Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, та на Бахмутському напрямку. Фахівці присвятили спецвипуск для Бахмута.

Редакція «Бахмут. IN. UA» зібрала головні тези із висновку Інституту вивчення війни.

Критика наступальних операцій України необґрунтована

Українські сили святкують звільнення Кліщіївки та Андріївки, ці два населені пункти розташувалися на південь від Бахмута, але всі зусилля України спочатку з оборони, а тепер і з проведення контрнаступальних операцій навколо Бахмута стали об’єктом необґрунтованої критики. 

Втім у Інституті війни вважають інакше. На їх думку, оборонні та контрнаступальні операції України в районі Бахмута з літа 2022 року є оперативно обґрунтованим заходом, який зафіксував велику кількість російської бойової потужності, яка в іншому випадку була б доступна для посилення російської оборони на півдні України. 

Російські повітряно-десантні війська наразі обороняють район Бахмута, вони вважаються елітою військ у росії. Це значне досягнення України допомогло запобігти створенню Росією великого мобільного оперативного резерву, який міг би бути використаний для зупинки основних українських контрнаступальних зусиль у Запорізькій області. 

Чи продовжуватимуть ЗСУ наступ на Бахмутському напрямку?

Продовження контрнаступу навколо Бахмута необхідне для того, щоб утримати російські сили в цьому районі. Нещодавня передислокація загону однієї окремої російської бригади ПДВ (ред. повітряно-десантних військ)  з-під Бахмута на південь України свідчить про те, що росіяни прагнуть повернути собі бойову міць, яку Україні у них відібрала.

Оборонні операції України в Бахмуті залучили елементи щонайменше однієї дивізії ПДВ, їх зафіксували біля Бахмута влітку 2022 року. Колишній російський офіцер Ігор Гіркін повідомив, що 137-й повітряно-десантний полк 106-ї повітряно-десантної дивізії діяв у Бахмуті разом із силами Вагнера з “початку” наступу Вагнера на Бахмут, імовірно, у червні 2022 року, коли почалася участь Вагнера в основних атаках на захоплення міста. Цей же 106 підрозділ рф діяв у Бахмуті аж до січня 2023 року.

Російські військові розгорнули додаткові підрозділи ПДВ у Бахмуті на початку та в середині травня 2023 року, незадовго до того, як покійний фінансист групи Вагнера Євген Пригожин оголосив, що сили Вагнера будуть виведені з Бахмута.

У квітні та на початку травня 2023 року темп боїв у Бахмуті знизився, оскільки російські війська завершили захоплення міста. Фінансист групи “Вагнера” Євген Пригожин оголосив про перемогу в Бахмуті 20 травня і заявив про намір вивести сили “Вагнера” з міста 25 травня. 25 травня Пригожин оголосив, що група “Вагнера” почала передавати свої позиції в Бахмуті Міністерству оборони Росії, і заявив, що “Вагнер” повністю вийде з міста 1 червня 2023 року. На заміну їм прийшли російські десантники.

Українські сили почали контрнаступальні операції в районі Бахмута майже одразу після відходу Вагнера. Росіяни були змушені зберегти сили ПДВ, які вже перебували там, і перекинути додаткові підкріплення до Бахмута. 

Україна почала контрнаступ на Бахмут та Запоріжжя одночасно

Після захоплення міста Вагнером близько 20 травня українські війська проводили постійні тактичні контратаки в Бахмуті та на його флангах. 4 червня Україна розпочала значний контрнаступ на Бахмут, в той самий день, коли розпочався великий контрнаступ на Запоріжжі, і протягом червня, липня та серпня проводила постійні та активні наступальні дії на північному та південному флангах Бахмута.

Ці постійні українські атаки під Бахмутом змусили залишатися під Бахмутом велику частину російських десантників. Російські військові не розгорнули б і не утримували б таку велику кількість елітних сил у Бахмуті, якби ЗСУ не розпочали широкомасштабні та ефективні контрнаступальні операції, які загрожували повернути місто, захоплене російськими військами з величезною ціною.

