Ольга Богданова — педагогиня Бахмутської школи мистецтв зі стажем, яка навчає дітей музиці та вокалу. Її вихованці, серед яких і юна бахмутянка Катерина Акулова, регулярно займають призові місця у всеукраїнських та міжнародних конкурсах.

Своїми секретами навчання діток в умовах війни педагогиня поділилася з редакцією Бахмут. IN.UA.

Навчання в евакуації

Ольга Богданова — талановитий викладач Бахмутської школи мистецтв. Однак, жінка була змушена евакуюватися до більш безпечних регіонів України та перенести навчання дітей в онлайн. Це дозволило продовжувати навчання.

Вихованці жінки проживають зараз не тільки в Україні, але й у Франції, Словаччині, Німеччині та навіть в Лондоні, столиці Великобританії. Попри це, різниця в часі не заважає отримувати знання, адже все проходить у другій половині дня, в комфортні для усіх години.

Мотивація дітей

Вчителька з Бахмута запевняє, що, насамперед, діти самі знаходять для себе сенс, щоб навчатися, адже розуміють навіщо їм це. Пані Ольга зі своєї сторони створює умови для учнів, бере на себе організацію цікавих занять. Це все повинно підкріплюватись індивідуальним підходом до кожної дитини.

Серед репертуару вихованців пані Ольги — пісні Ігоря Білика, Віктора Ніколишина та багатьох інших. Це все сучасні виконавці, завдяки яким навчальний процес для дітей стає цікавішим. Попри це, велике значення також має й те, в яких умовах вдається займатися. Коли діти живуть, умовно кажучи, в гуртожитку, співати важко, бо є різні сусіди. Також, як зазначає педагогиня, дітям не вистачає живого спілкування.

Ми попросили педагогиню назвати найталановитіших вихованців. На думку пані Ольги, це Катерина Акулова, яка вже виступила на декількох провідних сценах України. Юна бахмутянка отримала стипендію обласного значення. Також серед талановитих учнів відзначили Катерину Кравченко та Уразовську Дарину.

Як музика допомагає дітям пережити війну

Через війну діти переживають не менше ніж, дорослі. Попри юний вік вони розуміють, що коїться, бачать тривоги батьків та негатив у новинах. На думку Ольги Богданової, музика допомагає багатьом дітям емоційно розвантажитися. Сама вчителька також додає від себе, що саме музика дозволяє їй тримати себе в тонусі.

За словами вчительки, батьки намагаються вберегти своїх дітей від новин, щоб менш травмувати їхню психіку. Дітям намагаються знайти якомога більше цікавих занять, віддають на різні гуртки, танці, вокал й т.д., щоб мінімізувати вплив війни на них.

Щоб знайти підхід до дитини, треба відчувати, що в неї на душі, можна просто розмовляти з нею, навіть про квіти. Коли дитина добре себе почуває й може працювати — тоді можна займатися, ділиться секретами роботи з дітьми Ольга Богданова.

Читайте також:

• “Зброя, яку може дати вчитель — освіта”: Христина Шевченко про те, як знайти підхід до дітей та організувати спільноту
• Молодь має стати рупором для змін Донецька: погляд політика Аркадія Петросяна
• “Запуск Мрії буде проривом”: в Україні з’явиться інноваційний освітній застосунок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій став учасником АТО.

Детальніше про життя у довоєнному Донецьку, діяльність у Бахмуті, сфабриковану справу та утримання в СІЗО, а також про майбутнє Бахмута і теперішню діяльність дивіться у відеорепортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Боротьба за Україну

За словами відомого активіста, його повний перехід на українську змінив його життя. Він відбувся в той час, коли відбулася “помаранчева революція”.

Бахмутянин також брав участь в Революції Гідності з 1 грудня 2013 року грудня по 19 січня 2014 року. Воно завершилось затриманням силовиками “беркута”.

Життя в СІЗО було досить складним. Саме його перебування там було за сфабрикованою справою. Воно супроводжувалось постійним насиллям.

Чоловік має великі плани. Він вже розуміє, що після війни буде брати участь у відновленні Бахмута та його подальшому розвитку.

Більше цікавинок про життя, думки та плани бахмутського активіста, дізнавайтесь у нашому репортажі за посиланням.

Читайте також:

•  “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто
• “Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті
• “Це міф, що одинокий чоловік або жінка не можуть усиновити дитину”: як в Україні діє процедура усиновлення під час війни. Розпитали експертку Олену Ремень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. Пара разом обороняла Бахмут, а після втрати міста вони продовжують служити державі, але на інших кордонах — між Україною та Європою. 

Про бажання стати на захист рідної країни, службу під час повномасштабного вторгнення та втрату Бахмута, Олена розповіла журналістам Бахмут. IN.UA.

Бахмут – особиста сімейна фортеця

Олена Головко народилась в місті Горлівка Донецької області. Проте все життя жінка прожила в Бахмуті, яке і вважає своїм рідним місто. Тут вона закінчила школу і технікум. 

