Ми сидимо у навчальній майстерні польського скульптора, викладача, професора Вєслава Короновського разом з його студентами з України. 17-річний Євген Суханов із Запоріжжя цьогоріч вступив до Художнього університету в Познані, паралельно він заочно вчиться у художньому коледжі у Харкові. Хлопець розповів, що виріс у робітничій родині, захопився скульптурою в школі, попри велике бажання реалізуватися у професії, не вважає себе талановитим і мусить багато працювати.

Університет, де немає нічого “правильного”

Українські студенти та їхні польські викладачі відзначають, що підходи до навчання скульптурі відрізняються в Україні та Польщі: європейські методи ґрунтуються на класичній школі з її канонами, але дозволяють студентам експериментувати, вільно висловлювати ідеї, інтерпретувати їх.

Польська школа не спирається на досвід соціалістичного реалізму, звертає увагу професор Короновський. Чи варто й Україні відмовлятися від нього? Якими мають бути пам’ятники сучасним українським героям? Дивимось на три концепції памʼятника герою України Олександру Мацієвському, монумент у Грузії і два в Україні — у Ніжині та Києві. Перші два виконані традиційно, в реалістичній манері, останній — більш авангардний, він викликав хвилю критики в Україні як “несмак”.

“Я не знаю, як правильно, але памʼятник Олександру Мацієвському в Києві, це сучасно, так може бути. Хоча мені більше до вподоби монумент герою, який встановили у Грузії”, — зізнається Євген Суханов.

Професор Короновський зауважує, що в університеті у Познані майбутніх скульпторів не вчать, що правильно, а що ні:

“Євген та інші мої студенти з України на початку навчання постійно запитували – “як правильно” виконати завдання? А я їм повторював, що “правильного” не існує, кожна ідея заслуговує на те, щоб її втілити”, — професор Короновський.

При цьому викладач підкреслює, що його студенти з України дуже талановиті.

Євген під час навчання у Познані та онлайн у Харкові прагне отримати знання, що допоможуть йому інтерпретувати твори минулого, експериментувати, реалізовувати інноваційні та класичні проєкти. Польська школа скульптури дозволяє висловити більше емоцій, експресії, вражень, натомість пострадянська — тяжіє до ортодоксального реалізму, копіювання, зазначає Євген.

“Але з радянської скульптури ми теж можемо відкинути шлак і взяти найкраще. Тобто, якби мені довелося робити зараз монументальну скульптуру, не певен, що вдалося би відійти від радянських канонів. Але, напевно, детальніше опрацював би образи, додав символи, посилив риси обличчя, характеру. І в цьому плані мені найбільше подобається грузинський варіант скульптури Мацієвського, де усі ці складові збалансовані. Але знову ж таки, посилення рис спостерігається і в радянській скульптурі. То як ми від цього відійдемо?” — розмірковує Євген.

Професор Короновський продовжує думку свого студента, торкаючись концепції пам’ятника герою Мацієвському у Києві:

“Цей канон абсолютного реалізму має відношення до попкультури, і це ми бачимо, наприклад, в американських трендах – такий надреалізм, гіперреалізм, він не залишає простору для інтерпретації, трактування. Мабуть, ця концепція не зовсім підходить для такого пам’ятника, який має стати символом героїзму, а не короткочасним явищем”.

Водночас юний Суханов демонструє як вчиться сучасним принципам створення скульптури: ось автопортрет, зроблений під час навчання у Харкові у класичній традиції, ближчий до соцреалізму. А ось цілком інший автопортрет — з асиметричними рисами, викривленими лініями, без гіперболізації, з тяжінням до нонконформізму — він створений протягом кількох місяців навчання Євгена в Польщі.

Героїзм без пафосу, але — з людським стражданням

Сучасна скульптура дозволяє показати не лише героїзм та силу, але й біль, лють, страждання звичайної людини. І це те, що займає думки 17-річного українця, майбутнього скульптора. Для курсової роботи він обрав ідею переосмислення радянської традиції: Євген робить ескіз сучасної інтерпретації відомої мозаїки у рідному Запоріжжі — в його задумі акцент не на пафосі, а на зусиллях, стражданні, місії. Мріє колись створити барельєф героям Революції Гідності.

Ще один першокурсник майстерні Короновського, Арсентій Самойлов, родом з Харкова, з родини скульптора. Сім’я студента пережила драматичні події: батьки хлопця на початку повномасштабного вторгнення росії опинились в окупації у Харківській області, а сам Арсентій залишався у Харкові, жив у коледжі.

