За вісім років війни в Україні оборонний комплекс зазнав змін, однак насправді швидкими темпами ці трансформації почали рухатися вже після повномасштабного вторгнення. Сьогодні українські захисники вміло застосують на полі бої і вітчизняну «Лелеку» й американський HIMARS. Про те, як ця війна має покращити обороноздатність країни, яку техніку виготовляють у нас, та чому зараз найкращий час для розробників — читайте в матеріалі.

Про державний та приватний військово-промисловий комплекс розповів Ігор Федірко, співзасновник військової школи ГО «Боривітер».

В школі пана Ігоря людей навчають на волонтерських засадах. Організували це тому, що наразі багато військових це — просто вчорашні цивільні, каже Федірко. Люди опановують базові знання, які їм знадобляться на полі бої: топографія, управління БПЛА, навички радіозв’язку, курси з моніторингу радіомереж, курси з військового прийняття рішення по метидиках НАТО, імерсійні системи, та імітація різних подій на полі бої. 

«Протистояння з росією це надовго. Власне, озброєння — в цих умовах, це пріоритет номер один», — з таких слів починає дискусію Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна.

Ігор Федірко ще в 2015 році став співзасновником Вектор-оптичної лабораторії, яка вже 8 років ремонтує різні військові прилади, починаючи від тепловізорів і закінчуючи прицілами. За цей час вдалося побачити немало техніки, тож Ігор знайомий з багатьма нюансами і знає тонкощі військової техніки. 

Про здобутки на полі бою

Вектор-оптична лабораторія. Фото: Фейсбук

Останнім часом до лабораторії потрапило багато трофеїв окупантів, які ЗСУ отримали на полі бою об. Мова йде при прилади нічого бачення, їх ремонтують та віддають назад військовим. Фактично, це продукція нелетального призначення, але вона допомагає зброї ставати точнішою і летальнішою. 

Українські виробники військової техніки

В Україні є приватні компанії, які вироблять тепловізійні прилади, дальноміри чи монокуляри, які використовують на полі бою. Одна з таких компанії Archer — це цивільне приватне підприємство, яке виробляє тепловізійні прилади зразкового військового рівня. Це не дешеві зразки тепловізійних засобів, але й якість їх на високому рівні. У цього підприємства величезна лінійка від прицілів до протиснайперських комплексів. 

Попри те, говорити про необхідні зараз Україні об’єми важко, каже Ігор Федірко.

«Збільшувати зараз виробництво без чіткого розуміння підтримки держави, зокрема і в майбутньому  доволі важко. На скільки мені відомо, замовлення від держави у них є… Підприємство наразі перенесено, вони зараз мають державне замовлення, і не мають змоги приймати замовлень від приватних осіб або фондів», — розповідає експерт.

БПЛА Лелека-100. Фото: Вікіпедія

Ігор Федірко позитивно відгукнувся і про вітчизняний безпілотник «Лелека». За його словами, наразі цей  БПЛА — найбільше розповсюджений в Україні, та є одним з ключових на полі бою. Федірко назвав чотирьох великих виробників в Україні, військове устаткування яких масово використовуються зараз у цій війні:

1. Ukrspecsystems, який виготовляє БПЛА «Шарк»;
2. Атлон Авіа, виготовляє безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»;
3. Авіаційні системи України, виготовляє безпілотний авіаційний комплекс АСУ-1 «Валькірія»;
4. ВІК ДЕВІРО, виготовляє  БПЛА «Лелека-100».

Однак, навіть у таких гігантів є проблеми з виробними потужностями, логістикою, та з комплектуючою складовою.

Молодь в «Укроборонпром»

 

“Укроборонпром”. Фото: Фейсбук

В поточних реальних умовах, ту зброю, яка є летальною, може  виготовляти тільки «Укроборонпром». У приватних виробництв поки немає такої можливості, каже експерт. 