Російські джерела приписують частинам 98-ї повітряно-десантної дивізії – ймовірно, частинам 217-го повітряно-десантного полку – перемогу над українськими військами на північному фланзі Бахмута в липні 2023 року. Водночас щоб втримувати захоплені території – десантникам довелося залишатися в Бахмуті, їх не могли перекинути на інші фланги битви.

Той факт, що російське командування передислокувало ці сили ПДВ для утримання Бахмута, свідчить про те, що вони були б готові перекинутись до Запорізької області для захисту від основних українських контрнаступальних зусиль, якби українські операції не закріпили їх у районі Бахмута.

Які російські війська застрягли в Бахмуті завдяки українському контрнаступу?

• Обидва маневрені полки 106-ї повітряно-десантної дивізії;
• підрозділи 137-го полку;
• підрозділи 51-го полку;
• один з двох маневрених полків 98-ї повітряно-десантної дивізії;
• 217-й полк;
• підрозділи 11-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 31-ї окремої десантно-штурмової бригади;
• частини 83-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Російські військові перекинули частини двох підрозділів десантників, які російське командування не залучало до Бахмута, для підтримки російської оборони в Запорізькій області.

Єдиними силами з-поміж десантників росіян, які не були задіяні в Бахмуті до червня-липня 2023 року, були частини 76-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла під Кремінною, 331-го повітряно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії, що також діяла під Кремінною, 7-ї десантно-штурмової дивізії, що діяла на лівому (східному) березі Дніпра в Херсонській області, а також 45-ї гвардійської бригади спецпризначення, яка вже була задіяна в обороні південної частини України в районі Малої Токмачки ще на початку червня 2023 року.

Росіяни не мають достатньо резервів для другого взяття Бахмута

Начальник розвідки Кирило Буданов повідомив, що підрозділи 41-ї загальновійськової армії почали “повільну” передислокацію з лінії Луганська до району на півдні України. 

Така передислокація регулярних мотострілецьких підрозділів, ймовірно, відображає той факт, що російські війська не мають достатньої кількості підрозділів ПДВ для перекидання. 

Всі російські полки і бригади ПДВ, які ще не перекинуті на південь, зосереджені в районі Бахмута.

Чому російські десантники такі важливі?

Тривалі контрнаступальні операції українських військ у районі Бахмута з весни 2023 року дозволили успішно зафіксувати на місці значну частину російських десантників. 

Це підвищило шанси України на операційний успіх на південному фронті, запобігши створенню там резерву росіян. Це значне досягнення, бо саме десантники є основним експедиційним військом Росії та найбільш мобільною бойовою силою. 

Українські дії під Бахмутом виснажили ці частини, позбавили їх можливості перегрупуватися і переозброюватися, а також не дозволили російському командуванню використати їх для формування резерву для захисту південного фронту. Концентрація будь-якої значної частини цих підрозділів ПДВ в районі Роботиного зробила б неможливим прорив українських військ через лінію фронту в цьому районі.

Бахмут став для росії фатальною помилкою

Українці скористалися тим, що росія зациклилася на оперативно незначущому місті Бахмут, щоб стягнути туди найякісніші мобільні російські резерви спочатку для завершення російського захоплення міста, а потім для утримання його проти українських контрнаступальних операцій, які розпочалися майже одразу після відступу сил Вагнера.

Передислокація росією всіх або більшості цих частин десантників для оборони на півдні України — принесла б росії набагато більше користі, ніж розгортання українських контрнаступальних сил від Бахмута до Запоріжжя. 

Російським військам у Запоріжжі не вистачає живої сили, необхідної для оборони всіх польових укріплень, які вони підготували.  

Що заважає українським військам швидше прориватися?

