Німеччина прийняла близько 1 мільйона українців, які через російську агресію вимушено стали біженцями. Через великий наплив людей тривали час країна більше не могла приймати нових переселенців. Втім зараз ситуація змінилася, 6 федеральних земель готові до приїзду українців.
Олександр Чмирьов – вихователь фізичної культури, тренер команди по флорболу «Бахмутські леви» та волонтер. В Бахмуті наш герой займався з дітками з особливими потребами, влаштовував дозвілля для юних бахмутян. Після початку повномасштабного вторгнення Олександр разом з дружиною евакуювався за кордон, й зараз живе в Німеччині.
Про життя закордоном, навчання дітей та відмінність між маленькими українцями та німцями — Олександр Чмирьов розповів журналістам редакції «Бахмут.IN.UA» .
З Бахмута до Саксонії
Пан Олександр має групу інвалідності, тож разом з дружиною виїхав за кордон, коли розпочалася повномасштабна війна. Все сталося так, що в новому місті завдяки старим знайомствам бахмутянин отримав роботу вчителем, зараз він тренує німецьких школярів.
Європу, наш співрозмовник уявляв іншою, але не в поганому сенсі.
«Будинки тут невеличкі, охайні, немов з казки Андерсона. Дуже красиво тут, Німеччина дуже зелена країна, багато дерев, парків. Я можу говорити за той район, де живемо ми, наразі це землі Саксонії. Маленьке місто, неподалік він Дрездена. Тут дуже чисте повітря», – розповідає бахмутянин.
Німеччина поділяється на дві частини Західну та Східну, пояснює пан Олександр. Обидві частини країни мають свої особливості та специфіку.
Допомога українцям в Німеччині
Діти в Німеччині займаються фізичною активністю. Фото: з відкритих джерел
До українців в Німеччині гарне ставлення, запевняє бахмутянин. По приїзду до нового міста бахмутянам зустрічалося багато німців, які співчували та допомагали українцям.
«Люди приносили все, що було необхідне. Навіть власні речі просто віддавали, продукти. Ставлення до нас було теплим та хорошим», – каже Олександр.
Однак, останнім часом ставлення до наших співгромадян дещо погіршилося в інших містах. На думку бахмутянина, це пов’язано з тим, що окремі українці вимагають більшого та не задовольняються тією допомогою, яку надає Німеччина. Герой такі дії не розділяє, вважає, що Німеччина робить все можливе, щоб українцям тут було комфортно.
Не останню роль у тому, що українців сприймають погано — зіграють росіяни, які в Німеччині живуть вже давно, але вони перенасичені російською пропагандою, і її активно несуть в маси.
Відкритої пропаганди рф по національних каналах ФРН співрозмовник не помічав. А от новини про Бахмут тут лунають чи не з кожного мовника. По телевізору, радіо розповідають всі важливі події з міста.
«Ми були в Баварії, і як тільки вимовляли слово “Бахмут” люди висловлювали співчуття. Я найбільше сумую за роботою, я працював у дитячому садочку номер 55 “Ведмежатко”. З директором я тримаю зв’язок, ми переписуємося», – каже чоловік.
За домом родина Чмирьових дужу сумує, спочатку було бажання повернутися, але розуміли, що їхати було нікуди.
Німецькі діти, на думку героя, проявляють менше емоцій, ніж юні українці. Фото: з відкритих джерел
Олександр Чмирьов зараз працює вчителем фізичної культури у німецькій школі. Серед його учнів є й маленький українець зі Слов’янську. У Німеччину тренер привіз з України спортивне обладнання, яке подароване спонсорами. Залишати його вдома, в Бахмуті було ризиковано, тож чоловік практично на руках у великій спортивній сумці зібрав всі клюшки, м’ячі.
«Спочатку з Бахмута ми приїхали в Чернівці, й там нас тимчасово розмістили в дитячому садочку. Потім вже звідти приїхали в Німеччину, важко було це вивозити, проте обладання вдалося врятувати», – каже бахмутянин.
В німецькій школі чоловік спілкується з дітьми через перекладач, також допомагають жести. За рік вивчити мову складно, пояснює співрозмовник, але базові знання вже є.
«Німецькі діти не схожі на наших, вони більш закриті, стримані. Наші діти більш емоційні», – додає чоловік.
Зі своїми колишніми вихованцями Олександр старається підтримувати контакт, один із підопічних тренера зараз потрапив у християнський клуб по флорболу. Хлопчик займається спортом, й це не може не тішити, каже бахмутянин.
