У тимчасово окупованому Донецьку відсутнє водопостачання, тож мешканці змушені збирати сніг у відра, аби отримати воду. Проблеми є також зі світлом та теплопостачанням.

Про це повідомляє телеграм-канал ASTRA.

Окупанти залишили людей без світла та води

Мешканці тимчасово окупованого Донецька скаржаться очільнику “ДНР” денису пушиліну, що в місті немає водопостачання, а подекуди немає також світла та тепла у квартирах.

“Уважаемый Денис Пушилин может хватит пиариться и дарить розы на ВДНХ, может пора заняться проблемами Донецка”, — пише мешканка Донецька.

“Воды нет, я сейчас пойду снег собирать. 21 век”, — обурюється місцевий житель.

“Терешковой, 3, 4 подъезд. 19 часов. По графику подача воды — в 5 (17) часов. Вот, пожалуйста, мы стоим. В среду вода шла ровно 50 минут, подъезд не успел набрать. Сейчас начало 8-го, мы все стоим. Стоит бабушка. Она живет на 9 этаже одна, и уже неделю она остаётся без воды. Я, например, сейчас иду набирать снег. 21 век”, — пише жителька ТОТ.

Місцеве населення також нагадало російським окупантам, що до повномасштабного вторгнення росії Україна постачала воду окупованим територіям.

Раніше водопостачанням усієї Донецької області займалося комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, а основним джерелом питної води (94%) був канал “Сіверський Донець-Донбас”.

З 1 травня 2023 року в окупованому Донецьку оголосили про початок надходження води з річки Дон 200-кілометровим водоводом “Дон-Донбас”.

Читайте також:

• “Корм для тварин замість їжі”: роспропаганда поширює фейк про 30-ту ОМБр
• Російські ЗМІ створюють дітям інструкції про те, які міста потрібно бомбити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російська окупаційна влада продовжує “відновлювати” знищені її ж армією міста. Окупанти встановили у тимчасово окупованому Маріуполі монументи.

Фото російського доброустрою на ТОТ публікують пропагандистські джерела.

Що трапилося?

Один з російських пропагандистських ресурсів опублікував пости, в яких росіяни похизувалися новим кроком у “відновленні” окупованого Маріуполя — відкриттям одразу декількох пам’ятників.

У Приморського парку Маріуполя встановили кілька інсталяцій. Вони зображають героїв пушкінських казок: “Руслан и Людмила”, “У лукоморья дуб зеленый…”, “Сказка о Царе Салтане” тощо. 

Самі окупанти ж висловлюють гордість. Вони заявлять, що відкриття скульптур дозволить місцевим жителям Маріуполя “потрапити до казки”.

“Історичне відновлення”

Окупаційна влада відзначилась також відновленням радянської спадщини, а саме відкриттям монумента, який присвячений загиблим у Другій світовій війні робітникам “Азовсталі”. Росіяни зазначають, що всі фігури були зроблені наново.

Слід зазначити, що на опублікованих фотографіях можна побачити й сучасний вигляд комбінату — результат повномасштабного вторгнення до України.

Читайте також:

• Росіяни змушують українців міняти прізвища, аби позбавитися “нацизму”
• Допомога людям із ТОТ: як на Сумщині зустрічають українців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Канал «Сіверський Донець — Донбас» — це штучний водотік у Донецькій області. Побудований у кінці п’ятдесятих років XX століття, він став основним джерелом водопостачання для Донеччини й частково для Луганщини. Армія рф неодноразово завдавала ударів по інфраструктурі споруди, позбавивши мешканців тимчасово окупованих територій України води. Після повномасштабного вторгнення росії ситуація з водопостачанням на Донбасі лише погіршилась.

Редакція «Бахмут IN.UA» розповідає про історію будівництва основної водної артерії Донеччини та про майбутні наслідки для регіону через її пересихання.

Історія будівництва та відкриття каналу

Директор Часовоярського історико-краєзнавчого музею Валерій Богуненко зауважив що, «Сіверський Донець — Донбас» є унікальною гідротехнічною спорудою, а також значною пам’яткою історії техніки середини ХХ століття. Краєзнавець розповів «Бахмут IN.UA», як будувався цей канал.

