). Завдяки його спогадам ми дізнаємося про Артемвськ-Бахмут 30-х, 40-х років ХХ століття. Детальніше розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький. 

У 2012 році вийшла друком книга інтерв’ю Сергія Кримського з Тетяною Чайкою «Наш разговор длиною в жизнь». Ця «розмова тривалістю в життя» була своєрідним підсумком життєвого і творчого шляху філософа. Чимало сторінок його спогадів присвячено дитячим та юнацьким рокам.

Бахмут – Артемівськ на плані 1928 року.

Сергій Борисович Кримський народився 2 червня 1930 року в Бахмуті, перейменованому з 1924 року на Артемівськ. Його батько, Борис Кримський, був учасником громадянської війни, згодом отримав освіту інженера-металурга. У передвоєнні роки він займав досить високу посаду начальника управління постачання важкої промисловості Донбасу. Мав до своїх послуг два автомобілі й майже весь час перебував у відрядженнях. Був підпорядкований безпосередньо Москві й міг не зважати на дрібніше місцеве начальство – міськкоми й райкоми партії. Мати, Софія Михайлівна, за дівочим прізвищем Динарська, отримала музичну освіту, була гарною піаністкою й працювала в музичному училищі, заснованому в 1926 році.

Бахмут. Будинок чоловічої гімназії (до 1917 року)

Бахмут. Будинок 1-ї жіночої гімназії (до 1917 року)

Яким же постає образ малої батьківщини, краю дитинства, в спогадах, записаних на схилі віку? У згадках, пронесених через усе життя, Бахмут – Артемівськ – найдавніше місто Донбасу, місто соляних шахт і культурний центр краю (лише після Другої світової війни, на думку С.Б. Кримського, цю роль перейняв Донецьк, адміністративний центр області). Місто, що виросло на стародавньому «чумацькому шляху», зі збудованою на ньому оборонною фортецею. Місто інтернаціональне за складом населення, серед якого, крім українців, згадуються німці, болгари, греки, євреї. Мовою дитинства була українська, адже коло ровесників було переважно україномовне.

Половецький степ недарма посідає значне місце у спогадах дитинства Сергія Кримського. Батько був аматором полювання, і часто брав із собою малого Сергійка, якому подобалось ночувати в степу. Споглядання зоряного неба справляло надзвичайний вплив на відчуття 7–8-річного хлопчика, й формувало перші інтуїтивні уявлення про безкінечність. Саме з образом зоряного неба Сергій Кримський пов’язував перший у житті філософський досвід.

Яскраво відобразився у спогадах дитинства батьківський дім за тогочасною адресою: вул. Профінтерна, 118 (нині вулиця носить ім’я О. Сибірцева, й нумерація будинків зазнала змін). Це був одноповерховий будинок, поділений на дві половини, в ньому мешкали дві сім’ї. Родині Кримських у будинку належали три кімнати. Одна з них була їдальнею і разом кухнею. В іншій, вікнами у двір, стояло старе фортепіано з підсвічниками й різьбленим барельєфом Бетховена. Під вікнами росли три велетенські липи. Це було улюблене місце хлоп’ячих ігор і розваг.

Будинок міського театру в 1930 – 1963 роках (сучасний вигляд).

Артемівськ в ті часи активно розбудовувався, але центр міста був забудований одноповерховими будиночками зі садками. Від дореволюційних часів залишилися потужні кам’яні будівлі чоловічої й жіночої гімназій – в одній з них містилась середня школа, в якій Сергій Кримський закінчив чотири класи перед війною. Недалеко від цих навчальних закладів був розташований драматичний театр, де ставили музичні спектаклі, в яких брала участь мати Сергія. Театр залишив у юного глядача захоплюючі враження. Артемівський український музично-драматичний театр діяв з 1930 до 1963 року, з перервою на роки війни, і містився у центрі міста, на майдані Свободи. Тепер там розташований Міський центр культури і дозвілля імені Євгена Мартинова.

Мати часто акомпанувала відомим співакам, які приїздили до Артемівська на гастролі, гостювали вони й удома в Кримських.Завдяки приятельству батька з директором найбільшого кінотеатру в Артемівську, хлопець мав безборонний доступ без білетів до кінотеатру на всі фільми. З передвоєнного кінорепертуару найбільше запам’яталися йому історичні картини («Степан Разін»», «Пугачов», «Петро І»), а також воєнні, на зразок відомої «Якщо завтра війна».

Збереглися в його пам’яті з віку 3–4 років страшні картини Голодомору початку 1930-х років, коли просто під вікнами батьківського будинку на асфальті лежали й помирали голодні люди. Батьки виносили їм їжу, але ті вже не могли їсти, а якщо намагалися їсти, то одразу помирали. Після війни, вже майже дорослим, приїхавши на Донбас до батька, С. Кримський бачив на власні очі подібні картини голоду 1947 року, який теж був штучним, організованим владою, голодомором. Не пройшли повз дитячу увагу й репресії кінця 1930-х років, коли у школі раптом зникав хтось із однокласників: уночі заарештували батьків, а потім і дітей кудись заслали.

Останні дитячі спогади Сергія Кримського, пов’язані з Бахмутом – Артемівськом, охоплюють події початку радянсько-німецької війни та евакуації. Запам’ятався перший день війни, 22 червня 1941 року, коли в центрі міста почули з батьком по радіо тривожне оголошення голосом диктора Левітана. Наступного дня батько пішов до військкомату, а потім і вирушив на фронт. А малий Сергійко з родиною відправився в евакуацію, спочатку вантажівкою до Ясинуватої, а там сіли на товарний потяг, одразу потрапили під бомбардування з німецьких літаків. На щастя, всі з родини залишилися живі. Евакуація врятувала Кримських від знищення, якого зазнала більшість єврейського населення міста під час нацистської окупації.

Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України, в якому працював С. Кримський. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Наступна зустріч С.Б. Кримського з Бахмутом відбулася вже в 2000-х роках, коли він був запрошений на ювілей Артемівського музичного училища. Відвідав знайомі місця, зауваживши, що попри руйнування часів війни, в місті збереглася вся географія його довоєнного дитинства. Відвідав він тоді й міський краєзнавчий музей, якому залишив у подарунок свої книжки. У 2015 році на мапі міста з’явився провулок Сергія Кримського. Але справжнє відкриття цієї непересічної постаті земляка для бахмутян, мабуть, ще попереду.

Книга «Сергей Крымский: наш разговор длиною в жизнь» (2012)

Книга С. Кримського «Під сигнатурою» Софії (2008)

Читайте також:  
Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного

Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

«Ти не загинеш, Україно…», – бахмутський письменник Микола Чернявський

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

Міністр часів УНР, поет, науковець: що ви знаєте про видатного мешканця Бахмутського краю Микиту Шаповала?

Чим відзначилися бахмутяни в Європі, які рятувались від більшовицьких репресій

 Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

On the streets of temporarily occupied Bakhmut, the Russian army has begun displaying propaganda posters on billboards. Several large posters are noticeable throughout the city as the occupiers “decorate Bakhmut for Victory Day,” celebrated by Russians on May 9th.

Read more in the article by Bakhmut IN.UA.

Bakhmut, 2025

Russian propagandists claim that in anticipation of the “great holiday of May 9th, Victory Day,” there is a special excitement and hope in “liberated” Bakhmut. They describe the city as slowly but surely rising under the protection of the Russian armed forces. According to them, streets that recently echoed with explosions now frequently display Russian tricolors, symbolizing a new life under the “reliable protection of Russian soldiers.”

The propagandists assert that for them, “May 9th in Bakhmut acquires a special, sacred significance, becoming a symbol of the unity of soldiers and civilians, their shared faith in a bright future.” They emphasize that“Bakhmut has not been abandoned to the “Nazis” the city is being reborn, ready to build a new life under a peaceful sky, cleansed of the filth of fascism.”

Bakhmut under occupation

The Russian narrative of the city’s “revival” lacks concrete actions. Currently, no demining or clearing operations are being conducted—essential steps for genuine recovery. Instead, the occupiers focus on propaganda efforts, such as painting Russian tricolors on poles and altering road signs from Ukrainian to Russian near the city.​

It’s important to note that the Russian occupation forces have devastated Bakhmut using a scorched-earth strategy, as reported by Oleksandr Syrskyi, Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The Russian army has killed 204 residents of Bakhmut, including four children, and over 500 have been injured, according to Bakhmut’s mayor, Oleksiy Reva, in a conversation with Ukrinform.​

As of March 28, 2023, Russian shelling has damaged 497 apartment buildings (73.7%) and 4,325 private houses (27.5%) in Bakhmut.

What Bakhmut looked like before the russian invasion

Before the full-scale invasion, Bakhmut was home to over 70,000 people and was developing steadily. One of the largest sparkling wine producers in Ukraine and Eastern Europe, “Artwinery”, was operating in the city.

What Bakhmut Looks Like in 2025

Today, Bakhmut lies in ruins. The Russians occupied the city in the spring of 2023. The occupiers called it a “liberation,” but the city now resembles complete devastation.

This is what the new reality looks like for Bakhmut. The Russians wiped the city off the map.

Stay updated! Follow us on Instagram and Youtube for the latest news.

Спеціалісти з Головного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Донецькій області будуть приймати громадян та громадянок на деокупованих територіях Донецької області. Так, наприклад, 9 та 23 квітня вони працюватимуть в місті Святогірськ.

Про це повідомили представники Бахмутської міської ради.

Виїзні прийоми ПФУ в Донецькій області

Виїзний прийом для мешканців Святогірська відбудеться 9 квітня 2025 року за адресою: вулиця Івана Мазепи. Наступний візит запланований на 23 квітня.

Для онлайн звернення потрібно використовувати наступні номери телефонів:

• +380 (50) 705 1262;
• +380 (50) 999 7249.

Зазначимо, що прийом проводитиметься й в селищі Хрестище Святогірської міської громади. Він запланований на 25 квітня 2025 року.

Також представники ПФУ планують провести виїзні прийоми в декількох населених пунктах Лиманської громади, а саме:

• 7 квітня — Коровоярський старостинський округ (село Коровій Яр), Яцьківський старостинський округ (село Яцьківка);
• 11 квітня — Яровський старостинський округ (село Ярова);
• 16 квітня — Дробишевський старостинський округ (село Дробишеве);
• 21 квітня — Рубцівський‌ старостинський‌ округ (село Рубці, село Лозова).

Для онлайн-звернення мешканці Лиманської громади можуть звертатися за консультаціями за номером + 380 (91) 910 1350. Консультацію можна отримати й в місті Лиман у відділені ПФУ за адресою вулиця Незалежності, 46.

Читайте також:

• Доплата у 2 361 гривню до пенсії: хто має право
• Як купити пенсійний стаж у 2025 році: гід на процедуру та скільки коштує
• Як зв’язатися з оператором ПриватБанк: усі способи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!