Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, та на Бахмутському напрямку. Фахівці присвятили спецвипуск для Бахмута.

Редакція «Бахмут. IN. UA» зібрала головні тези із висновку Інституту вивчення війни.

Критика наступальних операцій України необґрунтована

Українські сили святкують звільнення Кліщіївки та Андріївки, ці два населені пункти розташувалися на південь від Бахмута, але всі зусилля України спочатку з оборони, а тепер і з проведення контрнаступальних операцій навколо Бахмута стали об’єктом необґрунтованої критики. 

Втім у Інституті війни вважають інакше. На їх думку, оборонні та контрнаступальні операції України в районі Бахмута з літа 2022 року є оперативно обґрунтованим заходом, який зафіксував велику кількість російської бойової потужності, яка в іншому випадку була б доступна для посилення російської оборони на півдні України. 

Російські повітряно-десантні війська наразі обороняють район Бахмута, вони вважаються елітою військ у росії. Це значне досягнення України допомогло запобігти створенню Росією великого мобільного оперативного резерву, який міг би бути використаний для зупинки основних українських контрнаступальних зусиль у Запорізькій області. 

Чи продовжуватимуть ЗСУ наступ на Бахмутському напрямку?

Продовження контрнаступу навколо Бахмута необхідне для того, щоб утримати російські сили в цьому районі. Нещодавня передислокація загону однієї окремої російської бригади ПДВ (ред. повітряно-десантних військ)  з-під Бахмута на південь України свідчить про те, що росіяни прагнуть повернути собі бойову міць, яку Україні у них відібрала.

Оборонні операції України в Бахмуті залучили елементи щонайменше однієї дивізії ПДВ, їх зафіксували біля Бахмута влітку 2022 року. Колишній російський офіцер Ігор Гіркін повідомив, що 137-й повітряно-десантний полк 106-ї повітряно-десантної дивізії діяв у Бахмуті разом із силами Вагнера з “початку” наступу Вагнера на Бахмут, імовірно, у червні 2022 року, коли почалася участь Вагнера в основних атаках на захоплення міста. Цей же 106 підрозділ рф діяв у Бахмуті аж до січня 2023 року.

Російські військові розгорнули додаткові підрозділи ПДВ у Бахмуті на початку та в середині травня 2023 року, незадовго до того, як покійний фінансист групи Вагнера Євген Пригожин оголосив, що сили Вагнера будуть виведені з Бахмута.

У квітні та на початку травня 2023 року темп боїв у Бахмуті знизився, оскільки російські війська завершили захоплення міста. Фінансист групи “Вагнера” Євген Пригожин оголосив про перемогу в Бахмуті 20 травня і заявив про намір вивести сили “Вагнера” з міста 25 травня. 25 травня Пригожин оголосив, що група “Вагнера” почала передавати свої позиції в Бахмуті Міністерству оборони Росії, і заявив, що “Вагнер” повністю вийде з міста 1 червня 2023 року. На заміну їм прийшли російські десантники.

Українські сили почали контрнаступальні операції в районі Бахмута майже одразу після відходу Вагнера. Росіяни були змушені зберегти сили ПДВ, які вже перебували там, і перекинути додаткові підкріплення до Бахмута. 

Україна почала контрнаступ на Бахмут та Запоріжжя одночасно

Після захоплення міста Вагнером близько 20 травня українські війська проводили постійні тактичні контратаки в Бахмуті та на його флангах. 4 червня Україна розпочала значний контрнаступ на Бахмут, в той самий день, коли розпочався великий контрнаступ на Запоріжжі, і протягом червня, липня та серпня проводила постійні та активні наступальні дії на північному та південному флангах Бахмута.

Ці постійні українські атаки під Бахмутом змусили залишатися під Бахмутом велику частину російських десантників. Російські військові не розгорнули б і не утримували б таку велику кількість елітних сил у Бахмуті, якби ЗСУ не розпочали широкомасштабні та ефективні контрнаступальні операції, які загрожували повернути місто, захоплене російськими військами з величезною ціною.

