Важливо

Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова

Валентина Твердохліб 13:30, 24 Травня 2026
олег трофимов
Олег Трофимов / фото росджерела

У 2022 році в так званому “міністерстві освіти і науки днр” з’явився новий посадовець. Заступником міністра призначили росіянина Олега Трофимова. Він родом з Тюмені і до цього працював у російській системі освіти. У 2024 році Олег Трофимов очолив освіту на окупованій Донеччині, ставши виконувачем обов’язків міністра.

Що відомо про біографію Олега Трофимова, його роботу і скандали на ТОТ Донеччини? Редакція зібрала детальне досьє.

Олег Трофимов, міністр “днр”, біографія

Олег Трофимов народився в 1986 року в російському місті Тюмень. Освіту здобув у місцевому Тюменському державному університеті: у 2008 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю “Біоекологія”. Після цього поїхав на дворічне стажування до Московської області.

Трудовий шлях Олега Трофимова розпочався у Тюменському державному університеті. Спочатку він був асистентом кафедри екології та генетики, а згодом — старшим викладачем, доцентом кафедри екології та генетики, заступником директора Інституту біології. З 2021 року виконував обов’язки директора Інституту біології ТюмДУ.

У 2022 році Олег Трофимов переміг у конкурсі управлінців “Лідери росії” на платформі “росія — країна можливостей”, яку курує володимир путін. У липні 2022 року Трофимов, як переможець конкурсу, мав особисту зустріч з путіним у кремлі. На цій зустрічі президент рф ухвалив рішення щодо призначення Олега Трофимова заступником міністра освіти “днр”.

31 серпня 2024 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Олега Трофимова виконувачем обов’язків міністра освіти і науки “днр”.

Олег Трофимов як міністр освіти “днр”

На сайті так званого “уряду днр” йдеться, що Олег Трофимов як міністр освіти і науки займається управлінням у сферах освіти, опіки та піклування над дітьми, а також реалізує молодіжну політику.

Задачі міністра освіти “днр” / скриншот із росджерел

За ініціативи Олега Трофимова в навчальних закладах окупованої Донеччини проводять пропагандистські заходи. Зокрема, у квітні і травні в школах проводять так звані уроки російської весни. Вони ініційовані міністерством освіти з нагоди “повернення Донбасу до росії”. Під час таких заходів дітям насажують наративи про історичний зв’язок з росією.

Часто на заходах присутні і бойовики “днр”. А самі діти вдягаються у форму армії рф.

“Учні через художнє слово, музику, театральні постановки та тематичні обговорення звертаються до історії Донбасу, осмислюють значення подій весни 2014 року, роль народної єдності, громадянської позиції та збереження історичної пам’яті. Такі заходи допомагають школярам та студентам не лише дізнатися факти про народження республіки, а відчути значення російської весни, усвідомити нерозривний зв’язок Донбасу з росією”, — так описує заходи у школах Олег Трофимов.

Діти з прапорами рф біля парт, присвячених загиблим бойовикам / фото росджерела
Діти у військовій формі на зустрічі з бойовиком / фото росджерела

Долучають дітей і до заходів, приурочених до 9 травня. Всі вони ініційовані міністерством освіти “днр”. Серед них: проведення всеросійської акції “Безсмертний полк”, оптимізована для проведення у школах, “Листи перемоги”, де дітей долучають до читання листів військових, та “Вікна перемоги”, в межах якої діти прикрашають георгіївськими стрічками вікна у класах. Також для дітей проводять зустрічі з ветеранами і діючими військовими російської армії, які брали участь у війні в Україні. Залучають до пропаганди війни школярів усіх класів, в тому числі і початкових.

Акція “Безсмертний полк” у школі / фото росджерела
Зустріч з представником армії рф / фото росджерела
До пропагандистських заходів долучають дітей початкових класів / фото росджерела

Серед пропагандистських заходів, які проводять у школах за ініціативи міністерства освіти, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, яка є загальними для всіх класів та шкіл та переважно зосереджені на пропаганді російських цінностей і наративів.

Наприклад, у травні відбувся урок “Республіка наших сердець”. Його метою було “виховання почуття гордості за республіку і осмислення “дня днр” як символу відродження і мужності”. Цей захід охопив понад 140 тисяч школярів та понад 18 тисяч студентів.

Діти з георгієвськими стрічками після “розмови про важливе” / фото росджерела

За ініціативи Олега Трофимова проходить мілітаризація дітей у школах. Зокрема в навчальних закладах запровадили урок “Основи безпеки та захисту Батьківщини”, під час якого діти мають опанувати навички надання першої допомоги та дій у надзвичайних ситуаціях. На перший погляд, це справді корисна для дітей інформація. Втім, ці уроки проводять лише для хлопчиків, яких одягають у військову форму.

