Станом на січень 2023 року, 30% території України потенційно вважають замінованою, але цей показник може збільшуватися, бо бойові дії ще тривають. Водночас у деокупованих громадах України сапери вже починають перші етапи розмінування. Оператор-документаліст “Бахмут. IN.UA” Роман Потапенко зафільмував колись туристичний Святогірськ вже вільним від росіян, але не від їх наслідків перебування. Міни, “пелюстки”, залишки нерозірваних снарядів — все це залишилося в лісах, полях та інших територіях України. Над розмінуванням працюють не тільки державні структури, долучаються й приватні особи. Хто вони, як працюють, звідки беруть фінансування?

---

Редакція поспілкувалася із представниками Святогірської ВЦА, службами ДСНС, приватними фондами, які займаються розмінуваннями, експертами   представниками громадського сектору, щоб дослідити процес очищення деокупованої землі й зрозуміти, які перспективи має в цій сфері Бахмутський район.

Деокупація Святогірська: як це було?

До повномасштабної війни Святогірськ був місцем для паломників, сюди щороку приїжджали віряни, туристичні бази були одним із заробітків для місцевих, але з приходом у 2022 році росіян все змінилося. Місто було в окупації близько чотирьох місяців, зазнало значних руйнувань.

Пріоритет мають об’єкти критичної інфраструктури. У Святогірську вони або вже розміновані, або в процесі. Розмінування є безкоштовним, громадяни за це нічого не платять, уточнює керівник військової адміністрації.

Хто розміновує Святогірськ та як це відбувається?

У громаді постійно працюють сапери. За словами В’ячеслава Воронько, заступника начальника частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування ГУ ДСНС України у Полтавській області, який зараз перебуває у Святогірську, росіяни на незалюдненій території найчастіше мінують підходи, посадки та поля, якщо ж говорити про міську площу, то тут окупанти мінують що завгодно.

В’ячеслав Воронько пояснює, що часом люди самі викликають фахівців, якщо знаходять вибухонебезпечний предмет. Одними із найнебезпечніших “сюрпризів” після окупантів стали протипіхотні міни, а найбезпечнішим місцем (у деокупованих селах та містах небезпечними є майже всі ділянки, проте якісь території є менш загрозливими) у громаді для цивільних залишаються асфальтовані дороги.

Висока трава — виклик для саперів

Найважче розміновувати території із високою травою, каже фахівець, бо вона зменшує видимість. Складність полягає ще в тому, що сапери працюють із металодетекторами, вони не розрізняють де міна, а де звичайний метал, й реагують на все. Через такі випадкові знахідки розмінування вимагає більше часу.

Місцеві роботою саперів задоволені, очільник рятувальної станції Святогірська Віктор Петрович каже, що від моменту подачі заявки до власне приїзду минуло близько 2 тижнів.

Розмінування для бізнесу

До великої війни у Святогірській громаді працювали десятки баз і готелів різного рівня комфорту і вартості. Переважно бази складаються з будинків на 3-4 поверхи, на кожному з яких кілька кімнат. Журналісти спробували знайти помешкання у Святогірську на 25 серпня: сайт Booking.com запропонував нам три варіанти, найдорожче житло тут коштує 700 гривень. Оскільки його вже здають у використання, господарі, ймовірно, подбали про безпеку гостей та впевнилися, що об’єкти не заміновані.

Наш оператор-документаліст Роман Потапенко, перебуваючи у Святогірську, звʼязався з власником одного з готелів, що працюють, але керівництво в цілях безпеки відмовилось давати коментарі. Кажуть, що відремонтували приміщення за свої кошти, іноді приймають гостей, про відновлення роботи тільки мріють, бо поки ця територія знаходиться близько до лінії розмежування, а про наплив туристів поки що не йдеться. 

Зараз у Святогірську, попри складну ситуацію, вже працює відділення Нової Пошти та Укрпошти, є соціальна пральня. 85% населених пунктів громади вже мають електропостачання, є проблеми з водою, але це питання вже вирішують. А поки місцеві миються у соціальній лазні, вона працює з 09:00 ранку до 17:00 вечора. Люди записуються в чергу та приходять на визначену годину покупатися. 

