Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, та на Бахмутському напрямку. Фахівці присвятили спецвипуск для Бахмута.

Редакція «Бахмут. IN. UA» зібрала головні тези із висновку Інституту вивчення війни.

Критика наступальних операцій України необґрунтована

Українські сили святкують звільнення Кліщіївки та Андріївки, ці два населені пункти розташувалися на південь від Бахмута, але всі зусилля України спочатку з оборони, а тепер і з проведення контрнаступальних операцій навколо Бахмута стали об’єктом необґрунтованої критики. 

Втім у Інституті війни вважають інакше. На їх думку, оборонні та контрнаступальні операції України в районі Бахмута з літа 2022 року є оперативно обґрунтованим заходом, який зафіксував велику кількість російської бойової потужності, яка в іншому випадку була б доступна для посилення російської оборони на півдні України. 

Російські повітряно-десантні війська наразі обороняють район Бахмута, вони вважаються елітою військ у росії. Це значне досягнення України допомогло запобігти створенню Росією великого мобільного оперативного резерву, який міг би бути використаний для зупинки основних українських контрнаступальних зусиль у Запорізькій області. 

Чи продовжуватимуть ЗСУ наступ на Бахмутському напрямку?

Продовження контрнаступу навколо Бахмута необхідне для того, щоб утримати російські сили в цьому районі. Нещодавня передислокація загону однієї окремої російської бригади ПДВ (ред. повітряно-десантних військ)  з-під Бахмута на південь України свідчить про те, що росіяни прагнуть повернути собі бойову міць, яку Україні у них відібрала.

Оборонні операції України в Бахмуті залучили елементи щонайменше однієї дивізії ПДВ, їх зафіксували біля Бахмута влітку 2022 року. Колишній російський офіцер Ігор Гіркін повідомив, що 137-й повітряно-десантний полк 106-ї повітряно-десантної дивізії діяв у Бахмуті разом із силами Вагнера з “початку” наступу Вагнера на Бахмут, імовірно, у червні 2022 року, коли почалася участь Вагнера в основних атаках на захоплення міста. Цей же 106 підрозділ рф діяв у Бахмуті аж до січня 2023 року.

Російські військові розгорнули додаткові підрозділи ПДВ у Бахмуті на початку та в середині травня 2023 року, незадовго до того, як покійний фінансист групи Вагнера Євген Пригожин оголосив, що сили Вагнера будуть виведені з Бахмута.

У квітні та на початку травня 2023 року темп боїв у Бахмуті знизився, оскільки російські війська завершили захоплення міста. Фінансист групи “Вагнера” Євген Пригожин оголосив про перемогу в Бахмуті 20 травня і заявив про намір вивести сили “Вагнера” з міста 25 травня. 25 травня Пригожин оголосив, що група “Вагнера” почала передавати свої позиції в Бахмуті Міністерству оборони Росії, і заявив, що “Вагнер” повністю вийде з міста 1 червня 2023 року. На заміну їм прийшли російські десантники.

Українські сили почали контрнаступальні операції в районі Бахмута майже одразу після відходу Вагнера. Росіяни були змушені зберегти сили ПДВ, які вже перебували там, і перекинути додаткові підкріплення до Бахмута. 

Україна почала контрнаступ на Бахмут та Запоріжжя одночасно

Після захоплення міста Вагнером близько 20 травня українські війська проводили постійні тактичні контратаки в Бахмуті та на його флангах. 4 червня Україна розпочала значний контрнаступ на Бахмут, в той самий день, коли розпочався великий контрнаступ на Запоріжжі, і протягом червня, липня та серпня проводила постійні та активні наступальні дії на північному та південному флангах Бахмута.

Ці постійні українські атаки під Бахмутом змусили залишатися під Бахмутом велику частину російських десантників. Російські військові не розгорнули б і не утримували б таку велику кількість елітних сил у Бахмуті, якби ЗСУ не розпочали широкомасштабні та ефективні контрнаступальні операції, які загрожували повернути місто, захоплене російськими військами з величезною ціною.

Російські джерела приписують частинам 98-ї повітряно-десантної дивізії – ймовірно, частинам 217-го повітряно-десантного полку – перемогу над українськими військами на північному фланзі Бахмута в липні 2023 року. Водночас щоб втримувати захоплені території – десантникам довелося залишатися в Бахмуті, їх не могли перекинути на інші фланги битви.

Той факт, що російське командування передислокувало ці сили ПДВ для утримання Бахмута, свідчить про те, що вони були б готові перекинутись до Запорізької області для захисту від основних українських контрнаступальних зусиль, якби українські операції не закріпили їх у районі Бахмута.

Які російські війська застрягли в Бахмуті завдяки українському контрнаступу?