Українські сили не отримали б стільки користі, якби сконцентрували більшу частину своїх бойових сил на проривних діях. Цьому є декілька доказів:

• брак обладнання для розмінування;
• складність проведення операцій з розмінування в умовах атак російської авіації та вертольотів за підтримки потужної російської артилерії та протитанкових систем.

Збільшення кількості українських сил, які б долали такі труднощі, не покращило б суттєво шанси України. Крім того, російські оборонні позиції навколо Бахмута спочатку не були сильно заміновані, і тому, ймовірно, не привернули увагу багатьох обмежених українських саперів до цього району, принаймні на початковому етапі. 

Таким чином, перекидання більшої кількості українських сил на південь до добре захищених російських мінно-вибухових загороджень у Запоріжжі навряд чи могло суттєво вплинути на ефективність українських контрнаступів у цьому районі, тоді як відсутність такої великої кількості потенційних резервних сил Росії, ймовірно, дала Україні шанс досягти значних успіхів на півдні.

У висновку аналітики підсумували, що українські оборонні, а потім контрнаступальні операції навколо Бахмута мали обґрунтований ефект. ЗСУ вдалося притягнути сюди основну масу російських військ.

Українським військам, ймовірно, доведеться продовжувати жорсткий тиск навколо Бахмута, щоб утримувати там російські сили ПДВ, але цей тиск, ймовірно, буде вартий того, щоб запобігти швидкому перекиданню цих російських сил на південь Запорізької області для переозброєння і підготовки до зупинки вирішальних українських зусиль на цьому напрямку.

Фото: Генштаб

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Щоб сприяти інтеграції на новому місці та водночас збереженню зв’язків ВПО з рідною громадою, держава, ОМС, міжнародні фонди та громадський сектор мають посилити соціальну й комунікаційну складові своїх програм та ініціатив. Такого висновку дійшли учасники й учасниці події “Як посилити роль ВПО з Донеччини та Луганщини у відновленні”, що відбулася 22 липня в Києві в межах проєкту “Імпульс”.

Про це повідомляє “Вікно Відновлення”, співорганізатор події.

Чому ці питання нагальні

Олексій Орловський, директор програми “Демократія і належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”, у своєму вітальному слові наголосив: саме люди, відновлення соціального капіталу мають бути для держави сьогодні на першому місці. Він навів промовистий приклад: на одному з заходів фонду на Черкащині учасник розшифрував абревіатуру ВПО як “внутрішньо покинуті особи”.

“Це був щемливий і дуже важливий натяк на те, що потрібні зміни в державній політиці щодо внутрішньо переміщених осіб”, ― наголосив Олексій Орловський.

Дослідження, яке зрезонувало з аудиторією

Під час заходу представили результати дослідження “Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення”. Його провели ГО “Східний Варіант” та ГО “Вікно Відновлення” в межах проєкту “Відбудова Сходу: діалог заради майбутнього”.

Одна з рекомендацій авторів: абревіатуру ВПО визначати не як “внутрішньо”, а “вимушено переміщені особи”. На цьому акцентували учасники фокус-групових обговорень, які провели в січні 2026-го року за участі понад 60-ти вимушених переселенців, представників і представниць влади, медіа, громадських організацій. Про це зазначили й учасники заходу в Києві 22 липня.

За словами авторки аналітичного звіту Алли Петренко-Лисак, кандидатки соціологічних наук, саме слово “відновлення” для багатьох учасників фокус-груп звучить абстрактно, як досить поширене слово у медіа і в документах. Але людям важливе передусім відновлення себе, власної самозарадності та повернення розірваних соціальних зв’язків. Дослідження показало запит на діалогові майданчики, адже фокус-групи поряд з дослідницькою функцією відіграли роль своєрідних терапевтичних зустрічей взаємопідтримки.

“ВПО хочуть, щоб їх сприймали не лише як переселенців”, ― розповіла про ще один висновок дослідження Каріна Попова, журналістка “Вікна Відновлення”.

