Катерина Акулова — маленька бахмутянка, яка у свої вісім років вже виступила на декількох провідних сценах України. Мама дівчинки, пані Альона, розповіла нам як навчається юна зірка з Бахмута та прочинила залаштунки робочого процесу.

Онлайн-навчання

Ще з раннього дитинства Катерина любила музику, пригадує пані Альона. За словами жінки, дівчинка постійно повертала голову на звук пісень чи мелодій. Відтак, Катруся почала займатися музикою ще у трирічному віці. Дівчинка творча, в родині співала також й бабуся, каже мама Катрусі.

Катруся відвідувала місцеву Мистецьку школу в Бахмуті, на жаль сьогодні вона зруйнована російськими окупантами. Через повномасштабне російське вторгнення родина дівчинки евакуювалася до Дніпра, тож зараз навчання відбувається онлайн. Цей процес дуже складний, ділиться пані Альона. Водночас наголошує, що завдяки педагогині Ользі Богдановій, яка зараз у Кременчуці, дитині цікаво вчитися.

«… Звісно, це зовсім не живе навчання, тому що інтернет зникає, хтось когось не дочув, не добачив, але вчителька дає домашнє завдання. Співаємо, вчимося», — з усмішкою розповідає жінка.

Турне українськими містами

Катруся, попри свій юний вік, взяла участь у великому турне, в межах якого дівчинка з мамою відвідала Київ, Львів, Рівне та Хмельницький. За короткий час дівчинка встигла виступити на сцені Жовтневого палацу, Драмтеатру в Рівному, Національній опері у Львові, та в Хмельницькій філармонії. До слова, бахмутянка була наймолодшою учасницею.

«До Києва ми доїхали на потягу, а далі ми з оркестром Liatoshynskyi Capella Національного Будинку Музики їхали автобусом. Дуже важко звісно, але коли ми доїжджали до наступної точки й треба було знову одягати гарну сукню, брати мікрофон до рук — то в Катрусі вся втома проходила», — розповідає пані Альона.

Вже коли дівчинка приїхала додому то відчула втому, добу юна співачка спала та набиралася сил. Дівчинці сподобалося турне, найбільше сцена захопила її у Львові. До душі припала споруда Львівської опери, адже тут виступали метри своєї справи. Водночас публіка тут вибаглива, каже пані Альона, тож Катруся дуже старалася.

Найболючішим моментом під час турне стало те, що в цей час росіяни вцілили в Мистецьку школу в Бахмуті, туди дівчинка ходила три роки, каже пані Альона.

Друзі в Дніпрі

Зараз окрім занять онлайн Катруся займається ще й в Дніпропетровському театрі опери та балету. З вересня дівчинка ходить туди й співає в дитячому хорі. Зараз окрім дівчинки, там є ще близько 30 дітей. Катруся активно бере участь у культурному житті міста, наприклад вчора дівчинка виступала у виставі “Снігова королева”.

Мама юної співачки розповідає, що донька вже знайшла багато друзів з інших міста, зокрема зі Слов’янська. З друзями спілкуються через соцмережі, підтримує контакти Катруся й з товаришами з Бахмута, з якими разом ходили до музичної школи. В планах поки вивчати новий репертуар і досягати нових вершин, каже мама Катрусі.

Фото: Фейсбук

Читайте також: Волонтерка з красивим голосом: як бахмутянка Ганна Голубцова розпочала волонтерську діяльність

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

“Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

“Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

“Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

“Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

• Війська рф сформували виступ у бік міста Торецьк: карта станом на 3 жовтня
• Військовий розповів, які населені пункти можуть бути наступними цілями росіян після Вугледара
• У двох громадах Донеччини посилили комендантську годину: перелік сіл та міст

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!