• Обидва маневрені полки 106-ї повітряно-десантної дивізії;
• підрозділи 137-го полку;
• підрозділи 51-го полку;
• один з двох маневрених полків 98-ї повітряно-десантної дивізії;
• 217-й полк;
• підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 31-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 83-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Російські військові перекинули частини двох підрозділів десантників, які російське командування не залучало до Бахмута, для підтримки російської оборони в Запорізькій області.

Єдиними силами з-поміж десантників росіян, які не були задіяні в Бахмуті до червня-липня 2023 року, були частини 76-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла під Кремінною, 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, що також діяла під Кремінною, 7-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла на лівому (східному) березі Дніпра в Херсонській області, а також 45-ї гвардійської бригади спецпризначення, яка вже була задіяна в обороні південної частини України в районі Малої Токмачки ще на початку червня 2023 року.

Росіяни не мають достатньо резервів для другого взяття Бахмута

Начальник розвідки Кирило Буданов повідомив, що підрозділи 41-ї загальновійськової армії почали “повільну” передислокацію з лінії Луганська до району на півдні України. 

Така передислокація регулярних мотострілецьких підрозділів, ймовірно, відображає той факт, що російські війська не мають достатньої кількості підрозділів ПДВ для перекидання. 

Всі російські полки і бригади ПДВ, які ще не перекинуті на південь, зосереджені в районі Бахмута.

Чому російські десантники такі важливі?

Тривалі контрнаступальні операції українських військ у районі Бахмута з весни 2023 року дозволили успішно зафіксувати на місці значну частину російських десантників. 

Це підвищило шанси України на операційний успіх на південному фронті, запобігши створенню там резерву росіян. Це значне досягнення, бо саме десантники є основним експедиційним військом Росії та найбільш мобільною бойовою силою. 

Українські дії під Бахмутом виснажили ці частини, позбавили їх можливості перегрупуватися і переозброюватися, а також не дозволили російському командуванню використати їх для формування резерву для захисту південного фронту. Концентрація будь-якої значної частини цих підрозділів ПДВ в районі Роботиного зробила б неможливим прорив українських військ через лінію фронту в цьому районі.

Бахмут став для росії фатальною помилкою

Українці скористалися тим, що росія зациклилася на оперативно незначущому місті Бахмут, щоб стягнути туди найякісніші мобільні російські резерви спочатку для завершення російського захоплення міста, а потім для утримання його проти українських контрнаступальних операцій, які розпочалися майже одразу після відступу сил Вагнера.

Передислокація росією всіх або більшості цих частин десантників для оборони на півдні України — принесла б росії набагато більше користі, ніж розгортання українських контрнаступальних сил від Бахмута до Запоріжжя. 

Російським військам у Запоріжжі не вистачає живої сили, необхідної для оборони всіх польових укріплень, які вони підготували.  

Що заважає українським військам швидше прориватися?

Українські сили не отримали б стільки користі, якби сконцентрували більшу частину своїх бойових сил на проривних діях. Цьому є декілька доказів:

• брак обладнання для розмінування;
• складність проведення операцій з розмінування в умовах атак російської авіації та вертольотів за підтримки потужної російської артилерії та протитанкових систем.

Збільшення кількості українських сил, які б долали такі труднощі, не покращило б суттєво шанси України. Крім того, російські оборонні позиції навколо Бахмута спочатку не були сильно заміновані, і тому, ймовірно, не привернули увагу багатьох обмежених українських саперів до цього району, принаймні на початковому етапі. 

Таким чином, перекидання більшої кількості українських сил на південь до добре захищених російських мінно-вибухових загороджень у Запоріжжі навряд чи могло суттєво вплинути на ефективність українських контрнаступів у цьому районі, тоді як відсутність такої великої кількості потенційних резервних сил Росії, ймовірно, дала Україні шанс досягти значних успіхів на півдні.

У висновку аналітики підсумували, що українські оборонні, а потім контрнаступальні операції навколо Бахмута мали обґрунтований ефект. ЗСУ вдалося притягнути сюди основну масу російських військ.

Українським військам, ймовірно, доведеться продовжувати жорсткий тиск навколо Бахмута, щоб утримувати там російські сили ПДВ, але цей тиск, ймовірно, буде вартий того, щоб запобігти швидкому перекиданню цих російських сил на південь Запорізької області для переозброєння і підготовки до зупинки вирішальних українських зусиль на цьому напрямку.

Фото: Генштаб

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Міський голова Покровська Руслан Требушкін відомий своїми одіозними заявами. Він звертався до Володимира Зеленського із закликом “укласти мир” з росією та розповідав про неважливість мовного питання в Україні. Зараз мер Покровська перебуває у простої через те, що його повноваження виконує Покровська МВА. Посадовець перебуває за кордоном і транслює у своїх соцмережах кадри з французьких Ніцци і Канн.

