9 листопада о 16:00 у Хмельницькому обласному художньому музеї заплановане відкриття виставки живопису “Бахмут. Не віддамо”. Тут презентують роботи сучасної української художниці з Бахмута Катерини Руденко.
Про це повідомляє Хмельницький обласний художній музей.
Виставка “Бахмут. Не віддамо”
Бахмутянка Катерина Руденко малює з дитинства. Дівчина закінчила Луганську державну академію культури і мистецтв. Її перша персональна виставка відбулася в Луганську у 2012 році, а в Бахмуті до Дня міста художниця щороку давала свої роботи у музей.
Катерина малює олійними фарбами, зараз художниця з дітьми перебуває в Норвегії. Тут жінка організувала гурток малювання у таборі тимчасового перебування біженців з України.
Побачити картини художниці зможуть й мешканці Хмельницького. Відкриття виставки заплановане на 9 листопада (четвер) о 16:00 у Хмельницькому обласному художньому музеї, за адресою: вулиця Проскурівська 47. Запрошують всіх охочих.
Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Під час Другої світової війни будівлю зруйнували, а після її завершення вирішили відбудувати. Роботи розпочалися в березні 1951 року, однак через нестачу будівельних матеріалів, несправність обладнання та проблеми з організацією праці реконструкція просувалася повільно. Вокзал вдалося відновити лише наприкінці 1952 року.
Як відбувалася відбудова залізничного вокзалу Бахмут II та про які проблеми будівельників писала місцева газета “Артемовский рабочий” — розповіли працівники Бахмутського КЗК.
Історія залізничного вокзалу Бахмут II: від відкриття до руйнування
Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Поруч із ним у 1912–1914 роках звели високу цегляну водонапірну башту, призначену для заправлення паровозів водою. Її побудували за типовим проєктом.
Під час Другої світової війни будівлю вокзалу зруйнували, а водонапірну башту було втрачено. Після завершення війни ухвалили рішення відновити залізничний вокзал. Водночас його планували не просто відбудувати у попередньому вигляді, а частково змінити архітектуру.
Проєкт відновлення та реконструкції вокзалу розробили у 1950 році в харківському проєктному інституті “Хартранспроект”. Автором проєкту був архітектор О. В. Лук’янов. За задумом архітектора, нову будівлю мали звести на старому фундаменті. При цьому передбачалося змінити об’єм центральної частини вокзалу та надати споруді рис неокласицизму.Безпосередньо до відбудови приступили в березні 1951 року. Роботи доручили шостій дільниці тресту “Донбасстройпуть”.
Однак будівництво зіткнулося із численними труднощами. Про проблеми під час реконструкції вокзалу повідомляла місцева газета “Артемовский рабочий”. Зокрема, журналісти звертали увагу на систематичне порушення графіка будівельних робіт. Однією з головних причин затримок була нестача будівельних матеріалів. Через перебої з постачанням теслярі та мулярі не могли виконувати роботи вчасно.
Іноді будівельникам доводилося фактично робити одну й ту саму роботу двічі. Наприклад, через відсутність необхідних балок спочатку встановлювали тимчасові конструкції з непридатних лісоматеріалів. Згодом їх демонтували та замінювали постійними. Ще однією проблемою стало неефективне використання будівельної техніки. За повідомленнями місцевої преси, обладнання недостатньо обслуговували та ремонтували. Зокрема, підйомний кран частіше простоював, ніж працював. Через це виникали додаткові затримки з доставленням матеріалів для зведення стін.
Проблеми з організацією праці та якістю будівництва
Газета “Артемовский рабочий” також критикувала організацію роботи на будівельному майданчику. Завдання працівникам нерідко видавали із запізненням. Через це мулярі й теслярі могли залишатися без роботи протягом робочого дня. На будівництві працювало чимало молодих робітників, однак, за повідомленнями газети, належного навчання для них не організували. Критика стосувалася й інженерно-технічного персоналу, який мав контролювати якість виконання робіт.
Недостатній нагляд призводив до того, що окремі конструкції доводилося переробляти по кілька разів. Один із таких випадків стався, коли в будівлі вокзалу обвалився карниз. Після цього його довелося мурувати заново.
Попри труднощі, наприкінці 1952 року будівництво залізничного вокзалу Бахмут II завершили. Відновлену будівлю здали в експлуатацію майже через два роки після початку робіт. Таким чином, вокзал, який уперше відкрили у 1913 році та який зазнав руйнувань під час Другої світової війни, отримав новий архітектурний вигляд у 1950-х роках.
Маріупольська міська військова адміністрація в рамках програми “ЯМаріуполь.Освіта” підтримує випускників 9-х та 11-х класів, які змогли виїхати з тимчасово окупованих територій. Юнаки та дівчата, які продовжують здобувати освіту на вільній території України, можуть розраховувати на комплексну допомогу, що включає до 50 тисяч гривень виплат та техніку для занять.
Грошова підтримка надається переселенцям поетапно та стимулює до здобуття освіти. Механізм нарахування коштів виглядає так:
25 000 гривень випускник отримує за сам факт вступу до професійного училища, фахового коледжу чи університету на підконтрольній Україні території;
ще 25 000 гривень виплачуються студенту після успішного закінчення першого семестру навчання.
Технічна та психологічна підтримка
Окрім фінансових траншів, програма передбачає забезпечення молоді необхідними інструментами для здобуття знань. Кожен учасник отримує ноутбук для навчання. Також студентам надається безкоштовна допомога кваліфікованого юриста, психолога, соціального працівника та експертна підтримка з вибором майбутньої професії і побудовою кар’єри.
Як подати документи
Щоб долучитися до програми, випускникам або їхнім законним представникам необхідно подати відповідні документи до найближчого центру підтримки “ЯМаріуполь”.
Отримати детальну консультацію щодо переліку необхідних паперів можна щодня з 08:00 до 17:00 за номерами гарячої лінії:
Щороку 23 серпня українці відзначають День Державного Прапора. Після повномасштабного вторгнення росії український прапор став символом нескореності, боротьби та Перемоги нашого народу. Редакція «Бахмут. IN. […]
Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]
Вікторія Нестерова відома на Донеччині майстриня, в Часів Ярі вона мала унікальну школу, де дітки могли займатися забутим мистецтвом — витинанкою. Крім того, пані Вікторія […]
