16 жовтня в Києві відбулася акція на підтримку зниклих і полонених українських Захисників “Почуйте нас”. На площі Незалежності зібралися рідні бійців з усієї України, вони приїхали з різних міст. О 9-й годині ранку було оголошено загальний збір на Майдані, о 12:00 вони пішли до Офісу Президента, щоб передати Володимиру Зеленському та Валерію Залужному звернення від кожної з бригад.

Про те, які питання мали рідні до Зеленського та Залужного, редакції Бахмут IN.UA повідомили організатори.

Акція в Києві

Рідні військових, які зникли безвісти перебуваючи у складі різних бригад, прийшли з плакатами. Родичі військових з 54 ОМБр звернулися до президента Володимира Зеленського, очільника Міноборони Рустема Умєрова, його заступників Наталії Калмикової, Катерини Чорногоренко та Юрія Джигира з вимогою змінити ситуацію.

Люди вимагали відповідей на такі питання:

• чому немає об’єктивного пошуку зниклих безвісти бійців;
• на якій підставі затягуються службові розслідування;
• чому командири відправляють бійців на штурм вогневих позицій ворога без вогневої підтримки, амуніції та патронів;
• чому рідні вже кілька місяців не отримують гроші на зниклих бійців, на які потреби вони витрачаються;
• чому бійців не забезпечують повною мірою необхідними медикаментами, а на фронт поставляються китайські аптечки.

О 12:00 рідні вирушили до будівлі Верховної Ради, потім пішли до Офісу Президента, на зустріч з ними вийшов представник адміністрації, зібрав звернення, але від коментарів відмовився;

Також відбулася зустріч із Олександром Кононенко, представником уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Дмитра Лубінця. Відповідь на свої питання рідні зниклих безвісти не змогли отримати.

Що передувало?

Родичі військовослужбовців 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи повідомляють про масові зникнення, а можливо й загибель бійців 54 бригади під Білогорівкою, Спірним та Роздолівкою. Нагадаємо, що за ці населені пункти тривали важкі бої останні місяці.

Крім того, кажуть рідні, багато бійців з бригади оголошені, як такі, що самовільно залишили позиції, хоча близькі впевнені, що їхні чоловіки, не залишали своїх позицій. Більше про зникнення військових ми писали у матеріалі за посиланням.

Читайте також

• Законопроєкт № 8271: чому військові не задоволені прийнятим законом?
• Українські військові і переселенці подають матеріали до Міжнародного суду в Гаазі
• Які документи потрібні військовому для призначення пенсії: список

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині фіксується висока інтенсивність штурмових дій. Найбільше збільшення кількості атак спостерігається на Покровському напрямку, де російська армія суттєво наростила наступальні зусилля.

Про це повідомили в Генштабі ЗСУ.

Ситуація на Донеччині

На Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість штурмових дій. Противник здійснив тут сорок три атаки. Росіяни намагалися просунутися у районах Білицького, Сергіївки, Удачного та Молодецького, а також здійснювали штурми у напрямках Торецька, Софіївки, Вільного, Дорожнього, Нового Донбасу, Матяшевого, Шевченка, Чернігівки, Добропілля, Мирного, Василівки, Новосергіївки та Новопавлівки.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано дванадцять атак. Противник вів штурмові дії в районі Костянтинівки, а також у напрямках Новоселівки та Торецького.

Спроби вклинитися в оборону відбувалися на Лиманському напрямку, де росіяни сім разів атакували в районах Діброви, Ставків та Лимана, а також у напрямках Новосергіївки та Новоселівки.

На Слов’янському напрямку російська армія здійснила п’ять штурмових дій у районах Озерного та Кривої Луки, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку росіяни проводили одну наступальну дію у напрямку населеного пункту Федорівка.

Втрати росіян

Добові втрати російської армії наразі наступні:

• особовий склад — 1540 осіб;
• безпілотні літальні апарати оперативно-тактичного рівня — 1473 одиниці;
• автомобільна техніка та автоцистерни — 591 одиниця;
• артилерійські системи — 51 одиниця;
• наземні робототехнічні комплекси — 9 одиниць;
• реактивні системи залпового вогню — 7 одиниць;
• бойові броньовані машини — 6 одиниць;
• засоби ППО — 4 одиниці;
• спеціальна техніка — 3 одиниці;
• танки — 1 одиниця.

