ГО «Український розмовний клуб «Файно» запрошує творчих особистостей долучитися до реалізації волонтерської акції «Народжені у вишиванках НЕПЕРЕМОЖНІ». Волонтерка Оксана Муравлева розказала нам як з’явилась ідея цієї акції та як вишиванки отримують навіть пологові в США.

Акція «Народжені у вишиванках» зародилась у Донецькій області ще у 2017 році з ініціативи Лесі Воронюк, голови громадської організації «Всесвітній День вишиванки».  

Це волонтерська робота, яка спрямована на відтворення українських традицій, розвиток світогляду та патріотичне виховання. Вишиті власноруч розпашонки передаються в пологові будинки на День вишиванки в подарунок немовлятам. 

Протягом 2017-2020 років в пологові будинки Донеччини передали майже 600 розпашонок. У 2021 році, було вишито ще 300 розпашонок і подарували їх не тільки породіллям в Донецькій області, а відправили й до США, Чехії, Латвії, Львова, Хмельницького, Тернополя, Бережан та Києва.

Розпашонки для немовлят. Фото: особистий архів героїні

Оксана Муравлева розповіла, як проходить робота в умовах війни, та хто долучається до пошиття:

«Зараз я знаходжусь на Тернопільщині. Тут ми працюємо, як з місцевими жінками, так і з нашими переселенками з Краматорська. Також, дуже багато долучаються дистанційно, надсилають нам готові розпашонки поштою. Активно виготовляти їх ми розпочати в жовтні, й вже у нас є 320 готових вишиваночок. В планах дійти до тисячі».

У своїх роботах використовують різні орнаменти й кольори, єдина умова — це не використовувати чорний колір, бо діткам він не потрібен:

«Хто не вміє вишивати, в’яже пінетки. Також ми виготовляємо спіднички та шаровари. Окрім цього, хочемо знайти спонсора, щоб роздрукувати маленькі книжечки з колисковими, так  по трохи хочемо зібрати пакуночки для дітей». 

Що саме буде в наборах та куди вони підуть?

Розпашонки для немовлят. Фото: особистий архів героїні

«Вишиванка, книжечка з колисковими, лялька мотанка, зв’язаний метелик, пінетки, шаровари або спідничка та медична маска для мами. Такі набори ми будемо розсилати в обласні центри. В кожному місті у нас є знайомі, й ми організуємо, щоб на день вишиванки новонароджені отримали такі набірчики», — каже волонтерка.

Чим така робота важлива для жінок?

Коли люди долучаються до роботи волонтерського центру, вони роблять щось необхідне, щось, що наближає до перемоги, пояснює нам героїня:

«У нас є жінка, яка не може ходити, вона вишила вже 71 виріб. Людина відчуває, що вона потрібна цьому світу, й це дійсно тримає її в цьому житті. Ми хочемо дати людям шанс вийти з депресії, бо якщо людина вміє гарно вишивати чи в’язати, то чому б не присвятити цьому свій час». 

Як мати загиблого героя шиє обереги для немовлят?

У 2014 році Україну сколихнула історія юного українця Степана Чубенко, школяра і патріота, воротаря футбольного клубу «Авангард». Юнака закатували й розстріляли бойовики проросійської терористичної організації «ДНР».

«У липні 2014 року Степан поїхав до друга в м. Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни», – дані з відкритих джерел.

Бити неповнолітнього хлопця злочинці почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після катувань розстріляли.

Мати Степана, Сталіна Чубенко, зараз також долучилась до акції «Народжені в вишиванках». Жінка, виготовляє метеликів, яких вона запропонувала додати до наборів. Кожен з них, асоціюється з хлопцями та дівчатами, які втратили життя через цю жахливу війну. Так, мама Степана переносить свій біль в роботу. Щоб кожен метелик став оберегом для немовляти. 

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: «Вишиванка пасує навіть краще, ніж маленька чорна сукня»: краматорчанка про евакуацію, колекцію вишиванок та «лапки» для ЗСУ

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!