На тимчасово окупованих росією територіях сьогодні проживають тисячі українців. Повернення додому для них — складний та довгий процес, проте завдяки таким волонтерам, як бахмутянка Катерина Арісой, цей шлях стає легшим.

Одна з героїнь (ім’я жінки з міркувань безпеки не розкриваємо), якій допомогла Катерина, поділилася з редакцією історією про те, як їй вдалося вивезти 70-річну бабусю з окупації на Херсонщині.

Як готувалися до виїзду з окупації

❗️ Часу на роздуми майже не лишилося, — Соледарська міська рада про евакуацію

Ситуація значно загострилася, щодня через обстріли у містах і селах гинуть люди, руйнуються об’єкти.

Мешканців закликають евакуюватись з прифронтових регіонів.https://t.co/Bd9NrUHguz

— Бахмут IN.UA (@Bakhmut_inua) October 15, 2023

Шлях виїзду з окупації починається задовго до самого рішення, бо перед усім людину ще потрібно вмовити виїхати. Часто пенсіонери бояться виїздити з окупації, бо не вірять, що пройдуть фільтрацію або не мають грошей на виїзд. Така історія була у нашої співрозмовниці. Жінка пояснює, що вона дуже довго готувала бабусю до виїзду, ще з початку повномасштабного вторгнення.

Річ у тому, що бабуся не хотіла залишати свій будинок у Херсонській області. Під час окупації жінка перенесла інфаркт, а на додаток вона має проблеми з ногою. Тож, діти вирішили, що спробують умовити пенсіонерку виїхати.

Як українці живуть в окупації?

За словами співрозмовниці, її бабусі не відмовляли у медичній допомозі на ТОТ. Окупанти пропонували літнім людям оформлювати російську пенсію, її видали тим, хто планував жити у російській окупації.

Ставлення до українців в окупації різне, але якщо поводити себе тихо та не привертати увагу, то ніхто тебе чіпати не буде, пояснює співрозмовниця.

Як виїхати з окупованої території?

Героїня ділиться своїм досвідом виїзду з окупації, каже, що спочатку вона зверталася до волонтерів Rubikus, але понад місяць чекали на виїзд.

Довідка. Rubikus.HelpUA – некомерційна волонтерська організація, яка займається евакуацією громадян України до країн ЄС. Він почав працювати 24 лютого 2022 року, відразу після початку російського вторгнення в Україну.

Після тривалого очікування родина звернулася до приватних перевізників. Знайшли водія лише за один день, узгодили дату 10 жовтня, а потім чекали відправлення.

Скільки коштує виїхати з ТОТ і як це відбувається?

Ціна перевезення однієї людини з Херсонщини склала близько 8 000 грн, каже героїня. Її бабусю забрали із вказаної адреси та відвезли до КПП (Контрольно-пропускний пункт) Колотилівка, це пункт пропуску до кордону з Україною.

Скільки часу займає дорога?

Дорога з села де проживала бабуся героїні до КПП склала 27 годин. Жінка каже, що головне, аби водій встиг до комендантської години перетнути кордон України з росією.

Співрозмовниця пояснює, що краще мати російський паспорт для виїзду. Тоді на російських КПП буде менше питань й людину швидше пропустять.

Бабуся героїні виїхала з окупованої території 10 жовтня, а вже наступного дня о 13:00 була на КПП Колотилівка. Після цього почалися перевірки російської сторони, тут все пройшло добре, далі жінка пройшла сіру зону. Це зайняло 50 хвилин, з собою бабуся героїні мала тільки кравчучку (сумка для перевезення невеликих вантажів).

Що відбувається після КПП Колотилівка?

Після проходження пункту в Колотилівці та сірої зони людина потрапляє в Покровку. Там її зустрічають наші прикордонники та автобусом відвозять в Краснопілля. Вже у Краснопіллі бабуся пройшла перевірку, згадує жінка.

Загалом, щоб потрапити в Україну людина з ТОТ має пройти 6 кабінетів, приблизно за 5-6 годин, Прикордонники ставлять стандартні питання, нічого провокативного, каже співрозмовниця.

Вже з Сум людей відправляють туди, куди їм потрібно дістатися. 12 жовтня о 22:30 бабуся нашої героїні була вдома, у Дніпрі. Зараз вона почувається добре. Загалом дорога зайняла 3 дні. Жінка вдячна волонтерам на українській стороні, які безплатно надають:

• їжу;
• транспорт;
• ночівлю;
• медичну допомогу.

Нагадаємо, що волонтерський центр “Атмосфера”, де працює бахмутянка Катерина Арісой створили цього року весною. Станом на кінець червня 2023 року “Атмосфера” допомогла більш ніж 4 тисячам українців повернутися додому з окупації. Великий відсоток з цієї цифри — маломобільні люди та матері з дітьми.

Читайте також

• Як українцям зареєструвати дитину, народжену на ТОТ?
• Як вступити до університету абітурієнту з ТОТ без документів про загальну освіту?
• Як оформити український паспорт дітям із ТОТ?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!