Російські війська продовжують спроби захопити Авдіївку. Авдіївська оборонна операція продовжується, а запеклі бої точаться в межах міста. Сили оборони застосовують усі наявні сили та засоби для стримування російських окупантів.

Про це командувач оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія”, бригадний генерал Олександр Тарнавський повідомив у Telegram-каналі.

Оборона Авдіївки

Бригадний генерал заявив, що командування прийняло рішення про планове підсилення підрозділів ЗСУ, а також виділення додаткових боєприпасів та інших засобів ураження. За його словами, Сили оборони здійснюють маневр військами на загрозливих напрямках.

Він наголосив, що командування ЗСУ цінує кожен клаптик української землі, але найвищою цінністю та пріоритетом є збереження життя українського солдата.  

“Авдіївська оборонна операція продовжується. Наші воїни й надалі нищать армію окупанта та перемелюють ресурси і резерви ворога, які той, не шкодуючи, кидає в бій. Збройні Сили України та інші складові Сил оборони України працюють єдиним монолітом”, — підкреслив Олександр Тарнавський.

Пекельні бої за Авдіївку

15 лютого 3-тя ОШБр повідомила, що бригаду терміново передислокували для посилення українських військ у районі Авдіївки. На той момент ситуація в місті була надзвичайно критичною.

За період перебування на Авдіївському напрямку українські захисники завдали критичного ураження 2 бригадам збройних сил рф. Водночас ситуація в Авдіївці залишається загрозливою і нестабільною. Окупанти продовжують активну ротацію своїх військ, і перекидають до міста нові резерви.

Сьогодні, 16 лютого, офіційний канал бригади оприлюднив у Telegram кадри з Авдіївського коксохімічного заводу (АКХЗ). 3-тя ОШБр зазначає, що росіяни вдень та вночі обстрілюють завод з артилерії та РСЗВ, а також за добу скидають по 60 авіаційних бомб.

Бійці повідомляють, що біля АКХЗ, що наразі став новим “домом” для 3-ї ОШБр, армія рф застосовує фосфорні снаряди.

“Окупанти застосовують фосфорні снаряди, від яких відбувається загоряння цистерн з мазутом. Отруйний смог розповсюджується всією територією заводу. Але наші підрозділи продовжують гідно протистояти противнику, ведуть оборону та завдають ворогу рекордних втрат”, — повідомив Telegram-канал 3-ї ОШБр.

Заступник командира 3-ї ОШБр, майор Родіон Кудряшов у ранковому етері Радіо Свобода розповів, що на одній із ділянок в Авдіївці бійці бригади перебувають у повному оточенні, але їм вдається його прорвати.

Майор ЗСУ переконаний, що інформацію про захоплення російськими військовими укріпрайону “Зеніт” має психологічний вплив на російських військових. Водночас, на його думку, окупаційна армія рф не має достатніх сил утримувати ці позиції.

До слова, вчора вночі аналітики DeepState повідомили, що підрозділи рф із бригади “Капєйка” підняли російський прапор-ганчірку над укріпрайоном “Зеніт”.

Сьогодні, 16 лютого, аналітики констатували, що ворог із числа “дірявих днрівських недобитків” захопив Донецьку фільтрувальну станцію та просунувся біля Невельського.

Речник Генерального штабу ЗСУ Андрій Ковальов наголосив, що на Авдіївському напрямку захисники продовжують стримувати ворога, який не полишає спроб захопити Авдіївку.

“Українські воїни стійко тримають оборону, завдаючи загарбникам значних втрат. Сили оборони України протягом минулої доби відбили 28 атак ворога в районах Авдіївки, Ласточкиного та ще 5 атак неподалік Первомайського та Невельського Донецької області”, — додав Андрій Ковальов.

Читайте також:

• Складно, але контрольовано: що відбувається поблизу Авдіївки
• Чому інформація про 108 загиблих військовослужбовців під Авдіївкою є безпідставною
• Про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій “Битва за Бахмут”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у міських парках. Це був період активного розвитку, оновлення інфраструктури та спокійного мирного життя.

Редакція видання Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було наше місто лише за рік до початку повномасштабного вторгнення.

Добірка ностальгічних фото Бахмута до війни

У 2021 році місто Бахмут залишалося спокійним промисловим центром сходу України з багатою історією та розміреним ритмом життя. Місцева економіка трималася на видобутку солі, виноробстві та машинобудуванні, а культурне життя підтримувалося фестивалями, виставками та концертами.

У цій добірці — світлини, що зберігають атмосферу спокійного 2021 року в Бахмуті. Їх опублікував бахмутянин Олександр Сотников на власній сторінці в Facebook.

Читайте також:

Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

• створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
• виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
• змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
• заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
• природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
• вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!