Війна знищила всі юнацькі роботи Арсентія. Снаряд потрапив у заміський будинок Самойлових.

“Пощастило, що мама з молодшим братом пішла до сусідки, а батько курив на ґанку — повз нього пролетіли наші двері, поранило цеглою, від будинку нічого не лишилось, але всі живі”, — розповідає Арсентій.

Єдина вціліла робота юного скульптора стала експонатом художньої виставки у Познані, яка відбулась у червні 2023 року. Арсентій вдосконалив свою інсталяцію, додавши до неї шматки заліза з власного знищеного будинку — як нагадування про війну.

Хлопчина деякий час навчався в Німеччині і з подивом відзначив, що тамтешня школа скульптури не має академічної основи, на яку може спиратись митець, створюючи монументальні роботи. Натомість і в Польщі, і в Україні ця база існує, вона надає майстерності, впевненості:

“Так, академічна скульптура не є чимось творчим, але це основа, грамотність, яка дозволяє розвиватись професійно і вже з цими навичками формувати власне творче бачення». Арсентію близька польська школа викладання, він прагне працювати з каменем, новітніми матеріалами та формами, що дозволяють відтворити енергію людини. А поки навчається, бере участь у конкурсах скульптур”, — каже студент.

Щодо пам’ятників сучасним українським героям юнак впевнений — його покоління митців не буде творити так як 200 років тому. І в тому ж київському пам’ятнику Мацієвському він вбачає доволі цікавий сучасний підхід, нові технології. Цікаво, першокурсник, не погоджується з думкою свого вчителя, пана Короновського, що такий гіперреалізм є недоречним. Арсентій аргументує: у героїзації сучасний митець має використовувати інновації, а пам’ятники українським героям не мусять нагадувати класичні монументи, створені в різних країнах навіть п’ятдесят років тому. Потрібно не боятися використовувати компʼютерну графіку, проєкції.

Професор Короновський, який є автором одного з монументів героям великопольського повстання, ставиться до цього іронічно, але не заперечує право студента на іншу точку зору. Адже в Художньому університеті у Познані немає неправильних думок, є різні.

А от 18-річна Руслана Гилетина, як видно з її виразної міміки, не погоджується ані з Євгеном, ані з Арсентієм. Дівчина ще тільки планує вступити до університету у Познані. Зараз вона має статус біженки в Польщі, її рідний Енергодар все ще в окупації.

У 2023 році Руслана не пройшла за конкурсом, вона була 40-ю зі 153 абітурієнтів університету у Познані. Тендітна дівчина поки працює на будівництві муляром фасадів і готується до вступних іспитів цьогоріч. Ще Руслана захищатиме диплом у харківському художньому коледжі, вже за кілька місяців.

“В європейському просторі скульптури залишають глядачеві місце для роздумів, на противагу до пострадянського монументалізму. Мусимо поступово відмовлятися від соцреалізму. Сучасним українським скульптурам не вистачає оригінальності композиції, живості, динаміки, оцього європейського спонукання до рефлексій”, — вважає майбутня абітурієнтка.

Вона проти ідеалізації героїв. Переконана, що треба показувати їх не ідолами, а людьми, зі своїми рисами характеру, це має бути чесно.

В майбутньому Руслана мріє відкрити свою художню студію та займатись арттерапією хворих діток.

Між західною та східною традицією

Раніше у Польщі в художніх вишах на спеціалізації зі скульптури дуже рідко навчались українці. Але під час війни тільки університет в Познані прийняв кілька десятків наших студентів. Інтерес зростає, що сприяє більшій культурній інтеграції України та Польщі, появі нових ідей і спільних мистецьких проєктів.

До нашої дискусії долучається декан факультету скульптури Художнього університету у Познані, доктор наук Ігор Мікода, для якого українська культура є дуже близькою, адже частина родини пана Ігоря походить з України. Менше з тим, він визнає, що формат навчання на спеціалізації “скульптура” у Польщі дещо відрізняється від викладання як в Україні, так і на заході Європи, і в США.

“Польща є певним посередником з огляду на формат навчання і традиції. Ми є таким буфером між Сходом та Заходом у широкому розумінні підходів до навчання — між класичним академічним викладанням скульптури та авангардом”, — каже Ігор Мікода.

Класичне викладання притаманне Україні, а авангардні методи – Заходу. Проте університети у США, Італії, Іспанії починають повертатися до традиційного академічного стилю, авангард перестає бути їхнім провідним нарративом. І повернення до класичного академічного викладання є доброю ознакою у мистецтві, скульптурі, переконаний декан Мікода.

