Бахмутянка Катерина Арісой  раніше евакуювала з гарячих точок тварин, зараз дівчина разом з іншими волонтерами створила центр «Атмосфера», який допомагає людям, що раніше жили на тимчасово-підконтрольних територіях інтегруватися назад в суспільство. Ті, хто прибуває до них, каже пані Катерина, дивуються, що в Україні є онлайн-документи. Переважна більшість цих людей всі роки окупації перебували в інформаційному вакуумі.

Катерина Арісой розповіла редакції «Бахмут.IN.UA» про те, як виникла ідея центру, та як люди повертаються з ТОТ?

Хто повертається в Україну?

В Україну повертаються люди практично зі всіх областей, які наразі є окуповані, зокрема й з Криму. Повертаються також українці, яких примусово евакуювали в рф.

«Треба розуміти різницю між цими людьми, бо є ті, хто повертаються з окупації після 2014 року, й ті, хто після 2022 року. 90% людей в Україну повертаються не від хорошого життя. Майже всі розповідають одне й те саме, що на окупованих територіях немає майбутнього. Люди, які перебували в окупації з 2014 року зазначають, що перспектив жити на ТОТ немає, й з кожним роком там стає гірше. А люди, які виїжджають зараз повідомляють про тиск від окупаційної влади й примусову паспортизацію населення», —, — розповідає Катерина Арісой.

Волонтерка додає, що людей, які не хотіли брати російські паспорти обмежували в правах.

Примітка: Не всі українці, які зараз знаходяться на ТОТ самі обрали такий шлях, для багатьох людей — евакуація до рф стала примусовою, й єдиним шляхом вижити. Принаймні один такий приклад редакція може навести зафіксованим випадком. В кінці лютого, стало відомо, що росіяни вивезли зі Ступок частину прихожан Свято-Георгіївського храму разом з отцем Олексієм, який єдиний в громаді залишався, щоб допомагати людям. Більше про це читайте за посиланням.

,Після підриву росією Каховської ГЕС до “Атмосфери” почали все частіше приїздити люди з Лівого берега Херсона, це окупована на сьогодні територія. Тут українська влада не має доступу допомагати людям, відомо, що в перші дні затоплення окупанти відкривали вогонь по людях, які намагалися врятуватися.

«Люди розповідають жахливі речі, які відбувалися в окупації. Те, що ми читаємо в телеграм-каналах насправді не висвітлює навіть половину того, що там відбувається», — пояснює Катерина Арісой.

«Атмосфера» співпрацює з Верховним комісаріатом ООН з прав людини для того, щоб фіксувати свідчення тих, хто виїхав з окупації

Щоб опинитися в Україні люди проходять фільтрацію

Люди, яким вдалося виїхати з окупації. Фото: надане героїнею

Бахмутянка розповідає, що до «Атмосфери» приїздять й люди з її рідного міста, яких вивезли до рф, чи окупованих територій вагнерівці. Повертатися додому люди мають самотужки: шукають перевізників, переважно це рейсові автобуси, платять кошти й на свій страх та ризик їдуть. Міжнародний Червоний Хрест, який мав б сприяти цьому процесу — не надає жодної допомоги, каже пані Катерина.

Щоб повернутися додому українці повинні пройти так звану фільтрацію на російському кордоні. Тут людей допитують, перевіряють на наявність татуювань, які на думку росіян можуть бути ознаками «фашистів», також питають про політичні погляди особи. Відбувається й залякування: людям розповідають, що їх продадуть на органи або арештують, молодим хлопцям часто кажуть, що Україна їх відправить під Бахмут, саме так окупанти намагаються відбити в українців бажання повернутися. З міркувань безпеки ми не розкриваємо маршрут, за допомогою якого українці опиняються вдома. 

«Спочатку фільтрація, далі люди йдуть пішки декілька кілометрів», — пояснює співзасновниця центру «Атмосфера».

Проходження кордону до України

Волонтерський центр створили цього року весною, спочатку потік людей невеличкий, згодом про хаб почала розповсюджуватися інформація на окупованих територіях через соцмережі, й все більше людей почали повертатися додому з рф. Станом на кінець червня “Атмосфера” допомогла більш ніж  4 тисячам українців. Великий відсоток з цієї цифри — маломобільні люди та матері з дітьми.

