Палац Культури у Часів Ярі: якою була історична споруда

Семаковська Тетяна 17:44, 24 Липня 2023

23 липня, окупаційні російські війська знищили Палац Культури у Часів Ярі. Останнім часом ця будівля використовувалася як міський гуманітарний штаб та місце надання медичної допомоги. Велике історичне значення вона мала й для містян, споруда вже піддавалася руйнуванню в 1943 році від рук нацистів, але її вдалося відновити.

Валерій Богуненко, директор музею, який був розташований в Палаці культури поділився з редакцією «Бахмут.IN.UA» історією культової споруди.

Історія Палацу Культури в Часів Ярі

Палац культури ПАТ “Часовоярський вогнетривкий комбінат” – це чудова будівля в центрі Часів Яру. На початку 1930-х рр. тут було зведено “клуб Новошамотного заводу” в рідкісному стилі конструктивізму авторства видатного архітектора Г. Яновицького “Клуб НШЗ” розпочав роботу в жовтні 1934 року.

У 1943 р. будівлю зруйнували гітлерівські окупанти, але її було відновлено на старому фундаменті наприкінці 1940-х – на початку 1950-х рр. за участі ленінградських архітекторів у стилі “сталінського ампіру”. Відновленням будівлі тоді керував директор Часовоярського вогнетривкого заводу Євген Семенович Чупринка. 

У Палаці культури був прекрасний зал для глядачів, прикрашений вишуканим ліпленням, горельєфами корифеїв культури, просторі холи, зручні приміщення для занять колективів художньої самодіяльності, лекційний і спортивний зали. 

ДК, 1949 рік. Вид з Парку. Фото: надані Валерієм Богуненком

Загальна площа Палацу Культури становила 4500 кв. м. Багата й історія творчих досягнень колективів Палацу культури. Так, у 1947-49 рр. народним театром тут керував відомий режисер і драматург Л.Я. Каменецький.

У 1960-ті роки гурток художньої самодіяльності тут вів Юрій Каверін (Ряст), відомий український поет. У 1960-70-ті роки тут працювали ансамблі: вокально-інструментальний, жіночий фольклорний “Калина” та “Веселка”, хори: дитячий і ветеранів війни, й духовий оркестр. З 1999 року ДК як структурний підрозділ увійшов до складу ПАТ “Часовоярський вогнетривкий комбінат”. 

Читайте краще: В Бахмуті окупанти пошкодили один із найдавніших храмів Донбасу

Часів Яр. 1935. Фото: надані Валерієм Богуненком

У липні 2001 року у будівлі Палацу культури комбінату було відкрито Промисловий історико-краєзнавчий музей. Свою працю у створення нового музею вклали відомі художники. Частина експонатів “перейшла у спадок” від Народного музею, частина була зібрана заново небайдужими до своєї історії містянами.

Велика заслуга у створенні сучасного музею в Часів Ярі належить його директору, автору багатьох книг з історії Бахмутського краю Сергію Татаринову. Хранителем фондів до 2006 р. працював С.В. Федяєв, до 2020 р. В.А. Богуненко. У грудні 2021 р. музей став Комунальним закладом культури.

Читайте також: Як Божа Матір врятувала Бахмут від чуми: легенди Свято-Троїцького собору

Клюб нового шаматного заводу в Часів Ярі. Фото: надані Валерієм Богуненком

Музей мав площу понад 420 кв. м, складався з 9 залів: археології, природи та геології, історії ХІХ-початку ХХ століття, 1920-30х років, періоду Другої світової війни, повоєнної, зали відомих земляків, конференц-залу. При музеї функціонувала Виставкова зала, де проходили художні виставки.

На базі музею проводилися обласні та всеукраїнські конференції, семінари, круглі столи та інші заходи. Щорічно екскурсії проводилися для тисяч містян і гостей міста.