Вимушені переселенці потребують визнання їхньої суб’єктності. Тут допоможе індивідуальний підхід з урахуванням віку, професійного досвіду та інших чинників. 

Тому автори звіту рекомендують: 

• трансформувати універсальні програми для ВПО у сегментовані за категоріями;
• розробляти протоколи інтенсивного онбордингу ВПО, особливо для молоді.

Ці та інші поради для органів державної та місцевої влади, донорів, ГО та медіа також стали предметом обговорення та уточнення на заході в Києві.

Виклики і кейси

У межах заходу також відбулася панельна дискусія “Інтеграція вимушених переселенців та вплив на відновлення: виклики і кейси”.

Владислав Закаблук, заступник директора департаменту – начальник відділу прав ВПО Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України Офісу Омбудсмана України, наголосив:

“Рекомендації, які надає Офіс Омбудсмана, і рекомендації у вашому дослідженні фактично дуже схожі. Ми так само порушуємо питання необхідності залучення ВПО до розробки, прийняття й реалізації місцевих програм підтримки внутрішньо переміщених осіб”.

За словами Владислава Закаблука, виконання нещодавно ухваленої стратегії щодо ВПО на період до 2030 року — як на національному, так і на місцевому рівні — перебуває на постійному контролі Уповноваженого з прав людини.

Наталя Петренко, начальниця Шульгинської сільської військової адміністрації Луганської області, звернула увагу на те, що потенціал громад, які вимушені були релокуватися, не задіяний належною мірою. За її словами, громадський сектор часом більш впливовий, ніж такі ОМС.

Тетяна Горбатюк, заступниця директора Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, навела приклади дієвих рішень. У місті працює цільова програма інтеграції ВПО.

“Один з найпотужніших заходів підтримки працевлаштування наших ВПО — це повернення частини сплаченого податку”, — розповіла Тетяна Горбатюк.

Крім того, у Рівному працюють робочі групи екстреного реагування, які самі приходять на допомогу евакуйованим громадянам, а не чекають на їхні звернення.

Валерія Круподеря, координаторка гарячої лінії та проєктна менеджерка медіа Донеччини та Луганщини “Східний Варіант”, розповіла про складність і комплексність питань, з якими звертаються до їхнього медіа мешканці ТОТ та територій на лінії вогню. 

Каріна Попова, журналістка “Вікна Відновлення”, зазначила, що у своїх матеріалах намагається показати ВПО не отримувачами допомоги, а тими, хто створює робочі місця, сплачує податки. Та не менш важливо інформувати про виклики й труднощі, з якими стикаються ВПО після евакуації. 

Ярослав Таранець, тім-лід адвокаційного напряму у БФ “Схід SOS”, розповів, що евакуація залишається одним з чільних і найскладніших напрямів діяльності фонду, особливо коли йдеться про вразливі категорії людей.

Програвання важливих маршрутів

Крім обговорення, які, за відгуками аудиторії, надали відчуття причетності до спільноти, у межах події також відбулася фасилітована сесія.

В ігровій формі учасники за модерування соціологині Алли Петренко-Лисак прокладали маршрути персонажів — вимушених переселенців у нових громадах. Визначали найбільш конфліктогенні та болючі точки і “місця сили” та відновлення. Крім того, проєктували, яких нових інституцій чи локацій потребуватиме громада, щоб потенціал нового мешканця чи мешканки міг розкритися повністю. Прикметно, що всі групи учасників зобразили історії успіху своїх ВПО. А це означає, що й у реальних ситуаціях вимушеного переміщення саме спільні зусилля і продуманий підхід стануть запорукою успішної інтеграції.

