Бахмутянка Вікторія Лещінер, яка в Бахмуті була директоркою кінотеатру у РЦ “Побєда”, евакуювалася до Ізраїлю, у місто Тель-Авів. Нещодавно жінці довелося вдруге пережити війну під час терористичного нападу ХАМАСу на Ізраїль.
Вікторія Лещінер поділилася з редакцією Бахмут IN.UA своїми думками про події в Ізраїлі.
Бахмутянка Вікторія Лещінер опинилася неподалік від центру подій в Ізраїлі
Вікторія Лещінер евакуювалася до Тель-Авіву після початку повномасштабного вторгнення, жінка, як й багато українців тікала від війни. Однак, нещодавно на Ізраїль напала терористична організація ХАМАС, а бахмутянка опинилася неподалік від центру подій.
За словами Вікторії, всі події зараз розгортаються на півночі та півдні, на півночі ситуація більш спокійна, а от на півдні знаходиться Сектор Гази.
Люди згадують про те, як вони рятувалися від обстрілів та самі рятували інших. Це неможливо слухати, бо це такі ж історії, як в Україні. Ізраїльтяни більш відкриті, їх запрошують на телебачення й вони одразу розповідають про пережите.
Вікторія Лещінер // про події в Ізраїлі
Як й українці, народ Ізраїлю згуртувався у перші дні, люди допомагали один одному евакуюватися.
Мобілізація в Ізраїлі
Район Рімал у місті Газі був знищений авіацією Ізраїлю після нападу ХАМАС/ Вікіпедія
Бахмутянка каже, що кордони для чоловіків в Ізраїлі не закриті, тож виїжджати громадяни можуть вільно. Однак, чоловіки Ізраїлю повертаються, аби обороняти свою землю. За словами Лещінер, в країну їде багато молоді, яка подорожувала, чи просто мала життя поза Ізраїлем.
Ситуація буде погіршуватися, бо те, що наробив ХАМАС не можна просто так залишати. Це серйозна терористична організація, яка буде загрозою не тільки для Ізраїлю, а для всього цивілізованого світу.
Каже бахмутянка // про ХАМАС
Жінка додає, що самі ізраїльтяни шоковані звірствами ХАМАСу. Відтак, член однієї із волонтерських організацій, яка займається збором тіл та їх частин, розповідав, що після побаченого не зміг стримати емоцій й плакав. Чоловік понад 20 років працює з тілами загиблих, але на те, що скоїли терористи ХАМАСу він не зміг дивитися спокійно, каже бахмутянка.
Вікторія Лещінер пояснює, що зараз влада Ізраїлю попросила мирних жителів евакуюватися з Сектора Гази, але армія держави не зупиниться й планує провести наземну операцію, аби ліквідувати терористів, що забрали життя ізраїльтян.
Що передувало?
Атака ХАМАСу на Ізраїль розпочалася 7 жовтня 2023 року близько 6:30 за місцевим часом. Терористи завдали масованого ракетного обстрілу із Сектора Гази, а їх бойовики вторглися на територію країни. Внаслідок нападу загинуло багато ізраїльтян, переважно цивільних, та іноземці.
Десятки бойовиків ХАМАСу ввійшли на південну територію Ізраїлю. За повідомленнями ХАМАСу загалом з Гази було випущено близько 5000 ракет. 10 жовтня армія оборони Ізраїлю заявила, що ліквідувала «міністра економіки» ХАМАС Джавада Абу Шамала. 17 жовтня Ізраїль бомбардував райони на півдні Гази.
Анастасія Щекодіна / фото з особистого архіву героїні
Програма міжнародного обміну студентами Erasmus+ — це не лише можливість здобути європейську освіту, а й шанс стати справжнім амбасадором своєї країни за кордоном. Студентка з Бахмута Анастасія Щекодіна завжди мріяла про навчання за обміном. На третьому курсі дівчина наважилася подати документи та пройшла відбір до університету в естонському місті Тарту.
Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з бахмутянкою про те, як проходить адаптація в Естонії, чим європейська освіта відрізняється від української та як іноземці реагують на правду про війну в Україні та знищений Бахмут.