Ми запитали у волонтерки, чи стикалася вона з людьми, які повертаються в Україну з корисливих цілей, зокрема, щоб просто отримати гуманітарну або грошову допомогу. На жаль є такі люди, які повертаються просто, щоб отримати виплати, але їх не багато, наголошує бахмутянка.

Тепер трохи детальніше про сам процес перетинання російського кордону. Катерина розповідає, що від моменту, коли людина вирішила повернутися додому в Україну до її фактичного прибуття — може минути кілька днів. 

Це виглядає приблизно так: люди шукають рейсові автобуси чи потяги, користуватися послугами перевізників не радять. Потім йде фільтрація на російському кордоні, окупанти часто затримують людей допізна, тож опинитися на українському кордоні вони можуть навіть пізно вночі. Далі людина має пройти перевірку від наших прикордонників.

Читайте також: Рік окупації Світлодарська: що відбувається в місті?

Інтегрування людей, які виїхали з окупації

В центрі люди мають можливість відпочити та поїсти. Фото: надане героїнею

Далі в хід вступає «Атмосфера» — волонтерський Центр допомагає залишитися на ночівлю тим, хто пізно закінчив перевірку. 

«Ми зі свого боку, як волонтерський центр надавали людям притулок, харчування, медичну, психологічну допомогу. Спочатку люди рідко щось розповідають, всі на стресі після пережитого. Але після всіх залякувань, люди, які опиняються у нас бачать іншу картину — до них тепло ставлять, співчувають, допомагають, годують, дають теплий чай чи каву. Для діток у нас є окремі умови. Люди трохи насторожено ставляться, але потім розуміють, що їм тут раді. Після цього, за свої кошти ми винаймали транспорт для людей, щоб вони могли поїхати далі у потрібному напрямку, до родичів, друзів, й тощо», — пояснює Катерина Арісой.

Люди дивуються, що в Україні можна купити квиток з дому, а Харків досі існує

За спостереженнями Катерини багато тих, хто жив в окупації був у інформаційному вакуумі. 

Умовно, люди дивуються тому, що в Україні є «Дія», а документи можна оформити онлайн, ще більше подиву викликає те, що квитки на автобус чи потяг можна купити не виходячи з дому, пояснює волонтерка. Також люди цікавляться, які купюри зараз дійсні в Україні, все тому, що на ТОТ — інформація й новини  про справжнє життя в Україні стали забороненою розкішшю. Звісно, що впливає й російська пропаганда, яка лунає чи не з кожного телевізора чи радіо.

«Люди дивуються, що Харків існує, а Київ не стертий з лиця землі. Місяцями або роками наші співгромадяни не мали доступу до новин, багато з них не знають, що насправді відбувається. Є великий інформаційний відрив. Наш центр “Атмосфера” – це повна протилежність тому, як люди звикли жити в окупації. Тут тепло, затишно, є допомога й доступ до інформації. Головна місія — нашого волонтерського центру показати нашим людям, що їх тут чекають, та їм тут раді. Наша робота трохи подібна до того, як працюють з фейками. Після того, як людину роками накачували неправдивою інформацією їй важко сприйняти нову реальність. Це нелегко, але можливо, й над цим йде комплексна робота», — ділиться деталями бахмутянка.

Зараз в «Атмосфері» працює 15 людей, це волонтери, юристи, психологи. Всі допомагають людям адаптуватися після окупації.

Якщо вам або вашому рідному, який примусово опинився в російській окупації потрібна допомога — перейдіть за посиланням на канал центру «Атмосфера», з питань консультації щодо виїзду можна звертатися до Катерини Арісой.

Читайте також: Краще під обстрілами, ніж з окупантами: як живе Херсон після деокупації?

Катерина Арісой. Фото: Фейсбук

Також, якщо ви або ваші близькі знаходяться в Росії, і маєте потребу у допомозі для того, щоб дістатися безпечної території, зверніться на «гарячу лінію» Уповноваженого ВРУ з прав людини:

• 0-800-50-17-20 (безкоштовно)
• +38 044-299-74-08 (якщо ви за межами України).