Для уроків передбачені окремі класи, які оснащує міністерство освіти. Зокрема, Олег Трофимов звітував про оснащення предметних кабінетів у школах Маріуполя. За його словами, навчальні заклади “отримали базу, необхідну для формування навичок цивільної оборони та початкової військової підготовки”. Цим посадовець підтвердив, що метою уроків є, передусім, мілітаризація учнів.

Маріупольські школярів на уроці основ безпеки та захисту Батьківщини / фото росджерела

Скандал з харчуванням у школах “днр”

У лютому 2025 року Олег Трофимов потрапив у скандал щодо відсутності гарячого харчування у школах “днр”. Батьки учнів в окупованих містах Донеччини скаржились на відсутність гарячого харчування, через що діти не могли ходити на повноцінне очне навчання, бо залишалися голодними. З такою ситуацією стикнулися навчальні заклади Донецька — чотири школи та вісім дитсадків — та інших міст.

Скарги батьків дійшли до ватажка “днр” пушиліна. Для вирішення проблеми він зібрав нараду. У своє виправдання Олег Трофимов зазначив, що “годувати дітей у низці навчальних закладів просто немає кому” через відсутність кухарів. Також Трофимов запевняв, що в деяких школах проблему намагаються вирішити через залучення сторонніх організацій. По решті закладах він не називав конкретних заходів, а говорив, що “робота ведеться”.

Через бездіяльність міністерства освіти, контролювати ситуацію доручили координаторці дитячого фонду “Діти Донбасу”. Вона мала особисто інспектувати проблемні школи та стежити за тим, щоб відсутність кухарів не впливала на харчування дітей. Фактично цим рішенням пушилін визнав бездіяльність міністерства, яке ігнорувало проблему.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росія захопила міста на Донеччині, але не зробила їх своїми: що сталося з Бахмутом та Соледаром

Семаковська Тетяна 15:35, 24 Червня 2026

Більше ніж, три роки тому росіяни окупували Бахмут, назвавши це “звільненням”. Однак, ватажок “днр” денис пушилін ще в 2023 році вказав, що місто відновлять. Але минули роки, і ці обіцянки так і залишилися телевізійною картинкою. Бахмут досі лежить у руїнах. За супутниковими оцінками, у Бахмуті зруйновано 97% багатоповерхових будинків. До повномасштабного вторгнення тут проживало близько 70 тисяч людей. Станом на 2026 рік постійного цивільного населення в місті фактично немає. Бахмут перетворився з одного з найбільших міст на зону військової присутності росіян, їх базу.  Та, історія Бахмута насправді не є винятком. Подібна ситуація склалася і в Соледарі, який росія називала стратегічним через соляні шахти та промисловість. Однак замість масштабної відбудови міста отримали невизначене майбутнє. Це показує важливу річ: росія може окупувати територію, але це не означає, що вона готова зробити її “своєю”. А на додаток про брак довіри до людей на ТОТ були, ключові рішення на тій же окупованій Донеччині ухвалюють люди, які приїхали сюди з росії.

Більше про це, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Окупованою Донеччиною керують росіяни

Однією з ознак того, що Росія не сприймає новоокуповані території як повноцінну частину власної держави, є кадрова політика. Попри риторику про “повернення додому”, ключові посади, як от посади мерів або міністрів, в окупаційних адміністраціях часто отримують не місцеві жителі, а люди, яких направляють з росії або з окупованих з 2014 року територій. Місцевим колаборантам відводять другорядні ролі, а стратегічні рішення контролюються Кремлем. Це характерна модель колоніального управління, де центр не довіряє населенню захопленої території.

Таблиця. Хто керує окупованими містами Донеччини / або дотичний до головних управлінь/міністерств

ПІБПосадаПоходження 
Антон КольцовВ.о мера МаріуполяЧереповець, Вологодська область
Зінченко Костянтинголова окупаційної адміністрації Волноваського району; (зокрема, Волноваха та Вугледар)Зугрес, Донецької області
Олексій Муратовлобією питання компенсації за житло бахмутянам, де факто росія взагалі не призначила окупаційну адміністрацію в БахмутіКурськ, Курська область
Дмитро Шевченкозаймається питанням окупованої Авдіївки, так само як в Бахмуті, тут не створили окупаційну адміністраціюОлександро-Калинове, Донецька область
Наталя Климовичочолює окупаційну адміністрацію СвітлодарськаСвітлодарськ, Донецька область
Євгеній Солнцевголова правління “днр” з 2023 до 2025 рокуВоронеж, російська федерація
Олександр КостомаровПерший заступник керівника адміністрації “днр”, контролює внутрішню політику на окупованих територіяхЧелябінськ, російська федерація
Андрій ЧортковГолова Уряду “днр” з 2025 рокуШатки, російська федерація
Дмитро ШмелевМіністр доходів і зборів “днр”Геленджик, російська федерація

Тобто, росія декларує інтеграцію “нових регіонів”, але фактично створює вертикаль влади, де мешканці окупованих територій не є повноправними учасниками процесу ухвалення рішень. 

