Хто такий депутат міської ради, що він робить, як до нього можна звернутися? Звідки беруться гроші в місцевому бюджеті й куди їх можна витрачати? Та як взагалі звичайним дівчатам і хлопцям можна брати участь в житті своєї громади? Про це підліткам Вільногірських шкіл розповів депутат міської ради Антон Боклаг в межах ініціативи «Нова громада – нове щасливе життя», що реалізується ГО «Бахмутська Фортеця» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». 

Участь молоді в громадському житті практикували ще в Бахмуті

ГО «Бахмутська Фортеця» до повномасштабної війни допомагала та навчила молоде покоління бути ініціативними у своїй громаді. Саме молодь стає рупором змін й вкрай важливо, щоб юне покоління знало про інструменти влади, які можуть покращити демократичне майбутнє.

«Бахмутська Фортеця» проводила в своєму рідному місті Бахмуті презентації про устрій та роботу місцевого самоврядування для школярів 10-11 класів, потім були зустрічі в навчальних закладах – технікумах, коледжах, інститутах. Ці зустрічі стали початком «Школи активної молоді Бахмута». 

Члени громадської організації запрошували в Бахмут відомих українських громадських діячів, зокрема Олександра Солонтая та Олександра Зинченко. 

Бахмутська молодь за цей час відвідала багато українських міст, громадські та політичні діячі яких ділилися досвідом створення молодіжних рад, молодіжних рухів, громадських організацій, що й стало поштовхом до створення молодіжної ради і в Бахмуті. Також активісти ГО «Бахмутська Фортеця» навчили молодь створювати власні проєкти і шукати фінансування для їх реалізації. 

Як «Бахмутська Фортеця» змінила Бахмут?

Завдяки роботі громадської організації в Бахмуті з’явився майданчик для пляжного волейболу, почав працювати історичний клуб, де молодь збиралася й обговорювала державотворчі зміни. Крім того, в місті оснастили приміщення молодіжної ради сучасними ігровими комп’ютерами. Все це зробили студенти, побачивши, як можна змінювати власну громаду. 

На лекціях представники ГО «Бахмутська Фортеця» показували підліткам, як за допомогою інструментів сучасної демократії, наприклад системи електронних петицій, можна ініціювати зміни в громаді.    

Як війна вплинула на ГО «Бахмутська Фортеця»?

Учні під час лекції. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Повномасштабне вторгнення змусило активістів громадської організації евакуюватися з міста. Однак, навіть в евакуації ГО відновила свою діяльність на Дніпропетровщині, щоб й далі навчати молодь. Зараз підліткам вкрай важливо відчувати свій вклад в Перемогу – вивчаючи інструменти впливу на громаду діти усвідомлюють власну значущість.

«Бахмутська Фортеця» залучилася підтримкою у депутатському корпусі Вільногірської громади, де знайшла однодумців — це депутати, які усвідомлюють важливість молодого покоління. У Вільногірську провели зустріч для школярів 11-х класів, які навчаються на історичному та правовому профілі в КЗ «Центр профільного навчання та дитячої творчості» Вільногірська. 

Антон Боклаг — депутат Вільногірської міської ради розказав підліткам про депутатську діяльність, бюджет, роботу комунальних підприємств, про можливість участі в житті громади. 

«Через пару років вам виповниться 18 років і ви зможете обирати – депутатів в рідну громаду, народних депутатів, Президента України. Це важлива можливість для вас, але я вважаю, що ви маєте обов’язково і обиратися самі, якщо хочете змін в громаді і в нашій країні», — сказав Антон Боклаг.

Участь в житті громади може бути цікавою

Випускники дізнаються про інструменти впливу на громадські рішення. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Депутати й активісти займаються важливою роботою, але є чимало бюрократичних аспектів, для підлітків помилково може здаватися, що така праця є нудною. Тому, щоб спростувати ці стереотипи, зустріч з молоддю проходила інтерактивно.

Організатори ставили цікаві та проблемні питання, пов’язані з роботою депутатів, устрою органів місцевого самоврядування, а школярі відповідали і отримували солодкі подарунки.

Читайте також: Долаємо тривожність, стрес та невпевненість в собі: як громадська організація “Бахмутська Фортеця” допомагає переселенцям

Під час зустрічі подискутували на такі питання: «Чи отримує депутат місцевої ради зарплату», «Чи може депутат місцевої ради розподіляти землю громади для ведення бізнесу?», «Що таке місцевий бюджет і хто його формує?», «За які кошти ремонтуються місцеві дороги, лікарні, школи?» тощо. Було чутно різні точки зору. 

Про те, що молодь не знала, чи давала невірну відповідь, депутат доступно розказував та пояснював простими словами. Власне, політика й має трактуватися доступно, щоб якомога більше громадян брали участь у процесах демократії при формуванні державної політики.

