Коли інфопривід публікують із фотографією, автоматично у читача до нього стає більше довіри. Адже це ж наче не просто надруковані слова, а з підтвердженням! Але фотознімками також можна маніпулювати та створювати необхідний “настрій”. Докладніше про це — у матеріалі “Бахмут IN.UA” в рамках роз’яснювального проєкту.

Що таке інформаційна війна

Головна задача інформаційної війни — вплинути на свідомість кожної окремої людини та думку громадськості ворога взагалі. російська федерація виділяє на це шалені ресурси, аби досягнути своєї мети: посіяти розбрат між українцями всередині країни, між українцями та державами-партнерками тощо. Для цього створюються тисячі акаунтів у соцмережах, які публікують фейки, недостовірну інформацію, правдиву інформацію, але прикрашену і так далі. Далі це мережею розносять так звані корисні ідіоти, про яких редакція “Бахмут IN.UA” писала раніше.

Фото не такі, як про них розповідають

Один зі способів ведення інформаційної війни — пости у соцмережах. Це швидкий та ефективний спосіб рознести меседж, і з великою ймовірністю більшість користувачів не перевірятимуть достовірність цієї інформації.

До прикладу, у 2015 році в Фейсбуці користувач боріс павличенко поширив знімок нібито дитини у Донецьку, яка шукає свою загиблу матір серед розвалин будинку, в який влучили ЗСУ. Аналогічний допис з’явився й в Однокласніках. За 9 років цей пост поширило майже 10 тисяч людей у Facebook, а у російській соцмережі — майже 7. У словацькому сегменті Фейсбуку його репостнули 3 тисячі людей. Не оминули це фото й російські ЗМІ: журналісти російського РЕН ТВ розповіли щемку історію хлопчика, але “забули” розповісти, що фото — постановочне. Що ж насправді із цим знімком?

Насправді цей знімок – кадр із відеокліпу «Ангел. Пісня про дітей Донбасу» (51-ша секунда), у зйомках якого брала участь ця дитина. У кліпі показано зруйнований населений пункт Нікишине (Горлівський район, Донецька область), в якому хлопчик та дівчинка шукають допомоги. Діти — брат та сестра, які на момент зйомки кліпу жили у бомбосховищах разом зі своїми батьками. Про це написав автор кліпу ден леві.

У червні 2022 року у Facebook користувач андрій троіцкій опублікував фото нібито українського військовополоненого у Донецьку, тіло якого вкрито татуюваннями з фашистською символікою. Але, скористувавшись зворотнім пошуком у Google, дізнаємося, що це фото було зроблене у 2005 році в Білорусі під час медичного огляду в’язня 15 колонії міста Могильов.

У тому ж 2022 році на різних сайтах користувачі публікували допис з однаковим текстом “Олександра Зеленська, дочка Зеленського, ненавидить батька, називає нацистом та вбивцею українського народу. Сама вона втекла до Польщі та розкриває всю правду про батька”. Як доказ, публікують знімок із дівчиною, що плаче. 2 хвилини у Гуглі, і за допомогою зворотнього пошуку ми дізнаємося, що фото — насправді скриншот із відео 2017 року, в якому дівчина плаче, бо її хлопець не купив їй IPhone. Ще кілька секунд у Гуглі та, завдяки запиту “донька Володимира Зеленського”, дізнаємося як виглядає справжня донька президента України.

Українці також розповсюджують дезінформативні фото. До прикладу, ексзаступник міністра МВС України Антон Геращенко у квітні 2022 року опублікував фото, начебто зроблене у Київській області після деокупації. Нібито росіяни залишили на стіні напис “А хто дозволив вам красиво жити?” Першоджерело цього знімку — користувач соцмережі Фейсбук, який видалив свій допис. Насправді ж, знімок був вперше з’явився у мережі ще у 2016 році на російськомовному форумі. Геолокація будівлі невідома.