Читайте також:

Майже на всіх напрямках Донеччини зросла кількість штурмів за минулу добу — Генштаб

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Панську купальню” в Іванівському, яку зображено навіть на гербі села, роками називали спорудою царських часів. Однак знайдене в газеті “Кочегарка” за 1927 рік свідчення ставить цю версію під сумнів. У публікації описана новозбудована гідротехнічна споруда біля Красного, її конструкція та історія появи водозабору.

Що вдалося з’ясувати про походження пам’ятки та чому сучасна будівля все ж залишає питання для дослідників — розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.

“Панська купальня” в Іванівському: що це за споруда

Гідрологічна споруда на території Іванівського водозабору давно стала однією з впізнаваних особливостей села. Саме її називають “Панською купальнею”, а зображення споруди присутнє на гербі Іванівського. Через відсутність доступних тривалий час письмових джерел навколо її походження з’явилися різні версії. Одні пов’язували споруду з дореволюційним періодом і називали її “царською”, інші припускали, що вона значно молодша.

Нові відомості дозволяють точніше говорити принаймні про історію водозабору та споруди, яка існувала тут у 1920-х роках. Ключовим джерелом стала публікація в газеті “Кочегарка” №198 за 1927 рік. У ній журналіст описував новий водопровід та споруду, яку можна було побачити на Костянтинівській дорозі неподалік спортивного стадіону.

Автор називає її “баштою” та описує як невелику високу грановану кімнату. Усередину можна було потрапити сходами. З приміщення через вікна відкривався вид на велику поверхню води. Особливу увагу в описі привертають “венеціанські вікна”. По обидва боки споруди їх було по сім. Також у тексті згадуються залізобетонні конструкції, вентиляційні та світлові труби. Тобто йдеться не про стару панську садибу чи декоративну споруду, а про об’єкт, безпосередньо пов’язаний із роботою водопроводу.

Як у Красному з’явився новий водопровід

Газета 1927 року також описує історію місцевого джерела. Насосна станція, за описом журналіста, розташовувалася біля села Красного, яке в тексті також пов’язується з Голубівськими Ступками, біля підніжжя крейдяних гір.

До появи нового водопроводу місцеві жителі користувалися водою з криниці. У матеріалі зазначається, що після прибуття техніків та спеціалістів було ухвалено рішення облаштувати тут водопровід. Над криницею спочатку звели дерев’яну будівлю, укріпили зруб, проклали труби та встановили фільтр. Паралельно спорудили насосну станцію та водонапірний бак.

Згодом систему мали вдосконалити відповідно до санітарних вимог. Для цього пробили дві глибокі свердловини, а до 10 жовтня 1927 року планували завершити будівництво збірного колодязя, який мали з’єднати із ними. Таким чином, джерела свідчать: водозабір у цій місцевості активно облаштовували саме у 1920-х роках.

Чи була “Панська купальня” збудована за царських часів

Знайдена публікація є важливим аргументом проти версії про “царське” походження споруди, пишуть у музеї, принаймні якщо під нею мається на увазі будівля водозабору, описана у 1927 році. Газета прямо розповідає про нове будівництво водопроводу та споруду, яка з’явилася в процесі його облаштування. Тобто наявні письмові свідчення вказують на появу відповідного об’єкта вже після встановлення радянської влади. Водночас називати це остаточним доказом того, що сучасна “Панська купальня” є саме тією спорудою 1927 року, було б неправильно, вважають в музеї.

Є ще одна важлива деталь. Опис та фотографії споруди 1920-х років не повністю відповідають тому вигляду, який об’єкт мав перед повномасштабним вторгненням. На фотографіях різних років можна побачити, що споруда змінювалася. Саме тому виникає питання: чи збереглася будівля 1927 року, чи після руйнувань її перебудували або звели заново.

Це питання поки залишається відкритим. Окремим аргументом на користь пізнішої перебудови можуть бути будівельні матеріали сучасної споруди — зокрема цегла та бетон, які, за оцінкою дослідника, можуть відповідати другій половині ХХ століття. Однак без додаткового документального підтвердження це залишається версією, а не встановленим фактом. Можливо, споруда була пошкоджена під час Другої світової війни та згодом відновлена. Водночас для підтвердження цього потрібні архівні документи або інші джерела.

До теми:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!