Один ядерний заряд не знищіть всю Україну, це головне, що треба знати кожному містянину. А що робити якщо ви відчули вибух, або знаєте що катастрофа вже сталась? Про це читайте далі.
Наша журналістка взяла участь в онлайн зустрічі «Антинакрут: як підготуватися до ядерної загрози». Спікерами бесіди – Катерина Шаванова, кандидатка біологічних наук, Влад Самойленко, волонтер, та Юрій Степаненко, старший науковий співробітник інституту ядерних досліджень НАН України.
Перше про що пішла мова, це рюкзаки які мають бути готові у кожного на випадок катастрофи. Катерина Шаванова розповіла, що ці так звані «тривожні валізки» ніяк не відрізняються від тих, які ми готували з 24 лютого. В них має бути усе необхідне вам, а саме: документи, готівка, їжа яка довго не псується, вода, аптечка, зарядні пристрої та інше.
Другим питанням є порядок дій під час вибуху. Фахівці запевнили, що головне це знайти найближче укриття й чекати подальших вказівок щодо евакуації, та не панікувати.
Якщо ви отримали інформацію, що стався ядерний удар, але ви не відчули вибуху, а вікна у будинку вціліли – закрийте вікна і залишайтесь вдома, цього буде достатньо для вашої безпеки.
Попередньо, інформації куди ядерна бомба може полетіти немає, це може бути будь-яка інфраструктура, та будь-яке місто, тому сиренами не треба нехтувати ніколи.
Зауважимо, що таблетки калій йодиду 125мл приймати необхідно людям від 12 до 40 років, у випадку, якщо ви впевнені, що вибух вже стався.
Зауважимо, що аналітик Інституту вивчення війни (ISW) Мейсоном Кларком розказав Радіо Свобода, що на його думку росія буде використовувати зброю не по військовим об’єктам на лінії фронту, оскільки не має людського ресурсу скористатись ситуацією і не зможуть воювати на зараженій території, тому це може бути територія віддалена від зони бойових дій.
«Ймовірно, якби він (Путін) застосував ядерну зброю, то це було зброєю терору. Це було б місце із великим скупченням людей: Київ, Львів, можливо Одеса. Але, знову ж таки, я не думаю, що це призведе до капітуляції України. Тому для Путіна в цьому немає сенсу, бо тільки призведе до серйозної відповіді», – сказав Мейсон Кларк.
“Вся країна — це потенційний волонтер”: як бахмутські волонтери наближають перемогу
Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами військових та допомагають простим українцям, часто ризикуючи при цьому життями. Саме завдяки таким людям Україна стає на крок ближчою до перемоги, до світлого майбутнього.
Редакція Бахмут IN UA звернулася до бахмутських громадських діячів Інни Гайдай, Віктора Зіпіра та Марини Шажко та ділиться їх думками стосовно волонтерства.
Волонтерство в Україні
Сьогодні волонтери — найпотужніша частина громадянського суспільства України, від роботи якої залежить багато аспектів держави. Наприклад, частина усього забезпечення військових на фронті надходить від небайдужих громадян. Це все частина їх боротьби за свободу рідної землі За словами Віктора Зіпіра, голови громадської організації “Бахмут Український”, до боротьби залучена не тільки вся Україна, але й волонтери США, Чехії, Польщі та інших країн. Вони допомагають грошима й речами, не рідко закупають й спорядження для військових на фронті.
Чоловік розповідає, що зараз волонтери намагаються допомогти всім цивільним і військовим. Про основні задачі, які зараз постають перед волонтерами відповідає наступне:
Є такі потреби, які зараз стосуються військових — це мороз. Забезпечуємо теплими речами, термобілизною, кариматами й обладнання прицільне, тепловізійне. Це те, що вирішує на полі бою ситуацію… Якщо ми говоримо про цивільних — це теж теплі речі, буржуйки для тих, хто залишився в тих містах, де волонтери намагаються якось відправити генератори, бензин, паливо, буржуйки, щоб люди пристосувалися до нового сезону. На перспективу ми маємо готуватися налагоджувати життя людей, які залишилися без своїх домівок, які виїхали, які ще перебувають в інших містах, більш безпечних. Волонтери мають в цьому об’єднатися і робити все необхідне, щоб зробити умови для людей, які були вимушені переїхати,
Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”
На питання, чому без волонтерів не було б Перемоги, Віктор Зіпір заявив, що все було б по-іншому, це була б інша Україна:
У нас вся країна — це потенційний волонтер. Коли в країні біда — народ звісно чекає від держави певних дій, але він починає діяти й сам,
Віктор Зіпір // голова громадської організації “Бахмут Український”
Марина Шажко, керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”
Часто буває так, що допомога під час війни потрібна не людям, а тваринам. В авангарді цього аспекту в Бахмутській громаді стоїть Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” та його керівниця Марина Шажко
За словами жінки, її організація з трьох волонтерів опікується притулком, який евакуювали із Бахмута. До нього постійно надходять нові тварини, яких рятують з-під обстрілів на найгарячіших ділянках фронту.