Навіть лояльність не гарантує ставлення як до “своїх” 

Ще одним доказом того, що мешканці окупованих територій так і не стали для росії “своїми”, є історія з компенсаціями за зруйноване житло. Протягом кількох років окупаційна влада заявляє про виплати бахмутянам та жителям інших окупованих сіл Бахмутського району. Однак на практиці люди стикаються з бюрократією, відсутністю чітких правил і взаємозаперечними рішеннями різних відомств. Бахмутяни, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, неодноразово скаржилися, що не можуть навіть подати документи на компенсацію, а про самі виплати дізнаються лише з повідомлень російських пропагандистських каналів.

Показово, що у 2025 році мешканці Бахмута та Авдіївки були змушені записати колективне звернення до ватажка так званої “днр” Дениса Пушиліна. Люди вимагали пояснити, як отримати компенсацію за зруйноване житло. У відповідь окупаційна адміністрація пропонувала громадянам їхати до самого Бахмута, щоб підтвердити факт руйнування будинку, хоча місто залишається небезпечним для перебування цивільних.

Ще більш показовою стала історія мешканців Бахмута, які поїхали днями до Москви з вимогою надати компенсації. Біля адміністрації президента РФ їх затримали російські силовики. За словами самих бахмутян, до них ставилися принизливо, а один із силовиків порівняв людей із собаками. Цей випадок став символічним: навіть ті люди, які залишилися в окупації, або прийняли її правила, не отримали ані обіцяної підтримки, ані поваги. Для російської системи вони залишаються “мешканцями території”, а не повноцінними громадянами. При цьому сама окупаційна адміністрація вже фактично визнавала, що реальних виплат за зруйноване житло у Бахмуті немає. Під час публічних зустрічей чиновники заявляли, що місто належить до територій без сформованої адміністрації, а тому рішення щодо компенсацій ухвалюються не на місці, а через міжвідомчі структури. Це означає, що навіть через три роки після захоплення міста Росія так і не створила механізму підтримки людей, чиї домівки були знищені війною.

Показово й те, що у червні 2026 року окупанти відзвітували про розгляд лише 156 заяв на компенсації від мешканців усього так званого Артемівського муніципального округу, до якого входять понад 70 населених пунктів.

Відбудова, яка постійно відкладається

За три роки окупації Бахмута російські чиновники та пропагандисти неодноразово оголошували про плани відновлення міста. У різні роки вони заявляли про створення нових робочих місць, відродження промисловості, розробку генерального плану та навіть залучення нових мешканців.

Втім, кожна нова заява лише відкладала реальну відбудову на майбутнє. Показово, що навіть у 2026 році окупаційна влада не має затвердженого генерального плану відбудови Бахмута. Спочатку окупанти заявляли, що місто відновлюватимуть після завершення бойових дій, потім перенесли ці плани на 2025 рік, а згодом — на 2026-й. За три роки після захоплення місто так і не отримало ані програми відновлення, ані реального фінансування. Більше того, окупанти навіть не створили в Бахмуті окремої повноцінної адміністрації. Питання міста розподілені між різними структурами “днр”, що ще раз показує: Кремль не має чіткого бачення його майбутнього.

Бахмут IN.UA неодноразово фіксував ці заяви окупантів. Так, Денис Пушилін заявляв, що нібито саме українські військові заважають відновленню Бахмута та Соледара. Водночас окупаційна влада повідомляла про підготовку генерального плану міста, хоча конкретні терміни реальної відбудови так і не були названі.

Ще однією обіцянкою стало створення 15 тисяч робочих місць у Бахмуті. Окупанти також заявляли про розвиток промисловості, який мав би привабити до міста нових мешканців. Однак жодних підтверджень реалізації цих планів немає. Натомість фото та відео з міста демонструють іншу картину: зруйновані квартали, відсутність цивільної інфраструктури та поодиноку присутність людей.