Російські джерела приписують частинам 98-ї повітряно-десантної дивізії – ймовірно, частинам 217-го повітряно-десантного полку – перемогу над українськими військами на північному фланзі Бахмута в липні 2023 року. Водночас щоб втримувати захоплені території – десантникам довелося залишатися в Бахмуті, їх не могли перекинути на інші фланги битви.

Той факт, що російське командування передислокувало ці сили ПДВ для утримання Бахмута, свідчить про те, що вони були б готові перекинутись до Запорізької області для захисту від основних українських контрнаступальних зусиль, якби українські операції не закріпили їх у районі Бахмута.

Які російські війська застрягли в Бахмуті завдяки українському контрнаступу?

• Обидва маневрені полки 106-ї повітряно-десантної дивізії;
• підрозділи 137-го полку;
• підрозділи 51-го полку;
• один з двох маневрених полків 98-ї повітряно-десантної дивізії;
• 217-й полк;
• підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 31-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 83-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Російські військові перекинули частини двох підрозділів десантників, які російське командування не залучало до Бахмута, для підтримки російської оборони в Запорізькій області.

Єдиними силами з-поміж десантників росіян, які не були задіяні в Бахмуті до червня-липня 2023 року, були частини 76-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла під Кремінною, 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, що також діяла під Кремінною, 7-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла на лівому (східному) березі Дніпра в Херсонській області, а також 45-ї гвардійської бригади спецпризначення, яка вже була задіяна в обороні південної частини України в районі Малої Токмачки ще на початку червня 2023 року.

Росіяни не мають достатньо резервів для другого взяття Бахмута

Начальник розвідки Кирило Буданов повідомив, що підрозділи 41-ї загальновійськової армії почали “повільну” передислокацію з лінії Луганська до району на півдні України. 

Така передислокація регулярних мотострілецьких підрозділів, ймовірно, відображає той факт, що російські війська не мають достатньої кількості підрозділів ПДВ для перекидання. 

Всі російські полки і бригади ПДВ, які ще не перекинуті на південь, зосереджені в районі Бахмута.

Чому російські десантники такі важливі?

Тривалі контрнаступальні операції українських військ у районі Бахмута з весни 2023 року дозволили успішно зафіксувати на місці значну частину російських десантників. 

Це підвищило шанси України на операційний успіх на південному фронті, запобігши створенню там резерву росіян. Це значне досягнення, бо саме десантники є основним експедиційним військом Росії та найбільш мобільною бойовою силою. 

Українські дії під Бахмутом виснажили ці частини, позбавили їх можливості перегрупуватися і переозброюватися, а також не дозволили російському командуванню використати їх для формування резерву для захисту південного фронту. Концентрація будь-якої значної частини цих підрозділів ПДВ в районі Роботиного зробила б неможливим прорив українських військ через лінію фронту в цьому районі.

Бахмут став для росії фатальною помилкою

Українці скористалися тим, що росія зациклилася на оперативно незначущому місті Бахмут, щоб стягнути туди найякісніші мобільні російські резерви спочатку для завершення російського захоплення міста, а потім для утримання його проти українських контрнаступальних операцій, які розпочалися майже одразу після відступу сил Вагнера.

Передислокація росією всіх або більшості цих частин десантників для оборони на півдні України — принесла б росії набагато більше користі, ніж розгортання українських контрнаступальних сил від Бахмута до Запоріжжя. 

Російським військам у Запоріжжі не вистачає живої сили, необхідної для оборони всіх польових укріплень, які вони підготували.  

Що заважає українським військам швидше прориватися?

Українські сили не отримали б стільки користі, якби сконцентрували більшу частину своїх бойових сил на проривних діях. Цьому є декілька доказів:

• брак обладнання для розмінування;
• складність проведення операцій з розмінування в умовах атак російської авіації та вертольотів за підтримки потужної російської артилерії та протитанкових систем.

Збільшення кількості українських сил, які б долали такі труднощі, не покращило б суттєво шанси України. Крім того, російські оборонні позиції навколо Бахмута спочатку не були сильно заміновані, і тому, ймовірно, не привернули увагу багатьох обмежених українських саперів до цього району, принаймні на початковому етапі. 

