Скіфи, обереги та “буденки”: 10 маловідомих фактів про українські вишиванки

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 11:00, 16 Травня 2024
Вишиванки / ілюстрація Бахмут IN.UA

У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки — традиційне, але не офіційне, свято українського народу. Цьогоріч він припадає на 16 травня.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала добірку з десяти маловідомих фактів про традиційні українські сорочки.

День вишиванки у 2024 році

Красива вишита українська сорочка з льону — це справжня традиція українців, яка втілює народний дух. Вона також вважається символом щасливої долі, родової пам’яті, щирої любові, міцного здоров’я та краси. Крім того, наші пращури вірили, що вишиванки — це найсильніші з усіх можливих видів оберегів, який гарантував повний захист від злого ока та слова.

Сьогодні вишиванка стала символом піднесення нації, який шанується кожного року в третій четвер травня. Свято на честь традиційного вишитого одягу святкують у понад 60 країнах світу, де існують сталі українські діаспори.

Тож, які ж існують цікаві факти про цей незвичайний елемент одягу?

Факт 1. Перші згадки

Срібні бляшки з Черкащини / фото з відкритих джерел

Вишиванка — це такий елемент одягу, який має надзвичайно давнє походження. За свідченнями відомого грецького історика Геродота, вишивкою свій одяг прикрашали ще скіфи. Зразки скіфської вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися. 

Також відомо, що вже сучасні археологи знаходили на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям нашої ери. При дослідженні знайдених реліквій виявилося, що на тамтешніх чоловіках були присутні вишиті елементи одягу, які ідентичні українським вишиванкам XVІІІ-XIX століть.

Факт 2. Перша школа вишивки в Україні

Приклад роботи першої школи вишивання / фото з відкритих джерел

За літописами, першу школу вишивки започаткували в Київській Русі ще в 1086 році на базі Янчиного монастиря. Її організувала княжна Анна, сестра Володимира Мономаха. У школі дівчат навчали не тільки гаптуванню золотом і сріблом, але й письму, читанню, церковному співу та Закону Божому.

Факт 3. Обереги

Давні слов’яни вірили, що вишиті елементи на одязі — це не тільки гарний спосіб доповнити власний образ, але й сильний оберіг від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла.

Часто бувало й таке, що вишиті сорочки дарували дітям при народженні, щоб вони оберігали їх спокій від злих людей та духів.

Факт 4. Вишиванки — святковий одяг

Українці в давнину ніколи не носили вишиванки на щоденній основі. Це було пов’язано з тим, що такі сорочки довго створювали, а тому її одягали лише на свята. Водночас наші пращури мали спеціальні сорочки для буднів, які називалися “буденками”.

Факт 5. Популяризація

Іван Франко / ілюстрація з відкритих джерел

Активно буденний одяг та традиційні українські вишиванки почали використовуватися у другій половині XIX століття. Першим, хто почав використовувати такий стиль, вважається видатний український поет Іван Франко.

Зазначимо, що вже за часів незалежності, на 20-гривневій купюрі зобразили Франка саме в буденному одязі, під яким була вишиванка.

Факт 6. Стиль вишивання хрестиком

Вишивання хрестиком / фото ілюстративне

Мало хто знає, але наші пращури не використовували відомий зараз стиль вишивання хрестиком. E них були 250 швів, які виконували 20-ма різними техніками.

Сам же стиль вишивання хрестиком став популярним у 50-х та 60-х роках XIX століття завдяки геніальній рекламній кампанії парфумерно-косметичної компанії “Товарищество Брокар и Ко”, під час якої шматки мила загортали у яскраві обгортки, на яких друкували прості схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Сам продукт був дешевим, а тому дуже багато людей мали змогу ознайомитися з новим стилем вишивання.

Факт 7. Унікальність вишиванок

Карта вишиванок / скриншот Бахмут IN.UA

У всіх регіонах України створювали вишиванки, вкладаючи особливості власного регіону в них. Врешті-решт, це зробило вишиванки кожного регіону країни унікальними. У XIX столітті такий факт дозволяв людям лише за сорочкою визначати, з якого села походить власник або власниця.

Факт 8. Найбільш незвичайна сорочка

Борщівська вишиванка / фото folkmoda.net

Одним із найоригінальніших видів вишиванок вважають борщівську, яка походить з Тернопільщини. Її особливість полягає у тому, що майстрині рясно розшивають білі сорочки чорними нитками, створюючи незвичайний одяг.

За легендою, такий стиль вишивання з’явився у XV-XVI століттях, коли турки напали на селище Борщівка. Тоді вони знищили практично всіх чоловіків, що змусило жінок з цього та сусідніх поселень протягом кількох поколінь одягати саме чорно-білі сорочки на знак скорботи.