Текст: Валерій Богуненко

Фото: надані Валерієм Богуненком

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Секретна інформація: як радянська влада приховувала трагедії на Донецьких шахтах

Безмен Микита 15:00, 11 Квітня 2024
Трагедії на Донецьких шахтах
Ілюстрація Маша Вишедська для Бахмут IN.UA

Щороку на українських шахтах гине майже 200 гірників. Найбільшим за людськими втратами інцидентом на пострадянських шахтах був вибух метану в квітні 1998 року, що стався на території шахти імені Скочинського (Донецьк). В результаті вибуху загинули 63 і був травмований 51 гірник. Подібні історії були на шахті імені Засядька, Краснолиманській”, ім.Кірова та багатьох інших. В часи срср було дуже мало новин про нещасні випадки на шахтарному виробництві. Так відбувалося тому, що радянська влада мала сильну цензуру і не хотіла будь-яким чином дискредитувати себе.

Сьогодні спростовуємо міф про те, що під час часів срср начебто не було трагедій на шахтах.

Шахта Юнком

Бунге, Єнакієвської міськради, Донецької області.
Шахта Бунге, потім перейменована на Юнком / фото з відкритих джерел

Аби розуміти масштаби промислового безумства, слід пригадати історію з вибухом 1979 року. Йдеться про шахту “Юнком”, яка існує аж з 1911 року. Локаційно вона знаходиться в Бунге, Єнакієвської міськради, Донецької області. За 20 років, з 1959 по 1979, відбулося 235 викидів небезпечних викидів газу, 28 з яких спричинили загибель гірників.

Радянські науковці вирішили застосувати ядерну зброю для розв’язання проблем. Втім, ядерний вибух істотно не допоміг зменшити частоту викидів газу, натомість на місці вибуху утворилася небезпечна радіоактивна капсула – об’єкт “Кліваж”. Експеримент “Кліваж” закінчився невдало, тож його просто замовчували.

Юнком сьогодні

Сьогодні шахта Юнком закрита, відомо, що з 2018 року адміністрація самопроголошеної днр, під контролем якої перебувало Єнакієве, вирішила затопити шахту. Інформацію підтвердили також комісія ОБСЄ. Станом на початок 2020 року шахта Юнком була затоплена радіоактивною водою.

Втім повернемося назад до теми приховування катастроф. У післявоєнний та застійний період відомості про кількість аварій у шахтах були доступні лише для партійного керівництва промисловістю, а відомості про кількість загиблих на виробництві — засекречені для більшості людей.

У разі холодної війни окремі факти великих смертельних аварій у шахтах приховувати було дуже небезпечно — пропаганда противника легко могла використати ці інформаційні бомби. Тому превентивно про важкі аварії скупо повідомляла центральна преса.

За офіційними даними аварії на шахтах у СРСР траплялися досить часто, але частка смертельних катастроф була невеликою. Наприклад, у 1980-і роки одна важка аварія (понад 30 загиблих) припадало не менш ніж на 350 аварійних подій, що реєструвалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Кінь вмер, а я ні”: як Олег Віщий вчив людей оподаткуванню та обдурив смерть

Семаковська Тетяна 16:35, 8 Квітня 2024
Олег Віщий / ілюстрація Маша Вишедська

Князь Олег Віщий — одна із найважливіших історичних постатей Київської Русі, так каже нам підручник історії. Втім, за тамтешніми сухими фактами стоїть унікальна людина із гарним почуттям гумору та кмітливістю.

Історик Микита Безмен розповів редакції Бахмут IN.UA про не типову сторону князя Олега Віщого.

Біографія князя Олега

Точних відомостей про походження Олега немає. За літописами Олег був родичем Рюрика, однак в яких саме родинних відносинах вони перебували — невідомо. 

За однією з версій Олег міг бути братом дружини Рюрика, а за іншими — представником місцевих слов’янських князів, одним зі шведських військових вождів, або й взагалі ніяк не пов’язаним із Рюриком. Версій багато, але немає навіть жодної, яка б була наближена до правди. 

Після смерті Рюрика у 879 році Олег став правити в Новгороді, а разом з тим, взяв опікунство над сином Рюрика Ігоря. Фактично Ігор мав правити згодом, але Олег забрав владу собі.

Олег вмів шукати шляхи розвитку й був фінансово грамотним

Олег Віщий розумів, що саме розвиток допоможе Новгородським землям стати тогочасним мегаполісом. В цьому Олегу допомогла фінансова грамотність — а саме, торгівля стала основним джерелом збагачення князя. 

