Жінки неодноразово, протягом різних етапів свого життя, стикаються з осудом щодо своєї зовнішності, нерідко чують зауваження через вагу. “Ти надто худа, потрібно піднабрати”, “Ти надто товста, візьми себе у руки й схудни” — такі фрази одна одній адресують й жінки, що є одним із проявів мізогінії та тривалого впливу патріархату.

Публічний осуд жінок за “зайву вагу”

Жінки часто потерпають від шеймінгу щодо “зайвої ваги”, непрохані поради, некоректні висловлювання тощо. Серед них є й відомі українки, наприклад, співачка Альона Альона, вагу якої публічно обговорювали у коментарях підписники після її виступу на Євробаченні. 

“Можете в мене жбурляти каміння, але костюм костюмом, але ж краще подбайте про своє здоровʼя, така молода жінка і так не дбає про себе, хіба не можна привести себе до ладу?” – написала підписниця реперки у коментарях під її дописом.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Альона (@alyona.alyona.official)

На цю ситуацію реперка відреагувала заявивши, що має “прекрасний вигляд і прекрасно себе почуває”. 

“У мене здорові зуби, шкіра, волосся, органи, кров, гарні м’язи і суглоби – я про себе дбаю. Якщо я особисто не подобаюсь вам, то це ж ваші проблеми, але не мої. Знайдіть собі людину, за якою вам приємно буде слідкувати і не захочеться щось в ній виправляти”, — написала Альона Альона.

Леся Гасиджак, керівниця музею Голодомору у Києві також стикнулася з хейтом проти неї, через “зайву вагу”. Все почалося з того, що у соцмережах Мінкульту опублікували допис про медіатур будівництвом Музею Голодомору, де також було фото очільниці музею. Адвокат Клим Братківский у відповідь на допис написав наступне:

“Можете називати це бодішеймінгом, фетшеймінгом та лукізмом, але я вважаю, що Музей Голодомору-геноциду має очолити військовий, який пройшов російський полон і знає реально, що таке голод, тому він може зрозуміти всю суть музею про Голодомор, а не пані Леся Гасиджак”, — написав чоловік, натякаючи на вагу жінки.

Після реакції у соцмережах, він видалив дописи, проте зберігся скриншот допису.

У відповідь Леся Гасиджак заявила в ефірі Радіо Свобода про те, що подає до суду через цькування.

“Я спокійно до цього хейту поставилася. Це дуже смішна історія й сумна, з іншого боку. Я принципово буду подавати до суду, бо розумію, що такі історії трапляються щодня. Хейту піддається дуже багато жінок в Україні. І не лише через зовнішність. А просто через те, що вони є жінками на керівних посадах. Я вважаю, що це має бути повчальний кейс. Щоб він ніколи більше не повторився”, — сказала пані Леся.

Редакція вирішила розпитати у бодіпозитивної нутриціологині Дорі про сприйняття свого тіла у різній вазі. Дівчина веде блог в Instagram та ТікТок та просуває ідею бодінейтральності до свого та інших тіл. Тобто йдеться про те, що цінною має бути людина, а не її будь-які прояви фізичної зовнішності.

Стандарти краси стають жорсткішими

Жінки частіше стикаються з осудом щодо “зайвої ваги”, адже суспільство приписало їм норму бути “окрасою”, “тендітною”, “маленькою” тощо. За останні роки ставлення до жіночого тіла ще більше трансформувалось, а нав’язані стереотипи щодо стандартів краси змушують багатьох жінок лягати під хірургічний ніж. Це відбувається у гонитві не тільки за омріяною фігурою, але й обличчям.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений БОДІПОЗИТИВНИЙ НУТРИЦІОЛОГ ДОРІ (@dorinellla)

“Я б дуже хотіла похвалитися, що, можливо, наша ситуація змінилася, покращилася, й, звісно, я не можу ігнорувати той фактор, що ця тема (ред. різні стандарти краси) обговорюється. На бодіпозитив реагують вже не так дивно, як за часів моєї школи. Але сказати, що стандарти краси зникають й відбуваються трансформування у жіночому тілі — на жаль, ні, такого немає. Стандарти краси наче оновлюються кожного року, вони стають ще жорсткішими”, — пояснює нутриціологиня.