Молодь за допомогою лекції зможе впливати на свою громаду. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Діти були активні й зацікавлені бесідою. Навіть повітряна тривога не завадила зупинити зустріч – перемістилися в бомбосховище, і вже там Антон Боклаг розповів про електронні петиції, як найефективніший інструмент для втілення змін в громаді.

«Я раніше, коли ще не був депутатом, використовув електронні петиції для вирішення проблемних питань в громаді. І вам пропоную спробувати – є корисна ідея, чи ви знаєте як можна вирішити проблему – опишіть це, зберіть всього 100 підписів у підтримку – і ми, депутатський корпус, зобов’язані розглянути ваше звернення. Не завжди, звісно, що буде прийнято рішення у підтримку, але це вже початок дій, це прояв вашої небайдужості і прагнення змін», — резюмував депутат.

ГО «Бахмутська Фортеця» просуває демократичні цінності. Сьогодні кожна молода людина може змінити Україну на краще, а почати можна зі своєї громади. Маленькі зміни породжують великі справи – саме такого принципу дотримується й громадська організація з міста-фортеці.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бахмутянка Олена Голубцова — носійка рідкісного ремесла, яке сьогодні майже забуте. Алебастрову ліпнину, декоративний елемент інтер’єрів, її родина почала виготовляти ще в 1930-х роках. Тоді її предки приїхали з Полтавщини на Донеччину й опановували нову для себе сировину, алебастр. Спершу ним закладали тріщини в хатах, робили побутові речі, а з часом навчилися робити й витончену ліпнину, якою прикрашали оселі.

Сьогодні пані Олена прагне відродити це ремесло, як частину культурної ідентичності Бахмута. Ми поспілкувалися з майстринею та розповідаємо вам найцікавіше.

Алебастр на Донеччині: як його почали використовувати

Бахмутянка Олена Голубцова — одна з небагатьох, хто зберіг і пам’ятає традицію виготовлення виробів з алебастру. Це ремесло передавалося в її родині з покоління в покоління. Пані Олена ділиться спогадами про те, як цей матеріал, доступний і пластичний, став основою домашнього декору та навіть заробітку в тяжкі 90-ті. Предки бахмутянки опинилися на Донеччині в 1932 році —після чорноземів Полтавщини вони мусили вчитися жити у інших умовах.

“Мої предки використовували алебастр, коли будували хати, бо треба було ж замазувати ті тріщини. Вони звернули увагу на те, що він пластичний, та те, що він застигає гарно і зберігає форму”, — ділиться з нами у розмові бахмутянка.

Втім, алебастр використовували не лише для будівельних потреб. Поступово він став засобом самовираження.

“Хотілося якось відзначитися, щоб було красиво, не так, як у всіх. Бо приїжджі були, чужі люди були тут, на Донбасі. І тому гробки так прикрашали, з невеличкими детальками: квіточку, листочок клали. З одного боку це якось тріщини прикривало, з іншого це було красиво”, — каже пані Олена.

Особливий сплеск інтересу до алебастру в родині Олени відбувся наприкінці 1980-х. Тоді, в умовах кризи, ліплення з гіпсу стало можливістю підзаробити й прогодувати родину.

“Мій вітчим та моя мама вирішили, що треба заробляти гроші, бо на той момент була важка ситуація в країні. І вони придумали такий спосіб. Гіпс купляли на алебастрових комбінатах. У нас, до речі, їх два було — Артемівський і Деконський. На Деконському гіпс був трошки рудуватий, а на Артемівському біліший, але за якістю вони однакові були”, — каже співрозмовниця.

Для роботи використовували спеціальні гумові форми, а ще гіпс та воду. Все відливалося вручну, сушилося, фарбувалося, а потім вироби продавали. Популярними були дзеркала з ліпниною, а щоб зробити один такий виріб, в середньому родина витрачала два дні.

Для родини Голубцових алебастр був не просто матеріалом —це була частина ідентичності й зв’язку з новим для них краєм. Донеччину вони щиро полюбили:

“За словами бабусі, коли тільки вони переїхали сюди з Полтавщини, для них дивно було, що це степ, але вони настільки були захоплені, казали, що ми живемо на золоті. Мали на увазі якраз алебастр, з яким вони так натхненно працювали, їм це щиро подобалося”.

У сільській школі, згадує пані Олена, також діяли гуртки, де малеча працювала з гіпсом. Це були 1985-1986 роки, дітей вчили працювати з різними формами. Останній раз пані Олена практикувала саме лиття з гіпсу, коли працювала вихователем у садочку — разом з вихованцями вона зробила гіпсовий дзвінок, де діти залишали свої відбитки. Цей дзвінок став візитівкою освітнього закладу.

