Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, та на Бахмутському напрямку. Фахівці присвятили спецвипуск для Бахмута.

Редакція «Бахмут. IN. UA» зібрала головні тези із висновку Інституту вивчення війни.

Критика наступальних операцій України необґрунтована

Українські сили святкують звільнення Кліщіївки та Андріївки, ці два населені пункти розташувалися на південь від Бахмута, але всі зусилля України спочатку з оборони, а тепер і з проведення контрнаступальних операцій навколо Бахмута стали об’єктом необґрунтованої критики. 

Втім у Інституті війни вважають інакше. На їх думку, оборонні та контрнаступальні операції України в районі Бахмута з літа 2022 року є оперативно обґрунтованим заходом, який зафіксував велику кількість російської бойової потужності, яка в іншому випадку була б доступна для посилення російської оборони на півдні України. 

Російські повітряно-десантні війська наразі обороняють район Бахмута, вони вважаються елітою військ у росії. Це значне досягнення України допомогло запобігти створенню Росією великого мобільного оперативного резерву, який міг би бути використаний для зупинки основних українських контрнаступальних зусиль у Запорізькій області. 

Чи продовжуватимуть ЗСУ наступ на Бахмутському напрямку?

Продовження контрнаступу навколо Бахмута необхідне для того, щоб утримати російські сили в цьому районі. Нещодавня передислокація загону однієї окремої російської бригади ПДВ (ред. повітряно-десантних військ)  з-під Бахмута на південь України свідчить про те, що росіяни прагнуть повернути собі бойову міць, яку Україні у них відібрала.

Оборонні операції України в Бахмуті залучили елементи щонайменше однієї дивізії ПДВ, їх зафіксували біля Бахмута влітку 2022 року. Колишній російський офіцер Ігор Гіркін повідомив, що 137-й повітряно-десантний полк 106-ї повітряно-десантної дивізії діяв у Бахмуті разом із силами Вагнера з “початку” наступу Вагнера на Бахмут, імовірно, у червні 2022 року, коли почалася участь Вагнера в основних атаках на захоплення міста. Цей же 106 підрозділ рф діяв у Бахмуті аж до січня 2023 року.

Російські військові розгорнули додаткові підрозділи ПДВ у Бахмуті на початку та в середині травня 2023 року, незадовго до того, як покійний фінансист групи Вагнера Євген Пригожин оголосив, що сили Вагнера будуть виведені з Бахмута.

У квітні та на початку травня 2023 року темп боїв у Бахмуті знизився, оскільки російські війська завершили захоплення міста. Фінансист групи “Вагнера” Євген Пригожин оголосив про перемогу в Бахмуті 20 травня і заявив про намір вивести сили “Вагнера” з міста 25 травня. 25 травня Пригожин оголосив, що група “Вагнера” почала передавати свої позиції в Бахмуті Міністерству оборони Росії, і заявив, що “Вагнер” повністю вийде з міста 1 червня 2023 року. На заміну їм прийшли російські десантники.

Українські сили почали контрнаступальні операції в районі Бахмута майже одразу після відходу Вагнера. Росіяни були змушені зберегти сили ПДВ, які вже перебували там, і перекинути додаткові підкріплення до Бахмута. 

Україна почала контрнаступ на Бахмут та Запоріжжя одночасно

Після захоплення міста Вагнером близько 20 травня українські війська проводили постійні тактичні контратаки в Бахмуті та на його флангах. 4 червня Україна розпочала значний контрнаступ на Бахмут, в той самий день, коли розпочався великий контрнаступ на Запоріжжі, і протягом червня, липня та серпня проводила постійні та активні наступальні дії на північному та південному флангах Бахмута.

Ці постійні українські атаки під Бахмутом змусили залишатися під Бахмутом велику частину російських десантників. Російські військові не розгорнули б і не утримували б таку велику кількість елітних сил у Бахмуті, якби ЗСУ не розпочали широкомасштабні та ефективні контрнаступальні операції, які загрожували повернути місто, захоплене російськими військами з величезною ціною.

Російські джерела приписують частинам 98-ї повітряно-десантної дивізії – ймовірно, частинам 217-го повітряно-десантного полку – перемогу над українськими військами на північному фланзі Бахмута в липні 2023 року. Водночас щоб втримувати захоплені території – десантникам довелося залишатися в Бахмуті, їх не могли перекинути на інші фланги битви.

Той факт, що російське командування передислокувало ці сили ПДВ для утримання Бахмута, свідчить про те, що вони були б готові перекинутись до Запорізької області для захисту від основних українських контрнаступальних зусиль, якби українські операції не закріпили їх у районі Бахмута.

Які російські війська застрягли в Бахмуті завдяки українському контрнаступу?

• Обидва маневрені полки 106-ї повітряно-десантної дивізії;
• підрозділи 137-го полку;
• підрозділи 51-го полку;
• один з двох маневрених полків 98-ї повітряно-десантної дивізії;
• 217-й полк;
• підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 31-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 83-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Російські військові перекинули частини двох підрозділів десантників, які російське командування не залучало до Бахмута, для підтримки російської оборони в Запорізькій області.

