Ми сидимо у навчальній майстерні польського скульптора, викладача, професора Вєслава Короновського разом з його студентами з України. 17-річний Євген Суханов із Запоріжжя цьогоріч вступив до Художнього університету в Познані, паралельно він заочно вчиться у художньому коледжі у Харкові. Хлопець розповів, що виріс у робітничій родині, захопився скульптурою в школі, попри велике бажання реалізуватися у професії, не вважає себе талановитим і мусить багато працювати.

Університет, де немає нічого “правильного”

Українські студенти та їхні польські викладачі відзначають, що підходи до навчання скульптурі відрізняються в Україні та Польщі: європейські методи ґрунтуються на класичній школі з її канонами, але дозволяють студентам експериментувати, вільно висловлювати ідеї, інтерпретувати їх.

Польська школа не спирається на досвід соціалістичного реалізму, звертає увагу професор Короновський. Чи варто й Україні відмовлятися від нього? Якими мають бути пам’ятники сучасним українським героям? Дивимось на три концепції памʼятника герою України Олександру Мацієвському, монумент у Грузії і два в Україні — у Ніжині та Києві. Перші два виконані традиційно, в реалістичній манері, останній — більш авангардний, він викликав хвилю критики в Україні як “несмак”.

“Я не знаю, як правильно, але памʼятник Олександру Мацієвському в Києві, це сучасно, так може бути. Хоча мені більше до вподоби монумент герою, який встановили у Грузії”, — зізнається Євген Суханов.

Професор Короновський зауважує, що в університеті у Познані майбутніх скульпторів не вчать, що правильно, а що ні:

“Євген та інші мої студенти з України на початку навчання постійно запитували – “як правильно” виконати завдання? А я їм повторював, що “правильного” не існує, кожна ідея заслуговує на те, щоб її втілити”, — професор Короновський.

При цьому викладач підкреслює, що його студенти з України дуже талановиті.

Євген під час навчання у Познані та онлайн у Харкові прагне отримати знання, що допоможуть йому інтерпретувати твори минулого, експериментувати, реалізовувати інноваційні та класичні проєкти. Польська школа скульптури дозволяє висловити більше емоцій, експресії, вражень, натомість пострадянська — тяжіє до ортодоксального реалізму, копіювання, зазначає Євген.

“Але з радянської скульптури ми теж можемо відкинути шлак і взяти найкраще. Тобто, якби мені довелося робити зараз монументальну скульптуру, не певен, що вдалося би відійти від радянських канонів. Але, напевно, детальніше опрацював би образи, додав символи, посилив риси обличчя, характеру. І в цьому плані мені найбільше подобається грузинський варіант скульптури Мацієвського, де усі ці складові збалансовані. Але знову ж таки, посилення рис спостерігається і в радянській скульптурі. То як ми від цього відійдемо?” — розмірковує Євген.

Професор Короновський продовжує думку свого студента, торкаючись концепції пам’ятника герою Мацієвському у Києві:

“Цей канон абсолютного реалізму має відношення до попкультури, і це ми бачимо, наприклад, в американських трендах – такий надреалізм, гіперреалізм, він не залишає простору для інтерпретації, трактування. Мабуть, ця концепція не зовсім підходить для такого пам’ятника, який має стати символом героїзму, а не короткочасним явищем”.

Водночас юний Суханов демонструє як вчиться сучасним принципам створення скульптури: ось автопортрет, зроблений під час навчання у Харкові у класичній традиції, ближчий до соцреалізму. А ось цілком інший автопортрет — з асиметричними рисами, викривленими лініями, без гіперболізації, з тяжінням до нонконформізму — він створений протягом кількох місяців навчання Євгена в Польщі.

Героїзм без пафосу, але — з людським стражданням

Сучасна скульптура дозволяє показати не лише героїзм та силу, але й біль, лють, страждання звичайної людини. І це те, що займає думки 17-річного українця, майбутнього скульптора. Для курсової роботи він обрав ідею переосмислення радянської традиції: Євген робить ескіз сучасної інтерпретації відомої мозаїки у рідному Запоріжжі — в його задумі акцент не на пафосі, а на зусиллях, стражданні, місії. Мріє колись створити барельєф героям Революції Гідності.