Вона наводить приклади у своєму блозі, де підписники Дорі надсилають їй на розбір різні інформприводи. Один з останніх — це операція зі зменшення чола у жінок, адже високе чоло — це нібито не красиво. Також у моду увійшли тонкі щиколотки, тож, аби досягнути швидкого результату, жінки та дівчата наносять на них тональну основу.

“Якщо комусь здається, що зараз вже немає нагального питання самосприйняття, бо жінки себе люблять та сприймають — насправді це не так. Наші діти народжуються й вже з дитинства знають, що дівчинці худнути — це просто база, а раз за літо точно треба сісти на дієту. Тому не можу сказати, що відбулися якісь конкретні зміни. Водночас мій блог допомагає людям дізнатись про бодіпозитив більше, тому що їм це страшно, незрозуміло, але всі насправді задовбались жити за тими правилами, стандартами, які були до цього”, — каже Дорі.

“Зайва вага” — це не здорово?

Нерідко непрохані зауваження щодо “зайвої ваги” прикривають нібито хвилюванням за чуже здоров’я. Це відбувається в той час, як у худої людини також можуть бути аналогічні проблеми, втім про її стан суспільство вже “піклується менше”.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений БОДІПОЗИТИВНИЙ НУТРИЦІОЛОГ ДОРІ (@dorinellla)

“Дуже часто “зайва вага” прикривається фразою “Це ж не здорово!”. Й дуже багато людей, які, здавалося б, вже хотіли виступити за бодіпозитив, вони все одно бояться. Їх стримує думка, що це справді, мабуть, нездорово бути у надмірній вазі, однак вага не дорівнює здоров’я. Є багато досліджень, які підтверджують це. Звісно, “зайва вага” може бути причиною проблем, але не завжди. До одного з моїх відео написали коментар, щоб я не забула додати, що у людей із зайвою вагою є високі ризики інсулінорезистентності, втім повірте — я знаю дуже багатьох моїх клієнток, які є худими, але мають інсулінорезистентність. Тому думати, що товстіша людина буде апріорі хворою — це буде абсолютно неправильно”, — каже нутриціологиня.

Примітка. Дослідження проведене ще у 2000-х роках у Центрі контролю та профілактики захворювань свідчить про те, що надмірна вага була пов’язана навіть з нижчою смертністю, ніж недостатня.

На думку експертки, такі судження про стан здоров’я іншої людини, які базуються виключно на тому, як виглядає тіло, можуть говорити про дві речі:

• людина, яка засуджує, абсолютно не цікавиться темою;
• людина, яка засуджує, сама обмежується у харчуванні й таким чином намагається виправдати себе тим, що вона буде здорова, адже буде худа.

Однак, як зазначала нутриціологиня, вага не може бути показником здоров’я.

Що кажуть про надмірну вагу у МОЗ

Згідно з даними МОЗ, надмірна вага і високий відсоток жирової тканини в організмі й справді доволі небезпечні й підвищують ризик виникнення проблем зі здоровʼям. Однак визначати ці ризики можуть не оточуючі люди за порадою “Пора худнути”, а ваш сімейний лікар чи рекомендований ним фахівець, який допоможе налагодити ваше харчування, зокрема й нутриціолог.

У МОЗ рекомендують для оцінювання ваги й пов’язаних із нею ризиків виміряти за допомогою фахівця ваш індекс маси тіла (ІМТ) — це показник, який з урахуванням вашого зросту й ваги допомагає визначити, чи є вона (вага) здоровою. 

Робити це краще у лікаря, адже високі показники індексу маси тіла не можуть свідчити про стан вашого здоров’я. Наприклад, професійні спортсмени, які мають розвинену мускулатуру, можуть мати здорову вагу, навіть якщо їхній ІМТ класифікується як ожиріння, адже м’язи набагато щільніші за жир.