Як допомогти «Атмосфері»?

Щоб допомогти центру можна надіслати донат на рахунок  ГО «ПЛУРІТОН», керівницею якої є пані Катерина:

• Рахунок отримувача:
• UA673052990000026005026007535
• Назва банку:
  АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
• ПриватБанк
• 4149499375079074, отримувач Овсійчук Ганна

Фото:  «Бахмут.IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян. Пара познайомилась в 2017 році, і з того часу їх стосунки пройшли чимало випробувань: відстань, війна, полон. 

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалась з бахмутянкою — розповідаємо її історію.

Весілля планували зробити в Святогірську

Анастасія народилась в Бахмуті — жила в районі Нового Ринку, навчалась в 12 школі. Батько дівчини медик, тож вона вирішила продовжити його шлях. Вступила в місцевий медичний коледж, а потім — в Краматорськ, в медичний університет.

“У мене тато працює на швидкій, він фельдшер. Крім того, у мене в родині багато лікарів, тому якось воно само собою так вийшло. Я з дитинства хотіла стати лікарем, ні для кого це не було новиною”, – пригадує в розмові дівчина.

Саме медицина допомогла Анастасії знайти кохання. Її чоловік, Родіон, з Лиману — пара познайомилась в літньому дитячому таборі. Дівчина влаштувалась туди медсестрою, перед тим попросивши маму, щоб та допомогла їй знайти роботу. Водночас Родіон з Лиману попросив свого батька знайти йому роботу в тому ж таборі.

“Коли я його побачила, в мене було відчуття, що, по-перше, я людину знаю дуже довго. Знаєте, дівчата зазвичай уявляють собі ідеального чоловіка. Родіон по всім моїм бажанням, по всім моїм критеріям був саме таким. Симпатія у нас обох була одразу, а сильні почуття з’явилися вже трохи пізніше. До кохання я дуже серйозно ставилась, бо, наприклад, в моїй родині батьки разом з 15 років”, — каже Анастасія, пригадуючи перше знайомство з Родіоном.

Три місяці Родіон та Анастасія працювали разом, приглядаючись один до одного, а наприкінці серпня зрозуміли, що хочуть бути разом. На заваді стала відстань –  

хлопець навчався в Харкові, а дівчина в Краматорську. Пара почала стосунки одразу на кілька міст: потяги, автобуси, телефонні дзвінки вечорами, переписки — так починалась історія їх кохання. Через рік стосунків Родіон освідчився коханій на її день народження.

Молодята одразу вирішили, що оплачувати весілля хочуть самостійно, тож на наступне літо поїхали в Одесу. Тут обоє почали працювати офіціантами й відкладали гроші на омріяне свято. Назбиравши грошей, Родіон та Анастасія купили собі обручки. 

“Ми замовляли обручки в Харкові, в ювеліра. Ці обручки тепер вже в нас, насправді вони весь цей час були в нас. Весілля ми планували зробити в Святогірську. Ми знайшли локацію, фотографа. Але, на жаль, через сімейні обставини в нас не вийшло відсвяткувати на той рік”, — ділиться дівчина.

“Тоді я не знала, що наша наступна зустріч буде через майже три роки”

Святкування довелося відкласти, але пара змогла жити разом, хоч і недовго — Родіону прийшла повістка на строкову службу, на 1 рік. Погодитися на ще один тривалий термін без коханого було важко, але довелося змиритися. 

“Це був 2021 рік, а в 2022 році в лютому починається війна. Родіону залишалося три місяці до демобілізації. Вона мала бути 17-го травня 2022-го року, якраз в цей день він вийшов у полон”, — розповідає Анастасія.

За час, поки Родіон був в Маріуполі, дівчина не могла часто приїжджати до коханого. Першим завадив коронавірус, адже пересування між містами було заборонено — але кілька разів пара встигла зустрітися. Вже перед повномасштабною війною Родіон поїхав у відпустку на 10 днів. На початку лютого 2022 року Анастасія прощалась з коханим у Слав’янську на вокзалі. 