Де зараз перебуває Руслан Требушкін і які заяви він поширює, розповідає Бахмут IN.UA.

Як Руслан Требушкін опинився в Європі: пояснення посадовця

Руслан Требушкін — колишній регіонал та міський голова Покровська, який з кінця вересня 2022 року перебуває у простої за наказом Покровської МВА. Перебуватиме у простої він до кінця воєнного стану. 

Ще до повномасштабної війни Руслан Требушкін висловлював протиукраїнську позицію. Зокрема, 14 травня 2014 року на 77 сесії міськради Мирнограда він, як міський голова наголошував на “нелегітимності Київського режиму”, звинувачував Україну в розв’язанні війни, а військовослужбовців добровольчого батальйону “Дніпро” — у вбивствах мирних жителів. За часів Революції Гідності Требушкін був учасником Антимайдану. Він приїздив до Києва до бойовиків “Беркута” передати гуманітарну допомогу та стверджував, що силовики “захищають мир і порядок”.

Проросійське минуле не завадило Руслану Требушкіну продовжити керувати Мирноградською міською радою аж до 2015 року. З грудня 2015 року його обрали мером Покровська.

На початку повномасштабної війни Руслан Требушкін перебував у Покровську. До весни 2023 року він публікував інформацію про життя в місті та звітував про допомогу місцевому населенню. Потім посадовець зник з медіапростору.

У лютому 2025 року Руслан Требушкін дав про себе знати, виклавши відеозвернення до Володимира Зеленського. Посадовець звернувся до президента російською мовою із закликом “укласти мир”, бо цього, за словами Требушкіна, хочуть жителі Покровська.

А вже у березні 2025 року мер Покровська записував відео з Бельгії, він перебував у Брюсселі. Там посадовець знімав відео з роз’ясненнями, як мешканцям Донеччини отримати тимчасовий захист у цій країні.

Мешканці Покровська обурювалися тим, що міський голова перебуває за кордоном. Люди вимагали пояснень: яким чином посадовець виїхав до Європи під час воєнного стану. Тоді ж Требушкін пояснив, що він, нібито, виїхав законно і перебуває в Бельгії у відрядженні.

“Одне з найчастіших питань: “Як мер Покровська опинився в Європі?”. Та дуже просто. Мер за законом має право. У нас в країні діє Конституція. Як мер має право розмовляти російською мовою, так само мер має право їздити у відрядження, відвідувати європейські інституції, інші країни світу. Це дозволено законом. Це мій прямий обов’язок. Тому зараз, перебуваючи у простої, з волонтерською діяльністю допомагаю, вказую, куди можна приїхати нашим переселенцям для того, щоб врятуватися від російських ракет”, — говорив Руслан Требушкін.

Також він зазначав, що залишається в Бельгії, бо йому “не залишили вибору”.

Які заяви поширює Руслан Требушкін

У своїх соцмережах Руслан Требушкін транслює неоднозначну позицію. З одного боку, він відкрито заявляє, що росія обстрілює українські міста. А з іншого — розповідає, що “не все так однозначно”. Так, на одному з відео Требушкін позує біля стенду з надписом “Демократія” і говорить, що в Україні обмежують права і свободи людей.

“З початком війни прав і свобод стало значно менше. У нас переслідуються незалежні ЗМІ, заборона на виїзд за кордон, у нас насильницька “бусифікація” і багато іншого”, — такі маніпулятивні заяви поширює посадовець.

У коментарях під відео люди висловлюють своє обурення і зазначають, що мер підігрує російській пропаганді. На що він відповідає, що “це проросла ненависть, яку вирощували 30 років”.

Де зараз перебуває Руслан Требушкін

Після серії відео з Бельгії Руслан Требушкін знову зник з соцмереж. Він нічого не публікував понад рік. Та наприкінці серпня 2026 року він знову повернувся в інфопростір з привітанням із Днем шахтаря. На цей раз Требушкін був у зовсім іншому образі. Якщо раніше це були відео на фоні державних будівель і в офіційному костюмі, то тепер він показує лайф-стайл.

Руслан Требушкін транслює своє життя на Лазурному березі Франції. Він публікує кадри з поїздок на яхті, пробіжок та відпочинку на березі моря. При цьому каже, що жити у Франції має вимушено.

Часто в його відео фігурує чоловік, який представляється Сергієм Дмитровичем. Требушкін каже, що це чоловік з Покровська та активно рекламує його послуги. Каже, що всі бажаючі можуть замовити в нього ремонт будинку, вілли чи автомобіля. Разом вони записують відео про “успішний успіх” і діляться порадами, як відкрити бізнес на Лазурному березі. Секретом успіху називають відсутність ліні і працьовитість.

Сам Руслан Требушкін, за його словами, займається проєктами з будівництва і ремонту в Франції.