Таким чином, перекидання більшої кількості українських сил на південь до добре захищених російських мінно-вибухових загороджень у Запоріжжі навряд чи могло суттєво вплинути на ефективність українських контрнаступів у цьому районі, тоді як відсутність такої великої кількості потенційних резервних сил Росії, ймовірно, дала Україні шанс досягти значних успіхів на півдні.

У висновку аналітики підсумували, що українські оборонні, а потім контрнаступальні операції навколо Бахмута мали обґрунтований ефект. ЗСУ вдалося притягнути сюди основну масу російських військ.

Українським військам, ймовірно, доведеться продовжувати жорсткий тиск навколо Бахмута, щоб утримувати там російські сили ПДВ, але цей тиск, ймовірно, буде вартий того, щоб запобігти швидкому перекиданню цих російських сил на південь Запорізької області для переозброєння і підготовки до зупинки вирішальних українських зусиль на цьому напрямку.

Фото: Генштаб

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Станом на липень 2026 року в штаті Соледарської міської військової адміністрації працювали п’ятеро людей. А в Соледарській міській раді — 51 працівник. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували посадовці Соледарської МВА та міськради у першому півріччі 2026 року.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Соледарська МВА: зарплати в першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит редакції Соледарська МВА повідомляє, що штатна чисельність працівників складає 13 штатних одиниць. Фактично у складі МВА працюють п’ятеро людей.

У даних, наданих від Соледарської МВА, немає даних щодо зарплат щомісяця. Нам надали лише загальні суми, отримані кожним працівником, за шість місяців. Тому вказати найвищу і найнижчу оплати праці неможливо. Далі вказуємо середній рівень місячної зарплати кожного посадовця.

• Сергій Гошко, начальник Соледарської МВА, за перше півріччя 2026 року отримав 958 783,38 гривень. На місць у середньому 159 792 гривні;
• Світлана Лощакова, заступниця начальника Соледарської МВА, за перше півріччя 2026 року отримала 726 601,45 гривень. На місяць у середньому 121 100 гривень; 
• Оксана Бабіч, начальниця відділу бухгалтерського обліку та звітності – головна бухгалтерка Соледарської МВА, за перше півріччя 2026 року отримала 455 679,44 гривень. На місяць у середньому 75 946 гривень;
• Олександра Ляднова, начальниця юридичного відділу Соледарської МВА, за перше півріччя 2026 року отримала 417 393,52 гривень. На місяць у середньому 69 565 гривень; 
• Юлія Фоміченко, головна спеціалістка Соледарської МВА, за перше півріччя 2026 року отримала 245 879,13 гривень. На місяць у середньому 40 979 гривень.

Також в МВА прозвітували про зарплату Андрія Рябухи, який був звільнений з посади першого заступника начальника Соледарської МВА. Він отримав 261 494,12 гривень, але за скільки місяців роботи ці виплати, не уточнюється.

Соледарська міська рада: яку зарплату отримували працівники у першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит Соледарська МВА повідомила, що штатна чисельність працівників Соледарської міськради складає 43 одиниці, а штатна чисельність виконавчих органів Соледарської міськради — 63 штатні одиниці. Фактично у міській раді працюють 51 людина.

Найвищу зарплату за півріччя — 566 374,27 гривень — отримала заступниця міського голови з гуманітарних питань та соціальної політики Світлана Редченко. Найнижчу зарплату — 45 246,46 гривень — отримав Сергій Борщ, слюсар-сантехнік Управління освіти.

