Багатьом українцям знайоме відчуття розгубленості, безнадії, апатії та розчарування, але якщо нічого з цим не робити – ми дуже швидко перестанемо боротись за наше майбутнє. Війна продовжується, але життя на цьому не зупиняється. Саме тому важливо відновлювати свою діяльність. Успішний досвід повернення до життя та поради психолога – читайте далі.
Саме про це наша стажерка Бамбуля Софія розмовляла з громадською активісткою, студенткою соціологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Яною Сердюк в прямому ефірі нашого Інстаграму рамках проекту “Важливі балачки”.
Повне відео бесіди можна подивитись ТУТ.
«Я взагалі не пам’ятаю, що було до 24-го лютого. Я знаю, що там було багато справ, але я не можу пригадати нічого конкретно. Я дізналась про початок війни від мами, яка повернулась додому після роботи о восьмій та в слезах сказала: “Діти, почалась війна”. Я не могла знайти для себе простір для спокою, бо навколо був постійно яких шум та вибухи» – починає пригадувати Яна свої почуття на початку війни.
До війни Яна була дуже активною студенткою – брала участь в різних освітніх проєктах, у тому числі Erasmus+.
Фото Яна Сердюк.
«Перші два чи три тижні я не могла нічого робити. Я назвала цей період “мертва риба”, бо я просто пливла за течією: якщо я їм, то я їм, якщо я сплю, то я просто сплю або постійно перевіряю новини. Я намагалась знаходитись в звичному просторі для себе, щоб відчувати комфорт та безпеку», – розповідає активістка.
Практичний психолог Алеся Лисенко пояснює, що почуття, якими поділилася Яна, є цілком нормальними в сучасному житті.
«Коли відбувається якась стресова ситуація, то наш організм та психіка намагаються мобілізуватись та зберегтись, реагуючи на те, що відбувається навколо якраз реакціями “бий, біжи, замри”. Це є несвідомою реакцією, залежною від різних факторів: нервової системи, сили стресу та інше. Задля того щоб “вийти” з цих реакцій, ми повинні поступово повертатись у реальність та відстежувати свій стан», – пояснює психологиня.
Яна розуміє, що війна закінчиться не завтра, тому потрібно починати діяти та жити.
«За цей період в мене змінились звички. До цього я кожен місяц регулярно ходила робити манікюр й обов’язково під час сеансу робила запис на наступний раз. Але після 24-го лютого я більше не планую щось настільки заздалегідь. Я продовжую планувати, але я втратила здатність робити це на місяць-два вперед», – зазначає Яна про зміни в своєму житті.
Психологиня рекомендує повертатись до життя маленькими кроками.
Фото Алеся Лисенко.
«Почніть з простих речей: вибір одягу на сьогодні, який я чай питиму зараз, куди піду та з ким зустрінусь. Планувати свій день. Поки тільки день, бо ми пам’ятаємо, що починаємо з малого. Згодом подумати, що я ще можу контролювати в своєму житті, в ситуації, що склалась зараз та робити це», – дає поради фахівець з подолання психотравмуючих подій Алеся Лисенко.
Також дівчина розповідає, що під час бойових дій до неї прийшла нова звичка: допомагати донатами в благодійні фонди. А також має надію, що звичка допомагати, яка зараз з’явилася у багатьох українців, залишиться й після перемоги.
«Я розумію, що 5-10 гривень не грають для мене великої ролі, але ці гроші можуть допомогти іншим врятувати життя або приблизити нашу перемогу. Тому зараз я намагаюсь регулярно допомагати таким чином», – ділиться активістка.
Опираючись на свій досвід, Яна виділила 5 кроків, з яких можна почати входити в нову реальність.
1. Сприймайте ситуацію як можливість.
Зараз для українців відкрилось багато дверей, які до цього були зачинені. Те, що відбувається навколо, безперечно жахливо, але ви можете почати зараз працювати на собою, щоб після перемоги робити країну ще краще. Почніть вивчати мови, нові спеціальності, шукайте міжнародні знайомства або можливості в українському просторі. Зараз ми моємо перспективи показати, що українці навіть у важкі часи знаходять для себе можливості розвитку.