Жителі Святогірська виходять на вулиці, щоб продавати закрутки. Оператор-документаліст Роман Потапенко придбав у місцевої продавчині лісові горіхи, їх продають за 50 гривень за стаканчик, домашні гриби у банці за 100 гривень. Продавчиня за прилавком — літня бабуся — не охоче знімається, каже, що в ліс по гриби ходити небезпечно, її знайома так втратила ногу.

“Від замінування навіть корови постраждали, наступила коровка там в селі, їй оторвало ногу. Застрелили там”, — каже співрозмовниця.

Яка ситуація з розмінуванням лісів?

“Розбили все, все покурожили. Я — військовий на пенсії, думав пожити спокійно хоч, дожилися…”, — каже місцевий мешканець Павло.

Чоловік не зміг виїхати з окупації, залишився тут разом із братом, хворою мамою та дружиною. Зі свого обійстя родина повиносила сама так звані “пелюстки”. Зараз Павло думає, як обігріти дім зимою — в ліс йти за дровами небезпечно, а видана державою соцвиплата не покриє потреби.

З лісами окрема проблема. Річ у тім, що частина лісового фонду Донеччини зазнавала пошкоджень ще з 2014 року, пояснює у коментарі редакції “Східний лісовий офіс”, ця організація об’єднує ліси Дніпропетровщини, Запоріжжя, Донеччини та Луганщини.

Сьогодні деокуповано понад 60 тисяч га, проте ці ліси досі становлять небезпеку, бо потребують розмінування. Тільки за попередніми даними, 27 тис. га мають вибухонебезпечні предмети.  

Крім того, не потрібно забувати, що й саме розмінування — це довготривалий процес, який може тривати десятиліттями. Бувають дні, коли групи розмінування ДСНС можуть за пів дня пройти близько 400 квадратних метрів території, а буває 2-3 метри за день. Навіть зараз сапери знаходять боєприпаси часів Другої Світової війни, бо очистити землю за один етап від мін неможливо. Сапери не дають 100% гарантії, що після розмінування ліси Донеччини будуть безпечними, адже ворог застосовував різні види мін. 

До прикладу, є такі міни, конструкція яких складається з пластику та вибухового елементу. Це робить їх непомітними для металошукачів. 

Як утилізуються боєприпаси?

Сапери ДСНС, які працюють у Святогірську, пояснюють, що небезпечні боєприпаси утилізовують кількома способами:

1. Снаряд привозять до спеціально відведеного місця, поруч з якими немає людей. Там боєприпас поміщають в урвище й підривають його. 
2. Якщо вибухонебезпечний предмет не можуть транспортувати, його знешкоджують на місці, попередньо евакуювавши населення поблизу.

Хто займається розмінуванням в Україні?

Aналітик ПРООН з питань протимінної діяльності Олександр Лобов (UNDP — Програма розвитку ООН) пояснює, що Програма розвитку ООН спрямована насамперед на допомогу уряду, щоб створити всеосяжні та скоординовані заходи із протимінної діяльності. 

Ця ж програма буде допомагати державі сформувати стратегію, як зменшити вплив вибухонебезпечних предметів на життя людей. Простіше кажучи, забезпечити базову потребу — безпеку. Якщо буде безпека, пояснює експерт, люди повертатимуться до своїх домівок, а це сприятиме й економічному відновленню деокупованих регіонів.

За словами Олександра Лобова, зараз в Україні заходами із розмінування займаються три структури: державна — це ДСНС та Державна служба транспорту від Міноборони (вони розміновують дорожню інфраструктуру), міжнародні оператори, та приватні – це формування із саперів, які не підпорядковуються держструктурі, або неурядові організації.

За словами Лобова, зараз ПРООН організовує відповідні тренінги, які допомагають в результаті отримувати гарантію, що територія буде на 100% чистою. Станом на сьогодні в Україні вже є акредитованими декілька національних операторів, вони вже зараз проводять розмінування на деокупованих територіях.

В українському бюджеті не вистачить коштів на розмінування

Українець Роман Пальчиков заснував Благодійний Фонд “Перший фонд відновлення України”, раніше чоловік працював у ДСНС, тож має відповідний досвід. Коли відбувалася деокупація Київщини, звідки родом співрозмовник, до Романа почали звертатися колишні знайомі, просили оглянути будинок та перевірити на наявність мін. 