Ще один першокурсник майстерні Короновського, Арсентій Самойлов, родом з Харкова, з родини скульптора. Сім’я студента пережила драматичні події: батьки хлопця на початку повномасштабного вторгнення росії опинились в окупації у Харківській області, а сам Арсентій залишався у Харкові, жив у коледжі.

Війна знищила всі юнацькі роботи Арсентія. Снаряд потрапив у заміський будинок Самойлових.

“Пощастило, що мама з молодшим братом пішла до сусідки, а батько курив на ґанку — повз нього пролетіли наші двері, поранило цеглою, від будинку нічого не лишилось, але всі живі”, — розповідає Арсентій.

Єдина вціліла робота юного скульптора стала експонатом художньої виставки у Познані, яка відбулась у червні 2023 року. Арсентій вдосконалив свою інсталяцію, додавши до неї шматки заліза з власного знищеного будинку — як нагадування про війну.

Хлопчина деякий час навчався в Німеччині і з подивом відзначив, що тамтешня школа скульптури не має академічної основи, на яку може спиратись митець, створюючи монументальні роботи. Натомість і в Польщі, і в Україні ця база існує, вона надає майстерності, впевненості:

“Так, академічна скульптура не є чимось творчим, але це основа, грамотність, яка дозволяє розвиватись професійно і вже з цими навичками формувати власне творче бачення». Арсентію близька польська школа викладання, він прагне працювати з каменем, новітніми матеріалами та формами, що дозволяють відтворити енергію людини. А поки навчається, бере участь у конкурсах скульптур”, — каже студент.

Щодо пам’ятників сучасним українським героям юнак впевнений — його покоління митців не буде творити так як 200 років тому. І в тому ж київському пам’ятнику Мацієвському він вбачає доволі цікавий сучасний підхід, нові технології. Цікаво, першокурсник, не погоджується з думкою свого вчителя, пана Короновського, що такий гіперреалізм є недоречним. Арсентій аргументує: у героїзації сучасний митець має використовувати інновації, а пам’ятники українським героям не мусять нагадувати класичні монументи, створені в різних країнах навіть п’ятдесят років тому. Потрібно не боятися використовувати компʼютерну графіку, проєкції.

Професор Короновський, який є автором одного з монументів героям великопольського повстання, ставиться до цього іронічно, але не заперечує право студента на іншу точку зору. Адже в Художньому університеті у Познані немає неправильних думок, є різні.

А от 18-річна Руслана Гилетина, як видно з її виразної міміки, не погоджується ані з Євгеном, ані з Арсентієм. Дівчина ще тільки планує вступити до університету у Познані. Зараз вона має статус біженки в Польщі, її рідний Енергодар все ще в окупації.

У 2023 році Руслана не пройшла за конкурсом, вона була 40-ю зі 153 абітурієнтів університету у Познані. Тендітна дівчина поки працює на будівництві муляром фасадів і готується до вступних іспитів цьогоріч. Ще Руслана захищатиме диплом у харківському художньому коледжі, вже за кілька місяців.

“В європейському просторі скульптури залишають глядачеві місце для роздумів, на противагу до пострадянського монументалізму. Мусимо поступово відмовлятися від соцреалізму. Сучасним українським скульптурам не вистачає оригінальності композиції, живості, динаміки, оцього європейського спонукання до рефлексій”, — вважає майбутня абітурієнтка.

Вона проти ідеалізації героїв. Переконана, що треба показувати їх не ідолами, а людьми, зі своїми рисами характеру, це має бути чесно.

В майбутньому Руслана мріє відкрити свою художню студію та займатись арттерапією хворих діток.

Між західною та східною традицією

Раніше у Польщі в художніх вишах на спеціалізації зі скульптури дуже рідко навчались українці. Але під час війни тільки університет в Познані прийняв кілька десятків наших студентів. Інтерес зростає, що сприяє більшій культурній інтеграції України та Польщі, появі нових ідей і спільних мистецьких проєктів.

До нашої дискусії долучається декан факультету скульптури Художнього університету у Познані, доктор наук Ігор Мікода, для якого українська культура є дуже близькою, адже частина родини пана Ігоря походить з України. Менше з тим, він визнає, що формат навчання на спеціалізації “скульптура” у Польщі дещо відрізняється від викладання як в Україні, так і на заході Європи, і в США.