Від мрії до реальності: як бахмутянка долучилася до програми Еразмус+
Про можливості навчання за кордоном Анастасія Щекодіна дізналася ще на першому курсі під час ознайомчих заходів в університеті. Проте, щоб морально підготуватися до такого кроку, їй знадобився час. На третьому курсі за активної підтримки батьків дівчина подала заявку — і пройшла з першого разу.
Часто студентів відлякує бюрократія, проте бахмутянка запевняє, що процес є цілком підйомним.
“Коли ти бачиш всі ці документи, дійсно стає страшно. І я розумію студентів, які відмовляються від цієї можливості, тому що думають, що вони їх не зберуть. Але якщо на факультеті хороший координатор мобільності, то він буде з усім допомагати. Також студенти, які вже були на Еразмусі раніше, координують і допомагають“, — ділиться досвідом Анастасія.
Рівень англійської мови вона підтвердила без складних міжнародних іспитів — за допомогою документа “Language Assessment”, який заповнила її викладачка з університету. Що стосується конкуренції, то загалом по українському вишу вона була надзвичайно високою, проте на конкретному факультеті дівчини бажаючих виявилося мало, що зіграло їй на руку.
Оформлення документів з естонською стороною пройшло дуже швидко. Естонія — максимально діджиталізована країна, тому весь електронний документообіг з координаторами зайняв близько двох тижнів.
Поїздка та перші враження від Естонії
Будівля університету, де навчалася Анастасія / фото з особистого архіву героїні
Анастасія приїхала до студентського гуртожитку в місті Тарту. За її словами, умови проживання там новіші та чистіші за українські реалії. Але найбільшим культурним шоком стала не архітектура, а поведінка місцевих та іноземних студентів.
У перший же день до неї вибігла знайомитися сусідка з Німеччини, яка одразу почала її обіймати та щиро розпитувати про життя. Для українки, яка звикла до більш закритої поведінки людей в умовах війни, така швидка комунікація стала незвичним досвідом. Проте проблем із пошуком друзів не було: студентські гуртожитки постійно організовують заходи для соціалізації.
Вулиці естонського міста / фото з особистого архіву героїні
Мовного бар’єра дівчина не відчула. Молодь в Естонії чудово володіє англійською, як і працівники банків чи інших установ. Проте Анастасія помітила цікаву деталь: старше покоління естонців часто переходить на російську, особливо тоді, коли розуміє, що перед ними стоїть українець.
“Коли я в поліції отримувала дозвіл на проживання і тимчасовий захист, вони побачили, що я українка, і автоматично перейшли на російську. Вони навіть не продовжували говорити зі мною англійською. Але я продовжувала говорити з ними українською, і, в принципі, вони мене розуміли“, — розповідає студентка.
Єдиним серйозним психологічним випробуванням для дівчини стали розмови у місцевому суспільстві про можливий напад росії на країни Балтії. Усвідомлення того, що вона перебуває у чужій країні і не знає, куди бігти у разі небезпеки, викликало тривогу.
Що іноземці знають про війну
Студентам за кордоном часто доводиться виконувати просвітницьку місію. Анастасія зіткнулася з тим, що деякі європейці не до кінця розуміють українські реалії.
“Зі мною жила француженка. Вона думала, що ми не можемо пересуватися вільно по країні, що ми сидимо в одному місці і ніде не рухаємося. Я пояснювала, що в нас таке саме життя: люди працюють, діти ходять в школу, в садочки, ми навчаємось. Просто є обстріли, і ми ховаємось. Для неї також було дивно, що чоловіки після 25 років військовозобов’язані і не можуть виїжджати“, — згадує бахмутянка.
Дівчина зазначає, що часто доводилося розвіювати й міфи про те, що українська та російська мови — це одне й те саме, а також пояснювати, що Україна — це незалежна держава. Окремою темою для розмов було рідне місто студентки. Зазвичай європейці не знають, де знаходиться Бахмут, тому дівчина показувала Донеччину на карті.