Це все — лише кілька прикладів, але вони наочно показують, що знімок, вирваний з контексту, може також стати зброєю в інформаційній війні.

Як перевірити фотографію

Перш за все, для перевірки варто здійснити зворотній пошук зображення. І так, для цього варто використовувати не лише Google, а й Bing, Yandex. Останній краще індексує знімки, які були опубліковані саме в російському сегменті інтернету. 

Також можна скористатися інструментом TinEye, який створений як раз для цих цілей. 

Завдяки цим двом способам зазвичай можна виявити першоджерело зображення. Ключовим аспектом є оцінка достовірності ресурсів: варто звертати увагу на фотобанки, інформаційні портали з вказаним авторством знімків, а також на початкові дописи в соціальних мережах.

У випадках, коли пошук за зображенням не дає результатів, важливо правильно сформулювати ефективний пошуковий запит у Google, Bing чи Yandex. Якщо ви припускаєте, що про це фото могли раніше написати зарубіжні верифікатори, рекомендуємо включити до запиту фразу “fact check”, бажано англійською мовою.

Окрім цього, самі соціальні мережі за допомогою ЩІ вже почали маркувати фото. До прикладу знімок із засудженим, опублікований андрієм троіцкім, Facebook позначив як той, що може ввести в оману:

До речі, підробити скриншот також вкрай легко. Як це роблять — розповіли аналітики VoxCheck. Чи можна перевірити справжність скриншоту? Можна: знайти першоджерело. Але, звісно, допис, з якого був зроблений скриншот, можуть видалити. Що робити? У деяких випадках може допомогти Wayback Machine, також відомий як вебархів сайтів. За допомогою інтернет-архіву можна дізнатися, як виглядав сайт раніше: місяць або кілька років тому.

І зазирніть у публікацію “Бахмут IN.UA” про те, як відрізнити фейкове фото від справжнього. Там наші журналісти опублікували корисну добірку інструментів.

Читайте також:

• “Корисні ідіоти”, що грають на руку кремля. Як шкодять українські блогери та політики
• Маніпуляція: українцям виплачуватимуть гроші за повернення додому
• Маніпуляція суспільною думкою: як соціологічні дослідження можуть стати інструментом пропаганди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські пропагандисти поширюють новий фейк про Бахмут. Цього разу окупанти стверджують, що в Бахмуті під час бойових дій працювала операційна “чорних трансплантологів”. Діяла вона, нібито, за підтримки українських військових.

Що відомо про новий фейк від рф, розповідає Бахмут IN.UA.

Фейки про Бахмут

На російському телебаченні вийшов новий фейковий сюжет, який стосується окупованого Бахмута. Росіяни кажуть, що вони знайшли “докази” роботи так званих “чорних трансплантологів”.

В основу фейку лягли свідчення окупантів, які перебувають у Бахмуті. Вони стверджують, що знайшли “операційну чорних трансплантологів” восени 2024 року. Це сталося під час огляду підвалів міста на наявність “українських диверсійних груп”. Нагадаємо, що на той час місто було окупованим понад рік.

У доказ своїх свідчень росіяни показали кадри з так званої операційної. Однак, це більше схоже на укриття лікарні чи стабілізаційний пункт підрозділів ЗСУ. Ймовірно, тут надавали допомогу пораненим. Також окупанти показують записи, які нібито мали б підтверджувати їх слова, але розібрати їх неможливо через погану якість відео.

Також окупанти долучили свідчення жінки Світлани, яка, нібито, працювала медсестрою в бахмутській лікарні. Вона звинувачує в причетності до роботи “трансплантологів” бійців бригади “Холодний Яр”. Але ідентифікувати жінку неможливо. Вона говорить спиною до камери і не називає свого повного імені.

Фейки про чорних трансплантологів

Фейки про “процвітання чорної трансплантології” в Україні — поширена практика російських медійників. Цю тему вони періодично підіймають у своїх сюжетах.