Факт 9. Вишиванки та світові зірки

Українські традиційні сорочки відомі не тільки в нашій країні, але і за її межами. Вони навіть є у гардеробах відомих по всьому світі знаменитостей. Так, вишиванки від французького дизайнера Ізабель Маран можна знайти у повсякденному гардеробі Кейт Мосс, Енн Гетеуей, Холлі Беррі та Кетті Холмс. 

Кейт Мосс у вишиванці / фото з відкритих джерел

У 2012 році українська дизайнерка Олена Буреніна співпрацювала зі співачкою Мадонною, в результаті чого створила для неї вишиванку на підтримку альбому MDNA.

Факт 10. Рекорди

Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни

Семаковська Тетяна 10:00, 18 Травня 2024
Бахмутський краєзначий музей / фото з відкритих джерел

Сьогодні, 18 травня, в Україні та світі святкують День музеїв, це свято є нагадуванням про необхідність знати власну історію, поважати її та робити висновки на її основі. 

Редакція Бахмут IN.UA до цього свята підготувала матеріал про Бахмутський краєзнавчий музей та кімнату-музей писанкарства та розвитку народних ремесел, їх історію з появи й до сьогодення.

День музеїв у 2024 році

Музеї — це сховища пам’яті, де оживає минуле. Саме в таких місцях можна познайомитися історією власного краю та країни, дізнатися про особливості життя пращурів та про те, якими речами користувалися в побуті. 

Загалом, саме для того, щоб нагадати громадськості про роль музеїв у розвитку освіти та культури, у 1977 році Міжнародною радою музеїв було започатковано нині відомий Міжнародний тиждень музеїв.

Бахмутський краєзнавчий музей

Музей у минулому / архівне фото

Найбільш відомим музеєм Бахмута можна вважати саме Бахмутський краєзнавчий музей. Будинок, у якому він розмістився, був побудований на початку XX століття В.Г. Французовим, власником Бахмутського дротяно-цвяхового заводу. Він належав йому до 1917 року.

Сам музей з’явився в 1923 році, коли донецький лікар-епідеміолог та зоолог Борис Вальх ініціював таку ідею. Він також надав власні експонати у колекцію музею. Спершу  в закладі працювали лише троє людей: завідувач, сторож та техробітниця. Очолив цей музей сам Вальх.

Друга світова війна, яка сильно вплинула й на сам Бахмут, стала критичною для закладу, адже у 1941 році його спалили нацистські окупанти. Вже після війни заклад почали відновлювати та в знову відкрили у 1962 році. Майже через два десятиліття, музей отримав статус державного.

Вже за часів Незалежності, музей активно експонував понад 30 тисяч різних історичних реліквій як зі стародавніх часів, так з новітньої історії. Усього було 14 залів, 12 з яких — це основна експозиція, а ще у двох розміщували тематичні кімнати-музеї, зокрема, присвячені Миколі Чернявському та історії єврейської громади Бахмута.

Етап реконструкції / фото з відкритих джерел

До повномасштабного вторгнення краєзнавчий музей перебував у стані реконструкції, при цьому в ньому проходили виставки та просвітницькі заходи.

Вже під час війни, за словами начальниці управління культури та туризму Донецької ОВА, 60−70% бахмутських музейних колекцій вивезли в більш безпечні місця, зокрема, архіви для подальшого вивчення історії Бахмуту та Донеччини.

Сама будівля була зруйнована під час боїв у місці. 

Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел

Бахмутський міський народний Дім / фото з відкритих джерел

В Бахмуті був також більш локальний музей — Кімната-музей писанкарства та розвитку народних ремесел при Базовому комунальному закладі культури “Бахмутський міський народний Дім”, який відкрили у 2008 році. Тут експонували різні традиційні для регіону речі народного мистецтва, зокрема, які були присвячені писанкарству, гончарству, майстерству вишивки та навіть ювелірному мистецтву регіону.

Під час війни, більшу частину експонатів вдалося вивести. Сама ж будівля народного дому була зруйнована під час бойових дій у місті.

Окупанти регулярно публікують відеоролики з міста, де демонстрували нинішній стан Народного дому. На кадрах, опублікованих у листопаді 2023 року можна побачити, що від будівлі залишилася лише передня частина з колонами та оздобленим фасадом.

Народний дім у 2023 році / скриншот

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 15:45, 14 Травня 2024
Науковиці / фото ілюстративне

Багато сучасних історичних книг часто розповідають про “великих” людей в науці, які ж насправді просто викрали чужу ідею. На жаль, так часто відбувалося з винахідницями, існування яких після крадіжок просто стирали з історії.

Редакція Бахмут IN.UA підготувала підбірку із 7 відомих винахідниць, чиї досягнення привласнили собі представники чоловічої статі. 