Чим подобається Німеччина?
Землі Саксонії. Фото: з відкритих джерел
Від початку повномасштабного вторгнення українців приняли в багатьох країнах світу, Німеччина не стала винятком. Тут зараз проживає понад один мільйон біженців з України. Ми запитали пана Олександра, чим саме йому подобається Німеччина:
«Німці — дуже добрі люди, на нашому шляху зустрічалися саме такі люди, які останнє можуть віддати. Тут люди залишають у відведених місцях нові, хороші речі, й ті, хто їх потребує можуть їх забрати. Що ще дивує? Люди можуть посилки залишити просто на вулиці, й їх ніхто не вкраде», – пояснює бахмутянин.
Особливо тепло пан Олександр відгукується про місцеву Євангелську християнську церкву, яка допомагає українцям. Сюди чоловік ходить з дружиною. З останнього згадує, про збір гумдопомоги та фінансової для постраждалих на Херсонщині, від підриву Каховської ГЕС.
Одним із пасторів церкви в Німеччині є Сергій Косяк — це українець, який пережив полон росіян, зараз він допомагає людям реабілітуватися, організовує гуртки для діток й всіляко сприяє тому, щоб українці відчували себе комфортно у новій країні, додає Олександр Чмирьов.
Наш герой у вільний час пише вірші, якими він поділився з редакцією:
***
Дзвонили дзвонарі
в церковні колокола,
та не чув цей дзвін народ
тільки чула дітвора.
***
Так, мало хто міг сказати
до чого цей дзвін,
тільки серце дитяче
змучував ще він.
***
Ми до всього вже звикли
майже до війни,
і тільки діти наші плачуть
бо ще живі вони.
***
Ще тремтить у них серце
відчуваючи біль,
у нас серця почерствіли
загубила силу наша сіль.
***
Помолися моя мати
за сина твого
щоб я, як та дитина
не шукав більше «свого»
***
Щоб побачив біду людську
серцем на зачерствів,
помолися мій тато
щоб над словом Божим тремтів
***
Вечер нежно обнял, воздух пью не спеша
Смотрят звёзды с небес, загрустила душа
Заиграла гармонь, звуки просятся в даль
Ты уже тут как тут, дорогая печаль
Вечер нежно обнял, прошептал “не грусти”
Эту ношу по силам нам с тобой пронести.
При печали лица, сердце станет добрей
И быть чуточку может с нами будет теплей
Обогреешь и ты, кому тяжко сейчас
Ведь пришли в этот мир, мы всего лишь на “час”
Вечер нежно обнял, воздух пью не спеша
Смотрят звёзды с небес, жизнь – ты так хороша.
***
Растеклись мои мысли как реки
Разрывается сердце тоской
Что мне нужно от жизни? Не знаю!
Только утром, умыться росой
Босиком пробежаться по снегу
Закричать что есть мочи в лесу
Может просто темные тучи
На плечах своих долго
несу
Гнойной раной зияют дебаты
Но надеждою тщетно томим
Я слова раздаю, как награды
Любя вас, вами меньше любим
Растекаются мысли, как реки
Разрывается сердце тоской
Не смеюсь я и больше не плачу
я разбитый людскою молвой
Что от жизни хочу, я не знаю
Нет и цели, заглушен мотив
Бьёт с размаху в лицо, добрый ветер
Засевая в меня позитив
Но, простая улыбка ребенка
Мне награда от Бога Отца
О, дай Боже, терпения и веры
Выпить чашу Твою до конца
***
Украина
Восторга взор и неба глубина
Широким полем, реки – руки
Неизмеримой поступью: длина
Как – будто просыпается от скуки
Поля, поля и неба синь
Ласкает удивленный глаз
Страна моя пшенично – голубая
Меня ты восхищаешь, каждый раз
***
Не підкорена, світлом залита
Ти моя Батьківщина рідна,
На зіяючих ранах століття
Твоя біль у стражданнях видна,
Скільки раз ти хотіла злетіти
Скільки раз ти ламала крила
Рідна мати моя Україно,
Горічь з медом ти разом пила,
Та я вірю за хмарами сонце
Зійде також і в нашім краю
На Своїх “мозолистих” долонях
Понесе Бог країну мою.
***
На сердце метель и оттепель
Родные мои глаза
Я вижу печаль смиренную
Застывшая в них слеза
Не плачь, ты моя родимая
Не плачь, иль заплачу и я
Страна ты моя голубинная
Любимая ты моя
Пройдет болезнь эта черная
Помилуй нас Бог
Увижу я исцеление
Увижу родимый порог
***
Разлились реки широкие
На небе светит луна
Уехали в дали далёкие
О где ты родная страна?