Наразі волонтери притулку займаються реабілітацією тварин, а також передають їжу для хвостиків, які все ще залишаються в місті. Ми запитали пані Марину, про будні волонтерів у притулку, на що отримали наступну відповідь:
Зараз в нас 163 тваринки з різними життєвими історіями… Також ми хвилюємося про долю безхатніх тваринок, які залишилися в місті, тому при першій можливості передаємо туди корма з перевізником. Роздачею корму займається чоловік, який завжди допомагав нам з притулком,
Марина Шажко // керівниця Бахмутського товариства захисту тварин “Лада”
На думку жінки, її головне для її ініціативи та волонтерства в цілому — бажання допомагати, отримувати новий досвід та змінювати себе та суспільство на краще. Зараз кожен волонтер також наближає Перемогу
Інна Гайдай, бахмутська волонтерка
Інна наголошує, що не вважає себе волонтеркою. На її думку, вона не робить нічого такого, щоб не міг зробити будь-хто інший. На питання про те, скільки зараз є волонтерів під її кураторством, бахмутянка відповідає наступне:
Я більше телефоністка ніж волонтерка. На жаль я не зможу розрахувати скільки у нас є людей, бо у команді волонтерів, які нам допомагають дуже багато людей й вони то поповнюються, то змінюються. У нас є наш волонтер Андрій, в якого в команді є Клавдія, Наталя… У нас також дуже багато помічників по Україні. Сказати якусь кількість точну я не можу, я вважаю, що зараз волонтери — це всі люди, які щось роблять для когось…,
Інна Гайдай // бахмутська волонтерка
На думку жінки, ЗСУ й волонтери, це дві складові, які ведуть нас до Перемоги, й одне без іншого не може бути, якась лінія відірветься й все рухне. Це все одне ціле, головна особливість якого — єдність.
Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в народі є прислів’я: “Мій дім — моя фортеця”. Коли ми втрачаємо дім, в певному значенні, втрачаємо відчуття безпеки. Сьогодні ми розповімо, як віднайти друзів у новому місті, матеріал буде корисний для наших бахмутян, які вимушено отримали статус ВПО.
Волонтерство
Спільна проблема згуртовує людей, тож інколи щоб знайти нових друзів варто пошукати волонтерські ініціативи в своєму місті. Це може бути плетіння сіток, виготовлення окопних свічок чи сортування гумдопомоги. Сьогодні зайві руки не завадять волонтерським штабам, натомість Ви можете швидше адаптуватися до нового міста, відчути себе потрібним та важливим.
Нове хобі
Для переселенців у багатьох містах України та навіть за кордоном зараз проводять безплатні заняття: це може бути фітнес, як це робить українка Наталія в Франції, або заняття для діток та дорослих у Центрі “Мальва” в Бухаресті. Після евакуації в безпечне місце Ви можете дізнатися у громади чи є якісь заняття для ВПО у місті. Якщо такої можливості не передбачено, не забувайте про звичні справи: прогулянки в парку, участь в батьківських зборах, толоки. Ці заняття не вимагають у Вас коштів, однак принесуть корисні знайомства. Сама так можна познайомитися з новими людьми та заручитися необхідною підтримкою.
Участь у житті громади
Переїхавши на нове місце важливо знайти свій щабель у соціальній драбині. Пригадайте, чим Ви займалися у своєму місті і спробуйте знайти схожу діяльність — участь в організаційних заходах, церковний хор, спортивні змагання, озеленення в місті, шиття. Не бійтесь питати сусідів про місцеві дійства, цікавтесь життям громади. Вкрай важливо знайти для себе місце в новому життєвому устрої, тому не соромтеся пробувати щось нове для себе та просити про допомогу. Вам радо підуть на зустріч, важливо також поважити один одного.
Вікові рамки та соціальний статус
Нерідко ми намагаємося знайти собі друзів чи товаришів у тій віковій категорії, у якій знаходимося ми самі. Однак, не слід відкидати людину, якщо вона молодша чи старша за Вас, адже у кожного з нас різний соціальний досвід, який може бути корисний один для одного. Також не забувайте, що будучи неупередженим, можна зустріти більше цікавих людей. Не поділяйте всіх на умовні категорії: багаті та бідні, престижні професії та не престижні і не ставте собі рамки з ким можна дружити, а з ким ні.
Волонтерство — це спосіб мислення, який не дозволяє залишатися осторонь до чужої біди. Зараз їх роль в України важко переоцінити, адже вони стоять за спинами […]
Через війну, яку розпочала росія чимало українців були змушені покинути свої домівки, а часто саме дім ми асоціюємо з відчуттям безпеки та захищеності, недаремно в […]
Через повномасштабне російське вторгнення і цивільні й військові громадяни України, на жаль, отримують поранення. Деякі з них закінчуються ампутацією кінцівок, внаслідок чого людина набуває статусу […]
Наразі, майже 90% мешканців Бахмутської громади, а це понад 70 тисяч осіб, вже переїхали до більш безпечних регіонів або тимчасово покинули територію України. Однак, в […]
Цього року вкрай складно підбивати підсумки, бо в більшості українців всі плани та мрії полетіли шкереберть. Водночас цей рік зробив нас сильнішими, мужнішими, сміливішими й […]