Доходи Руслана Требушкіна

Руслан Требушкін, як державний службовець, звітує про свої доходи в річній декларації. У декларації за 2025 рік він вказує, що отримав 193 920 гривень зарплати, як міський голова Покровська. Грошових активів він не має.

А в декларації за 2024 рік посадовець вказав заробітки, які він отримував за кордоном. Зокрема, він отримав 162 089 гривень, працюючи механіком в іспанській компанії AUTO ONE QUESADA, SL, яка має автосервіс і автосалон в Аліканте. Також він отримав 169 034 гривень за роботу в іспанській будівельній компанії LATERES INVEST, SL.

Читайте також:

Покровський “Миротворець”: чим відомий Руслан Требушкін

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині триває евакуація з небезпечних районів, зокрема з Краматорська та Слов’янська, які наразі перебувають під постійною загрозою обстрілів та атак ворожих дронів. За словами представника гуманітарної місії “Проліска” Євгена Ткачева, вся територія області стала небезпечною, а виїзд ускладнюється відсутністю комунікацій та панічними настроями людей.

Про те, як волонтери вивозять маломобільних жителів під загрозою ударів з неба та чому частина населення відмовляється залишати холодні квартири, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Евакуація під постійним прицілом дронів

За словами Євгена Ткачева, евакуація з Донеччини триває за звичним алгоритмом, проте безпекових зон у регіоні вже не залишилося.

“Броневичком людей забираємо з Краматорська та Слов’янська з небезпечних районів. Далі мікроавтобусами до Лозової. Також є спеціальна медична евакуація під наглядом медпрацівника“, — розповідає волонтер.

Маломобільних та людей старшого віку вивозять адресно.. Волонтери часто виносять їх на ношах із верхніх поверхів, після чого броньованим транспортом доставляють на безпечну відстань, де пересаджують у карети швидкої допомоги.

Водночас через постійні атаки місія змушена була частково згорнути вантажну евакуацію з речами.

“Зараз вона вже діє не на всій території області, а на умовно-безпечній. Тобто далі Олександрівки чи Черкаського ми вже не їздимо. Вантажний автомобіль — це жирна ціль“, — пояснює Ткачев.

Наразі найбільшу загрозу становлять ворожі дрони. Як зазначає представник “Проліски”, безпілотники літають всюди, зокрема над дорогами. “За сьогодні тільки п’ять вражених автівок бачили. На жаль, із загиблими також. Тому постійно, постійно вся територія небезпечна”.

Чому люди виїжджають та про що кажуть у дорозі

Головною причиною до виїзду для жителів Краматорська та Слов’янська залишається відсутність через російські атаки комунальних послуг, передусім газу.

“Без електрики люди якось можуть ліхтариками на сонячних батареях заряджати, там з олії якісь каганці робити, або свічки є. А от без газу неможливо людям навіть гарячої води попити, щоб зігрітися. Бо навіть якщо буде хоч десь якесь приблизне опалення, то вікон вже майже немає. Тому зігрітися неможливо“, — пояснює ситуацію Ткачев.

За його словами, в Краматорську наразі повністю відсутнє газопостачання, є перебої зі зв’язком, водою та електрикою.

У багатьох людей, які наважилися на виїзд, спостерігаються панічні настрої. “Половина людей зібралася дуже швидко виїжджати. Нема зв’язку, вони не можуть отримати інформацію і не розуміють, куди їдуть. Тому, поки веземо, намагаємося їх заспокоїти, пояснити, де їх приймуть, на що розраховувати”, — ділиться волонтер.

Під час евакуації місцеві мешканці найбільше нарікають на дії російської армії.

“Найбільше хаять путіна і росію, що, ну, що ж це таке з нами, якщо вони сказали, що ми, типу, свої, а бомбардування… Вирішили і голодом заморити, і заморозити. Таких розповідей від людей все більше“, — констатує представник гуманітарної місії.

Хто залишається зимувати під обстрілами

Незважаючи на холод, руйнування та постійну небезпеку, певна частина населення не планує виїжджати. За прогнозами Ткачева, у містах залишиться близько десятої частини від довоєнного населення.

Переважно це люди старшого віку, які психологічно готові до побутових труднощів.

“Це люди, котрі в таких умовах жили, наприклад, у 70-х роках минулого сторіччя. Вони звикли до перебоїв електрики, звикли носити воду, палити пічку чи буржуйку. Вони простіше до цього ставляться, звикли себе обмежувати“, — резюмує Євген Ткачев.

Він додає, що в містах досі повільно, але працюють комунальні служби (вивозиться сміття), розносять пенсії, інтернет-провайдери намагаються підтримувати зв’язок, а в дуже небезпечних районах продовжують працювати магазини, що створює для людей ілюзію можливості перезимувати вдома.

Читайте також:

“Між шостим і сьомим поверхом починають складати дрова”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!