Гендерні стереотипи в науці

В наукових колах існує явище, яке отримало назву ефект Матильди. Цей термін використовується для опису різноманітних проявів академічного сексизму, а в особливості тих моментів, коли наукові досягнення жінок просто привласнюють колеги чоловічої статі. Ця проблема, на жаль, існує й в сучасному науковому товаристві та ґрунтується на абсурдних гендерних стереотипах про те, що жінки “не здатні робити наукові відкриття”. Аналогічна проблема стосується і різних винаходів, які значно спростили наше життя своєю появою.

Геді Ламарр

Американська актриса та науковиця Геді Ламарр / ілюстрація Бахмут IN.UA

Геді Ламарр — це відома американська актриса 30-40-х років XX століття, яку можна назвати також матір’ю сучасного бездротового зв’язку по технології CDMA, Bluetooth та Wi-Fi.

Початок винахідницької діяльності актриси почався в 1940 році, коли вона почула новину про жахливу трагедію: під час евакуації з Франції втонув корабель “Ланкастрія” із 77 дітьми на борту. Геді Ламарр не бажала миритися з власною безпорадністю та вирішила діяти на користь власної країни, що призвело до спільної роботи з її другом Джорджем Антейлом. Парі в 1942 році вдалося створити технологію “стрибучих частот”, яка не дозволяла ворогам перешкоджати радіосигналу між літаком і керованою торпедою. 

Геді Ламарр та Джордж Антейл запатентували власну технологію, однак її проігнорували у ВМС США через складність реалізації. Вже після того, як термін чинності патенту вийшов, технологію почали використовувати інші науковці США. Як результат, ідея Ламарр стала основою для технологій сучасного мобільного зв’язку.

Про вклад науковиці дізналися лише в 1997 році. Її одразу нагородили премією Electronic Frontier Foundation. Сталося це незадовго до її смерті.

Карес Кросбі 

Карес Кросбі / ілюстрація Бахмут IN.UA

Вдалі моделі перших бюстгальтерів з’явилися на початку XX століття, коли відома культурна діячка Карес Кросбі у свої 19 років розізлилася на власний корсет для балу. Тоді винахідниця покликала власну покоївку та попросила її принести носові хустинки, шнур, дві стрічки, голку та нитку. 

Спонтанний винахід виявився дуже зручним, через що Кросбі вирішила запатентувати його. Саме таким чином у 1914 році з’явився патент на “бюстгальтер без спинки” та була заснована компанія Fashion Form Brassiere для його виробництва.

Згодом винахідниця вирішила продати дизайн власного виробу величезній корпорації Warner Brothers Corset Company, яка досить швидко почала заробляти мільйони на винаході Кросбі. Саму Карес Кросбі викреслили з історії бюстгальтерів.

Маргарет Найт

Маргарет Найт / ілюстрація Бахмут IN.UA

Деякі науковці стверджують, що Маргарет Елоїза Найт — це найвідоміша винахідниця XIX століття, чиї винаходи використовуються й досі або були розвинені в щось більш досконале. Так, вона запатентувала роторний двигун, машину для подачі паперу та багато іншого. 

В її біографії є також момент, який пов’язаний з чоловіком, котрий хотів привласнити собі чужу розробку. Ця історія почалася тоді, коли Маргарет Найт працювала на фабриці з виробництва паперових пакетів. Саме під час роботи майбутня винахідниця зрозуміла, що пакети для бакалійних товарів будуть набагато простішими та ефективнішими, якщо їх дно буде плоским. Згодом вона створила працюючу машину, яка формувала та складала паперові пакети з квадратним дном та допомогла їм стати товарами масового виробництва.

Коли винахідниця вирішила запатентувати свою розробку, з’явився чоловік на ім’я Чарльз Аннон. Він вкрав розробку Маргарет Найт та майже створив власний патент на її основі. Винахідниця досить швидко звернулася до суду, який. її підтримав. Варто зазначити, що під час слухання Аннон заявив, що “ні одна жінка не змогла б створити таку інноваційну річ”.

Ада Лавлейс

Ада Лавлейс, картина Альфреда Шалона / ілюстрація Бахмут IN.UA

Програмування як явище з’явилося не у XX столітті, а набагато раніше — в першій половині XIX. Ада Лавлейс вважається однією з перших у програмуванні.

Майбутня вчена народилася в сім’ї Джорджа Гордона Байрона, всесвітньо відомого поета. На відміну від свого батька-літератора, вона з дитинства захоплювалася математикою та іншими точними науками.

У 1833 році Ада, якій нещодавно виповнилося 17 років, познайомилася з 41-річним винахідником Чарлзом Беббіджем. Вони одразу подружилися та почали спільну роботу над створенням аналітичної машини — попередника комп’ютера.