З січня по червень (включно) 2026 року посадовці Соледарської міськради отримали такі зарплати:

• Світлана Редченко, заступниця міського голови з гуманітарних питань та соціальної політики — 566 374,27 гривень. На місяць у середньому 94 395 гривень;
• Гелена Гребеник, секретарка Соледарської міськради — 100 971,04 гривень. На місяць у середньому 16 828 гривень;
• Наталія Якушко, заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради — 383 368,79 гривень. На місяць у середньому 63 894 гривні;
• Ганна Галактіонова, керуюча справами виконкому — 99 833,65 гривень. На місяць у середньому 16 638 гривень;
• Юрій Мороз, староста Васюківського старостинського округу — 417 619,80 гривень. На місяць у середньому 69 603 гривні;
• Тетяна Черноусова, начальниця загального відділу — 335 794,16 гривень. На місяць у середньому 55 965 гривень;
• Наталя Пулова, спеціалістка І категорії з загальних питань загального відділу — 207 972,68 гривень. На місяць у середньому 34 662 гривні;
• Наталя Ряпосова, спеціалістка І категорії з загальних питань загального відділу — 219 035,37 гривень. На місяць у середньому 36 505 гривень; 
• Марина Сташкевич, спеціалістка І категорії з загальних питань загального відділу — 209 939,75 гривень. На місяць у середньому 34 989 гривень; 
• Ганна Пилипенко, спеціалістка І категорії з кадрової роботи — 242 146,02 гривень. На місяць у середньому 40 357 гривень;
• Ольга Єрмакова, начальниця відділу бухгалтерського обліку та звітності — 327 231,38 гривень. На місяць у середньому 54 538 гривень; 
• Світлана Стеценко, спеціалістка-бухгалтерка І категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності — 179 636,58 гривень. На місяць у середньому 29 939 гривень; 
• Олена Гульбасова, начальниця відділу економічного розвитку, торгівлі та інвестицій — 386 957,66 гривень. На місяць у середньому 64 492 гривні; 
• Леся Хоружевська, провідна спеціалістка відділу економічного розвитку, торгівлі та інвестицій — 243 573,96 гривень. На місяць у середньому 40 595 гривень; 
• Марина Нікітіна, начальниця відділу з питань правового забезпечення діяльності виконавчих органів — 349 917,45 гривень. На місяць у середньому 58 319 гривень; 
• Людмила Толстих, спеціалістка І категорії відділу з питань правового забезпечення діяльності виконавчих органів — 225 718,71 гривень. На місяць у середньому 37 619 гривень; 
• Оксана Чуйко, начальниця відділу з управління комунальною власністю — 312 381,80 гривень. На місяць у середньому 52 063 гривні; 
• Маргарита Кучерявенко, спеціалістка І категорії відділу з реєстрації місця проживання фізичних осіб — 189 276,66 гривень. На місяць у середньому 31 546 гривень; 
• Любов Кучеренко, адміністраторка відділу надання адміністративних послуг — 227 743,26 гривень. На місяць у середньому 37 957 гривень; 
• Олена Рубан, адміністраторка відділу надання адміністративних послуг — 188 140,48 гривень. На місяць у середньому 31 356 гривень; 
• Олена Полякова, начальниця відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи — 284 256,07 гривень. На місяць у середньому 47 376 гривень; 
• Олексій Іванов, начальник відділу з питань інформаційного та комп’ютерного забезпечення — 288 707,08 гривень. На місяць у середньому 48 117 гривень; 
• Людмила Борисенко, спеціалістка І категорії з питань внутрішньої політики відділу з питань інформаційного та комп’ютерного забезпечення — 144 817,35 гривень. На місяць у середньому 24 136 гривень; 
• Людмила Борщ, начальниця служби у справах дітей — 299 107,44 гривень. На місяць у середньому 49 851 гривня;