Так і виникла ідея створити фонд, який би пришвидшував процес гуманітарного розмінування. Щоб залучити кошти на спеціалізоване обладнання, Роман Пальчиков веде перемовини із закордонними партнерами. Відтак нещодавно на Пальчикова вийшов фонд онука Жак Іва Кусто, який допомагає із розмінуванням. 

Роман каже, що буде працювати й на Донеччині в перспективі. Він вже співпрацює з ОВА Київської, Харківської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. 

Вже зараз українець підписав Меморандуми про співпрацю з обласними військовими адміністраціями та пунктами розмінування ДСНС. Своєю основною роботою чоловік вважає налагодження комунікації із закордонними партнерами, допомогу з обладнанням приватним операторам, які також займаються розмінуванням. Саме розвиток ринку приватних операторів може пришвидшити процес обслідування і розмінування території України. Одними із таких операторів є команда українців Андрія Сербіна.

Як працюють приватні формування саперів?

Організація Андрія Сербіна займається розмінуванням, ця приватна компанія має назву ТОВ “Науково-виробнича компанія Патрон Демайнінг”. Сам Андрій Сербін раніше працював на керівних посадах в органах внутрішніх справ, а зараз є адвокатом. Чоловік пояснює, що підприємство працює за контрактом на комерційній основі, фінансування дають донори з ООН. Зараз сапери працюють у селі Копилів, Макарівської громади, Бучанського району Київської області. Ця громада якийсь час перебувала під російським контролем.

У команді Андрія працюють досвідчені фахівці, наприклад, заступником Сербіна став сапер Дмитро Юрчук із 19-річним досвідом, який працював у ДСНС. Сапери, які розміновують території у Копилові, мають гідну зарплату, все необхідне сучасне обладнання, засоби захисту та обладнанні автомобілі.

Скільки по часу проводять розмінування?

Кожна ділянка має свою специфіку розмінування, тож сказати точний час, який знадобиться на очищення території, неможливо без попереднього нетехнічного обстеження землі, пояснює Андрій Сербін.

Водночас сапер зі Святогірська пояснює, що розмінування може тривати як 10 хвилин, так й 10 діб. Все залежить від місцевості, бо буває так, що сапери виявили одну міну, а на підході до неї виявилася ще е-нна кількість боєприпасів.

Аналітик ПРООН з питань протимінної діяльності Олександр Лобов також пояснює, що однозначної відповіді на те, скільки по часу триває процес розмінування, немає. У приклад експерт наводить сьогоднішню цифру замінування території України: загалом 180 тис. кв. км – це зона, де були чи є бойові дії. Але не кожен кілометр землі насправді містить вибухонебезпечні предмети.

Як проводять нетехнічне обстеження перед розмінуванням?

Обстеження проводять групи досвідчених саперів шляхом опитування членів громади, які живуть чи жили на території, що замінована. Потім інформацію вносять у спеціальні документи та звіти, дані передають до Центру розмінування. Після цього можна робити попередній прогноз, скільки часу займе саме розмінування.

Чому розмінування дорого коштує?

Наш співрозмовник пояснює, що розмінування не може коштувати копійки, бо сапери ризикують найціннішим — життям. Кожному із саперів потрібно мати сучасне та якісне саперне обладнання (металодетектори, щупи, навігаційне обладнання тощо) та костюми (шоломи, бронежилет, налокітники, наколінники, візори, тактичні берці тощо), які є дуже дорогим. 

Також йдеться про проживання саперів, а також страхування життя та здоров’я: кожен сапер застраховується майже на 2 млн грн. Крім того, сапери час від часу їдуть на навчання, щоб підвищити кваліфікацію. Фахівці із команди нашого співрозмовника зараз вдосконалюють навички у Харківській області.

Які ще є виклики у процесі розмінування?

За словами Андрія Сербіна, крім того, що розмінування є дорогим та довготривалим процесом, яке потребує досвідчених саперів, в Україні існує й інша проблема. Наприклад, тільки зараз формується державна програма з розмінування.

У висновку Андрій Сербін каже, що в державному бюджеті потрібно закласти фінансування на розмінування України, а також налагодити співпрацю із національними операторами, міжнародними інститутами й сформувати чітку державну політику щодо цього питання.

