Внутрішньо переміщені особи, які зараз проживають у Вінниці чи Вінницькій області можуть отримати грошову. Переселенці, можуть розраховувати на 5 тисяч гривень на процес пошуку житла, та ще близько 12 тисяч гривень на комунальні платежі. Грошова допомога ВПО розраховується індивідуально.
Чеська гуманітарна організація “Людина в біді” разом з фондом, який допомагає українцям підготуватися до зими пропонує грошову допомогу переселенцям. Кошти можна витрати на пошук житла або комунальні платежі.
Розмір грошової допомоги визначатиметься індивідуально. Відомо, що виділені кошти допоможуть покривати щомісячні витрати на оренду та комунальні платежі у розмірі до 12 000 гривень на місяць протягом шести місяців.
Також для домогосподарств ВПО, які планують переїхати в нове житло, передбачена додаткова виплата у розмірі 5000 гривень. У фонді пояснюють, що ця сума може бути використана на:
витрати, пов’язані з переїздом;
пошук нового житла;
оплата агентських послуг тощо.
Хто має право отримати допомогу?
Отримати кошти на житло можуть лише внутрішньо переміщені домогосподарства від трьох осіб з постраждалих територій України. Люди матимуть можливість переїхати до більш сприятливих районів в межах:
Вінницької;
Гайсинської;
Тульчинської;
Хмільницької;
Ямпільської;
Іллінецької;
Ладижинської;
Немирівської територіальних громад Вінницької області.
Зверніть увагу, що отримати кошти можуть домогосподарства, які належать до наступних категорій:
Домогосподарства ВПО, які проживали на території громад, розташованих в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації;
Домогосподарства ВПО, які знаходяться під загрозою виселення з місця тимчасового проживання, де наразі проживають;
Домогосподарства ВПО, яким загрожує виселення з їхнього поточного житла;
Домогосподарства ВПО, які проживають в незадовільних умовах (таких як, площа проживання на одного члена родини – менша ніж 7,5 м., відсутні водопостачання, санітарні умови, джерело опалення та інше).
Пріоритет у виплаті надаватимуть таким категоріям:
троє та більше дітей, віком до 18 років;
з одним опікуном або одним з батьків.
вагітних/жінок які годують;
домогосподарства, які приймають задокументованих дітей без супроводу дорослих;
маломобільних осіб, людей з хронічними захворюваннями та групою інвалідності;
домогосподарства ВПО, у яких внаслідок воєнних (бойових) дій після 24.02.2022 частково або повністю постраждало власне житло.
Також можна заповнити паперову форму анкети, яку можна отримати в центрі тимчасового проживання там, де ви мешкаєте до 10.12.2023 року включно. Після заповнення анкети з вами зв’яжуться через 30 днів після закінчення терміну реєстрації через контактний номер телефону.
Зверніть увагу, що реєстрація не гарантує отримання допомоги. Якщо у вас залишилися питання, то зверніть у Viber, Telegram, WhatsApp за номером + 38 (099) 767 37 06.
Житлова кімната у гуртожитку / фото Бахмутська міськрада
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні проблеми просторового планування, прогалини в законодавстві та нестачу фінансування і фахівців. Дослідники пояснили, що заважає громадам створювати соціальне житло та які зміни можуть виправити ситуацію.
Про стан соціального житла в українських громадах свідчать результати масштабного опитування органів місцевого самоврядування. Його спільно провели Інститут Житла (Housing Institute) та комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
За даними дослідження, соціальне житло в Україні може бути трьох основних типів квартири, кімнати в гуртожитках або окремі будинки.
В опитуванні взяли участь 1 006 сільських, селищних і міських громад. З’ясувалося, що всі ці громади разом мають лише 1 922 одиниці соціального житла.
Соціальний житловий фонд є приблизно лише в кожній п’ятій громаді. Водночас 94,6% опитаних громад повідомили, що на землях комунальної власності соціальне житло взагалі не було передбачене.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Які проблеми виявили у просторовому плануванні
Однією з головних перешкод дослідники назвали відсутність актуальної містобудівної документації. Лише вісім громад розробили та затвердили комплексні плани просторового розвитку територій. Ще 51,5% громад не ухвалили рішення навіть про початок їх розроблення. У 40,1% таке рішення вже ухвалили, однак громади шукають кошти на підготовку документації.
Крім того, місцева влада майже не використовує механізми, які могли б зобов’язувати забудовників передбачати соціальне житло в нових проєктах. Зокрема:
лише дев’ять громад закріплюють у містобудівній документації вимогу до забудовників або операторів соціального житла виділяти частину площ під соціальне житло;
лише п’ять громад системно передбачають частку соціального житла в детальних планах територій для нової забудови;
близько 80% громад протягом багатьох років надавали землю під комерційну забудову, не передбачаючи в ній соціального житла.
Водночас 29,4% громад планують запровадити інклюзивне зонування. Цей механізм передбачає вимогу до забудовників виділяти частину площ під соціальне житло.