За даними Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, подібні фейки почали з’являтися з 2014 року. Тоді у травні роспропаганда брехала, що “в одному з моргів Києва учасники 24-ї сотні самооборони Майдану спалювали тіла, попередньо вилучаючи у них органи”. З початком АТО інтенсивність поширення фейків на цю тему зросла. З вересня 2014 року активно публікувались матеріали про те, що “київська хунта розгорнула масштабний бізнес з торгівлі органами власних солдатів, а також полонених “ополченців”.

З новою силою фейки почали поширювати з початком повномасштабної війни. У 2022 році пропаганда рф заявляла, що “ЗСУ та нацбатальйони використовують людей як живий інкубатор органів та крові”. А в березні того ж року з’явилися фейки про “українських сиріт, яких Україна продає на органи”.

Загалом цей наратив має на меті дискредитувати українську владу і військових.

Читайте також:

• Фейк: Україну хвалять за поставку якісних органів та біоресурсів за кордон
• Двоє бахмутян стали акторами російської пропаганди: деталі
• Мобільні крематорії для спалення тіл, бізнес органів та “справжні” власники території України: комбо-фейк від пропагандистів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни поширюють новий фейк у соцмережах. Вони стверджують, що у 2015 році Україна, нібито, офіційно визнала кордони так званих “днр” і “лнр”. Для підтвердження цієї тези вони використовують фото паспорта проросійського журналіста Ендрю Рота, де є відмітки про перетин пунктів пропуску між Україною й окупованими територіями.

Чому ці заяви є маніпулятивними і чи насправді були визнані кордони “днр” і “лнр”, розповідає Бахмут IN.UA.

Пункти пропуску між Україною і “днр”/”лнр”

Російські пропагандисти поширюють у мережі новий фейк. Нібито, ще 10 років тому, у 2015 році, Україна офіційно визнала кордони “днр” і “лнр”. Для підтвердження цієї тези пропагандисти публікують фото з паспорта журналіста Ендрю Рота — московського кореспондента газети The Guardian, який продовжує працювати в рф.

Під час війни в Україні Ендрю Рот їздив на тимчасово окуповані території. У паспорті медійника українські прикордонники робили відмітки про перетин пунктів пропуску. Ці відмітки росіяни тепер використовують для пропаганди. Вони, нібито, підтверджують те, що Україна офіційно визнавала кордони “днр” і “лнр”.

Такі заяви є маніпуляцією. Насправді ж у січні 2015 року Україна ввела режим пропусків з “днр” і “лнр”. Наказ “Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей” було видано 22 січня 2015 року.

Пункти в’їзду-виїзду були облаштовані для безпеки цивільних, яким було необхідно потрапити на тимчасово непідконтрольні території України. Отримавши пропуск, люди могли відносно безпечно і законно перетинати лінію розмежування. Перетинати пункти пропуску можна було лише за наявності пропуску. Отримати його можна було, звернувшись до координаційних центрів при Міністерстві закордонних справ. Працював такий центр і в Бахмуті.

Відмітки в паспортах робилися для контролю міграції населення між окупованими територіями та територіями, що контролюються Україною. Таким чином прикордонники могли контролювати процес переміщення людей і зменшити можливість просочення диверсантів.

Однак, це аж ніяк не означало того, що Україна визнала законність “днр” і “лнр”. У відмітках не було жодних вказівок, що це чи територія рф, чи територія квазіреспублік. У паспортах лише вказувались місця перетину лінії розмежування.

Поширюючи цей фейк, росіяни доносять до людей тези про те, що оборона України, нібито, є марною. Такі заяви підіграють на користь окупантів і є частиною їхньої інформаційної війни.

Читайте також:

• Шлях додому: як українці шукають квиток на волю на окупованих землях?
• Маніпуляція: Дмитро Кулеба заявив про можливість перемовин з росією через посередників
• Фейк: Україна застосовує хімічну зброю на Донбасі та Харківщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!