«Це єдиний момент, коли я погоджуюсь з висловом — не на часі. Ми вимушені зараз брати те, що є. Зараз ніхто не буде чекати на український HIMARS 3-4 роки, зараз держава намагається силами молодих людей відновити роботу «Укроборонпрому», залучаються молоді команди. Наскільки це виправдано, покаже час», — розповідає Ігор Федірко.

Українська розвідка

В Україні зараз є комплекси радіоелектронної розвідки, які стоять на озброєнні. Мова йде про «Хортиця-М» — комплекс розроблений компанією «НВЦ Інфозахист». Їй ж належить розробка «Пластуна», теж комплексу радіоелектронної розвідки.

Ще один вітчизняний винахід «Нота» — це український комплекс радіоелектронної боротьби, що призначений для придушення БПЛА. Розроблений компанією «Трітел».

Держава таку техніку не виробляє на сьогодні. Негативним, Федірко вважає те, що комплекси радіоелектронної розвідки, спрямовують в основному на пошук дронів, а не на танки та піхотну артилерію. 

Стосовно позитивного, Ігор Федірко, називає те, що сьогодні жоден виробник в світі, не має такого практичного застосування комплексів радіоелектронної боротьби, як Україна. Це дає сильну перевагу, яку потім потрібно вміло використати. 

Симбіоз цивільного та державного сектору

Військовий на службі. Фото: Генштаб ЗСУ

Розмови про те, що держава могла б ефективніше співпрацювати з цивільним сектором, ведуть давно. Однак, вони мають місце, вважає Ігор Федірко. На його думку, Україна могла б запозичити досвід у Франції, де є приклад вдалої співпраці держави і бізнесу в оборонному комплексі. Ці дві структури разом об’єднують зусилля, таким чином держава крокує в ногу з часом, а бізнес розвивається.

«Зараз найкращий час для будь-яких виробників, інвесторів,  для того, щоб створити самостійно техніку, прилад, і безпосередньо на полі бої довести ефективність виробу, для того, щоб його поставили на озброєння», — пояснює Ігор Федірко.

Водночас він наголошує, що розробник має сам довести ефективність свого виробу, а щодо українських військ Федірко зауважує наступне:   

«Наше військо дуже швидко сприймає щось нове і ефективне»

Центр передового досвіду

Зараз війна інтелектуальна, треба вміти наводити високоточну зброю, користуватися різними видами приладів військової техніки, вважає Ігор Федірко. На його думку, в Україні було б доречно створити Центр передового досвіду, зразка НАТО:

«Я б дуже хотів, щоб був створений Центр передового досвіду, як в країнах НАТО, який буде скрупульозно, дуже точно аналізувати кожну дію в цій війні, брати звідти найкраще у плані; озброєння, тактики, ведення бою. Надавати ці дані швидко й мобільно»

Оборонно-промисловий комплекс має майбутнє, він може народитися з масштабного вивчення досвіду цієї війни. Саме він буде диктувати в майбутньому те, що забезпечить безпеку та оборону країни, наголошує Ігор Федірко.

Головне фото: Генштаб ЗСУ

Читайте також: «Оголені нерви»: як змінюються люди через життя в прифронтовому Бахмуті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.

Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.

Волонтерство в Україні

Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.

Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:

На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:

Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”

Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко

За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.

Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:

На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу

Інна Гайдай, бахмутська волонтерка

Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:

На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.

Читайте також:

• Волонтери з Дніпра евакуюють тварин із Донеччини: як залишити заявку
• “Неприємно чути про проблеми, але обговорення допомагає їх вирішувати”: досвід діяльності робочої групи Вугледарської громади
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.

Волонтерство

Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим. 

Нове хобі

Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.

Участь у житті громади 

Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного. 

Вікові рамки та соціальний статус

Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.

Головне фото: Pixabay

Примітка: авторська колонка нашої випускової редакторки – психологині, журналістки Семаковської Тетяни

Читайте також: «Заклик до евакуації»: історія волонтерки з Костянтинівки, яка допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!