Чому в громадах не вистачає соціального житла
Дослідники виділили три основні групи причин: особливості ситуації в самих громадах, законодавчі прогалини та нестачу фінансування і фахівців.
Перша проблема — різний стан громад і відсутність необхідного планування. У тилових громадах роками не формували житловий фонд соціального призначення. На тимчасово окупованих територіях місцева влада не має фізичного доступу до майна та документів. У громадах поблизу зон бойових дій значну частину житлового фонду знищено, тому його потрібно планувати заново.
Ще одна перешкода — відсутність концепцій інтегрованого розвитку. Це базовий інструмент стратегічного та просторового аналізу, який допомагає оцінити потреби громади й урахувати їх під час планування територій. Без актуальної містобудівної документації громади не можуть повноцінно закладати гарантії появи соціального житла. Це також ускладнює реалізацію нової державної житлової політики на місцях.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Друга проблема — прогалини в законодавстві. Чинне законодавство не містить визначень і механізмів для двох інструментів:
“містобудівна квота” — кількісний механізм, який не слід плутати з пайовим внеском;
“інклюзивне зонування” — просторовий інструмент, що передбачає окрему функціональну зону для соціального житла та відповідний код цільового призначення земельної ділянки.
Через відсутність таких норм громади, які намагаються домовитися із забудовниками про створення соціального житла, використовують меморандуми, інвестиційні договори або рішення місцевих рад. Однак ці домовленості мають слабку юридичну силу й не забезпечують належного захисту інтересів громад у суді.
Окреме питання — використання комунальної землі. Ділянки під соціальні проєкти часто отримують стандартний код цільового призначення “Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”. За оцінкою авторів дослідження, це робить такі території вразливими до безконтрольної комерціалізації без формального порушення цільового призначення землі.
Третя проблема — нестача коштів і спеціалістів. Державну субвенцію на розроблення комплексних планів, яка діяла у 2021 році, нині не надають. Водночас в органах місцевого самоврядування бракує архітекторів-містобудівників і фахівців із просторового планування.
Що пропонують змінити для розвитку соціального житла
За результатами дослідження автори сформулювали чотири основні пропозиції для розв’язання проблеми соціального житла.
1. Закріпити інклюзивне зонування в законодавстві.
Для цього пропонують внести зміни до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та державних будівельних норм. Зокрема, передбачити інклюзивне зонування як обов’язковий елемент містобудівної документації та створити нову функціональну зону або підзону — “забудова соціального та доступного житла”.
Також фахівці пропонують оновити Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок і запровадити окремий код для таких об’єктів.
2. Затвердити єдину методику містобудівних квот.
Державна методика розрахунку квот соціального житла в межах зон інклюзивного зонування, на думку дослідників, допоможе громадам визначати відповідні вимоги без ризику їх подальшого скасування.
3. Обмежити комерційні функції в соціальних проєктах.
Автори дослідження пропонують встановити відповідний ліміт у державних будівельних нормах. Це має запобігти ситуації, коли комерційна забудова витісняє соціальні об’єкти.
Дотримання обмежень пропонують автоматично перевіряти під час експертизи проєктної документації та видачі дозвільних документів. Для цього планують використовувати Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
4. Забезпечити громади фінансуванням і фахівцями.
Для цього пропонують розглянути можливість фінансування або співфінансування розроблення містобудівної документації, а також організувати підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за звинуваченнями у “державній зраді та зберіганні вибухівки”.
За наявною інформацією, Михайло Гулий проживав у Маріуполі. Російські силовики затримали його ще в грудні минулого року, коли хлопцеві було 17 років.
За версією російської фсб, юнак нібито самостійно встановив зв’язок зі Службою безпеки України та запропонував допомогу в підготовці вибухів. Окрім цього, окупанти звинуватили маріупольця у передачі українській стороні інформації про місця розташування військових частин рф.
Міський голова та начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко наголосив, що подібні вироки є частиною цілеспрямованої політики терору проти жителів захопленого міста.
“Звинувачення у так званій ‘державній зраді’ стають системним інструментом залякування жителів тимчасово окупованого Маріуполя. Створюючи атмосферу страху, вони намагаються придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Особливо цинічно, коли під переслідування потрапляють діти та молодь“, — зазначив Вадим Бойченко.
Колишній військовий Петро Волощенко з позивним “Стоун” родом з Полтави. Чоловік воював на Бахмутському напрямку, тут він познайомився з місцевим мешканцем, 7-річним Стасиком. Дитина проживала […]
З січня 2024 року українці зможуть отримати компенсації за зроблений власним коштом ремонт житла, яке було пошкоджено внаслідок війни рф проти України. Відповідний закон (№ […]
Донецька область входить у програму компенсації єВідновлення. Так, станом на сьогодні, мешканцям регіону вже виплатили 159 мільйонів гривень. Про це повідомила Олена Шуляк, очільниця партії […]