Пані Олена переконана, що пам’ять про таке ремесло треба зберігати, особливо вчити цього молодше покоління.

“Наш Бахмут за що пам’ятають? Шампанське, троянди, сіль. Але ж які копалини у нас були! Яка історія! Треба, щоб люди це знали”, — каже жінка.

У планах бахмутянки — проведення майстер-класів для земляків, де кожен охочий зможе спробувати себе в алебастровій справі. Люди зможуть навчитися своїми руками працювати з гіпсом, розмалювати виріб та забрати додому частинку Донеччини й рідного дому.

Алебастрове лиття можуть визнати першим елементом нематеріальної спадщини з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

15-річний Мирослав Коцько з Бахмута активно досліджує історію свого рідного краю. Юнак працює з історичними документами, картами та збирає свідчення краєзнавців і місцевих мешканців. Зараз Мирослав Коцько збирає інформацію про мікрорайон Будьонівка, що розташовується на півдні  Бахмута.

Що вже вдалось дізнатися та як до дослідження можуть долучитися бахмутяни, Мирослав Коцько розповів редакції Бахмут IN.UA.

Бахмут, район Будьонівка, історія

Будьонівка — це приміський район в південній частині Бахмута. До повномасштабної війни його населення становило близько 2 тисяч людей.

У кінці ХІХ століття не існувало тієї Будьонівки, яка є зараз. Тут були заселеними лише дві вулиці, а решта  земель використовувались для випасу худоби. Тоді ж ці вулиці входили до так званого передмістя Бровар.

“Як відомо з документів, тут були пасовища для худоби, озеро, струмочок, що здавна зветься Четвериковим яром. Забудованими  були лише вулиці  Тимірязєва й  Колодязна, які йдуть перпендикулярно від місця злиття Четверикового ручая та його лівого припливу. Оскільки тоді Будьонівки як такої не існувало, ці дві вулиці входили до старого передмістя Бровар, про яке майже ніхто не пам’ятає з тих, кого я опитував. Ця назва зустрічається на старому плані 1911 року, який у мене є в дуже нечіткій якості і там ледве читається ця назва. Її я також знайшов у джерелі за 1897 рік, яке мені порадив наш краєзнавець Михайло Кулішов. Там згадується “предместье Броварь”, а також вказується чисельність населення — 166 душ”, — розповідає Мирослав Коцько.

Також юний дослідник збирає інформацію щодо самої назви “Будьонівка” — як вона виникла та розвивалася. Є деякі твердження, що назва району з’явилась у роки Національно-визвольних змагань. У цій місцевості, нібито, розташовувалась Перша Кінна Армія радянського воєначальника Будьонного.

“Назва Будьонівка, нібито, закріпилась через те, що в роки Національно-визвольних змагань, так званої громадянської війни, в цій місцевості стояла “Конница Будённого”. Місцеві згадують, що тут були полки і кіннота. Але це лише за згадками людей, деякі краєзнавці спростовують цей факт. Тому це твердження ще потребує доведення. Саме це і підштовхнуло мене залучати ширшу аудиторію задля отримання можливості спростувати або ж навпаки підтвердити ту чи іншу інформацію. Як-то кажуть, хочу “копнути глибше”, — зауважує Мирослав Коцько.

Як можуть допомогти бахмутяни

Наразі юний дослідник історії збирає дані про Будьонівку. Він просить бахмутян ділитися відомими їм фактами, щоб зробити велике дослідження. У майбутньому вся зібрана інформація стане основою для нового пізнавального відео на Youtube-каналі Мирослава Коцька.

“Зобразити історію Будьонівки вкрай складно, адже багато хто вважає, що це зовсім новий район. Хоча це не так. Тож я звертаюся до бахмутян, які мешкали на вулицях Будьонівських, а також розташованих поряд: Бахмутської, Широкої, Нижньомаріупольської, Тітова, Севастопольської, Піонерської чи Спартаківської. Частина цих вулиць входила до того самого передмістя Бровар і об’єднувалася з нинішньою Будьонівкою. Ваші спогади, розповіді від бабусь і дідусів стануть дуже корисними для відродження історії південних околиць Бахмута”, — звертається до бахмутян Мирослав Коцько.

Якщо ви маєте інформацію, спогади чи документи, які можуть допомогти в дослідженні Будьонівки, пишіть повідомлення Мирославу Коцьку в Facebook.

Читайте також:

• Школяр із Часів Яру допомагає військовим на фронті: історія юного волонтера Рустама Шистки
• “З нуля до своєї точки Б”: як бахмутянка у Києві відкрила кав’ярню для тих, хто втратив дім
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!