“Коли Родіон був в полоні, я аналізувала ту нашу зустріч. Мені здається, я мало його обнімала, мало його цілувала. Я чітко пам’ятаю, як він поїхав, а я себе заспокоювала, що чекати залишилося лише три місяці. Тоді я не знала, що наша наступна зустріч буде через майже три роки”, — згадує дівчина.

“Збирайте речі, почалась війна”

Повномасштабну війну Анастасія зустріла у Краматорську, над її гуртожитком пролетіла ракета. Дівчина набрала Родіона телефоном, але швидко скинула дзвінок. Пригадує, що думала: коханий спить. Але Родіон в той час вже не спав, адже з другої ночі їх підняли по тривозі — Маріуполь обстрілювали росіяни, місто планували взяти в оточення.

“Коли 24-го все почалося, я прокинулася після 5-ої ранку. Дівчинка, з якою я жила на той момент, дуже плакала. Хлопець з сусідньої кімнати відкрив нам двері й сказав: “Збирайте речі, почалась війна”. Я почала дивитись новини, і там всюди були повідомлення про те, що бомблять Київ, Харків. Я зібрала речі й поїхала до батьків, в Бахмут. На той момент там було тихо”, — говорить Анастасія.

Але весною 2022 року в Бахмут почали прилітати російські ракети. Дівчина постійно була в тривозі, не могла спати — хвилювалась за коханого. 4 квітня Анастасія вирішила евакуюватися, про це її просив Родіон.

“Ми з Родіоном зідзвонювалися дуже рідко — в Маріуполі вже не було зв’язку, місто було оточене. Він кілька разів мені дзвонив, казав: “виїжджай”. 4 квітня — це був останній день, коли я була в Бахмуті — я їхала в автобусі та вдивлялася в ці будинки, в усі вулиці й дуже сильно плакала. Я мала передчуття, що це останній раз, коли я бачу це місто. Так і вийшло”, — каже вона.

Анастасія виїхала в Дніпро, і в цей час зв’язку з Родіоном практично не було. Він міг дзвонити раз в три тижні, а інколи дівчині приходило повідомлення з невідомого номера, де Родіон писав коротке повідомлення.

В січні Анастасія отримала лист з росії. Дізналась, що Родіон живий

Поступово росіяни брали Маріуполь в оточення. В березні Родіон двічі виходив на зв’язок, а потім — аж в кінці квітня. Так дівчина дізналась, що Родіон був поранений та перебував на Азовсталі. На початку травня хлопець передав, що вони чекають рішення щодо виходу з заводу. А наступне повідомлення дівчина отримала 21 липня, з Оленівки — напередодні її дня народження Родіон привітав кохану. З Оленівки чоловіка перевезли в росію. Далі була тиша. В січні 2023-го року Анастасія отримала лист з росії, з якого дізналась, що Родіон живий.

“У всіх полонених листи були майже однакові, їх вчать писати по шаблону. Там нічого не можна вказувати особистого. На той час, коли я отримала лист, я не була дружиною Родіона, а відповідати могли лише родичі, тож юридично я не мала на це права. Свій лист я підписала, як цивільна дружина. І він його отримав — і мій лист, і мами. Зараз вони у нас теж лежать вдома, він забрав їх з собою”, — пояснює дівчина.

Під час того, як Родіон був в полоні, Анастасія регулярно ходила на акції в підтримку полонених, їздила на всі зустрічі з родинами полонених, на зустрічі, які організовував Координаційний штаб. 

Родіон подзвонив Анастасії сам, спокійним голосом сказав: “Альо…”. 

“Ми зрозуміли, що якщо полонений — медійний, то це допоможе натиснути на Росію і скоріше повернути його в Україну. Чомусь тоді ми зробили такий висновок. Згодом нам сказали наші українські структури, що це не можна робити, а спитати в кого про те, чи справді ми робимо гірше, чи краще цими акціями, ми не могли. Тобто ми не розуміли цього процесу обмінів, але виконали прохання й створили інформаційну тишу. Проте результату це не дало. Батьки, жінки, дружини, сестри — всі розізлилися і ми почали знову робити великі гучні акції для того, щоб задіяти нашу владу, щоб вона розуміла, що треба щось робити, що в них немає часу зовсім”, — ділиться бахмутянка.