“Є бажання, щоб цей процес розмінування пройшов якомога швидше та якісніше”, — резюмує Андрій Сербін.

Які задачі має ставити перед собою держава?

Aналітик ПРООН з питань протимінної діяльності каже, що держава має вибудувати короткострокову та довгострокову Стратегію для безпечного середовища.

Важливо створити систему управління усіма операторами ринку операторами. 

У пріоритеті повинно бути й нарощування потенціалу інституцій, які залучені безпосередньо до розмінування — це навчання та підвищення кваліфікації, забезпечення саперів обладнанням.

Розблокування земель: вплив на економічну та психологічна складова

Олександр Лобов пояснює, що нетехнічне обстеження допомагає виявити об’єми та загальну площу забрудненої території, також таке обстеження вивчає, як впливає забруднення на економічну складову того чи іншого регіону. Цей етап фахівець називає розблокування земель. 

Далі йде вже технічне обстеження, тут долучають вже засоби для розмінування, визначається чіткий периметр забрудненої території й починається розмінування. Все це комплексний процес.

«Зараз на рівні Кабміну створюється Державна Стратегія й головна її задача — повернути економічний розвиток України протягом 5 років до 80%», — розповідає Олександр Лобов.

Він додає, що пріоритетом у розмінуванні є об’єкти інфраструктури, їх розміновують в першу чергу, щоб люди могли отримати водозабезпечення, світло, газ тощо. Господарські угіддя також будуть включати в пріоритет, але після очищення критичних об’єктів.

Також аналітик зачепив й фінансову частину питання, Олександр Лобов каже, що в багатьох ЗМІ повідомляють про те, що Україні потрібно 40 млрд доларів лише на розмінування. Однак ця цифра може бути меншою, говорить експерт, за умови, якщо Україна вибудує правильну Стратегію.

У підсумку розмови він наголошує, що при формуванні будь-якої стратегії потреби людини мають бути в центрі. Розмінування має проводитися для людей, бо там де житимуть люди, буде працювати й економіка, а отже відновлюватиметься регіон. 

Діти в Україні повинні знати, що таке міна та граната

Олена Левандовська, голова ГО «UMIND», одним із проєктів якого є навчальна ініціатива, а саме протимінна безпека для підлітків.

Голова ГО «UMIND» каже, що дітей навчають трьох основних правил мінної безпеки:

• не підходь;
• не чіпай;
• телефонуй 101.

Один із заходів провели в Ірпені: тоді «НеЛекції» відвідав актор Орландо Блум, який активно підтримує Україну. Цьогоріч, каже пані Олена, плани у них амбітніші — хочуть залучити 15 тисяч дітей, щоб якомога більша частина покоління, що підростає, знало, як себе поводити при зустрічі із вибухонебезпечними предметами.

Наприкінці «НеЛекції» діти складають легкий цікавий тест, отримують подарунки та приємні емоції. Попри легку подачу матеріалу мета у ГО «UMIND» дуже важлива — якісні та доступні знання, які вбережуть дітей та закладуть основи культури безпеки для майбутніх поколінь.

Де Україні брати гроші на розмінування?

У гуманітарному розмінуванні України допомагають й міжнародні партнери, щоб залучати допомогу від меценатів створили платформу United24  — це глобальна ініціатива з підтримки України, яку запустили з 5 травня 2022 року. Її амбасадорами стають зірки та впливові діячі. У травні 2023 року Володимир Зеленський повідомив, що United24 відтер займатиметься й гуманітарним розмінуванням. Точніше, збиратиме кошти на ці потреби.

Зібрані гроші можуть використовувати для:

• фінансування заходів гуманітарного розмінування територій, забруднених вибухонебезпечними предметами;
• організацію робіт з розмінування та подальшого транспортування ВНП різного калібру до місця знищення тощо;
• доукомплектування техзасобами піротехнічних підрозділів; 
• закупівлю машин механізованого розмінування (роботизованих комплексів важкого класу), піротехнічних машин важкого типу, оперативно-піротехнічних машин і т.д.