Руїни Бахмута / фото росзмі
Руїни Соледара / фото росзмі

Соледар, який перестав бути пріоритетом

Схожа доля спіткала й Соледар. Після його захоплення російські медіа наголошували на стратегічному значенні міста. Насамперед через соляні шахти, які до повномасштабного вторгнення були одним із символів міста та важливим підприємством регіону. Проте через три роки окупації Соледар залишається практично зруйнованим. Його майбутнє залишається невизначеним навіть у заявах самих окупантів. Фактично Росія не запропонувала для міста жодної зрозумілої моделі розвитку. Масштабної відбудови немає, а значна частина інфраструктури досі не відновлена.

Приклад Бахмута і Соледара насправді показує ще одну важливу закономірність. Росія не відбудовує всі окуповані території однаково. Найбільші ресурси спрямовуються туди, де Кремль бачить стратегічний або пропагандистський інтерес. Саме тому значні кошти вкладаються у Маріуполь, який має вихід до Азовського моря та є важливим логістичним центром. Натомість міста, повністю зруйновані війною і менш важливі з точки зору економіки чи пропаганди, опиняються на другому плані.

Бахмут є яскравим прикладом такого підходу. Росія витратила величезні ресурси на його захоплення, але після цього фактично залишила місто у стані руїн.

Водночас окупаційна влада продовжує створювати образ майбутнього процвітання, зокрема тими ж заявами про створення робочих місць в Бахмуті. Йшлося нібито про 15 тисяч вакансій на підприємствах. Проте кожна нова обіцянка дедалі більше контрастує з реальністю. Місцеві мешканці, які намагаються повернутися до Бахмута чи Соледара, стикаються з обмеженнями, відсутністю житла та базових умов для життя. Самі окупанти визнають, що повернення населення залишається проблемою.

Через три роки після захоплення Бахмут так і не став “новим російським містом”. Соледар також не перетворився на історію успіху. І саме в цьому полягає головний парадокс російської окупації. Росія може змінити прапори, перейменувати вулиці та створити нові адміністрації. Але вона не може змусити місто жити, бо це не просто територія на карті.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Семаковська Тетяна 17:25, 18 Червня 2026

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника відділу у псевдоміністерстві “днр”. Потім — очільником “Юнармії”, яка на окупованих територіях навчає дітей від 8 років складати присягу “Батьківщині днр” і керувати бойовими дронами. Сьогодні під його керівництвом — понад 7 тисяч підлітків.

Редакція зібрала детальне досьє на Віктора Пудака.

Хто такий Віктор Пудак: від університету до окупаційної служби

ДаніЗа даними центру “Миротворець”
Повне ім’яПудак Віктор Вікторович
Дата народження20.10.1978
Місце народженняДонецька область, місто Красноармійськ (Покровськ)
ВКонтактеvk.com/id65722680
Однокласникиok.ru/profile/562430790640
Telegram-каналt.me/VictorPudak

Пудак Віктор Вікторович народився 20 жовтня 1978 року в Донецькій області. Навчався у середній школі №3, потім вступив до Донецького національного університету, який закінчив у 2001 році. До 2014 року він був пересічним мешканецем міста без помітної публічної біографії. Після того як Донецьк перейшов під контроль проросійських угруповань, Пудак почав активно будувати кар’єру в окупаційних структурах, займаючись вихованням молоді.

З 2015 року Пудак обіймав посаду заступника начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді в т.зв. “Міністерстві молоді, спорту і туризму днр”. Звідси починається його системна робота з ідеологічної обробки молоді, яка зростала на тимчасово окупованих територіях. У 2019 році, коли угруповання “днр” вирішило створити власну “юнармію” за прямою аналогією з російською організацією, її очолив саме Пудак. У 2021 році він став начальником Центрального штабу ОО ВПД “Молода Гвардія – Юнармія” днр і отримав медаль організації “За активну військово-патріотичну роботу”. З липня 2023 року він офіційно начальник штабу регіонального відділення “Юнармія” на окупованій частині Донецької області.

Пудак з нагородою / фото з росджерел

Але кар’єра Пудака не обмежується “юнармією”. У лютому 2026 року у своєму Telegram-каналі він повідомив, що отримав медаль “Ветеран бойових дій” від організації “Бойове братство”, нагороду, яка офіційно видається учасникам бойових дій на окупованій території. Тожі ж Пудак відкрив власний Telegram-канал, у першому повідомленні якого відразу позначив його призначення: “Цей канал оголошується єдиним пунктом управління для отримання наказів, бойових розписань і важливих зведень. Тут буде лише перевірена інформація про побудови, навчальні виходи, стрільби та всі значущі операції”. Мова — характерна, Пудак послідовно використовує військову термінологію навіть у побутових повідомленнях: батьки дітей у нього “вірні союзники”, підсумки — “бойові зведення”.