Водночас він переконаний, що не можна обмежувати навчання майбутніх скульпторів лише академічним форматом, бо це гальмує розвиток мистецької думки, творчості. Може тому цей мікс класики та авангарду так приваблює українських студентів у Польщі?

Тобто ті авангардні, гіперреалістичні приклади скульптур, які зараз зʼявляються в Україні, вже відходять у минуле на Заході. Чи це наше українське захоплення авангардом дозволить запропонувати суспільству новітню викристалізовану ідею памʼятників героям-сучасникам?

Чи буде переосмислена класична традиція, від неї віднімуть беззмістовний пафосний соцреалізм на користь класичного реалізму з увіковіченням героїв, звичайних людей, з їхніми болем та мужністю? Дискусій та експериментів не уникнути. Бо немає чогось цілком “неправильного” у сучасній мистецькій думці. Проте не все з нових підходів буде прищеплене і залишиться у спадок наступним поколінням.

Примітка. Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.

Читайте також:

• Боротьба донеччан за українську державність
• “Дітям треба було вчити мову”: як у Польщі заснували українську школу
• “Не дозволила собі плакати жодного дня”: як бахмутянка навчає чирлідерок у Польщі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Гощі цими днями презентують проєкт будівництва кварталу для ВПО “Бахмут-Гоща”. Своєю чергою, бахмутяни цікавились, чи є у Гощі робота для них. Як з’ясувалося, вакансій тут багато на різні посади. Крім того, можна опанувати новий фах, наприклад ковальство, а ще є можливості для ветеранів.

Редакція розпитала про це в Олега Нерода, начальника Гощанського управління Рівненської філії Рівненського обласного центру зайнятості.

Робота в Гощі

В Гощанській громаді презентують проєкт “Бахмут-Гоща”, який можуть реалізувати на території Рівненщини. Бахмутяни цікавляться, яка ситуація в громаді з роботою та чи зможуть вони знайти там вакансії.

За словами очільника Гощанського центру зайнятості, вакансій є багато, а середня зарплата в громаді складає близько 20 тисяч гривень.

“Вакансій вистачає. Наприклад, зараз триває реконструкція в Гощанському цегельному заводі, будують новий цех — лише там маємо 20 вакансій різних видів. Також у нас є робота на сільськогосподарських підприємствах, на молокопереробних. Є вакансії й на заводі “Пригощайся” (ред. завод, де виготовляють цукерки, пастилу тощо). Є два ковбасні заводи, де також треба працівників. Можливості працевлаштуватися є”, — каже Олег Нерода.

Робота в Гощі знайдеться й для ветеранів та людей з інвалідністю, пояснює співрозмовник. Він додає, що в місцевому центрі зайнятості допомагають підібрати вакансії для людей, опираючись на їх можливості та досвід. Якщо ж досвіду немає, але бажання працювати є, то для таких людей існує можливість безоплатного навчання, наприклад ковальській справі. Воно триває 5 місяців.

Жінки, які прагнуть опанувати водійську професію, можуть отримати підтримку через центр зайнятості. У громаді вже є приклад жінки, яку направили на навчання для роботи трактористкою.

Примітка. Щоб пройти навчання безоплатно, ви маєте стояти на обліку в центрі зайнятості.

“У нас є база для навчання в Центрі професійно-технічної освіти, а безпосередньо біля центру зайнятості навчають ковалів. Тобто, хто хоче навчитися робити чудові речі за допомогою одної болгарки — то є майстер, який допоможе в цьому питанні”, — пояснює Олег Нерода.

В громаді вже майже рік діє експериментальний проєкт для ветеранів — це також безплатне навчання ковальській справі, курси водіїв тощо. Ветеран може навчатись тут, навіть якщо він не перебуває на обліку в центрі зайнятості, а, наприклад, на реабілітації.

Також для ветеранів в Гощі працює “Центр інтеграції ветеранів”, його програму роботи можна переглянути за посиланням.

За словами Олега Нерода, Гощанська громада пропонує багато можливостей для працевлаштування та навчання. За потреби тут допоможуть відкрити ФОП для тих, хто після курсів ковальства вирішить розпочати власну справу.

“Бахмут-Гоща”

Проєкт “Бахмут-Гоща” передбачає будівництво на території Гощанської громади кварталу для ВПО, тут планують звести:

• чотириповерхові будинки площею від 2 210 метрів квадратних за 5 місяців;
• двоповерхові будівлі зведуть за 4 місяці, їх площа сягатиме від 630 метрів квадратних;
• освітній комплекс, де зможуть здобувати освіту 400 дітей. Школу планують звести за 12 місяців;
•  амбулаторія площею від 235 метрів квадратних, яку можуть звести терміном від 2 місяців.

