Людмила Біла — волонтерка, яка майже 10 місяців ризикуючи життям їздить на передову до військових та у гарячі точки, щоб допомогти нашим хлопцям воювати в комфортних умовах. Про діяльність благодійного фонду команди «Вільні крила» та як пані Людмила знаходить в собі сили працювати — читайте в нашому матеріалі.

Подарунки дітям в Бахмут

Остання поїздка Людмили Білої в Бахмут була вчора, на день Святого Миколая. Саме тому, волонтери роздавали дітям солодкі подарунки. За словами Людмили, малечі в Бахмуті майже немає:

«Дітей в місті майже немає, є приблизно 15 дітей, яких я постійно бачу в волонтерських центрах. 12-15 років в середньому тим, хто залишається, це діти батьків, які не хочуть виїжджати»

На жаль, волонтерка не володіє інформацією про точну кількість дітей в Бахмуті, бо багато з них не виходять з підвалів, також є діти, чиї батьки ведуть асоціальний спосіб життя. 

Діти в Бахмуті. Фото: особистий архів героїні

«Є такі з ким неможливо навіть розмовляти. Дитина хворіє, я дуже прошу, щоб її вивезли, але мамі все одно. Вони випивають і не дають вивозити дітей», — наводить приклад Людмила. 

В подарунках для дітей, які привозять в прифронтові міста, коробочки з речами, солодощами та іграшками. Кожна підписана кому вона підійде та для скількох років:

«Ми виставляємо оголошення в соціальних мережах, що люди можуть приносити речі, їжу, іграшки, і всі в Дніпрі приносять, те що можуть. Дитячі речі зібрати дуже складно, бо люди, на жаль, приносять багато мотлоху, те що вже самому не потрібно. Ми це все перебираємо й сортуємо, що може підійти дітям». 

Допомога військовим 

Пані Людмила допомагає ЗСУ. Фото: особистий архів героїні

Основна робота благодійного фонду, це допомога військовим. Дорогою на фронт волонтери заїжджають в міста до людей, куди інші вже не приїзжають:

«Переселенцям ми не допомагаємо. Тільки людям, які живуть біля бойових дій, та до яких не приїдуть інші. Часто ми возимо хліб і люди його цілують, бо для них це справжнє спасіння. Остання точка — це хлопці на передовій», — каже Людмила. 

У волонтерському центрі працює більше 70 людей і кожен допомагає всім чим може. Нещодавно зліпили п’ять тисяч вареників та близько двох тисяч пиріжків за тиждень. Пиріжки розподілили по пунктах обігріву, людям під чай, а вареники військовим на передову: 

«Привезли пиріжки, чай, лимон, імбир та варення від людей, а вареники солдатам. Вчора бігала, роздавала й вітала зі Святим Миколаєм. А вони всі брудні, втомлені, але щасливі дякували». 

Чому волонтерство? 

Паски для ЗСУ до Великодня. Фото: особистий архів героїні

До війни Людмила Біла була вчителем музичного мистецтва та художньої культури. Як вона вирішила займатись волонтерством та що дає їй силі всі ці 10 місяців — вона поділилась з нашою редакцією:

«Я вирішила цим займатись 24 лютого й якось закрутилась, що досі цей механізм працює. В день я можу зробити три поїздки в різні сторони. Що мотивує не кидати все? 22річний син, який воює біля Бахмута. У сина є все, бо допомагають волонтери. І я сказала йому, що буду допомагати іншим, щоб і у них було все добре. 

Допомога для ЗСУ. Фото: особистий архів героїні

Бо було таке, що хлопці казали: «Ми їмо одну консерву на трьох», і я не могла сидіти на місці».

Людмила впевнена, що від долі не втечеш:

«Вчора їздили в Бахмут, дорога була чиста, їдемо назад, посередині ракета лежить. Я вірю в чудо й знаки долі, впевнена все, що робиться, так і має бути. Я не боюсь, для мене головне — не стати інвалідом». 

Гроші на утримання благодійного фонду надають люди, компанії та навіть церква. А волонтери роблять дуже багато роботи своїми руками, повністю за власної ініціативи. За словами Людмили, все завжди з’являється коли потрібно:

«В Дніпрі зовсім інше життя, а в Бахмуті дуже важко й боляче. Не дай Боже пережити всім те, що переживають в Бахмуті».

Якщо ви хочете долучитись до доброї справи та допомогти БФ «Вільні крила», залишаємо реквізити для донатів:

Отримувач: Біла Людмила Миколаївна

5457 0822 2891 8095 

Або ж на розрахунковий рахунок БО ” БФ ВІЛЬНІ КРИЛА”

UA663052990000026001050571581

ЄДРПОУ 44878505

«Гроші нам необхідні хоча б на топливо, нам дуже багато хто допомагає, ми все робимо своїми руками, поки всього вистачає, але зайвою допомога ніколи не буде», — каже героїня.

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: «Речі приходять в крові, їх потрібно відпирати»: волонтер Анатолій Таран про роботу у шпиталях

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!