“Це місто, де народилася моя донька і місто, яке назавжди залишиться в моїй пам’яті, як моя особиста сімейна фортеця”, — каже Олена про Бахмут.

Чоловік Олени Тарас родом з російської федерації, проте все життя прожив у Волинській області. Під час АТО, каже бахмутянка, він приїхав захищати кордони рідного Донбасу. 

“Це людина, яка надала мені сил жити далі, розуміти, для чого то все. Це людина, яка є мені другом і людина, яка разом зі мною до кінця”, — каже Олена. 

2014 рік: початок війни 

У 2014 році в Україні почалась війна, росіяни окупували Горлівку, рідне місто героїні, та любов всього життя Бахмут. Тоді вже під час деокупації Бахмута до міста приїхали інструктори з Канади, які здійснювали навчання тактмеду.

На цих тренінгах Олена познайомилася з військовослужбовцями, які показали жінці, що самоідентифікація як громадянина України може відбутися і через захист своєї країни. Тоді ж вона вирішила, що теж стане на захист своєї домівки. 

“Саме у 2014 році відбулась самоідентифікація мене, як захисника. Захисника майбутнього моєї доньки, бо тоді я вже ставила собі питання: А що я залишу сама собі ? Яку країну я їй залишу? Таку, як залишили мені батьки? Я вже тоді розуміла, що щось не так і так не має бути. Тому здійснила свідомий вибір і пішла навчатися професійно військовій справі”, — розповідає жінка.

Олена зауважує, що завжди дуже хотіла і прагне досі, зробити все, щоб Україна була цивілізованим європейським суспільством для її доньки.  

Повномасштабне вторгнення: переддень 

Початок повномасштабного вторгнення Олена зустріла вдома. 23 лютого була її крайня зміна на лінії розмежування. Це був умовний кордон, пункт пропуску з тимчасово окупованої території. 

О 20:00 жінка завершила свою робочу зміну і поїхала додому. В нічний час доби Олену змінив її чоловік зі своїми побратимами. Вже тоді відчувався, пригадує героїня, той накал перед офіційним повномасштабним вторгненням. 

“Те, що відбувалося далі, то було щось фантастичне. Бо ніхто нічого не розумів, як цивільні так і військові. Перші хвилини були такі, як і в більшості людей. Почалась повномасштабна війна. Це вже друга така дата, найстрашніша у моєму житті. Коли ти розумієш, що в твоїй країні війна, біля тебе війна і ти сам учасник тієї війни”, — каже Олена. 

Перші дні “24-го лютого” 

Перше, що Олена зробила після перших сирен та вибухів, це зібрала свою на той момент ще неповнолітню доньку, взяла найнеобхідніші речі, а це документи, нагороди та ювелірні прикраси, та відправила її  в невідомість на інший кінець країни. Вже тоді вона сказала своїй доньці, що не знає, чи повернеться. 

Потім героїня перестала рахувати числа на календарі, час вимірювала місцями. На вулиці було або тепло, або холодно.

“Це такий термін часу, який ти просто проживаєш. Бо в тебе є одна ціль – вижити”, — пригадує захисниця.

Спочатку підрозділ Олени здійснював охорону умовної лінії розмежування і тримав захист міста Попасна. Пізніше була оборона Бахмута. 

Найважче було, каже, спокійно спілкуватися зі своїми друзями, а потім їхати їх забирати в останню путь. Фізична втома, каже Олена, була ні про що, її не помічаєш. Поступово звикається до вибухів, і вже чітко розрізняєш, що і на якій відстані відбулося. Сама ж оборона Бахмута стала для Олени її особистою поразкою.

“Мені завжди буде здаватися, що я щось недоробила, не змогла… Важко було зрозуміти, що людей, з якими ти служив 10 років, вже нема”, — згадує.

Наші дні 

Зараз Олена разом із чоловіком стоять на захисті кордонів з Європейським союзом. 

“Ми залишаємось в Україні, продовжуємо захищати нашу Україну, трохи на інших рубежах. Кожен зробив вибір сам за себе. Це така гордість і гордість, що ти не зрадив сам собі. Не злякався, навіть у надважких ситуаціях”, — наголошує.

Є бажання повернутися вже в деокупований Бахмут, зізнається Олена, але не жити там. Психологічно жити на кістках своїх загиблих друзів, каже, вони не зможуть.

Втрату Бахмута Олена вважає свою найбільшою особистою поразкою. Бахмутянка каже, що їй буде завжди соромно через втрату свого міста. Але, продовжує, це також є частиною нашої історії.

“Це така особиста поразка, моральна поразка, яка буде з нами до кінця життя”, — підсумувала жінка. 

Читайте також:

• Трагедія Іловайська: редакція публікує архівні світлини 2014 року
• “Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті
• “У нас переворот в країні”: спогади про проголошення Дня Незалежності від горлівчанки Галини Докашенко

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!