Завдяки торгівлі добре жили й місцеві, бо продовольчі можливості земель були скупими. Олег зрозумівши ключ до успіху, взявся оволодіти ключовими позиціями вздовж шляху “з варягів у греки” — це водогінний шлях по якому ходили судна.

Раніше головні пункти цього шляху контролював Київ, тож Олег побачив ціль, й не побачив перешкод. За літописами 882 року Олег здобув Київ, попередньо зайнявши Смоленськ та Любеч. При взятті Києва він убив київських князів Аскольда та Діра. До слова, противники християнства, встановили зв’язки з Олегом, сподіваючись з його допомогою вигнати християн з Русі-України. 

Вони могли допомогти Олегові проникнути в Київ і вбити Аскольда та Діра. Олег змусив платити русичам данину: древлян, сіверян, тиверців, й відповідно цим наживав собі ворогів. Хоча з сучасного погляду князь просто впроваджував систему оподаткування. Олег  воював з волинськими та хорватськими князівствами, а потім об’єднав всі землі вздовж шляху “з варягів у греки”.

Фатальна битва 

photo 2023 05 22 13 50 07 2033c
Олег Віщий / фото з відкритих джерел

Одна зі знакових битв для Олега відбувалася під час походу на Константинополь. Літопис каже, що 907 року, руська дружина на 2000 лодіях, на чолі з князем Олегом вирушила в похід. Ось, як йшов хід битви: 

Руси оточили місто і перетягнули волоком човни суходолом в затоку, оминувши натягнутий ланцюг. Побачивши неможливість чинити опір русам, місто здалося, і Олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами. Однак угоду про пільги для руських купців з візантійцями вдалося підписати лише 911 року, коли пригрозили другим походом проти Константинополя.

Чому князя Олега називали Віщим

Олега назвали Віщим через одну цікаву легенду. Одного разу Олега хотіли отруїти та дали йому склянку, в якій нібито знаходилося вино. Великий князь відчув щось недобре і вилив вино. Надалі виявиться, що в келиху було не вино, а отрута. За здатність нібито передбачати долю його і прозвали Віщим, тобто той, хто бачить майбутнє.

Обставини загибелі Олега суперечливі та не до кінця зрозумілі. Згідно з літописом, хтось із тодішніх волхвів напророчив Олегові, що він прийме смерть від свого коня. 

Князь засмутився й наказав більше не приводити до нього свого улюбленця, а лише й далі утримувати його, годувати й доглядати. Потім, аж через чотири роки, дізнавшись, що скакун помер, Віщий посміявся над тим пророцтвом і зажадав поглянути на кості колись вірного побратима. 

А коли прибув туди, то поставив на кінські останки ногу і промовив: “Чи не від цього черепа прийняти мені смерть?” Але тієї ж миті звідти виповзла отрйна змія і вжалила князя. Через те він “занедужав і помер”, стверджує літописець.

Автор тексту: історик, краєзнавець Микита Безмен.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Трагедії на шахтах

Секретна інформація: як радянська влада приховувала трагедії на Донецьких шахтах

Щороку на українських шахтах гине майже 200 гірників. Найбільшим за людськими втратами інцидентом на пострадянських шахтах був вибух метану в квітні 1998 року, що стався […]

15:00, 11.04.2024 Безмен Микита
Олег Віщий

“Кінь вмер, а я ні”: як Олег Віщий вчив людей оподаткуванню та обдурив смерть

Князь Олег Віщий — одна із найважливіших історичних постатей Київської Русі, так каже нам підручник історії. Втім, за тамтешніми сухими фактами стоїть унікальна людина із […]

“Оскар” та робота з Майклом Джексоном: 10 маловідомих фактів про Квітку Цісик

Квітка Цісик — відома американська співачка українського походження, яка підкорила багатьох своїм рідкісним голосом та великою кількістю пісень й джинглів для реклам. Сьогодні, 4 квітня, […]

11:00, 04.04.2024 Скопіч Дмитро
IMG 0718 cbf80 121aa

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

Бахмутські соляні шахти — це те, чим була відома громада до початку повномасштабного вторгнення. Вони зараз знаходяться під окупацією, або на лінії фронту, через що […]

Алла Горська Донеччина

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]