На початку 1950-х років гостро стояло питання вирішення проблеми постачання технічної та питної води  промисловим  районам  Донбасу, а також забезпечення розвитку сільського господарства шляхом меліорації (зрошення земель). На той час були спроби використання повеневої води. Так збудували Кальчикське, Клебанбикське, Ісаківське, Кальміуське та інші водосховища. Однак, загальна потреба у воді перевищувала можливості місцевих річок у три-чотири рази, а санітарний стан води постійно погіршувався.

У травні 1954 року рада міністрів срср прийняла постанову про будівництво каналу за програмою розвитку водного господарства. Пропускна спроможність споруди довжиною 125 км повинна була становити 25 кубічних метрів води за секунду. Він мав починатися з Райгородської греблі, на річці Сіверський Донець, та закінчуватися біля міста Сталіно (сучасний Донецьк). Структура каналу передбачала будівництво резервних водосховищ, прокладання магістральних трубопроводів від каналу до підприємств та міст довжиною 270 км.

Будівництво каналу «Сіверський Донець — Донбас» розпочалося 9 серпня 1955 року, переважно силами молодих будівельників, що прибули на Донеччину за «комсомольськими путівками». Так, близько 20 тисяч будівельників розміщувалися поблизу міст Слов’янськ, Часів Яр і Горлівка в наметових «комсомольських містечках» та вагонах.

При побудові каналу робітники використовували сучасну техніку, землесосні пристрої, гідромонітори, крокуючі екскаватори, великовантажні самоскиди, корчувальні машини та скрепери.

У вересні 1958 року будівництво споруди завершилось. Головна накопичувальна гребля знаходилася на річці Сіверський Донець, біля селища Райгородок Слов’янського району. Звідти вода потрапляла аж до Верхньокальміуського водосховища у Донецьку.

Окрім магістральних споруд робітники побудували низку відгалужень трубопроводів, насосних станцій, резервних водосховищ, фільтрувальних станцій. На своєму шляху канал перетинав ряд залізничних колій та автомагістралей.

Пропускна спроможність каналу

Після побудови Південно-Донбаського водопроводу в 1968-76 роках пропускна спроможність каналу зросла з 25 до 32 кубічних метрів води за секунду. Реконструкція в умовах безперебійної експлуатації у 1979 році підвищила продуктивність до 43 кубічних метрів за секунду. Це надовго забезпечило бездефіцитне постачання води багатьом містам і селам  Донбасу.

В останні десятиліття  канал мав неабияку цінність для економіки України. За словами Валерія Богуненка, канал «Сіверський Донець — Донбас» залишався єдиним централізованим водним джерелом Донецької області, практично безальтернативним постачальником технічної та питної води підприємствам та населенню, а також потужним фактором екологічного балансу.

Наслідки через пересихання каналу

Екологиня Галина Олійник відзначила важливість функціонування споруди «Сіверський Донець — Донбас». Пересихання каналу негативно позначилось на ситуації з водопостачанням на Донбасі.

За словами експертки, останніми роками в регіоні дуже понизились ґрунтові води. Тому навіть у селах, де були колодязі, води майже не лишилось. Вона додала, що річки пересихають і зменшуються. Навіть Сіверський Донець обмілів у порівнянні з тим, яким він був раніше. Галина Олійник пояснила, що змінюється клімат, зокрема і через постійні вибухи та обстріли.

Як зупинити пересихання?

Галина Олійник підкреслила, що завадити пересиханню каналу в умовах бойових дій практично неможливо.

«По-перше, має працювати обладнання, всі насосні станції. Має бути електропостачання. По-друге, русло каналу через бойові дії пошкоджене. Перед війною, навіть після 2014 року там відбулася реконструкція. Дуже великі гроші були вкладені. Зараз це все все зруйновано», — зауважила екологиня.

До слова, в Бахмуті через бої також розбиті дамби і ставки, які були довкола міста. Тепер цієї інфраструктури просто не існує.

Експертка додала, що тільки, коли бойові дії закінчаться, можна буде все відновити. Вона констатувала, що це буде колосальна робота і виклик для України.

• РЦ «Перемога» у Бахмуті: як центр культури покращував життя бахмутян
• Як Божа Матір врятувала Бахмут від чуми: легенди Свято-Троїцького собору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!