Єдиними силами з-поміж десантників росіян, які не були задіяні в Бахмуті до червня-липня 2023 року, були частини 76-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла під Кремінною, 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, що також діяла під Кремінною, 7-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла на лівому (східному) березі Дніпра в Херсонській області, а також 45-ї гвардійської бригади спецпризначення, яка вже була задіяна в обороні південної частини України в районі Малої Токмачки ще на початку червня 2023 року.

Росіяни не мають достатньо резервів для другого взяття Бахмута

Начальник розвідки Кирило Буданов повідомив, що підрозділи 41-ї загальновійськової армії почали “повільну” передислокацію з лінії Луганська до району на півдні України. 

Така передислокація регулярних мотострілецьких підрозділів, ймовірно, відображає той факт, що російські війська не мають достатньої кількості підрозділів ПДВ для перекидання. 

Всі російські полки і бригади ПДВ, які ще не перекинуті на південь, зосереджені в районі Бахмута.

Чому російські десантники такі важливі?

Тривалі контрнаступальні операції українських військ у районі Бахмута з весни 2023 року дозволили успішно зафіксувати на місці значну частину російських десантників. 

Це підвищило шанси України на операційний успіх на південному фронті, запобігши створенню там резерву росіян. Це значне досягнення, бо саме десантники є основним експедиційним військом Росії та найбільш мобільною бойовою силою. 

Українські дії під Бахмутом виснажили ці частини, позбавили їх можливості перегрупуватися і переозброюватися, а також не дозволили російському командуванню використати їх для формування резерву для захисту південного фронту. Концентрація будь-якої значної частини цих підрозділів ПДВ в районі Роботиного зробила б неможливим прорив українських військ через лінію фронту в цьому районі.

Бахмут став для росії фатальною помилкою

Українці скористалися тим, що росія зациклилася на оперативно незначущому місті Бахмут, щоб стягнути туди найякісніші мобільні російські резерви спочатку для завершення російського захоплення міста, а потім для утримання його проти українських контрнаступальних операцій, які розпочалися майже одразу після відступу сил Вагнера.

Передислокація росією всіх або більшості цих частин десантників для оборони на півдні України — принесла б росії набагато більше користі, ніж розгортання українських контрнаступальних сил від Бахмута до Запоріжжя. 

Російським військам у Запоріжжі не вистачає живої сили, необхідної для оборони всіх польових укріплень, які вони підготували.  

Що заважає українським військам швидше прориватися?

Українські сили не отримали б стільки користі, якби сконцентрували більшу частину своїх бойових сил на проривних діях. Цьому є декілька доказів:

• брак обладнання для розмінування;
• складність проведення операцій з розмінування в умовах атак російської авіації та вертольотів за підтримки потужної російської артилерії та протитанкових систем.

Збільшення кількості українських сил, які б долали такі труднощі, не покращило б суттєво шанси України. Крім того, російські оборонні позиції навколо Бахмута спочатку не були сильно заміновані, і тому, ймовірно, не привернули увагу багатьох обмежених українських саперів до цього району, принаймні на початковому етапі. 

Таким чином, перекидання більшої кількості українських сил на південь до добре захищених російських мінно-вибухових загороджень у Запоріжжі навряд чи могло суттєво вплинути на ефективність українських контрнаступів у цьому районі, тоді як відсутність такої великої кількості потенційних резервних сил Росії, ймовірно, дала Україні шанс досягти значних успіхів на півдні.

У висновку аналітики підсумували, що українські оборонні, а потім контрнаступальні операції навколо Бахмута мали обґрунтований ефект. ЗСУ вдалося притягнути сюди основну масу російських військ.

Українським військам, ймовірно, доведеться продовжувати жорсткий тиск навколо Бахмута, щоб утримувати там російські сили ПДВ, але цей тиск, ймовірно, буде вартий того, щоб запобігти швидкому перекиданню цих російських сил на південь Запорізької області для переозброєння і підготовки до зупинки вирішальних українських зусиль на цьому напрямку.

Фото: Генштаб

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Влітку 2026 року окупаційна влада так званої “днр” оголосила про перші виплати компенсацій мешканцям Бахмута і інших “закритих міст”. Люди отримують кошти на банківські рахунки. Серед умов отримання компенсацій — відчуження майна у власність “днр”. Це потрібно зробити протягом шести місяців. Тим, хто цю умову не виконає, погрожують судами.

Про це пише Бахмут IN.UA.

“Днр” вимагає відмовлятися від майна після отримання компенсації

Наприкінці червня 2026 року окупаційна влада “днр” заявила про перші виплати компенсацій мешканцям Бахмута. Тоді, нібито, 38 людей отримали виплати на загальну суму понад 90 мільйонів рублів. У середньому — на кожного по 2,3 мільйони рублів (ред. за сьогоднішнім курсом — 1,3 мільйони гривень). Заяви окупантів про виплати компенсацій підтверджували і самі бахмутяни, які живуть на ТОТ. Вони публікували скриншоти, де видно надходження коштів.