Вона додає, що дуже важливо підтримувати такі акції — не проходити просто повз, а стати поруч, або просто виразити підтримку. Вже зараз, коли коханий Анастасії повернувся з полону, пара разом продовжує ходити на акції.

День, коли Родіон повернувся додому, Анастасія пам’ятає дуже чітко. О 8 ранку дівчина побачила, що росіяни скинули інформацію про те, що сьогодні планується обмін строковиків на строковиків.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина.

Родіон подзвонив Анастасії сам.

“Спокійним голосом сказав: “Альо..”. Ніби й не було цих 3,5 роки. Я плакала й пищала в цю трубку, що люблю його. Бо він переживав, що я не дочекалася. І перед тим, як подзвонити мені, він спитав в мами, як там Настя. А мама йому сказала: “Настя тебе чекає, дзвони”. І він подзвонив мені. В полоні він хвилювався — насправді всі чоловіки там переживають, щоб жінки їх дочекалися. Він подзвонив й видихнув. Ми всі плакали”.

Після полону Родіон два місяці провів на реабілітації, а своє омріяне весілля, на яке очікували сім років, пара спланувала за місяць. 

“Ми вирішили, що хочемо цього свята — це біле плаття, про яке ми мріяли вже 7 років. Для мене було важливо, щоб чоловік не бачив мене у весільній сукні. Тож, вперше він мене побачив на церемонії. До нареченого мене за рук вів батько, це був найособливіший момент, дуже теплий. В цю хвилину плакав він і плакала я. Ми були разом”, — згадує з теплотою наша героїня.

Читайте також:

• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця
• Вийшов живим з 6-годинного бою на Леваневського: історія військового з Бахмута
• З тіла витягли 40 осколків: як захисник Бахмута отримав поранення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський центр професійно-технічної освіти з 2023 року працює в селищі Гоща Рівненської області. Сюди вдалося перевезти навчальне обладнання і колектив закладу, завдяки чому налагодили роботу з учнями. Наразі навчальний заклад працює в змішаному форматі і навчає дітей з Донеччини та Рівненщини. Бахмутський ЦПТО поступово розвивається на новому місці, у планах — відкрити сучасний центр для електриків і енергетиків.

Про роботу закладу, плани на майбутнє та розвиток громади, куди перемістили свою діяльність, редакції “Бахмут IN.UA” розповів директор Бахмутського центру професійно-технічної освіти Ігор Гаєвий.

Бахмутський ЦПТО, покращення і плани на майбутнє

Релокувавшись у нову громаду, навчальний заклад не просто відновив роботу, а й поступово працює над покращенням умов для своїх учнів. Першочергово у планах Бахмутського ЦПТО — створити сучасний навчальний центр для електриків і енергетиків, а також майстерню для зварників.

“По-перше, плануємо відкрити навчально-практичний центр електриків і енергетиків. Для реалізації цього проєкту нас вибрали в Міністерстві освіти. Зараз центр розбудовується, закуповується обладнання до нього. Все це буде коштувати десь біля 12 мільйонів гривень. Наразі ремонт вже практично закінчився. Також ми зараз розбудовуємо майстерню зварників. У нас є обладнання, яке ми вивезли з Бахмута, і ще нам надає обладнання Міжнародна організація ПРООН. Завдяки цьому і буде відкрита майстерня”, — розповідає директор навчального закладу Ігор Гаєвий.

Також є плани щодо покращення роботи учнівського кафе.

“У планах ще є трохи розширити наше кафе. Учні закладу можуть там харчуватися. Постійно там є пиріжки, чай, кава. Більше того, під час виробничого навчання наші учні там готують і реалізовують продукцію. Тому ми поступово покращуємо це місце, купуємо нове обладнання, наприклад, нещодавно придбали тістоміс”, — розповідає Ігор Гаєвий.

Займається Бахмутський ЦПТО й питанням розміщення учнів. Зокрема, зараз працюють над розширеннями гуртожитку. Планується, що наступного року в ньому зможуть проживати близько 120 учнів.