2. Розберіть «безлад» свого інформаційного поля.
Зараз настільки багато телеграм-каналів, редакцій, новосних ЗМІ, що за цей період починаєш відчувати втому через кількість нескінченного потоку інформації. Залиште для себе максимум 5 достовірних джерел інформації та почніть відвикати перевіряти новини кожні півгодини.
3. Говоріть з людьми.
На початку це можу бути дуже складно. Але зараз важливо не закриватись в собі й бути частиною соціуму. Знайдіть людину з якою готові ділитись своїми почуттями та ситуаціями, яку турбують. А також, якщо ви відчуваєте силу, не відмовляйте людям, яких потрібно вислухати.
4. Дайте волю своїм емоціям.
Плачте, радійте, усміхайтесь, зліться, кричіть: будь-які емоції зараз – це нормально. Найжахливіше – не відчувати нічого. Тож, дозвольте собі проявляти емоції.
5. Робіть те, що вам приносить задоволення.
Якщо ви хочете працювати – робіть це, якщо у вас є потреба волонтерити або прийшло натхнення поринути у творчість – почніть займатись цим. Будь-яка діяльність дає вам поштовх рухатись далі й відчувати себе живим.
Окрім моральних установок гарно працюють вправи з диханням і підключенням реакцій тіла.
Якщо ви відчуваєте паніку, апатію, депресивний стан або сильні емоції, почніть з вправ на так зване «заземлення». Часто при стресі та тривозі ми втрачаємо зв’язок із власним тілом, що сприймається психікою як показник небезпеки. І це явище не лише посилюватиме стрес, а й буде самостійним стресором.
Повернення свого тіла допомагає зібрати розібрану систему «думки-почуття-тіло» назад і повідомити психіці, що ви в порядку, небезпеки немає, ви вижили, ви живі.
Квадратне дихання
«Можна робити дихальні вправи. Вони допомагають заспокоїтись, переключити увагу, відслідкувати свій стан та відновити контроль», – азначає психологиня.
Сядьте зручно, поставивши обидві ноги на підлогу. Закрийте очі і зверніть увагу на дихання. Просто спостерігайте за своїм подихом «вдих-видих». Спрямуйте свій внутрішній погляд на своє тіло. З цікавістю помітьте своє тіло. Його становище у просторі, позу, напругу чи розслаблення.
Одною з найдієвіших дихальних вправ є “Квадратне дихання”.
Знайдіть у просторі квадратне або квадрат, що нагадує: вікно будинку, мис черевика, плитку на підлозі, кишеню рюкзака, власний ніготь.
Зафіксуйте погляд одному з кутів квадрата. Далі ви робитимете вдих, одночасно рахуючи до чотирьох, затримувати дихання, одночасно рахуючи до чотирьох і робити видих, одночасно рахуючи до чотирьох.
Промовляти про себе чітко і ритмічно: РАЗ-ДВА-ТРИ-ЧОТИРИ. Тримати весь фокус уваги лише на рахунку та фокусувати погляд лише на кутах квадрата. голова та шия не рухаються, рухаються тільки очі. Це допомагає переробці емоцій. Повторювати щонайменше 5 хвилин.
«Я розумію, що може бути дуже важко і що є різні прожиті історії. Я не маю права говорити вам “почніть жити”, але я можу дати пораду знайти сенс для себе, чому потрібно рухатись далі. Наприклад, для мене це бажання скоріш дізнатись про перемогу: почути промову президента, відсвяткувати з друзями закінчення війни та починати будувати нову Україну. Це не значить, що я перестала мріяти про машину, свою квартиру або гарний відпочинок. Це все залишилось зі мною, але поки я подвинула це й знайшла нові сенси рухатись далі», – підсумовує Яна.
Матеріал підготувала Софія Бамбуля.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