Зараз американський актор Міша Коллінз, батько якого походить з України, став амбасадором фандрейзингової платформи UNITED24. Коллінз відвідав Чернігівську область, де ознайомився з роботою українських груп розмінування та запропонував свою підтримку. Тепер на платформі юзери знайдуть проєкт, де триває збір на броньовані автомобілі для Міші. Їх використовуватимуть для транспортування нерозірваних мін та саморобних вибухових пристроїв для подальшого знешкодження.

У ДСНС редакції “Бахмут. IN.UA” повідомили, що після повномасштабного вторгнення Україні активно допомагають міжнародні партнери. На сьогодні це приблизно 30 компаній. Найбільші обсяги технічної та гуманітарної допомоги надходять від:

• Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP);

• Датської Ради у справах біженців (DRC);
• Міжнародної благодійної організації «Фонд Східна Європа»;
• Благодійної організації «Датська церковна допомога» (DCA);
• Організації «Норвезька народна допомога» (NPA);
• Неурядової благодійної некомерційної організації «The HALO Trust»;
• Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA);
• Корейського агентства з міжнародного співробітництва (КOICA);
• Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ);
• Фонду Говарда Баффета;
• Естонської асоціації рятувальників;
• Національної поліції Республіки Польща;
• Компанії «Chemonics» та інших.

Дружні до України держави систематично надають підтримку, це уряди Великої Британії, Данії, Естонії, Канади, Норвегії, Німеччини, Польщі, Республіки Корея, США, Японії, а також Європейський Союз.

Завдяки донорам українські служби ДСНС отримали:

• машини механізованого розмінування;
• піротехнічні машини типу «пікап»;
• піротехнічні машини легкого та важкого типу;
• засоби для пошуку вибухонебезпечних предметів;
• вибухозахисні костюми;
• та квадрокоптери.

А крім цього ще роботизовані системи для знешкодження боєприпасів, радіостанції, підривні машинки, плавзасоби тощо. Також за підтримки донорів ДСНС проводили тренінги, це навчання й підвищення кваліфікації самих саперів та освітні лекції для цивільних.

Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) у коментарі редакції наголосило, що Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини та Європейський Союз підтримують цивільні державні структури в Україні коштами, виділеними у рамках Інструменту зовнішньої політики. 

Якраз у межах цієї підтримки (ДСНС) буде оснащена різноманітним обладнанням для розмінування, таким як засоби індивідуального захисту, детектори, транспортні засоби та інше обладнання.

Попри це, процес розмінування в Україні триватиме ще роки, відтак міністр оборони Олексій Резніков в інтерв’ю виданню The Guardian зазначав, що сьогодні Україна – найбільш замінована країна у світі. Йдеться про сотні кілометрів мінних полів та мільйони вибухових пристроїв.

За словами Рєзнікова, на деяких ділянках фронту сапери знаходять до п’яти мін на квадратний метр. Міністр Оборони додає, що в України є кваліфіковані сапери та сучасне обладнання, але їх бракує для сотні кілометрів фронту, який простягнувся територією України.

Додамо, що на останній зустрічі «Рамштайн» створили коаліцію з розмінування з ініціативи міністра оборони Литви. На думку Рєзнікова, саме вона наблизить й пришвидшить процес розмінування України.

Примітка: матеріал створений за підтримки Media Lifeline Ukraine

Фото: “Бахмут. IN. UA”

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На початку березня 2024 року Олексій Рева, очільник Бахмутської міської військової адміністрації анонсував, що у селищі Гостомель планується будівництво житла для бахмутян.

Що відомо про цей проєкт, редакції Бахмут IN.UA відповіли у Бахмутській МВА.

Гостомель, житло для бахмутян

Селище Гостомель розташоване у Бучанському районі. Станом на 25 березня реалізація проєкту будівництва житлового кварталу для бахмутян у Гостомелі знаходиться на початковій стадії.

Наразі відомо, що міська влада Бахмута провела зустріч з владою Гостомельської селищної ради, аби дізнатися про можливість будівництва багатоквартирних будинків для бахмутян на території громади. Також опрацьовують питання щодо можливості будівництва житлових будинків.

Візуалізація житлового кварталу для бахмутян тут не розроблялась, повідомили в МВА.

Нагадаємо, що для бахмутян в Гощі планують побудувати житло, це проєкт мінікопії окремих районів Бахмута, де зможуть жити близько 3 тисяч переселенців та переселенок.

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!