Як “зайва вага” корелює з патріархатом?

Ми запитали нутриціологиню, чи, на її думку, жінки частіше стикаються з осудом через зайву вагу. Фахівчиня відповідає ствердно, але додає — у своєму блозі вона наголошує, що таку проблему мають й чоловіки.

“Від чоловіка очікують, щоб він мінімум виглядав як Тарзан, й мав зріст хоча б 1.80, а в ідеалі 2 метри. Тобто чоловіки також потерпають від критики. Але, звісно, якраз таки патріархат привчив нас до того, що проблема “зайвої ваги” — це “жіноча” проблема, бо чоловік заробляє гроші, а жінка виховує дітей й думає про своє тіло”, — каже експертка.

Дорі додає, посилаючись на книгу Наомі Вульф “Міф про красу”, що патріархату було вигідно тримати жінок якомога далі від керівних посад, робочих місць, адже вони могли мати такі ж здобутки, як чоловіки.

Тому всі процеси були сформовані так, щоб зосередити увагу жінок на їхніх “недоліках” та зайняти їх час способом розв’язувати ці проблеми, як-от схуднення або інше покращення зовнішності. Це призвело до того, що самі жінки почали стандартизувати красу інших, критикувати тіла інших жінок та відкрито зневажати всі здобутки фемінізму, а це базові права: освіта, робота, вільне пересування, шлюб тощо.

Нещодавно у ТікТок завірусилося відео дівчини під тегом “I’m not feminist I can actually cook” (Я не феміністка, я можу готувати”), де дівчина пояснює, що вона не прихильниця фемінізму, тому вона любить готувати. У відповідь на цей ролик тисячі дівчат та жінок з усього світу показували під хештегом #watchmecook, що дав їм фемінізм. Наприклад, жінки показують свої робочі будні, як науковиці, фінансистки, держслужбовиці, лікарки тощо. Адже раніше жінки не мали доступ до цих професій, а їх завданням було народжувати та виховувати дітей, мати гарний вигляд. Зараз жінка — це більше, ніж просто тіло.

@vickichanmd #watchmecook #womeninstem #womeninmedicine #femalesurgeon #womeninsurgery #doctormom #strongwomen ♬ original sound – The Ricky Barrera

Як навчитись сприймати своє тіло у різній вазі?

Саме поняття сприйняття свого тіла — це прийняття себе повністю, розмірковує нутриціологиня.

“Це нейтральне відношення до самого себе. Це не означає, що ви 24/7 відчуваєте себе сексуальною кішкою, або ви постійно любите себе з ранку до ночі. Такого, звісно, не буває. Мені подобається таке слово, як бодінейтралітет, до себе й до інших тіл. Наприклад, у вас здуття живота або ви народили дитину й, звісно, ваше тіло змінилося, або ви побачили вашу знайому через кілька років, а вона сильно погладшала. Наш бодінейтралітет має полягати у тому, що цінність цих людей не залежить від розміру їх тіла”, — каже Дорі, авторка блогу про бодіпозитив.

Нутриціологиня переконана, що прийняття свого тіла, а не його засудження — актуальне для всіх, для тих, хто худне, і тих, хто залишається у своїй вазі, адже зі сприйняттям свого тіла легше себе змінювати. Тобто, якщо у вас насправді є бажання скинути вагу — то, сприйнявши своє тіло у теперішньому стані, вам буде легше його змінювати.

Дорі у своєму блозі популяризує нейтральне відношення до свого тіла та тіл оточуючих — дівчина впевнена, що такий підхід якраз й допомагає розвінчувати стереотипні думки про красу жіночого тіла.

Читайте також:

• Ділова етика: чому потрібно тиснути руки жінкам на початку спілкування
• Весняна красуня Бахмута або Що не так зі шкільними конкурсами краси
• Гендерні обмеження доступу до гуманітарної допомоги: чи справді чоловіки мають менший пріоритет

Матеріал створений у співпраці з Волинським прес-клубом

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!