Місто Часів Яр, яке зараз обстрілюють та руйнують росіяни, має багато цінних пам’яток та споруд. Невідомо, що з архітектурного ансамблю вдасться зберегти, а що лише залишиться на світлинах. Втім, саме фото допомагають майбутнім поколінням побачити минуле. У мережі з’явилися унікальні архівні кадри з Часів Яру.
Опублікував їх КЗ “Часовоярський історико-краєзнавчий музей”.
Фото Часів Яру
Часів Яр / архівні світлини
Люди на вулицях міста / архівні фото
На кадрі вище, місцеві жителі впізнали свої рідних / скриншот
Місто живе, гуляють місцеві / архівні світлини
Монумент у місті / архівні світлини
На вулицях Часів Яру багато клумб та зелені / архівні світлини
Допомога від Червоного Хреста / фото Червоний Хрест України
На Сумщині відкрилась реєстрація на гуманітарну допомогу для ВПО. Отримати її можуть переселенці і переселенки, які зареєстровані в Конотопському районі області.
Про це повідомляє Конотопська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України.
Як отримати гуманітарну допомогу від Червоного Хреста на Сумщині
У Сумській області відкрили реєстрацію на отримання допомоги від Червоного Хреста. Її можуть отримати переселенці і переселенки, які зареєстровані в місті Конотоп та інших населених пунктах Конотопського району.
Допомогу надаватимуть людям, які перемістились на Сумщину у 2024-2026 роках.
Реєстрація на допомогу проходить через онлайн-форму.
Допомога військовим від “Бахмуту Українського” / фото “Бахмут Український”
Громадська організація “Бахмут Український” постійно поєднує волонтерську допомогу військовим із культурною роботою, аби зберегти українську ідентичність тимчасово окупованого Бахмута. Робота кипить у ГО й зимовий період.
Детальніше про те, чим займається ГО “Бахмут Український” — розповіли представники організації: керівник ГО “Бахмут Український” Віктор Зіпір та одна з засновниць організації Світлана Кравченко.
Допомога військовим: збори за запитами
Основний напрямок роботи “Бахмуту Українського” — підтримка підрозділів Сил оборони. За словами волонтера Віктора Зіпіра, команда працює виключно за адресними запитами від військових.
“Те, чим я займаюся і команда, з якою я працюю, — це збори коштів у запитах військових, пошук цих товарів, відправка цих товарів і інформаційна підтримка підрозділів”, — каже Віктор Зіпір.
У зимовий період найбільш затребуваними залишаються речі, які безпосередньо впливають на виживання бійців. Серед них — потужні павербанки та зарядні станції, які використовуються на віддалених позиціях.
“Ці великі павербанки на 30 000 міліампер — це розхідний матеріал. Вони відправляються на точки і, як правило, не повертаються. Там завдання одне — вижити“, — пояснює він.
Також військові регулярно звертаються із запитами на хімічні грілки для рук, ніг і тіла, дрони різних типів — від FPV до тепловізійних, а іноді й на будівельні матеріали.
“Вони змінюють дислокації та з нуля облаштовують укриття. Шурупи, пили, біт — це теж розхідник, який їм ніде взяти“, — зазначає Зіпір.
Волонтер також вказав, що бійцям на фронті часто потрібні машини.
“Це потреба, мабуть, по вартості №1. Вони у них — справжній розхідний матеріал, якого іноді вистачає лише на тиждень“, — каже Віктор Зіпір.
Він додає, що автівки на фронті потрібні, але це дуже дорого. Плюс, є певна проблема: волонтери не можуть закуповувати машини напряму в приватних осіб.
Як змінилися потреби фронту
Порівнюючи ситуацію з початком повномасштабної війни, волонтер каже: запити стали іншими.
“Три роки тому потрібно було все — від шкарпеток до бушлатів. Зараз одягом вони забезпечені, і таких запитів майже немає“, — говорить Віктор Зіпір.
Так само зменшилася потреба в їжі, перев’язувальних матеріалах і базових медикаментах. Натомість постійною залишається потреба в енергозабезпеченні та техніці.
“Екофлоу і павербанків багато не буває. Це потрібно всім і постійно“, — підсумовує волонтер.
Також часто виникає потреба в сезонних ліках, які допомагають під час гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) чи грипу.
Волонтерство в умовах виснаження
Серед головних викликів зимового періоду — фінансове та емоційне виснаження.
