Українська художниця Alya O, яка зараз мешкає у Франції, працює над створенням проєкту “Not sure how anyone else does it” (Я не знаю, як це роблять інші). Дівчина вишиває на власних фотографіях міста Соледар, яке зараз знаходиться в тимчасовій окупації.

Про це повідомляє Euronews.

Вишиті пейзажі Соледару

За словами жінки, вона створює вишиті картини інтуїтивно, намагаючись при цьому передати образ втраченого майбутнього під мирним небом. Основна ідея проєкту — передати душу міст, які постраждали від російської агресії, через призму власного досвіду та емоцій.

Художниця використала досить незвичайний спосіб створення картин, адже вона використовувала кристали солі з наразі окупованого Соледара, отримані у той час, коли жінка відвідала мистецьку резиденцію в місті до початку повномасштабного вторгнення. 

Художниця продає роботи на власному сайті. Зазначимо, що 20% із загального продажу вона передає на підтримку України.

Читайте також:

• Листівка з побажанням та книга: як підтримати дітей на прифронтових територіях
• “Бахмутська балада”: у Києві презентували фотоальбом, присвячений місту-фортеці
• Українці й поляки нагадали Європі, що війна далі триває

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський краєзнавчий музей розпочав співпрацю з Українським вільним університетом в Мюнхені — одним з найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини та єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання. Дві установи спільно вивчатимуть життя в Таборах переміщених осіб (Ді-Пі таборах) 1945-1950 років та шукатимуть сліди бахмутян там.

Про це повідомила працівниця краєзнавчого музею Світлана Сікварова у Facebook.

Бахмутяни в таборах переміщених осіб 1945-1950 років

За словами Світлани Сікварової, університет має одне з найбільших зібрань архівних матеріалів з життя українців на еміграції, а особливо стосовно життя в Таборах переміщених осіб (Ді-Пі таборах) 1945-1950 років.

В них тимчасово проживали в’язні концентраційних таборів, виявлені переважно на території Німеччини та Австрії після перемоги у Другій світовій війні, а також військові та цивільні біженці, які вирішили залишитися в еміграції. Станом на 1947 рік, у таких місцях перебувало 1,6 мільйона біженців, серед яких налічували 200 тисяч українців.

Бахмутський краєзнавчий музей вже почав вивчення архівних матеріалів Мюнхенського Українського вільного університету на предмет життя бахмутян в післявоєнних таборах та у Німеччині в цілому.

Також представниця музею звернулася до читачів, попросивши їх поділитися історіями з життя знайомих, які перебували в Ді-Пі таборах, а особливо про їх подальшу долю. Якщо ви знаєте таких людей або маєте історії про них — звертайтеся до представниці музею у Facebook.

Українці в Німеччині після Другої світової війни

Одразу після закінчення війни кількість українців на теренах Німеччини становила до 3 мільйонів осіб. Утім, ця цифра досить швидко скоротилася після добровільної або примусової репатріації до СРСР.

Становище українців, які не хотіли вертатися до СРСР, було складним, особливо у період масової репатріації (повернення на Батьківщину) 1945-1946 років, адже переміщених осіб ідентифікували згідно з їхнім громадянством, а не національної приналежності. Додаткові складнощі виникали й через те, що західні союзники зобов’язувалися підтримувати радянську політику примусового повернення громадян до СРСР. Не повертатися в таких умовах могли лише уродженці західної України, як колишні польські громадяни.

У 1948 році США, Канада та інші країни прийняли рішення дозволити імміграцію на свої території переміщеним особам, в тому числі й українцям. Такою можливістю дуже швидко скористалася велика кількість людей, через що чисельність української громади в Німеччині зменшилася до 20 тисяч осіб. Політичним та культурним центром для цієї групи став Мюнхен – столиця Баварії.

Читайте також:

• Людей живцем замурували в стіну: як нацисти знищували євреїв в Бахмуті
• Спогади містян: як звільняли Бахмут від німецько-фашистських загарбників у 1943 році
• Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Микита Безмен — бахмутянин, який раніше офлайн викладав історію в локальній ЗОШ №10, а зараз навчає діток онлайн. Наші читачі вже знайомі з Микитою завдяки його дописам про славетні битви українських козаків в Instagram та багатьох інших на сайті. Сьогодні ж ми поговорили з Микитою, щоб дізнатися більше про його хобі, також розповімо про телеграм-канал бахмутянина, у якому чоловік розповідає про історичні події у розважальному форматі.

Про це все дізнавайтеся в матеріалі Bahmut IN.UA.

Бахмутський історик Микита Безмен

Микита Безмен — краєзнавець, який вже не перший рік займається вивченням історії. На думку чоловіка, нею мають цікавитися всі свідомі громадяни. Нещодавно, Микита створив свій телеграм-канал, у якому ділиться з підписниками розважальними роликами. У сюжетах знайомі нам події, які Микита інтерпретує у новому форматі. До прикладу, чоловік в одному з випусків скопіював персонажів Гітлера та Сталіна, при цьому висміюючи диктаторів.  

Насправді, як каже вчитель, ідея популяризації історії в соцмержах з’явилася ще в 2016 року. Вже тоді бахмутянин на базі простору “Ідеї майстерні” разом з друзями організував історичний клуб “Вітер часу”, де юні бахмутяни дізнавалися цікаві моменти з минулого та вчилися медіаграмотності. 

Не тільки історія, там є людина

Микита Безмен / Фото з Instagram

За кожною справою в житті, великою або маленькою, стоїть людина, так само і канал Микита Безмена — це не тільки історія, а й власні думки. Зараз чоловік має мрію здобути ступінь кандидата історичних наук.

Аудиторія каналу “Вітер твого часу” — це люди, які цікавляться історією. Як результат, невеликий блог можна назвати напівісторичним, напівособистим. Це все потрібно, щоб мати розуміння того, що відбувається зараз

Бахмутянин додає, що до війни він працював в школі офлайн, вже тоді його учні схвально відгукувалися про розважальний формат вивчення історії. Спочатку разом з дітьми Микита знімав короткі ролики, робили меми на шкільну тематику. Зараз чоловік, як і багато вчителів, уроки проводить онлайн, а у вільний час допомагає переселенцям в столиці.

Читайте також:

• “Мені страшно це писати”: щоденник жінки з окупованої Луганщини
• Українка пояснила, чому потрібно ходити на мітинги закордоном
• “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!