На сердце печаль одинокая
И как у собаки глаза
Уехали в дали далёкие
О где ты родная страна?
Страна голубино – пшеничная
Родная моя сторона
Тоска ты моя заграничная
О где ты родная страна?
***
Неудобные песни я пел
И хотел разбудить тех, кто спал
Оказался совсем не в удел
Да, напрасно себе, только врал
Я хотел достучать до небес
Показать красоту “дураков”
И чем дальше я шел в этот лес,
Тем все меньше было следов
Я и сам хуже всех дураков
А об умных уж что говорить?
Они знают, когда промолчать
А когда можно всех осудить
Глупым всем же приходит конец
Мы так быстро стали умнеть
Только ум этот не для меня
Мне так грустно на это смотреть
Быть ” безумным” в безумный сей век
Это тяжкое бремя для нас
Если ты – человек
Значит свет твой ещё не погас
И быть может, помилует Бог
“дураком” стать, средь умных невежд
И даст в глупое сердце моё
Перемены добрых надежд
***
Всё зачеркнуть
И всё начать с начала
Пусть жизнь моя начнется с чистого листа
Уйдут куда то в даль мои печали
В далёкие, далёкие места
Пусть жизнь моя весною расцветает
Я песню полной грудью спою
Пусть жизнь моя, войны больше не знает
И пусть наступит мир в моем краю
Фото: «Бахмут.IN.UA»
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Як в Німеччині допомагають українському Бахмуту: історія волонтерки та кінопродюсерки Тетяни Чернявської
Ще в 2011 році українка Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину. Тут жінка почала будувати своє життя, але коли в 2014 році почалася війна на Сході — Тетяна вирішила шукати способи допомогти, вже згодом вона приєдналася до осередку небайдужих людей, які організували волонтерську Спілку “Серце для України”. Сьогодні волонтерка допомагає й українському Бахмуту.
Історія переїзду
Тетяна Чернявська з гумдопомогою. Фото: Фейсбук
Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину наприкінці 2011 року, жінка працює в сфері кіноіндустрії. Зараз українка живе поблизу Бремена, коли в 2014 році почалася війна на Донбасі — жінка намагалася знайти однодумців, щоб допомагати, але це не одразу вдалося. Згодом Тетяні все ж пощастило знайти українську спільноту, яка допомагала Україні. Це було товариство жінок “Серце для України”.
“В 2015-2016 році жінки через українських волонтерів дізнавалися про потреби дітей, які залишилися без батька або без матері і збирали такі пакуночки до Нового Року їм, подарунки передали волонтерам, які адресно доставляли пакунок”, — розповідає волонтерка.
Осередок допомоги українців в Бремені
Склад, де збирають допомогу для України. Фото: особистий архів героїні
Крім запитів діток, волонтерки також намагалися закрити потреби в медикаментах, але це були невеликі партії. Учасниці спілки вирішили офіційно зареєструвати свою організацію, згодом вони почали організовувати культурні події в Бремені на підтримку України.
“Коли в лютому розпочалася повномасштабна війна весь Бремен вийшов на центральну площу. Ми організували 27 лютого проукраїнський мітинг, нас прийшло підтримати п’ять тисяч людей, на заході виступали місцеві політики”, — згадує Тетяна Чернявська.
Через короткий час жінки знайшли великий склад і розпочали масштабну волонтерську роботу. Приміщення Спілці надали безкоштовно, гуманітарну допомогу збирали всі разом. Перша вантажівка поїхала до України 11 березня, маршрут був до села Валки — це Харківська область. Таких машин, під зав’язку забитих важливими речами, було багато.
Волонтерство зсередини
Для діток організували свято в Бремені. Фото: особистий архів героїні
В 2018 році пані Тетяна стала заступником голови Спілки та ще більше поринула у організаційні процеси. Жінка зазначає, що в Спілці всі працюють виключно на волонтерських засадах, ніяких коштів люди за це не отримують. У всіх жінок є основна робота, однак вони щодня приходять допомагати: сортувати допомогу, грузити та втрамбовувати в машину.