• Андрій Замазій, головний спеціаліст архівної справи — 249 081,24 гривень. На місяць у середньому 41 513 гривень;
• Тетяна Теплюк, начальниця відділу культури — 275 393,83 гривень. На місяць у середньому 45 898 гривень; 
• Ірина Важинська, спеціалістка-бухгалтерка І категорії відділу культури — 187 514,39 гривень. На місяць у середньому 31 252 гривні; 
• Сергій Гончаров, начальник Управління житлово-комунального господарства — 292 777,60 гривень. На місяць у середньому 48 796 гривень; 
• Олександр Томачинський, головний спеціаліст Управління житлово-комунального господарства — 88 815,69 гривень. На місяць у середньому 14 802 гривні; 
• Юлія Павленко, бухгалтерка I категорії Управління житлово-комунального господарства — 207 471,15 гривень. На місяць у середньому 34 578 гривень; 
• Алла Вишедська, начальниця Фінансового управління — 401 839,56 гривень. На місяць у середньому 66 973 гривні;
• Катерина Огуєва, начальниця відділу обліку і звітності – головна бухгалтерка Фінансового управління — 311 597,24 гривень. На місяць у середньому 51 932 гривні;
• Світлана Савенко, спеціалістка І категорії відділу обліку і звітності Фінансового управління — 182 587,68 гривень. На місяць у середньому 30 431 гривня;
• Антон Ляднов, начальник Управління освіти — 508 306,94 гривень. На місяць у середньому 84 717 гривень;
• Наталя Гузенко, заступниця начальника Управління освіти — 311 992,25 гривень. На місяць у середньому 51 998 гривень;
• Любов Поливода, головна спеціалістка Управління освіти — 188 283,77 гривень. На місяць у середньому 31 380 гривень;
• Катерина Шокола, головна спеціалістка Управління освіти — 176 996,10 гривень. На місяць у середньому 29 499 гривень;
• Марина Самойленко, спеціалістка І категорії Управління освіти — 269 740,50 гривень. На місяць у середньому 44 956 гривень; 
• Любов Нех, головна бухгалтерка Управління освіти — 196 511,57 гривень. На місяць у середньому 32 751 гривня;
• Ольга Костюк, бухгалтерка-рахівниця Управління освіти — 203 209,14 гривень. На місяць у середньому 33 868 гривень;
• Ганна Кононенко, бухгалтерка-матеріалістка Управління освіти — 134 006,68 гривень. На місяць у середньому 22 334 гривні;
• Наталя Пилипенко, бухгалтерка Управління освіти — 79 174,79 гривень. На місяць у середньому 13 195 гривень;
• Василь Масюженко, інженер Управління освіти — 103 598,69 гривень. На місяць у середньому 17 266 гривень;
• Дмитро Снігаренко, інженер-будівельник Управління освіти — 259 956,93 гривень. На місяць у середньому 43 326 гривень;
• Сергій Борщ, слюсар-сантехнік Управління освіти — 45 246,46 гривень. На місяць у середньому 7 541 гривня;
• Анастасія Катасонова, начальниця Управління соціального захисту — 376 987,28 гривень. На місяць у середньому 62 831 гривня;
• Тетяна Мухіна, начальниця відділу з прийому та обробки документів Управління соціального захисту — 346 603,08 гривень. На місяць у середньому 57 767 гривень;
• Наталя Курінна, спеціалістка Управління соціального захисту — 185 121,41 гривень. На місяць у середньому 30 853 гривні;
• Ганна Буджина, спеціалістка-бухгалтерка І категорії Управління соціального захисту — 241 446,77 гривень. На місяць у середньому 40 241 гривня;
• Людміла Невідомська, спеціалістка-бухгалтерка І категорії Управління соціального захисту — 175 957,47 гривень. На місяць у середньому 29 326 гривень;
• Наталія Профатілова, головна спеціалістка Управління соціального захисту — 211 588,66 гривень. На місяць у середньому 35 264 гривні.