Інформаційними партнерами події стали медіа Бaхмут IN.UA, Вільне радіо, Громадське радіо, Соцпортал, Новини Донбасу, LB.ua, Рубрика, Краматорськ пост, ГО “Має сенс”, коаліція “На лінії зіткнення”, Антикризовий медіа-центр.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізовується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Читайте також:

• Навіщо в окупованих громадах призначають уповноважених з безбар’єрності: пояснює експертка
• Житло для ВПО: як в Офісі Омбудсмана оцінюють доступні програми та рівень їхньої ефективності
• Частині ВПО можуть призупинити виплати: кого це стосується

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Станом на липень 2026 року в штаті Бахмутської міськради працювали 46 людей. Найвищу зарплату за півріччя — 638 068,87 гривень — отримав заступник міського голови Сергій Родін. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували посадовці міськради за перше півріччя 2026 року.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутська міська рада: яку зарплату отримували у першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит Бахмутська МВА повідомила, що штатна чисельність працівників Бахмутської міськради станом на липень 2026 року складала 59 одиниць. Фактично у міськраді працюють 46 людей.

Найвищу зарплату за півріччя — 638 068,87 гривень — отримав заступник міського голови Сергій Родін. Найнижчу зарплату отримала провідна спеціалістка трудового архіву Ольга Ромашова — 96 069,06 гривень.

З січня по червень (включно) 2026 року посадовці Бахмутської міськради отримали такі зарплати:

• Сергій Родін, заступник міського голови — 638 068,87 гривень. На місяць у середньому — 106 344 гривень;
• Юлія Літвінова, керуча справами виконкому — 589 306,99 гривень. На місяць у середньому — 98 217 гривень;
• Олена Данько, староста Іванівського округу — 324 685,62 гривень. На місяць у середньому — 54 114 гривень;
• Олена Костюченкова, староста Оптиненського округу — 352 737,61 гривень. На місяць у середньому — 58 789 гривень;
• Сергій Косаковський, головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами — 190 050,35 гривень. На місяць у середньому — 31 675 гривень;
• Людмила Лихненко, спеціалістка І категорії — 164 281,30 гривень. На місяць у середньому — 27 380 гривень;
• Аліна Журавльова, головна спеціалістка з питань праці — 120 506,08 гривень. На місяць у середньому — 20 084 гривень;
• Сергій Пономарьов, головний спеціаліст з питань державного архітектурно-будівельного контролю — 99 019,60 гривень. На місяць у середньому — 16 503 гривень;
• Олена Кец, начальниця відділу кадрового забезпечення — 326 918,76 гривень. На місяць у середньому — 54 486 гривень;
• Галина Семенчева, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення — 207 229,42 гривень. На місяць у середньому — 34 538 гривень;
• Ксенія Денисенко, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення — 149 109,35 гривень. На місяць у середньому — 24 851 гривень;
• Тетяна Чернікова, начальниця відділу діловодства і контролю — 289 321,14 гривень. На місяць у середньому — 48 220 гривень;
• Катерина Дульнева, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 258 889,01 гривень. На місяць у середньому — 43 148 гривень;
• Євгенія Зубенко, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 137 661,01 гривень. На місяць у середньому — 22 943 гривень;
• Олена Шамільова, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 206 614,46 гривень. На місяць у середньому — 34 435 гривень;
• Наталя Косолапова, спеціалістка І категорії відділу діловодства і контролю — 154 160,91 гривень. На місяць у середньому — 25 693 гривень;
• Дар’я Селезньова, начальниця відділу бухгалтерського обліку і звітності — 284 035,67 гривень. На місяць у середньому — 47 339 гривень;
• Марія Ошурко, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності — 195 560,65 гривень. На місяць у середньому — 32 593 гривень;
• Наталя Білих, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності — 210 054,70 гривень. На місяць у середньому — 35 009 гривень;
• Дмитро Мельдер, начальник відділу комп’ютеризації та цифровізації — 303 687,46 гривень. На місяць у середньому — 50 614 гривень;
• Катерина Мироненко, спеціалістка ІІ категорії відділу комп’ютеризації та цифровізації — 154 272,40 гривень. На місяць у середньому — 25 712 гривень;
• Владислава Гурова, головна спеціалістка відділу комп’ютеризації та цифровізації — 138 713,20 гривень. На місяць у середньому — 23 118 гривень;
• Ганна Любченко, начальниця загального відділу — 443 435,14 гривень. На місяць у середньому — 73 905 гривень;
• Ганна Іванюк, головна спеціалістка по роботі зі зверненнями громадян — 249 725,72 гривень. На місяць у середньому — 41 620 гривень;
• Роман Баришенський, водій — 108 150,56 гривень. На місяць у середньому — 18 025 гривень;
• Віктор Журба, водій — 201 892,95 гривень. На місяць у середньому — 33 648 гривень;
• Ганна Букрєй, начальниця юридичного відділу — 465 015,44 гривень. На місяць у середньому — 77 502 гривень;
• Альона Петрейко, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу — 147 588,15 гривень. На місяць у середньому — 24 598 гривень;
• Вікторія Завада, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу — 177 269,09 гривень. На місяць у середньому — 29 544 гривень;
• Сергій Білик, начальник відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи — 174 718,58 гривень. На місяць у середньому — 29 119 гривень;
• Костянтин Семиряд, головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи — 216 116,46 гривень. На місяць у середньому — 36 019 гривень;
• Надія Чистякова, начальниця відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг — 256 401,27 гривень. На місяць у середньому — 42 733 гривень;
• Ганна Царук, головна спеціалістка відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг — 317 866,56 гривень. На місяць у середньому — 52 977 гривень;
• Юлія Мироненко, начальниця архівного відділу — 294 985,30 гривень. На місяць у середньому — 49 164 гривень;
• Світлана Насипайко, головна спеціалістка трудового архіву — 143 659,56 гривень. На місяць у середньому — 23 943 гривень;
• Ольга Ромашова, провідна спеціалістка трудового архіву — 96 069,06 гривень. На місяць у середньому — 16 011 гривень;
• Наталія Іващенко, начальниця відділу Державного реєстру виборців — 219 774,27 гривень. На місяць у середньому — 36 629 гривень;
• Катерина Чередніченко, головна спеціалістка відділу Державного реєстру виборців — 129 537,27 гривень. На місяць у середньому — 21 589 гривень;
• Наталя Чистякова, начальниця відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг — 267 475,34 гривень. На місяць у середньому — 44 579 гривень;
• Чеслава Говгаленко, заступниця начальниці відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг — 195 593,83 гривень. На місяць у середньому — 32 598 гривень;
• Ольга Косаригіна, начальниця відділу реєстрації — 266 503,20 гривень. На місяць у середньому — 44 417 гривень;
• Марина Макарович, заступниця начальниці відділу реєстрації — 180 116,41 гривень. На місяць у середньому — 30 019 гривень;
• Вікторія Стукан, державна реєстраторка відділу реєстрації — 135 381,31 гривень. На місяць у середньому — 22 563 гривень;
• Яна Ніколашина, головна спеціалістка відділу реєстрації — 156 285,37 гривень. На місяць у середньому — 26 047 гривень;
• Наталя Міняйло, начальниця відділу пресслужби — 384 807,55 гривень. На місяць у середньому — 64 134 гривень;
• Олександр Орлов, головний спеціаліст відділу пресслужби — 154 880,19 гривень. На місяць у середньому — 25 813 гривень;

Також МВА звітує про зарплату Галини Фірябової, яка працювала заступницею начальниці відділу бухгалтерського обліку і звітності. Вона працювала у січні і лютому. За два місяці роботи отримала 133 172,21 гривень.

Читайте також:

• Скільки заробили за І півріччя 2026 працівники Бахмутських КП: детальний огляд
• Які зарплати отримували працівники Бахмутської МВА в першому півріччі 2026 року
• Бахмутська міськрада отримала від КП “Бахмутелектротранс” автомобілі на понад 3 мільйони гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!