Кожен виділяє стільки часу — скільки може собі дозволити. Зараз в Спілці працюють приблизно 50 осіб, це всі активні бджілки, з усмішкою каже пані Тетяна. Багато сімей прийняли в родину біженців, є волонтери, які допомагають з перекладом, є ті, хто сортують, чи підписують коробки з гумдопомогою на складі. В основному до України направляють два види допомоги: медичну та власне, гуманітарну.
Волонтери купили операційні ліжка, турнікети, ліки в промислових масштабах та індивідуальні аптечки, консерви, генератори, пелюшки для дорослих, памперси, дитяче харчування.
Мітинги на підтримку України в Німеччині. Фото: Фейсбук
Допомагати Бахмуту німецька Спілка “Серце для України” почала завдяки Дмитру Бальтюкову. Річ у тому, що в 2021 році пані Тетяна знімала в Україні фільм під назвою “Ветеран”, тому режисерка шукала ветеранів війни, брали участь й бійці Донецького фронту. З цими людьми волонтерка продовжила тримати зв’язок.
15 лютого 2022 року фільм “Ветеран” вийшов у світ, а в кінці лютого ця стрічка стала реальністю для України, пригадує продюсерка.
“Коли ми відправляли допомогу в кінці лютого, я почала питати хлопців, що й куди відправляти. Дмитро мене направив, сказав: “Ось, в Бахмуті потрібно й тоді ми спакували першу машину на Бахмут”, — розповідає волонтерка.
Місцеві жителі придбали електрогенератор, який планують відвезти в Бахмут. Фото: Фейсбук
Німецькі медіа й російська пропаганда
В німецькому суспільстві, на жаль, досі є медіа, які лояльні до росії та часом, можливо несвідомо просувають російські наративи в німецьке суспільство. Ми запитали у волонтерки її думку стосовно цього:
“Ми теж бачимо це, і знаємо хто за цим стоїть. Скажу насамперед, що медіа у Німеччині демократичні…У нас є журналісти, які працюють в гарячих точках й показують все як є. Є звісно й інші медіа, які працюють на іншу сторону, на пропаганду”, — зазначає пані Тетяна.
Попри те, в Бремені є дуже багато людей, які допомагають та підтримують Україну.
“Є політики, а є прості люди. Прості люди нам допомагають, купують консерви й привозять нам. Ці люди задали собі питання, на якому вони боці й вони підтримують нас. Німецькі пенсіонери інколи нам надсилають кошти зі свого дня народження, тобто, вони не купують подарунки, а жертвують ці кошти”, — розповідає волонтерка.
Гордість за українську кров
В Спілці “Серце для України” волонтерять не тільки українки, є й громадяни Німеччини, пояснює нам заступниця організації. Ща словами, пані Тетяни, одна з нових волонтерок, за національністю німка — знайшла в своїх архівах згадку про українську рідню й дуже пишається, що в ній тече українська кров.
“Вона так зраділа, коли дізналася. Розповідала нам: “В мене прабабуся з України, в мене ж теж кров українська є”. Вона нам дуже допомагає”, — з усмішкою каже пані Тетяна.
Фінансування Спілки й вступ до осередку
Допомога зібрана для Бахмута. Фото: Фейсбук
Спілка фінансується коштом й пожертвами небайдужих, в основному це маленькі донати. Кошти збирають на офіційні реквізити, також самі німці на службі в храмах часто пропонують поставити скриньки для пожертв фонду.
Крім цього, волонтери влаштовують культурні заходи на підтримку України, де також збирають кошти.
Щоб потрапити до Спілки необхідно заповнити форму та внести членський внесок — 8 євро. Новим людям в Спілці завжди раді, адже вільних рук завжди бракує, тож якщо ви опинилися в Бремені й шукаєте спосіб допомогти Україні — заповніть форму за посиланням.
Зазначимо, що допомогти можна різними способами: організувати дозвілля для українських дітей в Бремені, взяти участь в мітингу або ж допомогти із сортуванням речей. У Спілці “Серце з Україною” чекають небайдужих й готових допомогти.
Якщо ви хочете допомогти коштами Спілці – надаємо реквізити:
Одеситка Олександра через війну евакуювалася у Бухарест (Румунія). Тут дівчина потроху адаптується до нового життя, але не забуває про громадянську позицію та регулярно ходить на […]
У Польщі зараз перебуває близько 990 тисяч українських біженців. Переважно, це жінки з дітьми, які були змушені тікати від війни. Але слідом за нею у […]
Бахмут наразі є містом, яке знищено росіянами майже у повному обсязі. Мешканці багатотисячного населеного пункту були вимушені евакуюватися. Багато з них вирушили за кордон в […]
