У бахмутській лікарні на обліку з ВІЛ-інфекцією знаходиться 156 пацієнтів. У середньому в кабінеті «Довіра» одна людина на тиждень отримує позитивний тест на ВІЛ. Більшість пацієнтів приховують свій статус, бо побоюються реакції колег, знайомих.
«Одне з перших питань до лікаря не про наслідки хвороби, а про доступ до інформації щодо пацієнта. Мене часто запитують: «Хто може побачити результати наших тестів?» – розповідає лікарка-інфекціонист кабінету “Довіра” Багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування м. Бахмута Марина Торчинська.
Тести в кабінеті «Довіра» взагалі можна зробити анонімно. Як пояснила лікарка: у разі, якщо перший експрес-тест підтверджується, роблять ще два, що дає 100% результат. Тобто зараз дізнатися про свій статус можна на місці, не треба днями чекати висновків лабораторії.
Результати тесту, який роблять безкоштовно, готовий за 15 хвилин. Принцип, як при виявленні вагітності – дві смужки показують наявність вірусу імунодефіциту людини.
Тести роблять і сімейні лікарі за певними показаннями:
«Є певні захворювання, при яких обов’язково потрібно зробити тест, оскільки вони можуть розвиватися на тлі ВІЛ інфекції. Перелік визначено наказом МОЗ. Наприклад, гепатити, анемії, кандидоз, втрата ваги. Вік – до 60», – пояснює заступниця головного лікаря Центру первинної допомоги, лікарка-терапевт Олена Солугуб.
На жаль, низька досвідченість населення сприяє стигматизації людей з ВІЛ.
«Є пацієнти, які навіть бояться приходити в кабінет «Довіра», щоб отримати ліки – не хочуть, щоб їх випадково помітили тут знайомі, колеги по роботі. Просять передати в іншому місці. Під час карантину допомагали людям отримувати ліки поштою, коли були проблеми з транспортним забезпеченням. Намагаємося йти на поступки, аби людина приймала лікування», – додає медсестра кабінету «Довіра» Олена Курскова.
Вірус імунодефіциту передається через контакт з кров’ю та іншими біологічними рідинами. Найчастіше, існує загроза зараження через кров та інші рідини з видимими домішками крові, сперму, вагінальні виділення. Джерелом інфекції не можуть бути калові маси, виділення з носа, мокротиння, піт, сльози, сеча, блювотні маси чи слина.
Що раніше розпочнеться лікування, то меншою буде шкода для організму. На питання, чи є пацієнти, які свідомо відмовляються приймати безкоштовну терапію, медсестра пояснює:
«Це більшість наркозалежних або людей, що зловживають алкоголем. Вони дуже турбуються за своє здоров’я – кажуть, що для печінки це дуже шкідливо, тому приймати ліки відмовляються. У таких людей на фоні прийняття алкоголю та наркотиків, дійсно можуть бути якісь реакції, але препарати постійно покращуються і це вже не те лікування, яке було десять, двадцять років тому. Частина пацієнтів – це десь 5% кажуть, що не вірять в існування ВІЛ, а вважають, що це вигадка фармацевтичних кампаній. Потім деякі повертаються, коли стан здоров’я значно погіршується; буває, що пізно».
Ліки видаються безкоштовно на два – три місяці, максимум на пів року. Препарати підбирають індивідуально. За призначенням лікаря пацієнт щоденно в один і той же час приймає від одної до трьох пігулок.
Якщо ВІЛ-інфекцію діагностувати вчасно, можна оперативно розпочати антиретровірусну терапію і надати необхідне лікування пацієнту, і, таким чином, гарантувати людині якісне та повноцінне життя. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією. Антиретровірсні препарати є доступними для кожної людини з ВІЛ та надаються безкоштовно.
Соціальний супровід ВІЛ-позитивних пацієнтів – навіщо?
У Бахмуті працює Благодійний фонд «Український ресурсний центр», який безкоштовно надає швидкі тести для визначення ВІЛ лікарям ЦПМД, здійснює соціальний супровід та надає психологічну допомогу людям, у яких виявлена ВІЛ-інфекція.
«Після того, як статус ВІЛ підтверджується, людина, як правило, впадає в якийсь ступор. Люди налякані: думають, що це не виліковна хвороба; ще не мають об’єктивної інформації про те, як діють препарати, про те, що при правильному лікуванні з ВІЛ можна жити повноцінним життям. Одночасно людина, що не відчуває впливу захворювання на організм, може не розуміти, навіщо йому приймати препарати. Ми супроводжуємо клієнтів до постановки на діспанцерний облік і видачу препаратів. Про це знає лише лікар і мій клієнт. Близько 75% клієнтів погоджуються на супровід», – зазначив соціальний працівник Ілля БФ «Український ресурсний центр».
Лікарка кабінету «Довіра» Марина Торчинська каже, що зазвичай людина не може пригадати, коли мала контакт з хворим, часто лише через декілька днів, коли приходить до тями, пригадує про незахищений половий акт. Людина у стані сильного шоку часто відмовляється від супроводу, але потім, отримавши інформацію про терапію, обдумує, заспокоюється.
«Особливо важко повідомляти про результати позитивного тесту вагітним дівчатам. Вони дуже хвилюються за дитину. Звичайно ми все розказуємо про лікування, про те, як захистити дитину. Наступного дня ще раз дзвонимо, повторюємо, перепитуємо – чи все зрозуміло», – додає лікарка.