“У нас вже є гуртожиток. Ми оформили і оренду землі, і оренду цього будинку. На сьогодні в гуртожитку мешкають десь біля 50 дітей. На наступний рік плануємо, що буде близько 120 мешканців. Зараз для цього робляться ремонтні роботи”, — зазначає Ігор Гаєвий.

Бахмутський ЦПТО: волонтерство і розвиток громади

Педагоги й учні Бахмутського ЦПТО є соціально відповідальними, тому активно долучаються до розвитку Гощанської громади і до допомоги військовим з Бахмута і Гощі.

Серед покращень для Гощанської громади директор Бахмутського ЦПТО виділяє: учнів, які йдуть на практику в місцеві підприємства, можливості працевлаштування для місцевих жителів, і ремонти, які проводять у громаді.

“Звісно ми працюємо і для покращення громади. По-перше, ми навчаємо місцевих дітей, які потім йдуть проходити практику на підприємства, які є у громаді. По-друге, у нас є робочі місця для жителів громади. Тобто вони у нас працюють і заробляють кошти, які потім вкладають у громаду. По-третє, ремонти та все те, що ми робимо і вкладає адміністрація — це теж для покращення для громади. Ми ж також у цій громаді і живемо, і працюємо”, — розповідає Ігор Гаєвий.

Активно підтримує заклад й українських військових. Системно допомагають бійцям з Бахмута і Гощі, які захищають Україну на фронті. Допомогу надають військовим, які проходять лікування в медзакладах, і бійцям на передову.

“Ми продовжуємо нашу волонтерську роботу. Як працювали швачки, так і працюють у нас. Зокрема, постійно плетемо маскувальні сітки. Також постійно робимо різні кулінарні вироби. Їх возимо в лікарні до хлопців і на передову. Причому ми вже декілька разів на передову відвозили допомогу, це може бути різне: і кулінарні вироби, і сітки, і різна допомога. Наприклад, зовсім недавно передали хлопцям на передову генератор.

Також у нас є традиція до Дня Збройних Сил України. Цьогоріч у нас зібралися жінки і діти, які разом ліпили вареники. Ми наварили і відправили на передову хлопцям 15 відер вареників на 5 літрів. Тобто, наша допомога продовжується і навіть підвищуються темпи. Ми постійно підтримуємо наших хлопців і з Бахмута, і з Гощі, всіх, хто знаходиться на фронті”, — розповів директор Бахмутського центру професійно-технічної освіти Ігор Гаєвий.

Не забувають у навчальному закладі і про полеглих захисників. У центрі профосвіти створили стелу пам’яті, присвячену загиблим військовим з Бахмута.

Бахмутський ЦПТО, як працює зараз

Наразі Бахмутський центр професійно-технічної освіти працює в селищі Гоща. Дітей навчають у змішаному форматі, втім більша частина учнів відвідують заняття в очній формі.

Наразі в закладі навчаються 620 учнів. Це діти з Донецької області, з різних міст України та Рівненської області. Близько 40% учнів (приблизно 300 учнів) — це місцеві мешканці Гощанської громади.

Учні Бахмутського ЦПТО можуть опанувати багато технічних професій. Серед них:

• електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування/електрозварник ручного зварювання;
• електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування/електрозварник ручного зварювання;
• електрогазозварник/електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах;
• слюсар з ремонту колісних транспортних засобів/електрогазозварник;
• електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування;
• оператор з обробки інформаційного та програмного забезпечення;
• коваль ручного кування/електрозварник ручного зварювання; 
• слюсар-ремонтник/електрозварник ручного зварювання;
• кухар/кондитер; 
• маляр/штукатур; 
• швачка; 
• муляр.

З умовами вступу до Бахмутського ЦПТО можна ознайомитися в нашому матеріалі.

Читайте також:

• “Бахмут-Гоща”: на якому етапі ухвалення проєкту будівництва житла для бахмутян у Гощі
• Бахмут-Гоща: як бахмутяни можуть отримати довогоочікуване житло (Відеосюжет)
• Чи є робота для бахмутян в Гощі. Дізнавалась редакція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!