“Я кожному з них говорила, що я була вимушена виїхати зі свого міста, тому що росня його окупувала і знищила повністю. Їм дуже шкода, вони завжди нас підтримують словами. Але мені здається, вони до кінця не можуть повірити, що у 21 столітті якась країна може прийти і знищити місто“, — зазначає Анастасія.
Відпочинок від сирен та відмінності в освіті
Навчання в Естонії проходило на англійській / фото з особистого архіву героїні
Перебування в Естонії дозволило студентці морально відновитися після життя в умовах постійних повітряних тривог. Оскільки її родина та друзі перебували у відносно безпечних регіонах України, балансувати між навчанням та моніторингом новин було простіше.
“Я по собі побачила, що дуже емоційно відпочила, бо я там не боялася, що вночі мені прийдеться десь вставати чи якась тривога буде“, — зізнається дівчина.
Відмінності Анастасія Щекодіна помітила й в освітньому процесі. На відміну від України, в Естонії головний акцент робиться на лекційний матеріал, частину з якого студентам надають виключно у відеоформаті для самостійного опрацювання. Ще однією суттєвою відмінністю є постійна командна робота: майже всі практичні завдання та семестрові проєкти в естонському виші виконуються виключно у групах. Крім того, європейські викладачі більш вимогливі до дисципліни та суворо контролюють відвідуваність. Для студентів існує чітко визначена кількість дозволених пропусків, перевищення якої гарантовано призведе до проблем із закриттям предмета.
Поради для студентів з Донеччини
Анастасія переконана, що програма міжнародного обміну — це не лише про академічні знання, а й про розширення світогляду, нові культури та корисний нетворкінг. Студентам, які бояться спробувати, вона радить просто почати діяти.”Коли ти починаєш збирати документи, ти вже перестаєш боятися, тому що ти розумієш, що це не так складно, як здається. Я б ще порадила тим, хто боїться їхати на довгий період, звернути увагу на короткострокову мобільність або безкоштовні волонтерські програми. Ти їдеш на тиждень-два, пробуєш себе в європейському середовищі, і тоді з’являється натхнення поїхати на довгостроковий Еразмус“, — підсумовує студентка.
Прийом людей / фото благодійний фонд “Право на захист”
На Дніпропетровщині стартувала реєстрація на отримання грошової допомоги від благодійного фонду “Право на захист”. Загальна сума допомоги складає 10 800 гривень на людину, виплати тривають шість місяців.
Про це повідомляє Управління праці та соціального захисту населення міста Покров.
Грошова допомога ВПО від “Право на захист” на Дніпропетровщині
У Покровській громаді Дніпропетровської області стартувала реєстрація на грошову допомогу від благодійного фонду “Право на захист”. Сума допомоги складає 1 800 гривень на людину на місяць. Виплати тривають протягом шести місяців, загальна сума допомоги складає 10 800 гривень.
Подати заявку на допомогу можуть ВПО або місцеві жителі, які мають низький дохід. Домогосподарства повинні мати щомісячний дохід менш ніж 8 422 гривень на людину, щоб відповідати критеріям відбору.
Також при відборі враховують критерії вразливості й обставини:
статус зайнятості;
наявність інвалідності або серйозного медичного стану;
розмір і склад домогосподарства (наприклад, домогосподарства з батьками-одинаками);
вік членів домогосподарства;
статус переміщення;
стратегії подолання труднощів, пов’язані із засобами до існування.
Подати заявку на участь у програмі підтримки можна за посиланням.
Сучасні війни відрізняються від того, що було раніше. Сьогодні неабияку роль на театрі дій відіграє космічна розвідка та швидкість обміну інформацією. Це зробило великий військовий […]
За інформацією з Telegram каналу депутата ВРУ Ярослава Железняка, на найближчому пленарному засіданні буде розглядатися Проєкт закону про легалізацію медичного канабісу №7457. Згідно з результатами […]
За вісім років війни в Україні оборонний комплекс зазнав змін, однак насправді швидкими темпами ці трансформації почали рухатися вже після повномасштабного вторгнення. Сьогодні українські захисники […]