У лікарні немає психологічної допомоги, пацієнти можуть скористатися такою допомогою дистанційно від «Українського ресурсного центру»; головне навантаження лежить на працівниках кабінету «Довіра». На питання до лікарки, чи надається їм допомога для емоційного розвантаження Марина Торчинська відповідає:
«У нас передбачена лише подовжена відпустка. Зазвичай, лікарі відпочивають 31 добу, у нас відпустка – 42 доби. Я працюю 2,5 роки. Мабуть, на початку було важко відпустити напругу, зараз навчилася зосереджуватися на тому, щоб максимально допомогти людині».
Понад 66% усіх випадків інфікування ВІЛ в Україні трапляється під час незахищених статевих стосунків. Тому правило №1 у профілактиці ВІЛу – захищений секс. Проте, актуальність парентерального шляху передавання під час введення наркотичних препаратів залишається високою, незважаючи на тенденцію до зниження (20,8%).
Соцпрацівник супроводжує пацієнта в кабінет “Довіра”, де здають повний аналіз на підтвердження статусу, на розсуд лікаря можуть додатково зробити рентген, щоб виключити турберкульоз. При туберкульозі приймати антиретровірусну терапію не можна.
Ілля каже, що сам не має упереджень до ВІЛ-позитивних людей, бо знає шляхи зараження, але стикався з проявом стигм.
“Коли друзі дізналися, де я працюю, першою реакцією була якась настороженість. До мене теж почали ставитися з побоюванням, тому що подумали, що я можу заразитися і потім заразити їх”.
Соцпрацівник каже, що таке відношення суспільства до цієї хвороби, працює проти людей. Іноді пацієнт настільки боїться засудження, що не може зізнатися близьким, тим самим, наражаючи їх на небезпеку.
«У мене був клієнт, який не зміг сказати про свій статус вагітній жінці, хоча вона б могла почати приймати терапію і убезпечити дитину», – розказує Ілля.
Марина Торчинська каже, що при виявленні позитивного статусу роблять індексне тестування, просять привести свого статевого партнера чи партнерку. Частіше за все люди приводять партнера, але через деякий час – за тиждень – два.
Що робиться у світі та в Бахмуті, щоб зупинити ВІЛ/СНІД?
«Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч – досі не знають про свою хворобу. ВІЛ – це не вирок, це хвороба, яку треба вчасно діагностувати і лікувати. За таких умов можна вести якісне і повноцінне життя», – пояснює Олена Сологуб.
У 2016 р. Генеральною асамблеєю ООН проголошено Стратегію прискореного подолання епідемії ВІЛ-інфекції Fast-Track , яка поставила перед міжнародною спільнотою амбітні цілі: до 2020 р. виявити 90% людей, які живуть з ВІЛ, надати 90% із них антиретровірусну терапію (АРТ) та забезпечити ефективність лікування для 90% осіб, які отримують АРТ.
Застосування підходу ЮНЕЙДС дасть змогу попередити до 2030 р. приблизно 28 млн нових випадків ВІЛ-інфекції, 21 млн смертей, обумовлених СНІДом, уникнути додаткових витрат у зв’язку з ВІЛ у розмірі 24 млрд доларів США та взагалі ліквідувати глобальну пандемію ВІЛ-інфекції. Таким чином, в Україні до 2020 р. додатково 97 000 ЛЖВ мають бути охоплені лікуванням, а 87 000 з них — мати невизначувані рівні вірусу в крові.
Як пояснює лікарка кабінету «Довіра» Марина Торчинська, щоб виявити 90% людей, які живуть з ВІЛ, треба продіагностувати 90% хоча б не всього населення громади, а мешканців, що є у групі ризику – доросле населення непенсійного віку. Так за гендерним паспортом Бахмута кількість населення працездатного віку складала – 45292 особи. Фактично за 2020 рік охоплено 4,8%, у минулому році більше 6,5% мешканців нашої громади. Це більше ніж соціальна норма – 5% встановлена міською програмою, але показник поки не відповідає підходу ЮНЕЙДС.
У Бахмуті існує Комплексна програма «Охорона здоров’я населення на 2018-2020 роки», в якій передбачені кошти на:
- забезпечення безкоштовного доступу до обстеження населення на ВІЛ-інфекцію в лабораторії Центру ВІЛ/СНІДу м. Слов’янська;
- забезпечення молочними сумішами дітей першого року життя, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів.
Лікарка-інфекціоніст Марина Торчинська каже, що для інформування громади про необхідність ранньої діагностики та способах захисту проводять акції серед молоді, виходять на підприємства. Зараз у карантинний період ця робота трохи призупинилася.
«Ми говоримо про те, що ВІЛ інфекція може знаходитися в крові до десяти років і ніяк не проявлятися, або проявлятися бронхітами, кандідозами, коли ніхто і не підозрює наявність ВІЛу. Якщо людина має постійного статевого партнера, використовує свої інструменти в манікюрному салоні, тобто люди, не знаходяться в групі ризику – необхідно хоча б раз на рік перевіряти свій статус», – каже Марина Торчинська.
Безоплатні швидкі тести на ВІЛ є в сімейних лікарів та в кабінеті «ДОВІРА», що знаходиться на першому поверсі приміщення лікарні по вул. Сибірцева, 15. Результат швидкого тесту на ВІЛ готовий уже за 15 хвилин.
Проект “Висвітлення медичної реформи у Бахмуті, Краматорську та Костянтинівці» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації, є виключно поглядами ГО «Бахмутська Фортеця» і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.