В 1843 році науковиця написала замітки, в яких дала опис того, як аналітична машина Беббіджа повинна “ткати алгебраїчні візерунки, як жакардовий верстат створює квіти та листя”, що фактично було прототипом сучасного програмування. Ці записи викликали велику дискусію в наукових колах, адже авторство Ади Лавлейс ставилося під сумнів через стать. Вже після смерті Ади Лавлейс у 1852 році було опубліковане листування науковиці та Беббіджа, яке дозволяє припустити, що записи щодо програмування машини належали саме їй.

Маріон Донован

Винахідниця Маріон Донован / ілюстрація Бахмут IN.UA

Сучасні версії підгузків, які можна використовувати декілька разів, виникли в 40-х роках XX століття, коли Маріон Донован стала матір’ю. Винахідницю сильно дратувало те, що підгузки були одноразовими та швидко закінчувалися. Саме тоді вона вирішила використати власну фіранку для душу та створити своєрідний водонепроникний чохол для підгузків. Після декількох спроб їй вдалося створити водонепроникний аналог вже існуючих на той час гумових підгузків, які не причиняли дискомфорту шкірі дитини.

У 1949 році Маріон Донован вперше представила свій винахід, а в 1951 отримала патент на нього. На жаль, ідея не прижилась. Лише через десять років після того, як технологія Донован була запатентована, Віктор Міллс скористався напрацюваннями та створив відомий у всьому світі бренд Pampers.

Мері Андерсон

Мері Андерсон / ілюстрація Бахмут IN.UA

Мері Андерсон — американська винахідниця, яка створила склоочисник. Сама ідея такого винаходу з’явилася узимку 1902 року, коли Мері Андерсон перебувала в Нью-Йорку. Під час поїздки міським трамваєм вона помітила, що, попри морозний день, машиніст їхав з відкритими стулками вітрового скла, оскільки йому було необхідно постійно скидати дощ і сніг, які падали на скло.

Вже наступного року, винахідниця мала готовий проєкт склоочисника, який одразу ж запатентувала. 

У 1905 році Андерсон спробувала продати права на свій винахід одній канадській фірмі, але отримала відмову. Цей факт представники компанії аргументували тим, що не бачать комерційної цінності винаходу. 

Ситуація суттєво змінилася після закінчення терміну дії патенту в 1920 році, коли компанія Cadillac почала використовувати склоочисники конструкції Мері Андерсон як стандартне обладнання для усіх автомобільних моделей. Незабаром аналогічні дії зробили й інші автомобільні компанії світу.

Андерсон була введена до Зали слави винахідників у 2011 році, але за довге життя так і не отримала грошової компенсації за свій винахід.

Елізабет Мегі Філліпс

Елізабет Мегі Філліпс / ілюстрація Бахмут IN.UA

“Монополія” — це справжній феномен настільних ігор, який створила Елізабет Мегі Філліпс для демонстрації переваг вчення економіста Генрі Джорджа щодо негативних аспектів концентрації землі у приватних монополіях.

На початку свого існування, гра Елізабет Мегі Філліпс називалася “Землевласник“. Вона швидко стала популярною серед тогочасної інтелігенції в університетських містечках, але не в широких масах. 

У 1932 році компанія Parker Brothers придбала патент гри Елізабет за 500 доларів, в результаті чого відбувся ребрендинг і гра отримала назву “Монополія”

Елізабет Мегі Філліпс померла в 1948 році. Її внесок міг би бути забутим. Однак він став відомим в 1973 році, коли економіст Ральф Анспах судився з Parker Brothers через гру Anti-Monopoly. Саме тоді науковець дізнався про патенти Елізабет Мегі Філліпс, про що одразу ж розповів суспільству. 

Матеріал створений у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни

Сьогодні, 18 травня, в Україні та світі святкують День музеїв, це свято є нагадуванням про необхідність знати власну історію, поважати її та робити висновки на […]

Сім жінок, котрі створили інноваційні винаходи, які привласнили собі чоловіки

Багато сучасних історичних книг часто розповідають про “великих” людей в науці, які ж насправді просто викрали чужу ідею. На жаль, так часто відбувалося з винахідницями, […]

15:45, 14.05.2024 Скопіч Дмитро

Часів Яр до війни: фото мирного міста на Донеччині

Перш ніж стати епіцентром запеклих боїв російсько-української війни, Часів Яр був тихим і затишним містом  на Донбасі з багатовіковою історією та самобутньою культурною спадщиною. 

Горлівка до війни

Горлівка до війни: погляд зсередини на життя індустріального серця Донбасу

Горлівка, колись жваве та культурне місто, що знаходиться під російською окупацією з весни 2014 року. Його жителі згадують минуле з ностальгією, розповідаючи про унікальність місцевого […]

Як росіяни окупували українську церкву

Віра і зараз має великий вплив на політику і суспільну свідомість, а раніше вона повністю поглинала людське життя. Залежність української церкві від московії формувалася доволі […]