“Польща є певним посередником з огляду на формат навчання і традиції. Ми є таким буфером між Сходом та Заходом у широкому розумінні підходів до навчання — між класичним академічним викладанням скульптури та авангардом”, — каже Ігор Мікода.

Класичне викладання притаманне Україні, а авангардні методи – Заходу. Проте університети у США, Італії, Іспанії починають повертатися до традиційного академічного стилю, авангард перестає бути їхнім провідним нарративом. І повернення до класичного академічного викладання є доброю ознакою у мистецтві, скульптурі, переконаний декан Мікода.

Водночас він переконаний, що не можна обмежувати навчання майбутніх скульпторів лише академічним форматом, бо це гальмує розвиток мистецької думки, творчості. Може тому цей мікс класики та авангарду так приваблює українських студентів у Польщі?

Тобто ті авангардні, гіперреалістичні приклади скульптур, які зараз зʼявляються в Україні, вже відходять у минуле на Заході. Чи це наше українське захоплення авангардом дозволить запропонувати суспільству новітню викристалізовану ідею памʼятників героям-сучасникам?

Чи буде переосмислена класична традиція, від неї віднімуть беззмістовний пафосний соцреалізм на користь класичного реалізму з увіковіченням героїв, звичайних людей, з їхніми болем та мужністю? Дискусій та експериментів не уникнути. Бо немає чогось цілком “неправильного” у сучасній мистецькій думці. Проте не все з нових підходів буде прищеплене і залишиться у спадок наступним поколінням.

Примітка. Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine.

Читайте також:

• Боротьба донеччан за українську державність
• “Дітям треба було вчити мову”: як у Польщі заснували українську школу
• “Не дозволила собі плакати жодного дня”: як бахмутянка навчає чирлідерок у Польщі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство розвитку громад та територій завершило відбір учасників для міжнародної Конференції з питань відновлення України, яка пройде 25–26 червня 2026 року у місті Гданськ. З усієї країни для участі відібрали 102 громади. До списку учасників потрапила і Бахмутська громада.

Детальніше про Конференцію з питань відновлення України URC-2026 та роль Бахмута в ній — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Конференція з питань відновлення України URC-2026

25–26 червня 2026 року у місті Гданськ, що у Польщі, пройде Конференція з питань відновлення України URC-2026. Вона орієнтована на практичні результати, а саме на укладення міжнародних угод, залучення фінансування та запуск спільних ініціатив. Робота заходу поділена на кілька складових частин, розділенних за певними напрямками.

Примітка. URC або Ukraine Recovery Conference — це головна міжнародна конференція, присвячена відбудові та економічному розвитку України. Захід об’єднує уряди країн-партнерів, міжнародні фінансові інституції, інвесторів, бізнес та громадськість для мобілізації фінансової підтримки та втілення конкретних інвестиційних проєктів

Форум відновлення працюватиме як офлайн-платформа для українських, польських та міжнародних сторін. Тут відбуватиметься обмін практиками та пошук рішень для залучення приватного сектору до відбудови. Бізнес-ярмарок передбачає виставки компаній для сприяння співпраці між місцевим самоврядуванням та інвесторами.

Інфраструктурна платформа функціонуватиме за чотирма напрямами:

• відновлення транспортного сполучення;
• розвиток розподіленої генерації та енергетична стійкість;
• цифрова трансформація для управління інфраструктурою;
• узгодження транспортного, енергетичного та митного регулювання зі стандартами ЄС.

Енергетична платформа об’єднає уряди, фінансові організації та інвесторів для обговорення трансформації енергетичного сектору України. Увага приділятиметься новій енергетичній стратегії, безпеці та розбудові децентралізованої енергосистеми.

На полях конференції також відбудеться зустріч Керівного комітету Української платформи донорів за участі представників уряду України, країн “Групи семи”, Європейського Союзу та фінансових інституцій. Учасники обговорять бюджетні потреби, просування реформ та розширення приватних інвестицій.

Додатково працюватиме форум аналітичних центрів. Дослідницькі установи надаватимуть експертизу для формування політик у ключових сферах довгострокового розвитку.

Учасники URC-2026

Загалом на участь у заході подали 356 заявок. Відбір відбувався за системою рейтингування. Оцінювання базувалося на п’яти ключових напрямах:

• досвід міжнародної співпраці;
• якість стратегічного планування;
• застосування територіально-орієнтованого підходу;
• рівень інвестиційної готовності та антикорупційна діяльність;
• участь в ініціативі “Пліч-о-Пліч: Згуртовані громади” або інших формах співробітництва між муніципалітетами.