Також МВА звітує про зарплати колишніх працівників, які працювали у міськраді. Це:

• Олександр Первенко, який був головним спеціалістом Управління житлово-комунального господарства. Він отримав 57 931,55 гривень; 
• Альона Гризоглазова, яка працювала адміністраторкою групи з ЦГО Управління освіти. Вона отримала 77 924,27 гривень.

За даними Соледарської МВА, всі розміри зарплат вказані включно з преміями, надбавкою за вислугу років, доплатами, матеріальною допомогою на оздоровлення та матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, відпускних та виплат при звільненні.

Нагадаємо, що редакція Бахмут IN.UA з метою висвітлення зарплат посадовців надіслала інформаційні запити до міськрад Бахмутського району. Ми просили надати для публікації дані про зарплати працівників МВА, міськрад та комунальних підприємств за перше півріччя 2026 року. Бахмутська МВА вже надала відповідь, аналіз зарплат працівників Бахмутської міськради ми публікували раніше. Також ми публікували дані щодо зарплат працівників Сіверської МВА та міськради і посадовців Бахмутської РДА. Натомість Часовоярська МВА відмовилася надавати інформацію про зарплати своїх працівників.

Читайте також:

• Скільки заробили за І півріччя 2026 працівники Бахмутських КП: детальний огляд
• Які зарплати отримували працівники Бахмутської МВА в першому півріччі 2026 року
• Як працює бюджет окупованої громади: пояснюємо на прикладі Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ініціативна група бахмутян передала міській владі заяву із закликом активніше відстоювати право переселенців на компенсацію за знищене майно. Документ містить пропозиції щодо звернень до державних органів, а також вимогу регулярно інформувати громаду про роботу над цим питанням.

Про це в коментарі редакції Бахмут IN.UA повідомила Інеса Мішенина, бахмутянка та за сумісництвом авторка звернення.

Бахмутяни провели зустріч з міською радою щодо виплат за знищене майно

Інеса Мішеніна, яка входить в ініціативну групу, звернулася до Олексія Реви, начальника Бахмутської МВА, із офіційною заявою, підписаною 29 липня 2026 року. У заяві жителі Бахмута просять відкрито інформувати громаду про можливості захисту майнових прав, законодавчі зміни, державні програми та кроки адміністрації для підтримки мешканців.

Згідно з наданим редакції документом, бахмутяни просять місцеву владу звернутися до державних органів:

• Міністерства розвитку громад та територій України;
• Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
• Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань захисту майнових і немайнових прав ВПО;
• Державного космічного агентства України щодо використання аерокосмічних матеріалів для підтвердження факту руйнування житла, коли інші докази отримати неможливо.

За словами Інеси Мішеніної, зустріч відбулася 29 липня з Олександром Марченко, в.о. начальника Бахмутської
міської військової адміністрації. Загалом бахмутянка оцінила її, як результативну.

“Зустріч була дуже плодовита. Ми прийшли з заявою, а нам відповіли на все: куди звернутися, що стосується виплат за знищене майно, сертифікати.” — розповіла Інеса Мішеніна.

Подальший розгляд пропозицій наразі призупинився через законодавчі обмеження на державному рівні та реорганізацію Кабінету Міністрів: профільне Міністерство розвитку громад та територій України наразі розділяють, тому поки невідомо, хто саме опікуватиметься цим напрямком. Ініціативна група планує відновити подання заяв та рекомендацій одразу після призначення нових міністрів і розподілу урядового функціоналу.

“Зараз ми опираємося в закони, які не може вирішувати наша Бахмутська міська рада. Це закони на рівні президента та Кабміну. Тому чекаємо. І далі будемо подавати заявки на нові міністерства” — додає бахмутянка.

Учасниця зустрічі також наголосила на необхідності ретельної підготовки документів. Інеса Мішеніна зазначила, що помилки у заявах можуть стати причиною відхилення законопроєктів або звернень, як це відбувалося з ініціативами інших переселенців.

Редакція опублікує відповідь на звернення бахмутян, після її оприлюдненням Бахмутською МВА.

Що передувало

Нагадаємо, що 9 липня 2026 року Інеса Мішеніна опублікувала звернення до бахмутян із закликом об’єднатися для нагадування владі про проблеми з житлом.

Ініціативна група вирішила розпочати процес із консультацій з місцевою адміністрацією, щоб не нашкодити мешканцям та отримати фахові поради щодо складання звернень до президента. Основною метою ініціативи є отримання компенсацій та розблокування державних житлових програм. Для випадків, якщо місцева влада відмовилася б від зустрічі, ініціативна група розробила альтернативний план дій — шукати контакти та звертатися безпосередньо до приймалень депутатів Верховної Ради.

Читайте також:

Скільки компенсацій за зруйноване майно погодили мешканцям Бахмутської громади: офіційні цифри

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!