Та тепер людям, які отримали компенсації, погрожують судами. За словами радника голови “днр” Вадима Матієнка, всі, хто отримав компенсацію, мають протягом шести місяців припинити право власності на майно та земельну ділянку. В подальшому це буде власністю “днр”. Це є обов’язковою умовою отримання виплати, з якою заявники письмово погоджуються при поданні документів.

За словами Матієнка, на сьогодні ще ні одна людина не звернулася до адміністрації із заявою про відчуження майна. Їм надсилатимуть письмові повідомлення про необхідність звернутися до “міністерства майнових та земельних відносин днр”. Якщо цю вимогу не виконати, людині погрожують судом.

Також, нібито, є випадки, коли після отримання компенсації люди намагаються продати майно чи земельну ділянку. У такому разі людині може загрожувати кримінальна відповідальність, яку ініціюватиме “міністерство майнових та земельних відносин днр”.

Для вирішення питання з відчуження майна навіть створили спеціальну гарячу лінію. Її запустили 10 серпня. За зверненням на лінію, нібито, можна отримати роз’яснення щодо механізму відчуження майна.

Чи треба скасовувати право власності на майно для отримання компенсації в Україні

Зазначимо, що подібна вимога існує і в українському законодавстві. Це прописано в механізмі отримання компенсації на порталі “Дія”. Після призначення компенсації всі співвласники майна мають відмовитися від права власності на нього.

Читайте також:

• Зруйнували і забули: як у “днр” викреслили Бахмут зі свого порядку денного
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру
• У Маріуполі росіяни відбирають квартири в місцевих жителів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні триває зміна системи обліку внутрішньо переміщених осіб. У зв’язку з ухваленням нового закону щодо захисту прав ВПО, Кабінет Міністрів готується до оновлення відповідної урядової постанови. Представники громадських організацій, зокрема “Групи впливу”, закликають уряд не обмежуватися технічними змінами та врахувати міжнародні стандарти прав людини.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Новий закон про ВПО

За словами Тетяни Дурнєвої, виконавчої директорки ГО “Громадський Холдинг “Група впливу”, ключовим ризиком нового законодавства є можливість зняття людини з обліку ВПО у разі визнання її рідної громади “безпечною для повернення”. Такий механізм дозволяє позбавити переселенця державної підтримки, пільг та участі в житлових програмах без його заяви.

Правозахисники наголошують, що фізична безпека території не гарантує наявності умов для гідного життя, адже будинок людини може бути зруйнованим, а робочі місця та соціальні зв’язки — відсутніми. Позбавлення підтримки через зміну статусу громади є формою примусу, що порушує право людини на добровільний вибір місця проживання, що суперечить міжнародним стандартам.

“Зруйнований будинок не зникає через зміну статусу громади“, — підкреслюють у “Групі впливу”.

Тому громадські організації пропонують:

• запровадити індивідуальну оцінку потреб людини (стан житла, можливості працевлаштування, потреби у лікуванні) перед зняттям з обліку;
• визначити зруйноване житло самостійною підставою для збереження статусу ВПО;
• встановити перехідний період для поступового припинення виплат і пільг;
• створити прозорий та оскаржуваний порядок визнання громади “безпечною”.

Подолання цифрових та бюрократичних перешкод

Система обліку ВПО потребує усунення технічних проблем, які залишають частину людей без підтримки. Правозахисники вказують на такі проблеми:

• відсутність у застосунку “Дія” даних про переселенців, які виїхали до 2022 року;
• технічні збої, через які довідки дітей-ВПО зникають із цифрових сервісів після отримання ID-картки у 14 років;
• вимоги на місцях щодо надання додаткових витягів про реєстрацію попри наявність штампа в паспорті;
• повторне витребування повного пакета документів при зміні громади проживання, хоча закон цього не вимагає.

Для розв’язання цих питань запропоновано інтегрувати “старі” дані до застосунку “Дія”, забезпечити автоматичне перенесення даних дітей після отримання першого паспорта, а також автоматично реєструвати статус ВПО для дітей, народжених у родинах переселенців, без окремого звернення батьків.

Відв’язання базових послуг від довідки ВПО

Наразі довідка переселенця часто є обов’язковим документом для отримання послуг, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням. Наприклад, без неї складно отримати водійське посвідчення, окремі банківські та медичні послуги.

Правозахисники закликають провести ревізію відомчих актів, щоб доступ до базових прав залежав від реєстрації місця проживання чи громадянства, а не від формального статусу ВПО. Це дозволить уникнути ситуацій, коли людина стає заручником документа навіть після успішної інтеграції в новій громаді.

Читайте також:

Готель “Одеса” може стати першим арештованим активом для розміщення ВПО: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!