Участь у конференції дозволить громадам встановити прямі контакти з міжнародними донорами та налагодити партнерства для відновлення територій.

Варто зазначити, що Бахмутська громада подала власну заявку на участь в конференції та пройшла відбір. крім неї з Донецької області у список учасників потрапили Маріупольська та Покровська громади.

Читайте також:

“Грошей на компенсацію всім зараз немає”: нардеп Фролов про ваучери, будиночки в селі і 40 мільярдів доларів, які потрібні на житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У квітні 2026 року представники Бахмутської та Гощанської громад перейшли до практичного обговорення реалізації проєкту будівництва соціального житла в Гощі. Координувати реалізацію проєкту має робоча група. 5 червня Бахмутська МВА офіційно затвердила її склад. До нього увійшли 15 осіб.

Хто увійшов до складу робочої групи і які функції вона виконуватиме, йдеться у розпорядженні начальника Бахмутської МВА № 163рр.

Будівництво житла для бахмутян у Гощі, робоча група

Бахмутська міська військова адміністрація створила робочу групу з реалізації проєкту “Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків для ВПО з Бахмутської громади у селищі Гоща”. Головою робочої групи призначено Олександра Марченка — заступника начальника Бахмутської МВА. Заступницею голови робочої групи стала Надія Трофимова, заступниця начальника Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міськради, а секретаркою — Наталя Орел, начальниця відділу капітального будівництва Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міськради.

Серед членів робочої групи налічуються четверо представників Бахмутської громади, і восьмеро — Гощанської. Бахмутську громаду представляють:

• Олександр Бондарєв — директор КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”;
• Наталя Отюніна — начальниця Управління муніципального розвитку Бахмутської міськради;
• Тетяна Соловйова — виконувачка обов’язків начальниці Фінансового управління Бахмутської міськради;
• Тетяна Татаринова — начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міськради.

Серед представників Гощанської громади до складу робочої групи увійшли:

• Надія Божок — директорка КП “Архітектурно-планувальне бюро”;
• Олександр Ковалець — начальник відділу земельних відносин, екології та благоустрою Гощанської селищної ради;
• Марія Мамончук — головна спеціалістка відділу архітектури, містобудування, будівництва та просторового планування Гощанської селищної ради;
• Ігор Мельник — начальник відділу архітектури, містобудування, будівництва та просторового планування Гощанської селищної ради;
• Віталій Михалочко — начальник юридичного відділу Гощанської селищної ради;
• Анастасія Табекова — керуюча справами виконавчого комітету Гощанської селищної ради;
• Оксана Чучман — начальниця відділу економіки Гощанської селищної ради;
• Іван Якимчук — заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів.

Чим займатиметься робоча група з будівництва житла в Гощі

Окрім складу робочої групи, Бахмутська МВА затвердила положення про її роботу. В ньому перелічені основні завдання робочої групи, загалом їх 12. Серед них:

• розробка документів для реалізації проєкту;
• підготовка тендерної документації;
• підготовка контрактів та інших документів, передбачених проєктом;
• управління проєктом, моніторинг його впровадження, включаючи контроль за цільовим використанням коштів, підготовка регулярних звітів про стан виконання проєкту;
• надання звітів про хід реалізації проєкту, дотримання норм та процедур;
• координація та об’єднання учасників проєкту, консультантів та підрядників;
• проведення тендерів та адміністрування контрактів;
• управлінський контроль та звітність: контроль витрат, дотримання графіка, технічних показників та процедур звітності;
• комунікація та зв’язки з іншими сторонами, які беруть участь у проєкті або на які впливає проєкт;
• забезпечення відповідності фінансових документів та договорів;
• організація вчасних виплат за контрактами.
• контроль за виконанням реалізації проєкту.

Читайте також:

• Скільки родин із тимчасово окупованих територій купили житло за ваучери
• Сіверськодонецька громада хоче дати житло ВПО 60+: звідки взяли 51 мільйон і хто отримає квартири
• “ВПО можуть втратити доступну іпотеку”: чому правозахисники виступають проти об’єднання Держмолодьжитла з Укрфінжитлом

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!