Що відбувається на “навчальних виходах”: стрільба, дрони, присяга

Пудак в школі Маріуполя / фото з росджерел

Сам Пудак детально звітує про те, чим займаються “юнармійці”. Так, у лютому 2026 року у Маріуполі на базі школи №41 відбувся “зліт місцевого відділення”, у цій школі створили перший юнармійський клас. Того ж місяця у донецькій школі №119 відкрили “парти героя” — це меморіальні парти з іменами випускників, що загинули у складі російських збройних формувань у війні проти України. Юнармійці були там у ролі почесної варти.

Пудак у 119 школі / фото з росджерел

Окупаційні медіа подають такі заходи як “історичну пам’ять”, фактично ж ідеться про вбудовування війни у повсякденне життя дітей як норму і зразок для наслідування.

Також у лютому Пудак відкрито похвалився, що “юнармійці в днр” почали проходити курси з управління дронами в умовах бойових дій. Було підписано угоду з т.зв. “республіканським центром безпілотних систем”, де підлітки навчаються воювати за допомогою БПЛА. У квітні 2026 року Пудак оголосив набір на “сборы в Авангард”, це табори тактичної і спортивної підготовки для юнаків і дівчат 14–17 років на чотири зміни протягом літа, так дітей готують до військових дій. А у травні в Шахтарську і Маріуполі провели зональні етапи “Зарниці 2.0”, всеросійської військово-патріотичної гри, де дії — це “бойові завдання”, а не дитячі ігри. Пудак тут виступав суддею.

Пудак під час “Зарніци” на ТОТ / фото з росджерел

Пудак будує не лише військову, а й медійну складову “юнармії”. Так, він звітував, що виграв президентський грант на розвиток напрямку “Юнкор”, нібито дитячої журналістики. Наставниками юних “журналістів” стали пропагандистський телеканали “Россия 1” та “Республіканський медіахолдинг”, які поширюють дезінформацію про війну в Україні. Вже у березні Пудак також підписав угоди про співпрацю з Асоціацією ветеранів сво в днр з штабом “юнармії” Красноярського краю, тож мережа ширшає горизонтально і вертикально одночасно.

У червні Пудак оголосив про участь у VI Конференції Донецького регіонального відділення “єдиної росії” — вже як член регіональної політради партії путіна.

Віктор Пудак став одним із ключових функціонерів російської системи мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованій частині Донецької області. Після роботи в окупаційному “міністерстві молоді, спорту і туризму днр” він очолив регіональний штаб “юнармії”. Під керівництвом Пудака “юнармія” в окупованій Донеччині перетворилася на розгалужену структуру, яка охоплює тисячі дітей та підлітків. Організація не лише проводить нібито “військово-патріотичні заходи”, а й залучає молодь до навчання з керування безпілотниками, участі у військово-пошукових експедиціях та інших активностях, пов’язаних із підготовкою до служби в російських силових структурах.

Активна публічна діяльність Пудака свідчить про його участь в інтеграції окупованої частини Донеччини в російський політичний та ідеологічний простір через систему виховання молоді. Саме через такі структури росія формує лояльність до своїх інституцій серед дітей та підлітків на окупованих територіях.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Важливо

Росія захопила міста на Донеччині, але не зробила їх своїми: що сталося з Бахмутом та Соледаром

Більше ніж, три роки тому росіяни окупували Бахмут, назвавши це “звільненням”. Однак, ватажок “днр” денис пушилін ще в 2023 році вказав, що місто відновлять. Але […]

Досьє

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

У 2015 році, коли Донецьк уже рік як був під окупацією, місцевий мешканець Віктор Пудак вирішує піти на службу до окупантів. Спочатку, скромним заступником начальника […]

Важливо

Вибори після воєнного стану: як мільйони ВПО зможуть проголосувати і чи готова до цього держава?

Понад 4 мільйони. Саме стільки переселеців налічував в Україні Мінсоц станом на 2 лютого 2026 року. Ці мільйони українців, переміщені, але не позбавлені виборчих прав. […]

амедео авондет
Важливо

Італієць, який підтримує путіна: хто такий Амедео Авондет і навіщо він відвідує Донецьк

До так званої “днр” завітав з черговим візитом італієць Амедео Авондет. Він жив та працював журналістом в Італії і був частим гостем в рф та […]

Важливо

Скільки отримували очільники КП Бахмута у 2025 році

Керівники бахмутських комунальних підприємств подали декларації про майновий стан та доходи за звітний період 2025 року. Кампанія декларування, яка традиційно триває у 2026 році, відкрила […]