Примітка. На території Гощанської громади планують дати житло для 3 тисяч бахмутян. Це стане можливим лише за варіанту, що знайдуться донори, які забезпечать фінансування проєкту.

Читайте також:

• “Бахмут-Гоща”: на якому етапі ухвалення проєкту будівництва житла для бахмутян у Гощі
• “Бахмут-Гоща”: хто може отримати житло, яке планують будувати для бахмутян, та чи буде воно в Баришівці
• На мапі відзначено 11 областей: Метінвест опублікував проєкт побудови кварталів для жителів Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У селищі Гоща Рівненської області планують побудувати житловий квартал для бахмутян. Проєкт будівництва житла для переселенців розробили в “Метінвесті”. Бахмутська делегація представила проєкт на виставці-конференції Rebuild Ukraine, присвяченій відбудові України. Для реалізації проєкту тепер необхідне схвалення Гощанської громади та залучення донорів, які забезпечать фінансування

На якому етапі ухвалення проєкту в Гощі, редакції “Бахмут IN.UA” розповів очільник Гощанської громади Микола Панчук.

“Бахмут-Гоща”, презентація проєкту

Наразі в Гощанській громаді проводять презентації проєкту “Бахмут-Гоща”. Його вже представили виконавчому комітету й освітянам. Після цього, за потреби, презентації проведуть у старостинських округах.

“Презентація і обговорення проєкту вже відбулися для виконавчого комітету селищної ради, всіх освітян, директорів нашої територіальної громади. Також презентація запланована для депутатів громади і керівників комунальних установ. Далі, якщо буде потрібно, ми поїдемо в старостинські округи, щоб показати проєкт там і презентувати з перших вуст від представників Бахмута і мене, як селищного голови. Наприклад, якщо буде потреба в медиків почути це, то ми поїдемо й до них. Будемо максимально публічно висвітлювати все”, — розповів Микола Панчук.

Окремо селищна рада збиратиме думки та зауваження від громадськості та бізнесу.

“Буде зроблена анкета, яку ми надамо для опитування людей. Туди наші мешканці зможуть надавати свої пропозиції й рекомендації, розповісти, що, можливо, вони бачать по-іншому. Також зараз ми робимо зріз по бізнесу — їхні потреби, кількість працівників у нашій громаді, кількість працівників, які ще потрібні”, — розповідає очільник громади.

Презентувати проєкт і збирати думки громадськості планують протягом двох тижнів. Після цього буде ухвалене юридичне рішення щодо виділення землі під будівництво.

“Нам важливо почути думки всіх людей, які тут проживають, врахувати їхні зауваження. Тільки після цього буде затверджено генплан у цьому році та ухвалене рішення про виділення земельної ділянки”, — розповідає Микола Панчук.

Будівництво житла для бахмутян: реакція громади

Звести житло для переселенців у Гощі планували вже давно. Адже сюди релокувалося Бахмутське професійно-технічне училище, і для викладачів немає житла.

Очільник громади каже, що спочатку місцеві жителі з обережністю ставилися до нових жителів громади. Однак вже зараз їхня думка змінилася.

“Коли релокувалося Бахмутське училище (Бахмутський центр професійно-технічної освіти — ред.), громада ставилася дуже з обережністю. Але всі освітяни, які сюди приїхали, дуже гарно себе зарекомендували. Вони професійно, відповідально та якісно надають свої послуги. Але вони не мають тут власного житла. І за цей період я, як голова, і мої представники, які їздять по Україні, шукали всі можливості для того, щоб десь знайти фінанси на житло”, — розповідає голова селища.

Збудувати житловий квартал для бахмутян у Гощі запропонувала Бахмутська міська рада. На цю пропозицію схвально відреагувало керівництво громади і бізнес. Більшість жителів селища також позитивно сприйняли новину.

“Я скажу чесно, цей проєкт нам точно цікавий, бо нам не вистачає дуже багато людей для бізнесу”, — зауважив селищний голова Микола Панчук.

Ознайомитися з проєктом “Бахмут-Гоща” можна в нашому матеріалі.

Читайте також:

• Бахмутська міськрада анонсувала першочерговий план відновлення міста
• Доступне житло для ВПО: які програми діють в Україні
• Можливості для переселенців на Київщині: де пропонують безкоштовне житло та роботу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!