“Наша організація — це переважно бахмутяни, які втратили все. Якщо хтось працює — немає часу, якщо не працює — немає можливості допомагати фінансово“, — каже Віктор Зіпір.
За його словами, збори коштів проходять дедалі важче, не вистачає ресурсів навіть на оренду складу, а багато волонтерів перебувають у стані вигорання.
Культурний фронт та ствердження української ідентичності
Паралельно з волонтерством ГО “Бахмут Український” продовжує реалізовувати культурні ініціативи. В цій роботі беруть участь багато волонтерів, зокрема Світлана Кравченко.
“Ми не прив’язуємося до сезону — культурні проєкти реалізуються постійно“, — зазначає вона в коментарі редакції Бахмут IN.UA.
Лише за останній час громадська організація організувала декілька культурних подій в Дніпропетровській області. Зокрема, нині в місті Самар триває виставка “Про Бахмут мовою українських строїв”, створена у співпраці з творчою майстернею “Бахмутський оберіг”. Як зізнається Світлана Кравченко, через великий інтерес громади експозицію продовжили на січень.
“І на фоні цієї виставки багато відбувається екскурсій цікавих розповідей про Бахмут, презентації, майстер-класи. І це не дає забути про те, що таке місто є в українському просторі, не дивлячись на те, що воно тимчасово окуповане“, — каже одна із засновниць “Бахмуту Українського”.
Підняття українського прапора над Бахмутом у 1917 році / фото Світлани Кравченко
Окреме місце в діяльності організації займає робота з історичною пам’яттю про українську ідентичність Бахмута. Одним із таких прикладів є картина бахмутського художника Сергія Садчикова “Підняття українського прапора над Бахмутом у 1917 році”. Картина була презентована в бахмутському краєзнавчому музеї восени 2021 року і втрачена в Бахмуті у 2022-му.
Авторська репліка / фото Світлани Кравченко
“Ця картина відображає важливу подію, яка відбулася на сході у 1917 році. Вона фіксувала те, що Бахмут на рівні державних органів підтримав Українську Народну Республіку. Ця картина є маркером історії міста, яка показує ще інший бік, котрий зовсім невідомий, як би мовити, великій Україні“, — вказує Світлана Кравченко.
Вона додала, що сама доля в картини не менш бурхлива. Оригінал роботи був знищений у Бахмуті під час повномасштабного вторгнення. Сам же художник переїхав до Німеччини з однією валізою, де з ним зв’язалися активісти “Бахмута Українського”. Їм вдалося надихнути Сергія Садчикова на створення авторської копії вже за кордоном, яку згодом вдалося повернути в Україну і на День прапора у 2025 році вона була презентована в окремій залі музею Дмитра Яворницького в Дніпрі.
Експозиція виставки “МОВОЮ СЕРЦЯ: українська жінка в художній творчості та дослідженнях Людмили Огнєвої” / фото Світлани Кравченко
Виставка розповідає історію жінок-політв’язнів часів срср мовою вишивок / фото Світлани Кравченко
Вказана картина буде показана в лютому в стінах Музею спротиву Голодомору до річниці його заснування. ГО “Бахмут Український” також реалізує ще одну культурну ініціативу — виставку “МОВОЮ СЕРЦЯ: українська жінка в художній творчості та дослідженнях Людмили Огнєвої” з циклу “Світлана Кравченко представляє”. Ця виставка розповідає про жінок-політв’язнів часів срср мовою вишивок, зроблених ними в радянських таборах.
Вона є серією експозицій народних майстрів Донеччини, та майстрів з тимчасово окупованих територій України Їх проводять в Дніпровському національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького. У стінах того ж музею в кінці лютого в рамках цього ж проєкту Світлани Кравченко планується відкриття ще однієї виставки, присвяченій народній творчості Донеччини.
9 вересня Бахмут відзначатиме своє 452 День Народження. Місто — зруйноване росіянами продовжує жити в евакуації, бахмутяни тепер є по всюди, від Дніпра й до […]
Нещодавно ЮНЕСКО випустила звіт, в якому зафіксували руйнацію або знищення 274 культурних об’єктів в Україні протягом повномасштабного вторгнення. Найбільше таких об’єктів було в Донецькій області, […]
Для підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з Донецької області в 17 регіонах та 27 містах України діють 73 гуманітарні штаби, центри або хаби. У цих […]
